ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 705/1850/21

провадження № 51-5604км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої Макаровець А.М.,

суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Демчука П.О.,

прокурора Нескородяного А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020255100000052, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Тарасівка Білоцерківського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою прокурора Тарасенка О.В., який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої та апеляційної інстанцій (далі - прокурор) на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 червня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 червня 2021 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України ( далі - КПК) закрито кримінальне провадження № 12020255100000052, внесене в ЄРДР 29 серпня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.

З ухвали суду першої інстанції вбачається, що під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні за результатами дослідження обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, що надійшли до місцевого загального суду 27 квітня 2021 року, суд поставив на обговорення питання щодо наявності підстав для прийняття рішень, передбачених положеннями пунктів 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК. Цей суд, заслухавши думку сторони обвинувачення про відсутність підстав для закриття кримінального провадження, обвинуваченого ОСОБА_1, який не заперечував проти закриття кримінального провадження, врахувавши положення п. 2 ч. 3 ст. 314, п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, ч. 2 ст. 12 КК, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного положеннями ст. 219 КПК.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року апеляційну скаргу прокурора Уманської окружної прокуратури Тарасенка О.В. залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що, на його переконання:

- усупереч вимогам статей 370, 372 КПК під час ухвалення рішення про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків досудового розслідування суд першої інстанції не навів жодного мотиву на спростування доводів сторони обвинувачення про те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 298 КПК досудове розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, з урахуванням положень глави 25 КПК, та не проаналізував доводів прокурора про дотримання строків досудового розслідування, що, на думку прокурора, свідчить про однобічність судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 ;

- суд не врахував змісту положень статей 298, 301 КПК, що є спеціальними процесуальними нормами стосовно положень ст. 219 КПК;

- зазначений у положеннях ст. 219, ч. 13 ст. 290, ч. 5 ст. 301 КПК строк на прийняття рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, виготовлення та вручення копій матеріалів провадження стороні захисту прокурором передбачений спеціальною нормою ст. 301 КПК щодо загальної норми ст. 219 КПК і об`єктивно виходить за межі строку направлення дізнавачем прокурору матеріалів кримінального провадження;

- поза увагою суду першої інстанції залишено: правову позицію Верховного Суду, зазначену в постанові від 21 квітня 2021 року (у справі № 991/6516/20), про те, що днем звернення з обвинувальним актом до суду є день направлення обвинувального акта супровідним листом; правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року (у справі № 711/3111/19), про те, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження законодавець пов`язує в часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (фактичним його направленням), а тому в межах досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду;

- з урахуванням зазначених позицій у постановах Верховного Суду строк досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 закінчився з моменту фактичного направлення обвинувального акта до Уманського міськрайонного суду Черкаської області супровідним листом 23 квітня 2021 року, що відбулося в межах триденного строку з моменту надходження матеріалів кримінального провадження в прокуратуру, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 301, ст. 28 КПК;

- під час перегляду ухвали місцевого суду суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 370, 404, 405, 419 КПК та судової практики, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону, у своїй ухвалі фактично повторив висновки суду першої інстанції, не проаналізував доводів прокурора в частині системного тлумачення положень статей 219, 290, 301 КПК щодо узгодженості між собою і ч. 2 ст. 298 КПК;

- апеляційний суд помилково визнав неспроможними та такими, що прямо суперечать положенням п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що згідно з даними супровідного листа, наявного в матеріалах кримінального провадження, дізнавачем після повідомлення особі про підозру матеріали провадження були направлені прокурору з дотриманням 72-годинного строку 19 квітня 2021 року та надійшли в прокуратуру 20 квітня 2021 року;

- суд апеляційної інстанції необ`єктивно виклав в ухвалі доводи апеляційної скарги прокурора, оскільки сторона обвинувачення у скарзі не прирівнювала день направлення матеріалів провадження прокурору до кінцевого моменту обчислення строку досудового розслідування, та будь-яких заперечень щодо того, що строк досудового розслідування закінчується з моменту звернення прокурора з обвинувальним актом до суду, скарга не містила;

- супровідний лист від 19 квітня 2021 року про направлення дізнавачем матеріалів провадження прокурору був наданий суду на підтвердження факту дотримання вимог ст. 301 КПК, а направлення обвинувального акта до суду, виготовлення та вручення підозрюваному копій матеріалів дізнання згідно з вимогами ч. 5 ст. 219 та ч. 2 ст. 298 КПК - не може враховуватися в строки досудового розслідування, передбачені п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні прокурор Нескородяний А.М. підтримав касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудоверозслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Статтею 283 КПК встановлено форми закінчення досудового розслідування, однією із яких є звернення до суду з обвинувальним актом.

З аналізу наведених правових норм слідує, що початок та кінець досудового розслідування закон пов`язує із вчиненням чітко визначеної процесуальної дії: початок - з моментом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а закінчення - зокрема, із направленням до суду обвинувального акта.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 219 КПК строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом. Пунктом 1 ч. 3 ст. 219 КПК визначено, що з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом 72 годин у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 цього Кодексу. Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та в порядку, передбаченому КПК.

Закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру, крім випадку повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, є підставою для закриття кримінального провадження (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК).

Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК, щодо ОСОБА_1 були внесені до ЄРДР за № 12020255100000052 29 серпня 2020 року.

16 квітня 2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, 22 квітня 2021 року прокурор Уманської окружної прокуратури затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12020255100000052 від 29 серпня 2020 року, стосовно обвинуваченого за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК.

При цьому, врахувавши положення ст. 115, п. 10 ч. 1 ст. 284, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, суд першої інстанції в ухвалі зазначив про те, що:

- у підготовчому судовому засіданні суд має право, у тому числі, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу;

- кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи;

- з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається відсутність заявленого клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 298-4 КПК, також відсутня можливість застосування пунктів 2, 3 ч. 3 ст. 219 КПК під час обчисленні строків досудового розслідування;

- за приписами ч. 2 ст. 12 КК кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК, належить до кримінальних проступків;

- строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020255100000052 від 29 серпня 2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК становить 72 години з дня повідомлення особі про підозру, оскільки днем повідомлення про підозру є 16 квітня 2021 року, то з 00:00 17 квітня 2021 року починається відлік 72-годинного строку досудового розслідування, проте обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_1 Уманська окружна прокуратура Черкаської області направила до суду 23 квітня 2021 року;

- вказане кримінальне провадження надійшло до суду 27 квітня 2021 року, про що свідчить відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції № 9051 від 27 квітня 2021 року, тобто за межами строку, визначеного положеннями ст. 219 КПК;

- інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення належить до кримінальних проступків, у вказаному провадженні він є єдиним підозрюваним, характер обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та обсяг матеріалів досудового розслідування, обсяг та специфіка процесуальних дій, проведених органом досудового слідства для всебічного та повного дослідження обставин кримінального правопорушення, не є значними.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу й зазначив про те, що положення ст. 219 КПК визначають загальні вимоги щодо строків досудового розслідування, зокрема й щодо розслідування кримінальних проступків. Вказана норма є нормою загальної дії, яка не підлягає розширеному тлумаченню та не передбачає будь-яких винятків або виключень.

Суд першої інстанції залишив поза увагою посилання прокурора на дотримання ним строків, установлених ст. 301 КПК, під час звернення до суду з обвинувальним актом та зазначив в ухвалі, що ця норма не визначає строки досудового розслідування кримінальних проступків.

Положеннями ч. 1 ст. 283 КПК передбачено, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Таким чином, на підставі аналізу статей 219, 283, 284, 314 КПК та з огляду на матеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12020255100000052 від 29 серпня 2020 року за ч. 1 ст. 309 КК щодо ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що після настання 20 квітня 2021 року закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, та з посиланням на положення статей 8 і 9 КПК зазначив про наявність підстав для закриття цього кримінального провадження відповідно до п. 10 ст. 284 КПК, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Суд апеляційної інстанції переглянув ухвалу суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора та, керуючись ст. 404 КПК, погодився з висновками суду першої інстанції, при цьому суд урахував положення п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 219, п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, ч. 2 ст. 12 КК і зазначив про таке:

- характер обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні № 12020255100000052, обсяг матеріалів досудового розслідування, обсяг та специфіка процесуальних дій, проведених органом досудового слідства, не є значними, і такі висновки не спростовані в апеляційній скарзі стороною обвинувачення;

- строк досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК становить 72 години з дня повідомлення про підозру;

- оскільки ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення 16 квітня 2021 року, то з урахуванням положень ст. 115 КПК із 17 квітня 2020 року почався відлік 72-годинного строку досудового розслідування, передбаченого п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК;

- із супровідного листа встановлено, що 23 квітня 2021 року за № 53-254вих-21 перший заступник керівника Уманської окружної прокуратури скерував до Уманського міськрайонного суду Черкаської області обвинувальний акт № 12020255100000052 від 29 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК, який суд зареєстрував 27 квітня 2021 року.

Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги прокурора про те, що згідно з даними супровідного листа, наявного в матеріалах кримінального провадження, дізнавач після повідомлення особі про підозру надіслав матеріали провадження прокурору 19 квітня 2021 року, які надійшли в прокуратуру 20 квітня 2021 року, та з 21 квітня 2021 року почалося обчислення триденного строку, визначеного ст. 301 КПК, що завершився 23 квітня 2021 року, у день направлення обвинувального акта до суду, з дотриманням вимог ст. 219 КПК, суд апеляційної інстанції визнав ці доводи неспроможними й такими, що прямо суперечать положенням п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК, відповідно до яких кінцевим моментом обчислення строку досудового розслідування є день звернення до суду з обвинувальним актом, а не день його направлення прокурору для прийняття рішення.

З урахуванням зазначеного доводи апеляційної скарги прокурора про те, що оскаржувана ухвала місцевого суду винесена з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими.

Враховуючи наведене, на думку Суду, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, а саме у зв`язку з тим, що після повідомлення про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КПК процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщоскаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.

Посилання в касаційній скарзіпрокурора на те, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020255100000052 від 29 серпня 2020 року за обвинувачення ОСОБА_1 у цьому випадку закінчився з моменту фактичного направлення обвинувального акта до Уманського міськрайонного суду Черкаської області супровідним листом 23 квітня 2021 року, і це відбулося в межах триденного строку з моменту надходження матеріалів кримінального провадження в прокуратуру, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 301, ст. 28 КПК, на думку Суду, не спростовують обґрунтованості судових рішень з огляду на таке.

Зміст ст. 219 "Строки досудового розслідування" КПК унормовує загальне положення досудового розслідування. Це положення ґрунтується на загальних засадах кримінального провадження (насамперед, таких як "верховенство права", "законність", "змагальність", "розумність строків"), і визначає основні вимоги до часових меж стадії досудового розслідування.

У системі нормативних положень КПК наведене загальне положення ієрархічно перебуває між загальними засадами кримінального провадження та іншими процедурними нормами, що регламентують строки проведення досудового розслідування. Тому закономірним є те, що у випадку конфлікту загального положення ст. 219 "Строки досудового розслідування" КПК з процедурною нормою досудового розслідування, пріоритет має відповідне загальне положення досудового розслідування (аналогія відповідно до норми ч. 6 ст. 9 КПК). У такому випадку останнє не може суперечити загальним положенням досудового розслідування.

З урахуванням зазначеного Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ст. 219 КПК є нормою загальної дії, виключно якою регулюються строки досудового розслідування і яка не підлягає розширеному тлумаченню та не передбачає будь-яких винятків або виключень.

Зі змісту ч. 2 ст. 298 КПК (глава 25), на яку посилається прокурор, убачається, що досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими зазначеним Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. Буквальне тлумачення наведеної норми свідчить про те, що під час проведення дізнання перевага має віддаватися загальним правилам досудового розслідування.

Дійсно, положення глави 25 КПК містять певні особливості закінчення дізнання. Так, у ч. 1 ст. 301 КПК, у контексті цього провадження, передбачено, що дізнавач зобов`язаний у найкоротший строк подати прокурору всі зібрані матеріали дізнання разом із повідомленням про підозру.

З огляду на те, що відомості до ЄРДР за № 12020255100000052 були внесені 29 серпня 2020 року, дізнавач не був позбавлений можливості з моменту пред`явлення підозри саме у найкоротший термін передати вказані матеріали прокурору.

У контексті цього кримінального провадження прокурор не пізніше трьох днів після отримання матеріалів дізнання разом із повідомленням про підозру повинен був звернутися до суду з обвинувальним актом.

Термін не пізніше трьох днів, надає можливість виконання зазначених положень у більш короткий термін (як-от один, два дні), що у сукупності з діями дізнавача, проведеними у найкоротші строки, не позбавляє можливості дотримання строків досудового розслідування, визначених у п.1 ч. 3 ст. 219 КПК.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 219 КПК, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

З урахуванням положень, передбачених ч. 5 ст. 301 КПК, саме в межах строків, визначених ч. 2 ст. 301 КПК, прокурор зобов`язаний забезпечити надання копій матеріалів дізнання шляхом їх вручення, а у разі неможливості вручення - шляхом надсилання копій матеріалів дізнання за останнім відомим місцем проживання чи перебування зазначених у ч. 5 ст. 301 КПК осіб.

Водночас, зазначаючи в касаційній скарзі про те, що направлення обвинувального акта до суду, виготовлення та вручення підозрюваному копій матеріалів дізнання за вимогами ч. 5 ст. 219 та ч. 2 ст. 298 КПК не може враховуватися в строки досудового розслідування, передбачені п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК, прокурор не навів обґрунтувань того, який же саме період (вручення чи направлення) не повинен був саме в цьому випадку бути включений до строків досудового розслідування, визначених п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК.

Таким чином, на думку колегії суддів, особливості закінчення дізнання, установлені ст. 301 КПК визначають правила щодо меж строків, якими повинні керуватись дізнавач та прокурор, при тому, що такі строки регламентують не строки досудового розслідування, а строки на виконання повноважень на певному етапі досудового розслідування, проте такі строки у своїй сукупності не повинні виходити за межі строків, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК, оскільки лише нормами цієї статті імперативно визначено граничні строки закінчення досудового розслідування у разі вчинення кримінального проступку та строки продовження досудового розслідування.

У цьому контексті також є доречним відомий латинський вислів "іn dubio proreo" - у випадку сумніву - на користь обвинуваченого (підозрюваного). Недостатня правова визначеність приписів КПК щодо строків дізнання після повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку безумовно має тлумачитися на користь підозрюваного, ефективного забезпечення його прав і свобод у кримінальному провадженні.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

З урахуванням указаного вищезазначені доводи касаційної скарги в цілому не є такими, що спростовують обґрунтованість судових рішень.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції та ухвалаапеляційного суду в цілому є обґрунтованими і вмотивованими.

Оскільки за результатами касаційної перевірки колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону судами попередніх інстанцій, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 червня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.М. Макаровець В.К. Маринич Н.О. Марчук