ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5029/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Сич В.В.; Задарко Ю.М. (адвокат)

відповідача - Ярошенко Д.В. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Сича Володимира Володимировича

на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023

за позовом фізичної особи-підприємця Сича Володимира Володимировича

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА"

про розірвання договору оренди та стягнення 415 465,87 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фізична особа-підприємець Сич Володимир Володимирович (далі - ФОП Сич В.В., позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" (далі - ТОВ "ТРЦ ЛАВИНА", відповідач) про розірвання договору оренди від 05.07.2021 №А1038, укладеного між ФОП Сичом В.В. та ТОВ "ТРЦ ЛАВИНА", та стягнення 415 465,87 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані істотною зміною обставин. Крім того, ФОП Сич В.В. просить стягнути кошти, мотивуючи це справедливим розподілом між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням договору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва 08.02.2023 (суддя Гулевець О.В.) у позові відмовлено повністю.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 (колегія суддів: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2023 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Позивач, не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга позивачем подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, скаржник зазначає, зокрема про те, що:

- судами проігноровані ті обставини, що договором оренди не передбачено право Орендодавця розірвати договір в односторонньому порядку;

- судами проігноровано доводи позивача щодо істотної зміни обставин, які на думку позивача, є підставою для розірвання договору;

- судами попередніх інстанцій помилково не були застосовані положення статті 1212 ЦК України в частині, що стосується стягнення з відповідача грошових коштів.

4.3. Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.12.2021 у справі №925/81/21, а також, що у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положення статті 652 ЦК України.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Крім того, відповідачем у відзиві зазначається, що ТОВ "ТРЦ ЛАВИНА" очікує понести судові витрати, документи на підтвердження понесення яких будуть надані у порядку, передбаченому ГПК України.

5.2. Відповідач також подав клопотання про закриття касаційного провадження у справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

6.1. Між ТОВ "ТРЦ ЛАВИНА" (орендодавець) та ФОП Сичом В.В. (орендар) 05.07.2021 укладений договір оренди №А1038 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати у строкове, платне користування орендарю приміщення, а орендар зобов`язаний прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати орендодавцеві обумовлені в цьому договорі оренди платежі та виконувати інші умови цього договору оренди (пункт 2.1 договору).

6.2. Приміщення - частина торгового центру, площа та поверх якого вказано в Додатку №1 (пункт 4), яка може бути не обмежена або не повністю обмежена стінами (перегородками), план розміщення приміщення в межах торгового центру зазначено в Додатку № 2 до договору оренди. На дату укладення договору оренди відповідно до даних орендодавця вартість приміщення з урахуванням індексації дорівнює балансовій вартості приміщення та складає суму, вказану в Додатку № 1 (пункт 6).

6.3. Орендар зобов`язаний використовувати приміщення виключно за цільовим призначенням. Вичерпний перелік видів діяльності та торгових марок, під якими орендар має право здійснювати діяльність у приміщенні, а також назва вивіски орендаря визначені в Додатку № 1 (пункти 2, 3). Використання орендарем приміщення за цільовим призначенням є істотним обов`язком орендаря за цим договором (пункт 2.2 договору).

6.4. Відповідно до умов пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору, орендар набуває право використовувати приміщення за цільовим призначення в день початку строку оренди. Якщо інше не погоджено сторонами, орендодавець передає орендареві приміщення після закінчення робіт орендаря у стані, що враховує роботи орендаря. Орендар бере на себе зобов`язання розпочати ведення своєї господарської діяльності у приміщенні (використовувати приміщення за цільовим призначенням) з моменту передачі орендодавцем приміщення, якщо при цьому закінчився строк виконання робіт орендаря. Будь-яка передача приміщень між сторонами (в орендне користування та з орендного користування) повинна оформлюватися відповідним Актом приймання-передачі приміщення. Акт приймання-передачі приміщення в орендне користування орендареві підписується не пізніше наступного дня після закінчення строку виконання робіт орендаря.

6.5. Згідно з пунктом 10.1 та пунктом 10.2 договору з моменту передачі орендареві приміщення орендар зобов`язаний сплачувати на користь орендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим договором. Орендна плата, яку орендар зобов`язаний щомісячно сплачувати орендодавцеві складається з таких частин:

а) Основна орендна плата;

b) Експлуатаційна орендна плата;

с) Маркетингова орендна плата;

d) Плата з обороту.

6.6. Орендар сплачує окремими платежами кожну із частин орендної плати (окремо основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату, плату з обороту).

6.7. Згідно із пунктом 13.1 договору орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату щомісячно різними платежами в строки, визначені у Додатку № 1 (пункт 15).

6.8. Орендодавець має право встановити різні банківські рахунки для окремих частин орендної плати. Орендар зобов`язаний щомісячно сплачувати орендодавцю плату з обороту в строки, визначені у Додатку № 1 (пункт 16).

6.9. У разі наявності у орендаря на день здійснення платежів заборгованості за будь-якими платежами за і цим договором за попередні періоди, орендодавець має право зарахувати здійснену оплату в рахунок існуючої заборгованості (повністю або частково) (пункт 13.11. договору).

6.10. У Додатку №1 до договору оренди сторони погодили, що цільове призначення приміщення (стаття 1, пункт 1.17) - для торгівлі біжутерією, окулярами, сумками, клатчами, гаманцями, кепками, шапками, шарфами, рукавичками; назва (торгова марка), яка вказується на вивісці орендаря (стаття 2, пункт 2.2) - All In accessories; площа приміщення та поверх в межах торгового центру (стаття 1, пункт 1.9) - 47,75 м.кв. торгового центру на 1 (першому) поверсі торгового центру, лот А1038 (відповідно до плану, наведеного в Додатку №2); строк оренди (стаття 3, пункт 3.2) - 35 місяців, ставка основної орендної плати (стаття 10, пункт 10.4) - 1918,85 грн, що еквівалентно 70,00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); показник індексу 0 (індексація основної орендної плати) (стаття 10, пункт 10.4) - 1,05 на другий рік оренди, 1,1025 на третій рік оренди; ставка експлуатаційної орендної плати (стаття 10, пункт 10.5) - 219,30 грн, що еквівалентно 8,00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); показник Індексу Е (індексація експлуатаційної орендної плати) (стаття 10, пункт 10.5) - 1,05 на другий рік оренди, 1,1025 на третій рік оренди; ставка маркетингової орендної плати (стаття 10, пункт 10.6) - 109,65 грн, що еквівалентно 4,00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); показник Індексу М (індексація маркетингової орендної плати) (стаття 10, пункт 10.6) - 1,05 на другий рік оренди, 1,1025 на третій рік-оренди; відсоток з товарообігу (для розрахунку плати з обороту) (стаття 11, пункт 11.2) - 15%; строк сплати основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати, маркетингової орендної плати (стаття 13, пункт 13.1) - до 15 (п`ятнадцятого) числа відповідного місяця, який передує оплачуваному; строки сплати плати з обороту (стаття 13, пункт 13.1) - до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за оплачуваним; строки компенсації комунальних послуг (стаття 17, пункт 17.6) - до 10 (десятого) числа наступного місяця за оплачуваний місяць (попередній) на підставі рахунку орендодавця, який надається орендареві протягом п`яти робочих днів з початку наступного місяця; забезпечувальний платіж (стаття 16, пункт 16.4) - 236667,30 грн, ПДВ - 47333,46 грн, всього з урахуванням ПДВ - 284000,76 грн, але не менше гривневого еквіваленту 8633,68 доларів США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ) та дорівнює розміру орендної плати за 2 (два) останні місяці оренди відповідно до договору оренди. На вимогу орендодавця (направлення таких вимог є правом орендодавця) орендар зобов`язаний протягом 5 робочих днів, якщо інший строк не погоджений сторонами, сплачувати (поповнювати) забезпечувальний платіж таким чином, щоб його розмір відповідно до офіційного курсу станом на дату направлення орендодавцем такої вимоги (рахунку) дорівнював сумі в гривнях, яка є еквівалентом вказаної вище суми в доларах США; строк сплати забезпечувального платежу (стаття 16, пункт 16.4) - протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту укладення договору оренди.

6.11. Відповідно до пункту 16.4 договору, упродовж строку, вказаного в Додатку № 1 (пункт 22), орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві на банківський рахунок, вказаний в цьому договорі, або банківський рахунок, зазначений у відповідному рахунку орендодавця (якщо орендодавець направить такий рахунок орендареві), платіж у якості забезпечення виконання орендарем його обов`язків за цим договором оренди в сумі, визначеній в Додатку № 1 (пункт 21) (далі - "забезпечувальний платіж").

6.12. Згідно із пунктом 16.5 договору, сума забезпечувального платежу зараховується в рахунок орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати та маркетингової орендної плати) за місяці оренди приміщення, які вказані в Додатку № 1 (пункт 21). У випадку, якщо сплаченої суми забезпечувального платежу буде недостатньо для здійснення таких зарахувань, враховуючи розмір орендної плати на той час, орендар повинен здійснити доплату протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання рахунка орендодавця. У разі, якщо сплачена орендарем сума забезпечувального платежу перевищуватиме розмір орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної та маркетингової орендної плати), залишок сплаченої суми забезпечувального платежу підлягає поверненню орендодавцем на вимогу орендаря. По закінченню строку дії договору після проведення сторонами всіх взаєморозрахунків, сторони зобов`язуються протягом 20 календарних днів від дати закінчення строку договору, підписати Акт звіряння взаємних розрахунків: в тому випадку, якщо у орендодавця залишилася кредиторська заборгованість перед орендарем, орендодавець зобов`язується на підставі підписаного Акту звіряння взаємних розрахунків та письмової вимоги орендаря повернути таку заборгованість протягом 30 календарних днів від дати отримання такої вимоги від орендаря.

6.13. Відповідно до пункту 16.6 договору, протягом всього строку дії договору оренди сума забезпечувального платежу має дорівнювати розміру орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати та маркетингової орендної плати) за місяці оренди, які вказані в Додатку № 1 (пункт 21). Зазначене, зокрема, означає, що якщо у будь-який час впродовж строку дії цього договору оренди сума забезпечувального платежу виявиться меншою, ніж розмір орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної та маркетингової орендної плати) за місяці оренди, які вказані в Додатку № 1 (пункт 21) (наприклад, якщо орендна плата збільшуватимуться або індексуватимуться), орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця доплатити відповідні суми таким чином, щоб сума забезпечувального платежу дорівнювала розміру орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної та маркетингової орендної плати) за місяці оренди, які вказані в Додатку № 1 (пункт 21).

6.14. У випадку невиконання (прострочення) орендарем будь-якого із його обов`язків за договором оренди, пов`язаним із здійсненням на користь орендодавця будь-яких платежів (в тому числі, орендної плати, сплати будь-яких штрафних санкцій, відшкодування збитків, тощо), орендодавець має право погасити таку заборгованість орендаря за рахунок забезпечувального платежу. В такому випадку орендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання повідомлення від орендодавця про погашення заборгованості орендаря за рахунок забезпечувального платежу поповнити суму забезпечувального платежу таким чином, щоб вона не була меншою за суму орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної та маркетингової орендної плати) за місяці оренди, які вказані в Додатку № 1 (пункт 21).

6.15. Відповідно до пункту 16.8 договору сторони домовились, що в тому випадку, якщо орендар не виконує будь-який із своїх обов`язків за цим договором орендодавець має право виконати такий обов`язок самостійно за рахунок забезпечувального платежу.

6.16. Пунктом 16.9 договору передбачено, що у випадку розірвання та/або припинення дії цього договору оренди з вини орендаря (в тому числі у випадку дострокового припинення (розірвання) в односторонньому порядку зі сторони орендодавця, у зв`язку з порушенням орендарем договору оренди) забезпечувальний платіж не повертається орендареві та залишається у орендодавця.

6.17. Орендодавець має право використовувати забезпечувальний платіж після припинення договору оренди, у разі порушення будь-яких обов`язків орендаря (пункт 16.10 договору).

6.18. У пункті 3.1 договору сторони погодили, що цей договір оренди набуває чинності з моменту його підписання сторонами, державної реєстрації (якщо така реєстрація вимагається відповідно до законодавства України) та діє до закінчення строку оренди. Зобов`язання фінансового характеру (в тому числі ті, що стосуються сплати орендарем на користь орендодавця будь-яких платежів, штрафних санкцій, відшкодування шкоди, збитків) припиняються з моменту їх належного виконання, незалежно від припинення дії договору оренди (в тому числі, дострокового).

6.19. Пунктом 3.2 договору передбачено, що строк оренди вказано в Додатку № 1 (пункт 7). Строк оренди починає обчислюватися з передачі орендодавцем орендареві приміщення в орендне користування відповідно до цього договору оренди або в день, коли орендар зобов`язаний прийняти приміщення. Строк оренди достроково закінчується в тому випадку, якщо договір оренди достроково припинить свою дію у відповідності з положеннями цього договору оренди або законодавства України.

6.20. Відповідно до пункту 27.2 договору, орендар може припинити дію цього договору, якщо орендодавець своїми власними діями або бездіяльністю суттєво порушує свої зобов`язання до цього договору, через що приміщення стають непридатними для використання. Такий факт має підтверджуватися незалежним експертом, обраним разом орендодавцем та орендарем.

6.21. Сторони домовились, що в контексті цього пункту приміщення вважається непридатним для використання, якщо його стан не дозволяє орендарю використовувати його за цільовим призначенням впродовж понад 1 (одного) місяця та орендодавець не виправляє це становище навіть впродовж додаткового максимального строку тривалістю 30 (тридцять) календарних днів після письмового повідомлення орендаря про виконання вищенаведеного.

6.22. За змістом пункту 27.5 договору, припинення дії цього договору оренди (в тому числі, дострокове припинення) не звільняє орендаря від сплати належних з нього платежів, а також не звільняє сторін від відповідальності за порушення, які мали місце до припинення дії договору.

6.23. На виконання умов договору ФОП Сичом В.В. на користь ТОВ "ТРЦ ЛАВИНА" згідно з рахунку на оплату від 05.07.2021 №6355 здійснено сплату забезпечувального платежу у загальній сумі 284 000,76 грн, що підтверджується копією квитанції від 14.07.2021 №0.0.2194924878.1.

6.24. ФОП Сичом В.В. на користь ТОВ "ТРЦ ЛАВИНА" відповідно до рахунку на оплату від 10.02.2022 №1424 здійснено сплату оренди за березень 2022 року у загальній сумі 131 465,11 грн, що підтверджується копією квитанції від 16.02.2022 №0.0.2460774148.1.

6.25. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відбулась істотна зміна обставин, у зв`язку з чим 11.04.2022 ФОП Сич В.В. звернувся до відповідача з листом від 08.04.2022 №б/н, у якому просив розірвати договір оренди, оскільки обставини змінились настільки, що якби позивач міг це передбачити, він не уклав би даний договір. До листа позивач додав підписаний з боку орендаря додатковий договір про розірвання договору оренди від 05.07.2021 №А1038. Також, у листі позивач просив повернути кошти у сумі 415 465,87 грн, з яких: 284 000,76 грн - забезпечувальний платіж та 131 465,11 грн - орендна плата за березень 2022 року.

6.26. Відповідач направив на адресу позивача листа від 02.06.2022 вих.№02/06/22/3, у якому повідомив про відсутність підстав для дострокового розірвання договору.

6.27. Позивач стверджує, що з кінця лютого 2022 року фактично правовідносини припинено, всі речі вивезено з орендованого приміщення, оскільки приміщення перебувало у стані не придатному для його використання, будівля торгівельного центру не працювала, що є істотною зміною обставин та відповідно до приписів статті 652 ЦК України, є підставою для розірвання договору оренди від 05.07.2021 №А1038, укладеного між ТОВ "ТРЦ ЛАВИНА" та ФОП Сич В.В.

6.28. Крім того, позивач вважає, що у даному випадку наслідками розірвання договору оренди, про які просить позивач, є стягнення з відповідача сплачених позивачем коштів у розмірі 415 465,87 грн, з яких: 284 000,76 грн - забезпечувальний платіж та 131 465,11 грн - орендна плата за березень 2022 року.

6.29. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Відповідно до частини першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

8.2. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

8.3. Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.4. Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

8.5. Частина перша статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

8.6. Приписами частини першої статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

8.7. Причиною спору у цій справі стало питання про розірвання договору, на підставі статті 652 ЦК України, та повернення забезпечувального платежу та орендної плати за березень 2022 року.

8.8. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема з такого.

8.9. Порядок припинення дії договору визначений статтею 27 договору, а саме у пункті 27.1. сторони домовилися, що орендодавець має право припинити дію цього договору (розірвати договір в односторонньому порядку), направивши про це орендареві повідомлення не менше як за 20 (двадцять) календарних днів в кожному із наступних випадків:

a) орендар використовує приміщення всупереч цільовому призначенню відповідно до умов цього договору та таке порушення не усунуте протягом 5 (п`яти) календарних днів після направлення орендодавцем повідомлення про це;

b) орендар двічі протягом календарного року більш ніж на десять (10) календарних днів поспіль затримує виконання грошових зобов`язань відповідно до цього договору оренди та таке порушення не усунуте протягом 5 (п`яти) календарних днів після направлення орендодавцем повідомлення про це;

c) орендар прострочить прийняття приміщення або початок використання приміщення за цільовим призначенням більш як на 10 (десять) календарних днів, якщо в цьому будуть відсутні винні дії орендодавця;

d) орендар прострочив сплату будь-якого свого платежу за цим договором більш як на 15 (п`ятнадцять) календарних днів та таке порушення не усунуте протягом 5 (п`яти) днів після направлення орендодавцем повідомлення про це;

е) проти орендаря подано заяву про банкрутство і судовий орган ухвалив рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство орендаря;

f) орендар передає в суборенду або передає володіння приміщенням (на будь-яких підставах), або його частину третій особі без письмового дозволу орендодавця;

g) орендар передає свої права та/або обов`язки відповідно до цього договору третій особі без і попередньої письмової згоди орендодавця;

h) орендар позбавляється права на використання торгового знака або логотипу, вказаного в цьому договорі оренди;

і) припинять дію або стануть недійсними (нечинними) будь-які дозволи, ліцензії, патенти тощо, які необхідно мати орендареві для використання приміщення за цільовим призначенням та таке порушення не усунуте протягом 5 (п`яти) календарних днів після направлення орендодавцем повідомлення про це;

j) орендар призупиняє або перериває комерційну діяльність у приміщенні більш як на два календарні дні (крім випадків, коли це відбувається за вимогою орендодавця, або вимогою контролюючих органів) та не відновлює таку діяльність протягом 5 (п`яти) календарних днів після направлення орендодавцем повідомлення про це;

k) орендар більш ніж два рази прострочить більш як на 30 (тридцять) календарних днів надання орендодавцеві щомісячного звіту про товарообіг або щорічного звіту про товарообіг;

l) орендар більш як два рази надасть орендодавцеві недостовірні відомості щодо товарообігу;

m) орендар більш як на 20 днів прострочить підписання протоколу допуску або початок виконання робіт орендаря;

n) у разі виникнення будь-яких інших обставин, визначених - як такі, що припиняють дію цього договору відповідно до інших положень цього договору або законодавства України.

8.10. Відповідно до пункту 27.2 договору, орендар може припинити дію цього договору, якщо орендодавець своїми власними діями або бездіяльністю суттєво порушує свої зобов`язання до цього договору, через що приміщення стають непридатними для використання. Такий факт має підтверджуватися незалежним експертом, обраним разом орендодавцем та орендарем.

8.11. Сторони домовились, що в контексті цього пункту приміщення вважається непридатним для використання, якщо його стан не дозволяє орендарю використовувати його за цільовим призначенням впродовж понад 1 (одного) місяця та орендодавець не виправляє це становище навіть впродовж додаткового максимального строку тривалістю 30 (тридцять) календарних днів після письмового повідомлення орендаря про виконання вищенаведеного.

8.12. Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами укладеного між сторонами договору оренди передбачено єдину підставу для дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря, у разі коли орендоване приміщення стає непридатним для використання у зв`язку із діями або бездіяльністю відповідача.

8.13. Водночас, враховуючи умови пункту 27.2 договору, непридатне для використання приміщення має підтверджуватися незалежним експертом, обраним разом орендодавцем та орендарем. Висновку експерта щодо стану приміщення або інших доказів вчинення дій сторонами щодо визначення стану приміщення до матеріалів справи позивачем не надано. Крім того, умовами укладеного між сторонами договору оренди не передбачено правової підстави для дострокового розірвання договору - самовільне звільнення позивачем орендованого приміщення.

8.14. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

8.15. Суди попередніх інстанцій встановили, що 13.07.2022 відповідач направив на адресу позивача лист вих.№13/07/22/2, в якому повідомлено про наявну заборгованість за оренду приміщення з квітня 2022 року. Також, в листі відповідачем запропоновано позивачу зарахувати сплачений забезпечувальний платіж в рахунок погашення заборгованості та з врахування ситуації в країні не нараховувати основну орендну плату з 24.02.2022 по 09.05.2022 за умови підписання додаткового договору.

8.16. Також, 13.07.2022 відповідач направив на адресу позивача лист вих.№13/07/22/1 про розірвання договору оренди від 05.07.2021 № А1038 на підставі п.п. j) п. 27.1 ст. 27 договору оренди з 01.08.2022. На підтвердження направлення листа відповідач надав копії опису вкладення в цінний лист та поштову накладну № 0412806600810.

8.17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що право відповідача на розірвання договору в односторонньому порядку прямо передбачене умовами договору оренди. Таким чином, відповідач реалізував своє право на розірвання договору в односторонньому порядку шляхом надсилання на адресу позивача лист від 13.07.2022 вих.№13/07/22/1, в якому повідомив про дострокове розірвання дії договору та необхідність повернення приміщення в порядку, визначеному договором.

8.18. З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами договір оренди від 05.07.2021 №А1038 є розірваним достроково у односторонньому порядку з 01.08.2022. Отже, станом на день розгляду цієї справи договір є таким що припинений, у зв`язку із розірванням договору. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вимога позивача про розірвання договору є такою, що не підлягає задоволенню. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав розірвання договору оренди, то вимога про стягнення сплачених позивачем коштів як похідна - не підлягає задоволенню.

8.19. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

8.20. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.21. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.22. Натомість, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, покладається на скаржника.

8.23. Слід зазначити, що касаційне провадження у даній справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.24. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.25. Втім, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.26. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.27. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.28. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.29. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.30. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.32. Скаржник зазначає, що при ухваленні оспорюваних рішень судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №925/81/21.

8.33. Предметом розгляду у справі, яка розглядається справі є розірвання договору оренди та стягнення.

8.34. Предметом розгляду у справі №925/81/21 є розірвання договору.

8.35. Зазначені справи є схожими за предметом спору та правовою підставою позову (статті 652 ЦК України).

8.36. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій залишили поза увагою підставу позову, а саме істотну зміну обставин.

8.37. Стабільність та обов`язковість договірних відносин втілена також у положеннях статті 651 ЦК України, якими не допускається одностороння зміна або розірвання договору, крім випадків, коли це передбачено законом або самим договором.

8.38. Зокрема, відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

8.39. Відповідно до частини другої статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

8.40. Зі змісту статті 652 ЦК України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

8.41. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

8.42. Аналіз наведеної норми вказує на те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору та/або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

8.43. Застосування статті 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

8.44. Істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

8.45. Норма статті 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці.

8.46. Із оскаржуваних судових рішень вбачається, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що встановлення саме цих обставин в контексті спірних правовідносин має значення для надання об`єктивної оцінки доводам позивача враховуючи підставу позовних вимог.

8.47. Суди попередніх інстанцій також не здійснили дослідження умов укладеного сторонами договору з урахуванням наявності/відсутності обставин, що свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставини, які для неї істотно змінились.

8.48. Суди попередніх інстанцій, зосередившись виключно на доводах та доказах відповідача не надали оцінку наявності/відсутності одночасно чотирьох умов, передбачених у частині другій статті 652 ЦК України, як обов`язкових для розірвання договору, а також належним чином не дослідили наявності обставин, на які посилається позивач, що може свідчити про існування зазначених у статті 652 вказаного Кодексу умов, у зв`язку з чим суди неправильно застосували приписи цієї норми матеріального права.

8.49. Колегія суддів також звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що наявність порушеного права особи, яка звертається з позовом за захистом прав та законних інтересів, оцінюється судом на момент звернення до суду з позовом про захист такого права.

8.50. Відповідно до положень статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.51. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

8.52. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

8.53. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

8.54. Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди, допустили порушення норм процесуального права: статей 86, 210, 236, 237 ГПК України, та неправильне застосуванням норм матеріального права (статті 652 ЦК України); не звернули уваги на викладене та не оцінили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи з урахуванням конкретних правовідносин.

8.55. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

8.56. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

8.57. З огляду на викладене, враховуючи у сукупності наведені у цій постанові обставини, Верховний Суд зазначає, що аргументи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.

8.58. Беручи до уваги визначені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Суд дійшов висновку, що судові рішення попередніх інстанцій у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.59. Щодо надання висновку Верховним Судом у цій справі, то суд касаційної інстанції вважає передчасним його надання з огляду на необхідність встановлення всіх фактичних обставин справи.

8.60. З огляду на викладене, враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені у касаційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору під час нового розгляду.

8.61. Клопотання про закриття касаційного провадження судом відхиляється, оскільки враховуючи наведене вище, та з огляду на зміст аргументів касаційної скарги, які стосуються незастосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування правових висновків Верховного Суду передчасними є аргументи клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки такі аргументи касаційної скарги, в цьому випадку, підлягають дослідженню під час касаційного розгляду по суті.

8.62. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.63. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.64. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають і впливають на кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.2. Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України прийняті по суті цієї справи судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.3. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене в цій постанові, та, виходячи з предмета дослідження в такій категорії справ, вжити всі передбачені заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. Суди під час розгляду справи мають надати мотивовану оцінку кожному вагомому аргументу, дослідити та надати оцінку доказам як кожному окремо так і всім доказам в цілому (у їх сукупності), враховуючи вірогідність і взаємозв`язок доказів з мотивуванням відхилення або врахування кожного доказу.

10. Судові витрати

10.1. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Сича Володимира Володимировича на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 зі справи № 910/5029/22 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 зі справи № 910/5029/22 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова