Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 756/7001/20

провадження № 61-10102св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка подана адвокатом Некляєвим Юрієм Геннадійовичем, та касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана адвокатом Бойком Олексієм Ігоровичем, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року у складі судді Андрейчука Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення витрат на лікування та поховання спадкодавця.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_4 .

У встановленому законом порядку спадщину після смерті ОСОБА_4 прийнято спадкоємцями першої черги за законом: її чоловіком ОСОБА_1, їх малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_5, а також її батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач вказував, що ОСОБА_4 страждала на онкологічне захворювання, у зв`язку з чим проходила лікування в Ізраїлі та в Україні. В ході лікування та догляду за ОСОБА_4 ним було витрачено 75 836,76 дол. США та 137 618,40 грн. Також ним було понесено витрати на поховання ОСОБА_4 в розмірі 151 500,00 грн.

Натомість відповідачі витрат на лікування та поховання померлої ОСОБА_4 не понесли.

Вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги за законом на підставі статті 1232 Цивільного кодексу України зобов`язані відшкодувати йому понесені ним витрати відповідно до їх частки у спадщині, яка кожного з них становить 1/5 від спадкової маси.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів компенсацію витрат на лікування та поховання ОСОБА_4 у сумі по 15 167,35 дол. США та 57 824,00 грн з кожного.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 компенсацію витрат на лікування спадкодавця по 13 967,35 дол. США з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 компенсацію витрат на поховання спадкодавця у сумі 30 300,00 грн. з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що грошові кошти у сумі 69 836,76 дол. США були витрачені ним на лікування захворювання ОСОБА_4, яке загрожувало її життю особисто, вони є розумними та необхідними, а тому ці витрати підлягають відшкодуванню за рахунок інших спадкоємців.

Суд першої інстанції також вважав доведеними витрати позивача на поховання спадкодавця у розмірі 151 500,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності та необгрунтованості.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року в частині стягнення витрат на лікування спадкодавця скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним було витрачено на лікування захворювання ОСОБА_4 саме його власні кошти.

Разом з тим, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що позивач довів належними та допустимими доказами, що ним особисто понесено матеріальні витрати на поховання ОСОБА_4, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами цих витрат, а саме - копією товарного чеку, виданого на ім`я ОСОБА_1 на загальну суму 151 500,00 грн.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14 жовтня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Некляєва Ю. Г. засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року в частині стягнення з відповідачів витрат на поховання та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бойка О. І. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення витрат на лікування та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги мотивовані тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду, та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Бойком О. І., представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Некляєв Ю. Г. просив суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, поданою представником - адвокатом Некляєвим Ю. Г., та витребувано матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - адвокатом Бойком О. І.

22 листопада 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 13 грудня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (дівоче прізвище - ОСОБА_6 ) зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 1088, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві.

10 грудня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 уклали шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Калашовою Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 3261.

За умовами шлюбного договору від 10 грудня 2013 року його сторони погодили, що все майно (рухоме та нерухоме), яке буде придбане та/або набуте чоловіком або дружиною після укладення цього договору та реєстрації шлюбу, є особистими майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане або набуте. Грошові кошти на рахунках в банківських установах, будь-які банківські внески, у тому числі відсотки, нараховані по ним, вважаються особистою приватною власністю того з подружжя, на чиє ім`я, відкрито рахунок в установі банку. Будь-які зобов`язання за договорами позики, кредитним договорами, іншими договорами, правочинами є особистими зобов`язаннями того з подружжя, хто є стороною таких договорів.

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 .

05 травня 2020 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4, звернувшись до державного нотаріуса Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.

06 травня 2020 року спадщину після смерті дружини прийняв її чоловік ОСОБА_1, звернувшись до державного нотаріуса Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Малолітні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, прийняли спадщину в силу приписів частини четвертої статті 1268 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи також вбачається, що за життя спадкодавець ОСОБА_4 страждала на онкологічне захворювання, у зв`язку з чим у 2019 році проходила лікування в державі Ізраїль, яке було організоване ТОВ "Ті.Ель.Ві. Ізраїльський центр медичного туризму" та здійснювалось у клініці "Медичний центр імені Сураскі" ("ІхіловСураскі") в м. Тель-Авів. Відповідно до листа ТОВ "Ті.Ель.Ві. Ізраїльський центр медичного туризму", інвойси, виписані цим товариством на оплату лікування ОСОБА_4 на загальну суму 71 880,00 дол. США, були сплачені ОСОБА_1 .

Так, відповідно до інформації наданої Тель-Авівським Медичним Центром інвойси, виписані ТОВ "Ті.Ель.Ві Ізраїльський центр медичного туризму", номер компанії 514757087, на ім`я ОСОБА_8 на оплату лікування ОСОБА_9 № 4159 від 29 липня 2019 року на суму 25 920,00 дол. США, № 4234 від 23 вересня 2019 року на суму 6 000,00 дол. США, № 4294 від 04 листопада 2019 року на суму 17 020,00 дол. США, № 4173 від 14 серпня 2019 року на суму 1 450,00 дол. США, № 4134 від 03 липня 2019 року на суму 1 450,00 дол. США, № 4152 від 24 липня 2019 року на суму 2 050,00 дол. США, № 4103 від 12 червня 2019 року у сумі 1 990,00 дол. США, № 4052 від 19 травня 2019 року на суму 1 450,00 дол. США, № 3998 від 29 квітня 2019 року на суму 1 450,00 дол. США, № 4006 від 04 квітня 2019 року на суму 1 450,00 дол. США, № 3877 від 14 березня 2019 року на суму 3 000,00 дол. США, № 4097 від 11червня 2019 року на суму 1 980,00 дол. США,№ 3973 від 10 березня 2019 року на суму 4 180,00 дол. США, № 3970 від 07 березня 2019 року на суму 2 490,00 дол. США, сплачені ОСОБА_10 повністю.

Згідно рецепта лікаря Тель-Авівського Медичного Центру ім. Сураськи Лівакі Олена від 04 березня 2020 року ОСОБА_4 прописаний зокрема препарат Ібранс 125 мг*1.

Як встановлено, 1 упаковка препарату Ібранс 125 мг*1, дата випуску 12 березня 2020 року номер рецепту 1703, подавець Білель Абу-Га, коштувала 13 876,74 ізраїльських шекелей.

Згідно квитанції від 12 березня 2020 року отримувач Х придбав у продавця Білель Абу-Га препарат Ібранс 125 мг*1 за 13 876,74 ізраїльських шекелей (з урахуванням комісії - 14226,74 ізраїльських шекелей).

Згідно виписки АТ "Альфа-банк" від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 12 березня 2020 року витрачено в Тель-Авіві зі свого особового рахунку НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 14 226,74 ізраїльських шекелей, що еквівалентно 3 956,76 дол. США.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 27 березня 2020 року на поховання було витрачено всього коштів на загальну суму 151 500,00 грн. Ці кошти були сплачені ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_11 за придбання домовини - 76 000 грн, 5-ти вінків - по 5 000 грн кожний (на загальну суму 25 000 грн), оплату послуг з винесення домовини з тілом - 8 500 грн та оплату за перевезення катафалком (лімузіном) - 42 000 грн, що підтверджується товарним чеком б/н від 27 березня 2020 року.

В провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває на розгляді цивільна справа № 758/13570/20 за позовом ОСОБА_1, який діє від свого імені та як законний представник в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_5, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_5 про поділ спадкового майна.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень провадження у цій справі відкрито ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року.

Станом на дату ухвалення судами першої та апеляційної інстанції оскаржених судових рішень у справі № 756/7001/20 справа № 758/13570/20 по суті розглянута не була.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1268 ЦК України).

Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Спадщину після її смерті прийняло п`ятеро спадкоємців першої черги, а саме: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (батьки спадкодавця), ОСОБА_1 (чоловік спадкодавця), а також ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (малолітні доньки спадкодавця).

Згідно зі статтею 1232 ЦК України спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.

Загальний обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора визначений у частині першій статті 1282 ЦК України, якою встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Оскільки питання щодо меж відшкодування спадкоємцями витрат, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця, статтею 1232 ЦК України не визначено, системний аналіз вказаної норми матеріального права у взаємному зв`язку з приписами частини першої статті 1282 ЦК України дозволяє дійти висновку, що таке відшкодування може мати місце лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Таким чином, при доведеності та обґрунтованості заявлених вимог, судам попередніх інстанцій належало встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємців за статтею 1232 ЦК України.

Разом із тим, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції обсяг спадкового майна і його вартість не встановив.

При цьому апеляційним судом не враховано, що на час ухвалення оскаржуваних судових рішень в провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала на розгляді цивільна справа № 758/13570/20 за первісним позовом ОСОБА_1, який діє від свого імені та як законний представник в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про поділ спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, про поділ спадкового майна.

Вказана цивільна справа вказує на наявність спору між спадкоємцями щодо спадкового майна.

Доказів отримання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину матеріали справи не містять.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_12 уклали шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Калашовою Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 3261, за умовами якого його сторони, зокрема, погодили, що грошові кошти на рахунках в банківських установах, будь-які банківські внески, у тому числі відсотки, нараховані по ним, вважаються особистою приватною власністю того з подружжя, на чиє ім`я, відкрито рахунок в установі банку.

Однак, відмовляючи у повному обсязі у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на лікування спадкодавця,апеляційний суд вказане до уваги не прийняв, та належним чином не дослідив питання, зокрема щодо здійснення ОСОБА_1 оплати за лікування ОСОБА_4 зі свого банківського рахунку.

Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що згідно рецепта лікаря Тель-Авівського Медичного Центру ім. Сураськи Лівакі Олена від 04 березня 2020 року ОСОБА_4 прописаний, зокрема, препарат Ібранс 125 мг*1.

1 упаковка препарату Ібранс 125 мг*1, дата випуску 12 березня 2020 року номер рецепту 1703, продавець Білель Абу-Га, коштувала 13 876,74 ізраїльських шекелей.

Згідно квитанції від 12 березня 2020 року отримувач Х придбав у продавця Білель Абу-Га препарат Ібранс 125 мг*1 за 13 876,74 Ізраїльських шекелей (з урахуванням комісії - 14226,74 ізраїльських шекелей).

Згідно виписки АТ "Альфа-банк" від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 12 березня 2020 року витрачено в Тель-Авіві зі свого особового рахунку НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 14 226,74 ізраїльських шекелей, що еквівалентно 3 956,76 дол. США.

При таких обставинах, з огляду на приписи укладеного 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_12 шлюбного договору, можливо зробити висновок, що витрачені на придбання ліків 14 226,74 ізраїльських шекелей (що еквівалентно 3 956,76 дол. США) слід вважати особистою приватною власністю ОСОБА_1 як тогоз подружжя, на чиє ім`я відкрито відповідний рахунок в установі банку, з якого здійснено оплату за лікарський препарат.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції в достатній мірі не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка подана адвокатом Некляєвим Юрієм Геннадійовичем, та касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана адвокатом Бойком Олексієм Ігоровичем, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов