Розрахунок судового збору та штрафних санкцій;

Пошук аналогічних судових рішень та прогноз результатів справи;


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Київ

справа № 380/21382/24

адміністративне провадження № К/990/12439/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року (судді: Гудим Л.Я., Качмар В.Я., Онишкевич Т.В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), третя особа - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області, третя особа), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 24.09.2024 № 40448/13-01-07-09.

Позовна заява аргументована тим, що ФОП ОСОБА_1 при проведенні фактичної перевірки було надано контролюючому органу всі необхідні документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством та які підтверджують облік та походження товарних запасів, що знаходились в магазині.

Позивач вказував, що висновок контролюючого органу про необлікованість частини товару є безпідставним, оскільки відповідачу були надані документи, визначені додатком до Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (далі - Порядок № 496), які підтверджують облік та походження товарів, зокрема, первинні документи (договір комісії, акт приймання-передачі).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 24.09.2024 № 40448/13-01-07-09 в частині застосування щодо ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 333 736 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановляючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР) спростовується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доказами, є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на що відсутні правові підстави для притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі вказаної статті Закону.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Таке рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що наявність у позивача первинних документів, в тому числі договору комісії, акта приймання-передачі до договору комісії без належного ведення (заповнення) Типової форми не свідчить про облік товарних запасів. Відповідно позивачем не спростовано встановлені контролюючим органом факти ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Не погоджуючись із таким рішенням апеляційного суду, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою для касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Так, на думку касатора, апеляційним судом не враховано висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 30.07.2025 у справі № 380/6314/24, в якій вказано, що диспозиція норми статті 20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) та/або здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Позивач посилається також на застосування апеляційним судом положень статті 20 Закону № 265/95-ВР без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22.

Наголошує, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин пункт 3 розділу ІІ Порядку № 496, дійшовши помилкового висновку про те, що у формі обліку товарних запасів, у разі вибуття згідно чеків ПРРО від 20.05.2024, у графі 8 слід вказувати дані отримувача товару, тобто кінцевого споживача. Вважає, що Верховний Суд повинен сформувати правовий висновок щодо застосування вказаних правових норм, вказавши, що в разі продажу суб`єктом господарювання товару шляхом застосування реєстраторів розрахункових операцій/програмних реєстраторів розрахункових операцій така розрахункова операція згідно підпункту 5 пункту 3 розділу ІІ Порядку № 496 не вважається вибуттям товару, а тому у фізичної особи підприємця відсутній обов`язок зазначати у графі 8 форми обліку товарних запасів як загальну вартість товару відповідно до первинного документа про вибуття товарів, так і дані щодо отримувача товару.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача та залишити постанову апеляційного суду без змін, оскільки дослідженими судами договором комісії та актами приймання-передачі товарів не може бути підтверджений належний облік товарних запасів за місцем їх реалізації, з огляду на відсутність конкретизації у них асортименту товарів.

В судовому засіданні 03.06.2026 представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, просив скаргу задовольнити з підстав, викладених у ній. Представник відповідача не погодився з доводами касаційної скарги, вважаючи їх необґрунтованими, просив у її задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на скаргу. У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві представники сторін заявили клопотання про можливість судового розгляду справи за їх відсутності в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області відповідно до наказу від 02.05.2024 № 1284-п та на підставі направлень від 16.05.2024 № 2658, 2659 проведено фактичну перевірку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яка належить суб`єкту господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 20.05.2024 № 9876/09/15/РРО/ НОМЕР_1, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, статей 21-24 Кодексу законів про працю України, Порядку № 496. Відповідно до висновків акту, в ході перевірки встановлені порушення: проведення розрахункової операції без застосування РРО на повну суму покупки; невидача розрахункового документа встановленого зразка на повну суму покупки; порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Перевіркою встановлено також використання у ФОП ОСОБА_1 праці найманих працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудових договорів.

В частині порушення встановленого порядку ведення обліку товарних знаків за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку за встановленою формою податковим органом зазначено, що до перевірки додано акт приймання-передачі товарів до Договору комісії від 14.09.2024 № ОС-14-05-24 ГР між ФОП ОСОБА_6 та позивачем, натомість не надано первинні документи щодо походження товару в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість товару, не облікованого у встановленому порядку, який знаходиться в місці реалізації, становить 333 736,00 грн, що відображено у додатку № 3.

Позивачем в день перевірки на адресу контролюючого органу цінним листом з описом вкладення скеровано такі документи: копію договору комісії від 14.05.2024 №ОС-14-05-24-ГР, копію акта приймання-передачі від 14.05.2024 до договору комісії від 14.05.2024 №ОС-14-05-24-ГР, копію форми ведення товарних запасів.

Крім того, позивачем на адресу ГУ ДПС в Івано-Франківській області скеровано заперечення до Акту фактичної перевірки від 20.05.2024, до якого додано копію договору комісії від 14.05.2024 № ОС-14-05-24-ГР, копію акту приймання-передачі від 14.05.2024 до договору комісії від 14.05.2024 року № ОС-14-05-24-ГР з переліком товарів та цінами, копію форми ведення товарних запасів, копію фіскального чека від 20.05.2024, копію видаткового чека OizWAW0k8cQ від 20.05.2024, копію доказів надсилання документів для перевірки від 20.05.2024 від ФОП ОСОБА_1 .

На підставі Акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області 03.07.2024 винесено податкове повідомлення-рішення № 28885/13-01-07-09, яким встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 334 726 грн за непроведення через реєстратор розрахункових операцій розрахункових операцій з видачею відповідних розрахункових документів та порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

12.07.2024 позивачем подано скаргу до ДПС України на вказане податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 12.09.2024 № 27672/6/99-00-06-03-02-06, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 03.07.2024 № 28885/13-01-07-09 скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 91 грн, в іншій частині рішення відповідача залишено без змін.

З урахуванням вищевказаного рішення ДПС України, відповідачем 24.09.2024 прийнято податкове повідомлення-рішення № 40448/13-01-07-09, яким за порушення позивачем пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (непроведення через реєстратор розрахункових операцій розрахункових операцій з видачею відповідних розрахункових документів; порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації) на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 1 статті 17, статті 20 Закону № 265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 334 635,00 грн.

Вважаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до доводів та вимог касаційної скарги предметом касаційного перегляду є податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 24.09.2024 № 40448/13-01-07-09 в частині застосування відносно ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 333 736 грн.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон № 265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР, вбачається два самостійних склади правопорушення, які, як у їх взаємній сукупності, так і в кожному конкретному випадку, можуть бути визнані, як порушення із застосуванням штрафної санкції.

До першого складу можна віднести порушення, пов`язане зі здійсненням суб`єктом господарювання реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, тобто взагалі, та/або до другого - ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 11.01.2024 по справі № 420/12275/22, від 16.05.2024 по справі № 280/176/23, від 27.08.2024 по справі № 300/2879/22, від 30.07.2025 по справі № 380/6314/24, від 30.09.2025 по справі № 520/22949/24, від 14.04.2025 по справі № 160/13547/25, від 26.05.2026 по справі № 380/24726/24.

Судами встановлено, що відповідач в акті перевірки зазначив про порушення позивачем встановленого порядку ведення обліку товарних знаків за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку за встановленою формою на загальну суму 333736,00 грн та ненаданні на вимогу контролюючого органу документів щодо походження товарів.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Фізичні особи - підприємці, які застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зобов`язані вести облік доходів та витрат в паперовому та/або електронному вигляді.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правила ведення обліку товарних запасів визначену у Порядку № 496, який поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

- документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 496 встановлено, що форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку № 496 записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІ порядку № 496 Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Пунктом 11 розділу ІІ Порядку № 496 встановлено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Аналізуючи положення Порядку № 496 у сукупності Верховний Суд у своїй постанові від 08.01.2026 у справі № 140/844/25 дійшов висновку, що обов`язок фізичної особи-підприємця щодо ведення обліку товарних запасів та зберігання первинних документів безпосередньо пов`язаний із наявністю конкретних товарів у місці продажу (господарському об`єкті). Первинні документи та форма обліку мають зберігатися у такому місці лише до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної у відповідних первинних документах.

При цьому Суд вважає за необхідне вказати на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22, в якій зазначено, що для встановлення факту ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, першочергово необхідно встановити, який саме товар станом на момент перевірки зберігається у місці продажу. Відповідно, лише у разі встановлення контролюючим органом, що у місці продажу на момент проведення перевірки фактично знаходився конкретний товар, який не внесений до форми обліку та щодо якого відсутні первинні документи, наявні підстави для застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, позивач як комісіонер за договором комісії від 14.05.2024 № ОС-14-05-24-ГР, укладеним з ФОП ОСОБА_6 (комітентом), здійснював у магазині за адресою: АДРЕСА_1 торгівлю технічно складними побутовими товарами (мобільними телефонами, акумуляторами та іншими аксесуарами до мобільних телефонів).

Зокрема за умовами пункту 4.1 Договору комісії передання товарів комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання-передачі товарів на таких умовах: місце передання: АДРЕСА_1 ; порядок транспортування продукції, що передається комісіонерові для продажу відповідно до умов цього договору, до місця передання визначається комітентом.

На підставі акта приймання-передачі товарів від 14.05.2024 позивачу було передано 1499 одиниць товарів на загальну суму 2 428 520 грн (поіменний перелік таких товарів, їх кількість, ціна та загальна вартість у розрізі кожної товарної позиції наведені в цьому ж акті), що відповідачем не заперечується.

Отримання позивачем товарів на загальну суму 2 428 520 грн за вказаним актом приймання-передачі відображено у формі ведення обліку товарних запасів.

На початок проведення фактичної перевірки (20.05.2024) позивачем було надано податковому органу Договір комісії від 14.05.2024 № ОС-14-05-24 ГР та акт приймання-передачі товарів від 14.05.2024 та копію форми ведення обліку товарних запасів.

Також вказані документи того ж дня були надіслані на адресу контролюючого органу, що сторонами не заперечується.

Судами встановлено, що договір комісії та акт приймання-передачі товарів містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, отримувача, дату проведення операції передання товарів, зазначених в акті приймання-передачі товарів, найменування, кількість та вартість товарів. У наданій Формі ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 у графі "Дата внесення запису" вказано " 14.05.2024"; у графі "Реквізити первинного документа, що підтверджує надходження або вибуття товару" зазначено "Акт приймання-передачі товарів від 14.05.2024 до договору комісії від 14.05.2024 № ОС-14-05-24-ГР"; у графі "Загальна вартість товарів за первинним документом, грн" підграфа "Надходження товару": " 2428520,00".

Відповідачем у Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків станом на 20.05.2024 зафіксований товар на суму 333 736,00 грн, і вказаний товар зазначений в Акті приймання-передачі від 14.05.2024 до договору комісії за порядковими номерами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 14, 15, 40, 41.

При цьому належного обґрунтування того, в чому надані позивачем до перевірки документи суперечать вимогам Порядку № 496, акт перевірки не містить.

Разом з тим, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання та відсутність первинних документів щодо отримання (надходження) товару (прихідні), податковий орган не вказав у акті перевірки, які саме конкретні первинні документи позивачу належало надати.

Так, у постанові від 27.12.2023 у справі № 280/1998/23 Верховний Суд зазначив, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення "товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу", яке міститься у кожній з цих норм. Отже, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу, що, як встановив суд, і було виконано позивачем.

Фактично аргументи контролюючого органу щодо ненадання окремих документів, ґрунтуються на аналізі реальності здійснення господарської операції за договором комісії, яка може бути перевірена контролюючим органом під час проведення відповідної (документальної) перевірки платника податків. Разом з тим, за обставинами справи предметом фактичної перевірки є дотримання платником податків (позивачем) норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, реальність виконання умов договору комісії не є предметом розгляду у цій справі, а тому ненадання вказаних документів не підтверджує і не спростовує ведення чи не ведення позивачем обліку товарів, що знаходилися у місці продажу.

Аналогічні підходи продемонстровано Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 07.04.2026 по справі № 420/36506/24.

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність вчинення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 20 Закону № 265/95-ВР та, як наслідок, безпідставність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 24.09.2024 № 40448/13-01-07-09 в частині застосування відносно ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 333 736 грн.

Констатуючи надання позивачем до перевірки документів, які підтверджують належний облік товарних запасів за місцем їх реалізації, суд першої інстанції надав їм належну оцінку з урахуванням специфіки господарської діяльності позивача, а саме: здійснення комісійної торгівлі, у контексті вимог законодавства щодо ведення обліку товарних запасів за місцем продажу.

Натомість суд апеляційної інстанції, надаючи протилежну правову оцінку обставинам справи та скасовуючи рішення суду першої інстанції, поклавши в основу свого висновку твердження про те, що у наданих позивачем до перевірки документах відсутні відомості про конкретні найменування товарів, наявних у ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, не врахував, що такі вимоги не узгоджуються із нормами Порядку № 496.

Щодо доводів касаційної скарги про необхідність формування Верховним Судом правового висновку стосовно застосування підпункту 5 пункту 3 розділу ІІ Порядку № 496 (щодо обов`язку заповнення графи 8 Форми обліку при продажу товарів через РРО/ПРРО), колегія суддів зазначає таке.

У загальнотеоретичному аспекті правовими висновками Верховного Суду визнаються загальнообов`язкові правові настанови, які формуються у процесі офіційного казуального тлумачення норм права. Такий висновок має відповідати критерію нормативності: він повинен бути знеособленим, відокремленим від конкретних обставин справи та готовим до неодноразового застосування у подібних правових ситуаціях.

Верховний Суд формує правовий висновок у випадку, коли постає потреба у забезпеченні сталості та єдності судової практики шляхом надання загальнообов`язкових роз`яснень щодо застосування норм права, у разі неоднозначності норми (якщо положення правових норм не є достатньо чіткими для однозначного застосування).

Аналізуючи положення Порядку № 496, колегія суддів приходить до висновку, що вони є чіткими і зрозумілими для правозастосування, а отже їх додаткове тлумачення або дублювання у формі правового висновку не є необхідним.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За наведених обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року, залишивши в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 380/21382/24.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська