ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р.

Справа № 7/76/06

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Агро-Сервіс"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 лютого 2011 року

у справі № 7/76/06

господарського суду Запорізької області

про перегляд постанови Запорізького апеляційного господарського суду за

нововиявленими обставинами від 22 вересня 2006 року

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство"

до Публічного акціонерного товариства "БТА Банк" (правонаступник ВАТ "Український кредитно торговий банк")

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет

спору на боці позивача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Хронос"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Агро-Сервіс"

про визнання недійсним договору

представники сторін

позивача Доценко Н.М.

відповідача Пипко Р.П., Храновський В.М.

третіх осіб 1 не зʼявився

2 Усенко І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13 червня 2006 року у справі №7/76/06 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2006 року у справі № 7/76/06 рішення господарського суду Запорізької області від 13 червня 2006 року у справі № 7/76/06 скасовано. Позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Визнано недійсним договір застави нерухомості від 23.01.2003 року укладений між акціонерним комерційним банком "Український кредитно-торговий банк" та відкритим акціонерним товариством "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство" посвідченого приватним нотаріусом Камʼясько-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за № 46.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 листопада 2007 року постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2006 року скасовано та рішення господарського суду Запорізької області від 13 червня 2006 року у справі № 7/76/06 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 13 березня 2007 року у справі №7/76/06 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 30 листопада 2007 року та залишено в силі постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2006 року.

15 серпня 2007 року до Запорізького апеляційного господарського суду надійшла заява Відкритого акціонерного товариства "БТА Банк" (далі ВАТ "БТА Банк") про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2006 року у справі № 7/76/06.

В якості нововиявлених обставин заявник посилається на матеріали кримінальної справи № 60-2357 порушеної постановою прокуратури Шевченківського району м. Києва від 25 липня 2007 року, якими встановлено обставини, які заявник вважає нововиявленими, а саме: що голова правління ВАТ "Благовіщенське ХПП"при підписанні договору застави нерухомості від 23 січня 2003 року не перевищував службових повноважень, а договір було укладено на підставі рішень загальних зборів ВАТ "Благовіщенське ХПП"та відповідних рішень правління.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11 вересня 2007 року залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України 22 січня 2008 року заяву Відкритого акціонерного товариства "БТА Банк"(далі ВАТ "БТА Банк") про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2006 року у справі № 7/76/06 залишено без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду України від 20 березня 2008 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України 22 січня 2008 року.

17 листопада 2011 року до Запорізького апеляційного господарського суду Публічне акціонерне товариство "БТА Банк", м. Київ (правонаступник Відкритого акціонерного товариства "Український кредитно-торговий банк", що підтверджується витягом зі Статуту) звернулось з заявою від 24 січня 2011 року № 10-1/137 про перегляд постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2006 року у справі №7/76/06 за нововиявленими обставинами.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23 лютого 2011 року заяву Публічного акціонерного товариства "БТА Банк" про перегляд постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2006 року у справі № 7/76/06 за нововиявленими обставинами –задоволено, Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2006 року у справі № 7/76/06 –скасовано. Рішення господарського суду Запорізької області від 13 червня 2006 року у справі № 7/76/06 залишено без змін.

Не погодившись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Агро-Сервіс" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2006 року.

Вимоги касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Агро-Сервіс" обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі статті 112 ГПК судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені. Так, підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які у відповідності з частинами третьою і четвертою статті 35 ГПК були обовʼязкові для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення.

Днем виникнення названих обставин слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомі заявникові. Якщо нововиявлена обставина повʼязана з вироком чи рішенням суду, днем виникнення такої обставини вважається день набрання законної сили вироком чи рішенням суду, які покладено в основу відповідного судового акта, або день коли заявникові стало чи повинно було стати відомо про набрання сили вироком чи рішенням.

Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Як на підставу перегляду постанови за нововиявленими обставинами на те, що відповідно до даних Витягу Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 13.01.11р. № 21-10/120 відомостей, які повинні вноситися до реєстру згідно з абз.11 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", щодо обмежень керівника Відкритого акціонерного товариства "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство"Калабекова Минетулаха Ляметулаховича в період з 2003року по 2004р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не значиться. Відповідно до Довідки із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.01.2011р. до моменту укладання спірного договору застави обмеження повноважень Голови правління ВАТ "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство"не вносились.

З урахуванням цього заявник вважає, що твердження Позивача про наявність обмежень Голови правління на укладання спірного Договору застави нерухомості не можуть бути взяті до уваги, оскільки не відповідають нормам Закону.

Зазначена обставина не була відома Запорізькому апеляційному господарського суду під час розгляду справи в апеляційному порядку, та дана обставина існувала та спростовує факти, покладені в основу Постанови.

З урахуванням вищенаведеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заявлені Банком обставини є такими що мають істотне значення для правильного вирішення справи, та спростовують факти покладені в основу Постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2006 року у справі № 7/76/06.

Відповідно до ч. 8 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13 червня 2006 року у справі № 7/76/06 у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство" с.Благовіщенка Камʼянсько-Дніпровського району Запорізької області до Відкритого акціонерного товариства "Український кредитно-торговий банк" м.Київ (правонаступником на даний час якого є Публічне акціонерне товариство "БТА Банк") про визнання недійсним договору застави нерухомості від 23 січня 2003 року відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з боку ВАТ "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство" с.Благовіщенка Камʼянсько-Дніпровського району Запорізької області спірний договір підписаний головою правління Товариства Калабековим М.Л., який діяв на підставі статуту Товариства і на момент укладення договору був наділений відповідними повноваженнями, а саме, згідно до п. 8.4.7 –має право укладати угоди від імені товариства. При нотаріальному посвідченні зазначеного договору нотаріусом були перевірені повноваження сторін на його підписання. Так, суд першої інстанції дійшов до висновку, що голова правління діяв в межах своїх повноважень згідно зі Статутом, протоколом Загальних зборів акціонерів від 26 березня 2002 року та Правління від 22 січня 2003 року.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відкрите акціонерне товариство "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство" та товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Агро-Сервіс" звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду скасувати повністю, прийняти нове рішення у справі, позов задовольнити.

В обґрунтування заявлених вимог скаржники посилаються на те, що в договорі застави відсутня істотна умова щодо розміру забезпеченої заставою вимоги; судом не прийнято до уваги обмеження повноважень голови правління ВАТ "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство" Калабекова М.Л. стосовно укладення договорів застави в забезпечення зобов’язань третьої особи –товариства з обмеженою відповідальністю "Хронос"; не врахована відсутність письмового звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Хронос" про надання гарантій виконання товариством кредитних зобов’язань; судом порушена стаття 43 ГПК України; письмові заяви членів правління свідчить про відсутність надання згоди на підписання договору застави від 23 січня 2003 року.

Як встановлено Донецьким апеляційним господарським судом, 26 березня 2002 року були проведені загальні збори ВАТ "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство", на яких було прийнято рішення щодо наступних питань:

- дати згоду виступати майновим поручителем ТОВ "Агропромислова компанія "Хронос" для забезпечення кредитних договорів;

- дати згоду на передачу під заставу майна: технологічний комплекс по збереженню і обробці зерна з інженерним забезпеченням земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Камʼянсько-Дніпровський район, село Благовіщенка, вул. Шевченко, 8;

- надати повноваження голові правління ВАТ "Благовіщенське ХПП" Калабекову М.Л. на підписання договорів застави майна в забезпечення виконання умов кредитних договорів між ТОВ "Агропромислова компанія "Хронос""та банком, при наявності письмового звернення генерального директора ТОВ "Агропромислова компанія "Хроінос".

22 січня 2003 року на засіданні правління ВАТ "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство" було прийнято Рішення: надати згоду виступити майновим поручителем за ТОВ "Агропромислова компанія "Хронос" та передати у заставу АКБ "Український кредитно-торговий банк"нерухоме майно, а саме: адміністративна будівля літ. "А"інвентаризаційний номер 15, зерносклади за інвентаризаційними номерами 1-12 включно літери "Б", "В", "Г", "Д", "З", "О", "П", "М", "Л", "Н", "Е", "Ж"які розташовані в с. Благовіщенка, Камянсько-Дніпровського району Запорізької області, вул..Шевченко,8.

Дане рішення було підписано Головою Правління та членами правління (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5).

23 січня 2003 року акціонерний комерційний банк "Український кредитно-торговий банк" - далі Банк та відкрите акціонерне товариство" Благовіщенське хлібоприймальне підприємство" далі Товариство уклали договір застави нерухомості (а.с.7 т.1). Згідно пункту 1.1 договору Товариство забезпечує вимоги Банку, що випливають з кредитного договору від 22 січня 2003 року № 1 та будь-яких додаткових угод до нього, який укладено Банком з товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Хронос".

Предметом застави нерухомого майна є майно, а саме: адміністративний корпус інв. № 15 літ. А площею 465,8 кв. м.; склад інв. № 1 літ. Б площею 1263,4 кв. м.; склад інв. № 2 літ. В площею 1199,0 кв. м.; склад інв. № 3 літ. Г площею 1917,5 кв. м.; склад інв. .№ 4 літ. Д площею 1878,8 кв. м. ; склад інв. № 5 літ. Ж - площею 1225,8 кв. м.; склад інв. № 6 літ .З площею 1676,5 кв. м. ; склад інв. .№ 7 літ. О площею 1113,2 кв. м. ; склад інв. № 8 літ. П площею 1160,2 кв. м.; склад інв. № 9 літ. М площею 975,6 кв. м.; склад інв. № 10 літ. Л площею 1654,1 кв. м.; склад інв. № 11 літ. Н площею 983,9 кв. м.; склад інв. № 12 літ. Е площею 1032,9 кв. м.., (далі - Майно), яке знаходиться за адресою: Запорізька обл., Камʼянсько-Дніпровський р-н, с.Благовіщенка, вул. Шевченка, 8.

На засіданні правління ВАТ "Благовіщенське ХПП" від 27 квітня 2004 року було прийнято рішення про не затвердження договору застави нерухомості від 23 січня 2003 року.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в засіданні суду, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість заяви про перегляд постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2006 року у справі № 7/76/06 за нововиявленими обставинами з таких підстав.

Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, Цивільний кодекс України набирає чинності з 1 січня 2004 року. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Кодексу, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовʼязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки предметом розгляду даної справи є визнання договору застави недійсним, який був підписаний 23.01.2003 р., тобто на момент чинності норм ЦК УРСР 1963 р., то до підстав визнання її недійсною слід застосовувати положення ЦК УРСР (1963р.). Угода визнається недійсною з моменту її підписання, а отже при визнанні ЇЇ недійсною вона не породжує для сторін прав та обовʼязків на майбутнє, та вона не є підставою для виникнення, зміни чи припинення правовідносин.

Відповідно до статті 178 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент укладення договору застави) застава є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання. Засоби забезпечення виконання зобов’язань –це спеціальні заходи, що у достатній мірі гарантують виконання основного зобов’язання і стимулюють боржника до належного поводження.

Обраний сторонами засіб забезпечення виконання зобов’язання повинний бути письмово зафіксований як в самому зобов’язанні, так і в додатковій (спеціальній) угоді. Деякі з засобів потребують нотаріально засвідченої форми їхнього здійснення. Законодавство передбачає, що суб’єктами, які беруть участь у забезпеченні основного зобов’язання, є не тільки його сторони, але й треті особи.

Згідно Закону України "Про заставу", який є основним нормативним актом, який регулював взаємовідносини Заставодержателя та Заставодавця на час укладення договору застави, застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобовʼязання.

Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобовʼязання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні обʼєкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави космічних обʼєктів –за місцем реєстрації цих обʼєктів.

Таким чином, діюче законодавство передбачає оформлення майнового поручительства третьої особи за виконання основного зобов’язання в письмовій формі з нотаріальним посвідченням шляхом укладення угоди.

У відповідності до статті 41 Цивільного кодексу ( в редакції 1963р.) угодами визнаються дії громадян і організацій спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повʼязує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Оскільки юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених статутом (положенням) цілей її діяльності, угода, укладена нею в суперечності з цими цілями, є в силу ст.50 ЦК недійсною, незалежно від наявності і форми вини її учасників.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу, абзацу другого пункту 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", пункту 2 статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" пункту 3 статті 14 Закону України "Про оренду землі" тощо.

Як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.

Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде зʼясовано, що установчими документами акціонерного товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

У відповідності до статі 63 ЦК України ( в редакції 1963р.) угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обовʼязки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

ВАТ "Благовіщенське ХПП" є акціонерним товариством, а тому право розпорядження майном, яке йому належить, здійснюють вищі органи управління цього товариства, які своїм рішенням можуть покласти виконання окремих функцій з управління майном на створювані ними органи.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори товариства. Загальні збори можуть приймати рішення по всіх питаннях, які відносяться до діяльності товариства. Вищий орган також вправі встановити будь-які обмеження щодо повноважень голови правління та виконавчих органів товариства.

Згідно з п. 8.1 статуту ВАТ "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство" в редакції від 16 лютого 1999 року, яка затверджена Протоколом № 1 від 16 лютого 1999 року, органами управління Товариством є загальні збори акціонерів-вищий орган Товариства, спостережна рада та правління.

Відповідно до п. 8.2.4 Статуту до компетенції загальних зборів акціонерів відноситься, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 60 відсотків статутного фонду Товариства.

За приписами п. 8.4.1 Статуту виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. До компетенції правління ( п. 8.4.2) належать усі питання діяльності Товариства, крім тих, що згідно з чинним законодавством, цим статутом або рішенням загальних зборів акціонерів Товариства віднесені виключно до компетенції іншого органу Товариства.

Положеннями п. 8.4.7. означеного вище Статуту Голова правління вправі без довіреності здійснювати дії від імені Товариства, зокрема укладати угоди від імені Товариства.

Як про це вже було зазначено вище, 22 січня 2003 року на засіданні правління ВАТ "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство" було прийнято Рішення: надати згоду виступити майновим поручителем за ТОВ "Агропромислова компанія "Хронос" та передати у заставу АКБ "Український кредитно-торговий банк" нерухоме майно, а саме: адміністративна будівля літ. "А" інвентаризаційний номер 15, зерносклади за інвентаризаційними номерами 1-12 включно літери "Б", "В", "Г", "Д", "З", "О", "П", "М", "Л", "Н", "Е", "Ж" які розташовані в с. Благовіщенка, Камянсько-Дніпровського району Запорізької області, вул. Шевченко, 8.

Дане рішення було підписано Головою Правління та членами правління (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5).

На підставі зазначеного Рішення 23 січня 2003 року між Банком та ВАТ "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство" був підписаний спірний договір. З боку Товариства договір був підписаний Головою правління Калабекова М.Л., що діє на підставі Статуту.

Повноваження Голови правління та право установчі документи на об’єкти застави були перевірені приватним нотаріусом ОСОБА_1

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що будучи обізнаним про наявність рішення загальних зборів ВАТ "Благовіщенське хлібоприймальне підприємство" від 26 березня 2002 року, Голова правління від імені товариства уклав спірний договір.

Про наявність яких-небудь обмежень повноважень Голови правління ні Банку, ні приватному нотаріусу Калабековим М.Л. повідомлено не було. До того ж, зазначені обмеження не внесені до Статуту товариства та така інформація не є загальнодоступною, оскільки не внесена також до відомостей щодо даної юридичної особи у відповідний реєстр.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 13 червня 2006 року у справі №7/76/06, з урахуванням нововиявлених обставин, які викладені в заяві від 24 січня 2011 року № 10-1/137 про перегляд постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2006 року у справі № 7/76/06 за нововиявленими обставинами, було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з повним з’ясуванням обставин справи.

Отже, під час вирішення спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Агро-Сервіс" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 лютого 2011 року зі справи № 7/76/06 залишити без змін.

Головуючий І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко