---

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 404/1065/15-ц

провадження № 61-1484св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року у складі суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_1,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із спільного майна.

Зазначав, що він є власником Ѕ частини житлового будинку з надвірними господарськими будівлями і спорудами та Ѕ частини земельної ділянки загальною площею 0, 0513 га, розташованих по АДРЕСА_1 (перейменовано у АДРЕСА_1 ). Відповідачу належать інша Ѕ частина житлового будинку та земельної ділянки за цією адресою.У житловому будинку, який знаходиться у спільній частковій власності, кімнати розміщені так, що частку кожного із співвласників можна виділити в натурі. Можливо виділити в окреме володіння сторін і надвірні господарські споруди гаражу та сараю. Оскільки добровільно вирішити питання відповідач не бажає, просив суд виділити йому в натурі Ѕ частку із спільного майна - житлового будинку, надвірних господарських будівель і споруд, прибудинкової земельної ділянки, систем електро-газо-водопостачання, а саме: в житловому будинку приміщення літ. "1-4" площею 14,80 кв. м; літ. "1-5" площею 6,00 кв. м; літ.ІІ площею 8,10 кв. м, гараж літ. "Е"; Ѕ частину прибудинкової земельної ділянки плошею 0,0257 га та Ѕ частину систем електро-газо-водопостачання.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 квітня 2016 року позов у частині виділення в натурі Ѕ частини прибудинкової земельної ділянки за його заявою залишено без розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2017 року (у складі судді Панфілової А. В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у житловому будинку мають місце самочинно здійснені переобладнання, а саме: загальна площа будинку збільшена на 10,4 кв. м за рахунок самочинних прибудов літ. "а1" площею 2,3 кв. м та веранди літ. "а2" площею 8,1 кв. м. На земельній ділянці наявна самочинна збудована надвірна господарська будівля, а саме: гараж літ. "Е". З урахуванням вказаних обставин та висновку експертизи від 31 березня 2017 року будинок є неподільним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову. Розділено в натурі житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 згідно варіанту № 3 висновку судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи від 30 травня 2016 року.

Виділено у власність ОСОБА_2 Ѕ частину в житловому будинку літ. "А" по АДРЕСА_1 з прибудовами літ. "А", "а2", що складається з: приміщення 1-4 - житлова кімната; 1-5 - котельня; прибудову за літ. ІІ (а2) - коридор, разом площа квартири складає 28,9 кв. м; з господарських будівель: літ. "Е" - гараж; споруди: Ѕ частина літ. "+" - водопровід; Ѕ частина літ. "№" - огорожа; Ѕ частина літ. "№1" - ворота; Ѕ частина літ. "№ 2" - огорожа; 1/52 частина літ. "№ 3" - огорожа.

Виділено у власність ОСОБА_1 Ѕ частину в житловому будинку за літ. "А", з прибудовами літ. "а", "а1", що складається з: приміщення 1-1 - веранда; 1-2 - кухня; 1-3 - житлова кімната; І - коридор, разом площа квартири складає 26,4 кв. м; з господарських будівель: літ. "Б" - сарай; літ. "Вв" - погріб з шийкою; літ. "Г" - убиральня; споруди: Ѕ частина літ. "+"- водопровід; літ. "к" - ґанок; Ѕ частина літ. "№"- огорожа; Ѕ частина літ. "№ 1" -ворота; Ѕ частина літ. "№ 2" - огорожа ; Ѕ частина літ. "№ 3" -огорожа.

Будівельні роботи, необхідні для розподілу житлового будинку, зазначені в судовій будівельно-технічній, оціночно-будівельній експертизі від 30 травня 2016 року, а саме: демонтаж дверного блоку між приміщеннями "1-4" - житлова кімната та "1-2" - кухня, з подальшим закладенням дверного прорізу; демонтаж дверного блоку між приміщеннями "1-5" - котельня та "1-1" - веранда з подальшим закладенням дверного прорізу; влаштування дверного прорізу між приміщеннями "1-5" - котельня та "1-4" - житлова кімната з подальшим установленням дверного блоку; демонтаж віконного блоку в приміщенні "1-5" - котельня з подальшим влаштуванням дверного прорізу та встановленням дверного блоку; демонтаж віконного блоку з подальшим закладенням віконного прорізу між приміщеннями "1-1" - веранда та "ІІ" - коридор; влаштування в об`ємно-планувальному просторі приміщень "1-1" - веранда та "1-5" - котельня туалетів площею не менше 1,2 кв. м; демонтаж перегородки між приміщеннями "1-3" - житлова кімната та "1-2" - кухня, що об`єднує вказані приміщення в одне з загальним визначенням функціонального призначення - житлова кімната; змінити функціональне призначення приміщень "1-1" - веранда та "1-5" - котельня на "передпокій" кожну та влаштувати кухні-ніші з обладнанням електроплитою та влаштуванням примусової вентиляції, здійснити кожному у належній йому частині будинку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, відмовляючи в задоволенні позову, суд прийняв до уваги висновки повторної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи. Проте, судом не враховано, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд не мотивував у рішенні незгоду з висновком експерта № 3 від 30 травня 2016 року, за яким технічний поділ будинку можливий, не дав належну правову оцінку правовстановлюючим документам позивача, зокрема договору дарування, в якому перелічено нерухоме майно, на яке він набув право власності, та не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого дійшов до висновків, які не відповідають обставинам справи. Прибудови житлового будинку літ. "а1", літ. "а2" та надвірна господарська будівля літ. "Е" побудовані у 1980 році. Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 року (зі змінами) передбачено, що не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року; улаштування чи закриття дверних (віконних (прорізів у внутрішніх не капітальних стінах, збільшення або зменшення житлової або допоміжної площі за рахунок демонтування або влаштування перегородок (без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін; перепланування, пов`язані зі збільшенням житлової або підсобної площі за рахунок демонтажу перегородок без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок за рахунок площ коридорів та допоміжних приміщень. Експерт при повторній експертизі № 1329,1330 від 31 березня 2017 року та суд першої інстанції безпідставно не прийняли до уваги вказані положення Інструкції та безпідставно прийшли до висновку про те, що прибудови до житлового будинку літ. "а1" та літ. "а2", будівля літ. "Е" 1980 року побудови, а також збільшення площі кухні в будинку літ. "1-2" з 8,1 кв. м до 8,7 кв. м внаслідок проведення демонтажу раніше наявної печі в даному приміщенні, є самочинними. Також безпідставним є висновок суду щодо неподільності житлового будинку у зв`язку з тим, що загальна площа приміщень, яка згідно частки співвласника по Ѕ кожному не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва для облаштування ізольованих квартир з мінімальною загальною площею, оскільки вказані норми застосуються при будівництві, реконструкції нових житлових приміщень. Позовні вимоги щодо поділу в натурі по Ѕ частині систем електро-газо-водопостачання задоволенню не підлягають, оскільки власники мають облаштувати ці системи кожен окремо. Відповідно до статті 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд виділив позивачу 28,9 кв. м площі будинку, а їй - 26,4 кв. м, при цьому не вирішив питання щодо компенсації частки у праві власності. Здійснюючи поділ будинку в натурі, що потребує проведення робіт з переобладнання та перепланування будинку, апеляційний суд не з`ясував, чи передбачають вказані роботи втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не перевірив у зв`язку з цим необхідність отримання відповідних висновків органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції. Крім того, суд не з`ясував даних про вартість та характер робіт, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку, у судовому рішенні не зазначено, хто і за чий рахунок має провести вказані роботи. Крім того, об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна, поділу не підлягають. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами. Згідно з пунктом 2.22 ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" мінімальна площа квартири повинна становити не менше 30 кв. м. Крім того, апеляційний суд відмовив у позові в частині поділу систем електро-газо-водопостачання, проте в резолютивній частині рішення зазначив про поділ водопроводу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди установили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після смерті батька - ОСОБА_4, успадкували кожна по Ѕ частині житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 грудня 2009 року ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом набула право власності на Ѕ частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом 01 лютого 2010 року.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 червня 2012 року визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті їх батька ОСОБА_4 на Ѕ частку (за кожною) земельної ділянки площею 512,61 кв. м в межах згідно з планом, розташовану в АДРЕСА_1 .

01 грудня 2014 року ОСОБА_3 належну їй на праві власності Ѕ частку житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель під АДРЕСА_1 подарувала ОСОБА_2, що підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Згідно частини першої статті 183 ЦК України річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-12цс13 від 03 квітня 2013 року).

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Суд першої інстанції відмовив у позові про поділ будинку в натурі, пославшись на висновки судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 31 березня 2017 року, за результатами якої встановлено, що у житловому будинку мають місце самочинно здійснені переобладнання, а саме: загальна площа будинку збільшена на 10,4 кв. м за рахунок самочинних прибудов літ. "а1" площею 2,3 кв. м та веранди літ. "а2" площею 8,1 кв. м. На земельній ділянці наявна самочинна збудована надвірна господарська будівля, а саме: гараж літ. "Е". Самочинне будівництво здійснено у 1980 році.

Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 року (зі змінами) передбачено, що не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року (абзац пункту 3.2 розділу 3 в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 404 від 09 серпня 2012 року).

За пунктом 3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Досліджуючи наведені правові норми у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року, якщо їх відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил підтверджується технічним паспортом, складеним за результатами технічної інвентаризації.

Разом з тим, відповідно до технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1, виготовленого 22 грудня 2008 року на ім`я ОСОБА_4 (спадкодавця), у складі будинку є самовільні об`єкти: прибудова "а1", веранда "а2" та гараж "Е" (т. 1, а. с. 38-40).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 грудня 2009 року ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом набула право власності на Ѕ частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 . Цей жилий будинок літ. А житловою площею 22,4 кв. м, загальною площею 44,9 кв. м, має господарсько-побутові будівлі, що до нього прилягають: погріб Вв, сарай Б, убиральню Г, колонку питну "+", огорожу №, ворота №1, огорожу № 2, огорожу № 3, ґанок "к", який розташований на земельній ділянці площею 512,61 кв. м.

Згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15 квітня 2015 року, ОСОБА_1 зареєструвала право власності на Ѕ частку будинку по АДРЕСА_1, технічний опис майна містить інформацію про те, що у складі будинку є самовільні об`єкти: прибудова "а1", веранда "а2" та гараж "Е" (т. 1, а. с. 48).

Таким чином, прибудова "а1", веранда "а2" та гараж "Е", зведені у 1980 році, є об`єктами самочинного будівництва у складі домоволодіння по АДРЕСА_1 .

На замовлення ОСОБА_3 суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_5 . 26 листопада 2014 року був виготовлений технічний паспорт на спірний будинок, в якому відсутній штамп щодо виявлення самочинного будівництва. З урахуванням вказаного технічного паспорту відбулося відчуження Ѕ частки будинку ОСОБА_2 за договором дарування, який у пункті 4 містить відомості щодо технічної характеристики будинку: "Аа,а1, а2" загальною площею 55,3 кв. м. та житловою площею - 22,4 кв. м, має господарсько-побутові будівлі, що до нього прилягають: погріб "Вв", сарай "Б", убиральню "Г", гараж "Е", водопровід "+", ґанок "к", огорожу "№", ворота "№1", огорожу "№2", огорожу "№ 3", розташований на земельній ділянці площею 0,0513 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1 .

Разом з тим, доказів визнання права власності на самовільні прибудову "а1", веранду "а2" та гараж "Е" за ОСОБА_3 згідно Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95 (чинного станом на дату відчуження нею своєї частки у будинку), матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що будинок АДРЕСА_1 не може бути предметом поділу між сторонами, оскільки до його складу входять самочинно збудовані об`єкти (прибудова "а1", веранда "а2" та гараж "Е").

Питання щодо його поділу може розглядатися лише після визнання права власності на самочинні об`єкти будівництва згідно встановленого законом порядку.

Доводи касаційної скарги в іншій частині стосуються дотримання апеляційним судом вимог будівельних норм під час проведення поділу будинку в натурі, а тому, з огляду на необґрунтованість вказаної позовної вимоги, не становлять самостійну підставу скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд поділив у натурі будинок, до складу якого входять самочинно збудовані об`єкти, з неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок чого скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції за статтею 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року скасувати.

Залишити в силі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик