Постанова суду № 904/5557/23 від 12.03.2025 про стягнення 3 263 267,94 грн

Розрахунок судового збору та штрафних санкцій;

Пошук аналогічних судових рішень та прогноз результатів справи;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/5557/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Колток О.М.,

відповідача - Киселиці І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на постанову від 13.11.2024, додаткову постанову від 22.01.2025 Центрального апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 (суддя Васильєв О.Ю.)

у справі №904/5557/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрніхром"

про стягнення 3 263 267,94 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі також - ТОВ "Оператор ГТС України") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрніхром" (далі також - ТОВ "ВКФ "Укрніхром") про стягнення штрафних санкцій у сумі 3 263 267,94 грн з яких: 899 325,81 грн - штраф та 2 363 942,13 грн - пеня.

2. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної поставки товару за договором про закупівлю товарів від 18.04.2022 №46000006009, укладеним між сторонами.

3. Заперечення проти позову мотивовані тим, що неможливість поставити товар у певні строки була обумовлена неотриманням від позивача відповідної заявки у спосіб, погоджений сторонами у договорі, та незалежними від волі відповідача форс-мажорними обставинами - обмеженням діяльності компанії-виробника у зв`язку із надзвичайною екологічною ситуацією в провінції Шаньдун (КНР).

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

4. 18.04.2022 між ТОВ ""Оператор ГТС України" (покупець) та ТОВ "ВКФ "Укрніхром" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006009.

5. За умовами договору постачальник зобов`язався у визначений строк передати у власність покупця конструкційні матеріали (панель полімерна для будівництва тимчасових доріг, товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1 договору)

6. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру. ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (пункт 1.2 договору).

7. Якість, комплектність, тара, упаковка та маркування товару погоджена сторонам в розділі 2 договору.

8. В розділі 3 сторони погодили, що ціна цього договору становить 12 847 511,57 грн.

9. Порядок розрахунків узгоджений сторонами в розділі 4 договору - покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати поставки.

10. Розділом 5 передбачено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду (пункт 5.1 договору).

11. Поставка товарів здійснюється на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки згідно специфікації), відповідно до правил Інкотермс 2010 р. (пункт 5.3 договору).

12. Розділом 6 договору визначено, що покупець має право (поміж-іншим): відмовитися в односторонньому порядку від цього договору, якщо постачальник не виконує або виконує неналежним чином умови цього договору, а також передає неякісні товари на підставі частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України, повідомивши його про це у письмовій формі шляхом направлення відповідного повідомлення із зазначенням дати розірвання договору на адресу постачальника, вказану у розділі 15 договору, та/або електронну адресу постачальника, вказану в пункті 14.12 цього договору. В цьому випадку договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної в повідомленні покупця (пункт 6.2.1 договору).

13. Вимагати від постачальника здійснення поставки товарів на умовах цього договору (пункт 6.2.6 договору).

14. Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (пункт 6.3.1 договору) .

15. Негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за договором, або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів (пункт 6.3.6 договору).

16. У розділі 7 договору сторони погодили види та розміри відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, а саме у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але на більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 7.1 договору).

17. За порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. А за прострочення поставки товарів понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочена та /або недопоставлена. Сплата пені та /або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором (пункт 7.4 договору).

18. Розділом 8 договору передбачено, що жодна із сторін не нестиме відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов цього договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загрози війни, збройного конфлікту або серйозної погрози такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, блокади, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокаду, революцію, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантин, встановлений КМУ або уповноваженим органом країни виробника товару *, експропріацію, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізицію, громадську демонстрацію, блокаду, страйк, аварію, протиправні дії третіх осіб, пожеж, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборону (обмеження) експорту /імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (пункт 8.1 договору).

19. Сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом ТПП України та /або відповідним документом, виданим уповноваженим органом країни виробника товару*, де виникли дані обставини (пункт 8.2 договору).

20. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за цим договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифікату, не позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

*Відповідний документ повинен бути належним чином легалізовано на території України (наприклад, шляхом проставлення апостилю, легалізовано в консульській установі України в державі, де відбулися обставини непереборної сили) та мати нотаріально засвідчений переклад на українську мову (пункт 8.3 договору).

21. Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (пункт 8.4 договору).

22. Якщо обставини непереборної сили безперервно триватимуть понад 90 календарних днів, кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 календарних днів до очікуваної дати розірвання (пункт 8.5 договору).

23. Відповідно до пункту 12.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.11.2022, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

24. Закінчення терміну (строку) дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 12.2 договору).

25. В розділі 13 сторони узгодили порядок здійснення електронного документообігу за договором та відповідні дефініції.

26. Відповідно до пункту 13.1 договору сторони домовилися про те, що з метою виконання умов договору будуть здійснювати обмін документами як електронними документами у розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Під "обміном електронними документами" сторони розуміють їх створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, підписання, використання тощо за допомогою Системи електронного документообігу, що визначена у п.13.6 договору.

27. Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (пункт 13.2 договору) .

28. У пункті 13.3 сторони встановили, що до електронних документів, обмін якими сторони зобов`язані здійснювати за допомогою Системи електронного документообігу, що визначена у пункті 13.6 договору, вони відносять первинні (бухгалтерські) документи (рахунок на оплату / рахунок-фактура, акт звірки взаєморозрахунків, акти виконаних робіт, наданих послуг тощо), а також будь-які інші документи, необхідні для виконання договору та/або які створюються у процесі його виконання.

29. Згідно з пунктом 13.4 кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

30. Кваліфікована електронна печатка - удосконалена електронна печатка, яка створюється з використанням засобу кваліфікованої електронної печатки і базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана (пункт 13.5 договору).

31. У пункті 13.6 договору сторони домовились здійснювати обмін електронними документами, у тому числі створювати, пересилати та підписувати електронні документи, із застосуванням визначеної у цьому пункті договору системи, яка забезпечує обмін електронними документами (далі - Система електронного документообігу): комп`ютерна програма "Система зовнішнього обігу електронних документів "DEALS", та відповідно до положень Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

32. У пункті 13.7 сторони домовилися, що створення електронного документа завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої на підписання такого документа особи (далі ??КЕП). При цьому КЕП прирівнюється до власноручного підпису, якщо: ??КЕП підтверджено з використанням кваліфікованого сертифіката відкритого ключа; ??під час перевірки використовувався кваліфікований сертифікат відкритого ключа, чинний на момент накладення КЕП; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

33. Згідно до пункту 13.8 КЕП може завірятися електронною печаткою, а електронний документ є дійсним як за умови його скріплення електронною печаткою, так і за умови нескріплення електронною печаткою.

34. У пункті 13.9 сторони погодили, що первинний електронний документ (акт виконаних робіт/наданих послуг, видаткова накладна тощо) складається в момент здійснення господарської операції. Дата складання, зазначена як обов`язковий реквізит в первинному електронному документі, вважається датою належним чином оформленого первинного документа для цілей бухгалтерського та податкового обліку, за умови його підписання стороною, яка отримала цей електронний документ. Датою виникнення податкового зобов`язання з ПДВ та складання податкової накладної буде вважатися дата складання первинного документа, який містить відомості про господарську операцію, незалежно від дати накладання сторонами КЕП.

35. Відповідно до пункту 13.10 у випадку коли у договорі не встановлено строків підписання конкретного електронного документа, сторони погодили, що строк підписання такого документа у порядку, визначеному договором, становить 5 (п?ять) робочих днів з дати отримання електронного документа. У разі непідписання стороною електронного документа у строки, визначені відповідно до цього пункту договору, та ненадання мотивованої відмови у такий строк, електронний документ вважається підписаним такою стороною без зауважень. Мотивована відмова від підписання електронного документа надсилається через Систему електронного документообігу з використанням механізму відхилення електронного документа.

36. Згідно з пунктом 13.11 момент отримання електронного документа стороною фіксується Системою електронного документообігу шляхом присвоєння такому електронному документу відповідного статусу, що дозволяє стороні яка його отримала, прийняти і підписати електронний документ або ж відхилити його із зазначенням відповідних зауважень та надіслати мотивовану відмову від підписання цього електронного документу.

37. У пункті 13.12 сторони домовилися, що електронний документ, підписаний КЕП та відправлений за допомогою Системи електронного документообігу, має юридичну силу, породжує права та обов`язки для сторін, може бути представлений до суду як належний доказ та визнається рівнозначним документу на паперовому носієві.

38. Відповідно до пункту 13.13 підтвердження передачі електронних документів (відправлення, отримання тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного приймання-передачі таких документів уповноваженими представниками сторін і не вимагає додаткового доказування.

39. Згідно з пунктом 13.14 сторони підтверджують, що всі КЕП, які використовуються ними для підписання електронних документів, належать їх уповноваженим представникам, та неправомірне чи помилкове накладання КЕП на електронний документ однією зі сторін не може бути підставою, для невизнання/оспорювання/невиконання нею таких підписаних електронних документів, що відправлені іншій стороні за допомогою Системи електронного документообігу. Усі ризики негативних наслідків неправомірного/помилкового накладання КЕП на електронний документ стороною покладаються на цю сторону.

40. Відповідно до пункту 13.15 у разі наявності створених ідентичних за документарною інформацією та реквізитами електронного документа та документа на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. У разі наявності розбіжностей за документарною інформацією або за реквізитами в електронному документі та в документі на папері, електронний документ має переважну силу.

41. В розділі 14 сторони погодили інші умови договору, зокрема що будь-які повідомлення за цим договором мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її адресу, зазначену в розділі 15 договору, рекомендованим або цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або доведені до відома іншої сторони кур`єром під розписку та/або на електронну адресу, зазначену в пункті 14.12 цього договору (пункт 14.9).

42. У пункті 14.12 сторони узгодили, що для надіслання повідомлення електронною поштою у випадках, передбачених цим договором, використовуються такі електронні адреси сторін: електронна адреса покупця: info@tsoua.com (пункт 14.12.1); електронна адреса постачальника: ІНФОРМАЦІЯ_2 (пункт 14.12.2).

43. Відповідно до пункту 14.13 невід`ємною частиною цього договору є наступні додатки: додаток №1 - специфікація (пункт 14.13.1); додаток №2 - технічні та якісні характеристики товарів (пункт 14.13.2).

44. Згідно зі специфікацією (додатком №1 до договору) сторони погодили : найменування товарів - панель полімерна для будівництва тимчасових доріг; виробника товарів - Ground-Mat K Land; технічні та якісні характеристики товарів - згідно з додатком №2 до договору; одиниці виміру - шт.; кількість - 166; ціна за одиницю, без ПДВ, грн - 64 495,54; загальна вартість без ПДВ, грн. - строк поставки (зазначається кількість календарних днів з дати укладання договору) - згідно заявки протягом 90 днів; місце поставки (відвантажувальні реквізити, поштова адреса місця поставки) - 08170, с. Юрівка, вул. Кооперативна, 37, Київська обл., Києво-Святошинський район; гарантійний строк - 12 місяців.

45. Відповідно до технічних вимог і якісних характеристик предмета закупівлі "Конструкційні матеріали (панель полімерна для будівництва тимчасових доріг (ДК 021-2015-44110000-4)" погоджена кількість - 166 шт.; найменування та характеристики комплектності; назва та ідентифікаційний код підприємства виробника - Ningjin Hongbao Chemscal Sndustry Co., Ltd, код 9137142277101753F; країна виробництва - Китай; документ, що підтверджує технічні характеристики предмету закупівлі - технічна специфікація товару, сертифікат якості, сертифікат ISO 9001:2015 тощо.

46. За твердженням позивача 26.04.2022 його представником - Чернявською М.В. на електронну адресу ТОВ "ВКФ "Укрніхром" - ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено заявку на поставку №1 до договору від 18.04.2022 №4600006009 із супровідним листом, в якому пропонувалося відповідачу не пізніше 30.04.2022 надати контактні дані представника або адміністратора зазначеного договору зі сторони постачальника та повідомити про вдале отримання та прийняття в опрацювання цієї заявки.

47. До матеріалів справи долучено копію заявки на поставку №1 до договору від 18.04.2022 №4600006009, в якій вказано про необхідність постачання конструкційних матеріалів (панель полімерна для будівництва тимчасових доріг) в кількості 166 шт. за адресою поставки: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Юрівка, вул. Кооперативна, 37; адміністратор договору - ОСОБА_1, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; моб. тел. НОМЕР_1 та скріншот звіту про направлення електронного повідомлення: відправник - "info", відправлено - 26.04.2022 11:51; отримувач - ІНФОРМАЦІЯ_2; копія - ОСОБА_1; тема - "товвих - 22-4250", вкладення - "товвих-22-4250.pdf;_(5).zip".

48. 21.11.2022 ТОВ "ВКФ "Укрніхром" звернувся до ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" з листом вихідний №21.11.22-1, в якому проінформувало покупця про стан виконання зобов`язань за вищенаведеним договором. Повідомило, що постачальник проходить процедуру засвідчення форс-мажорних обставин у ТПП України за проханням покупця; яка має бути розглянута у найближчий час. Окрім того, зазначило, що виробник товару вже прийняв замовлення і почав його виробництво, яке триватиме 40 днів, тобто до першої половини січня.

49. ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у відповіді від 21.11.2022 на вищезазначений лист ТОВ "ВКФ "Укрніхром" вказало (поміж іншим) про те, що постачальник листом від 16.05.2022 №16.05.2022-2 інформував покупця про настання обставин непереборної сили, проте наразі документального підтвердження не отримано. Інформував про зміст пункту 8.2 договору щодо порядку та строків повідомлення про настання форс-мажорних обставин та пропонував укласти додаткову угоду про продовження строку дії договору до 31.03.2023.

50. 30.11.2022 сторони уклали додаткову угоду №1 до вищезазначеного договору, виклавши пункт 12.1 в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання".

51. 27.12.2022 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" направило на адресу відповідача лист №ТОВВИХ-22-14154, в якому вказало, що покупцем було надано заявку на поставку (вих. від 26.04.2022 №ТОВВИХ-22-4250 ), проте ТОВ "ВКФ "Укрніхром" листом від 16.05.2022 повідомило про настання форс-мажорних обставин та триваючий процес оформлення відповідного сертифікату в ТПП України. Інформував постачальника, що станом на 27.12.2022 не здійснено жодної поставки, не надано документального підтвердження настання обставин непереборної сили та попереджав, що термін договору спливає 31.12.2022, та у разі невиконання або неналежного виконання ТОВ "ВКФ "Укрніхром" своїх зобов`язань за договором можливе стягнення банківської гарантії забезпечення договору та застосування штрафних санкцій. Одночасно, зазначало, що закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання обов`язків за договором.

52. 03.05.2023 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" направило на адресу відповідача лист №ТОВВИХ-23-5655, в якому зазначило (поміж іншим), що заявка на поставку товару булла направлена ТОВ "ВКФ "Укрніхром" листом від 26.04.2022 №ТОВВИХ-22-4520 з направленням її копії на електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_2; надана відповідачем копія сертифікату не містить посилання на номер договору, укладений між сторонами; отже не може вважатися належним доказом настання форс-мажорних обставин.

53. 26.05.2023 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" направило на адресу відповідача лист №ТОВВИХ-23-6746, в якому вказало про те, що станом на 26.05.2023 не здійснено жодної поставки товару та не надано належного підтвердження настання обставин непереборної сили, а тому відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" договір "буде закритий 26.05.2023 р.".

54. З урахуванням умов договору та вищенаведеної заявки кінцевим днем поставки товару, на переконання позивача, є 25.07.2022. Оскільки товар у вищезазначений строк не був поставлений, позивач надіслав відповідачу претензію від 01.06.2023 №1 №ТОВВИХ-23-7210 про сплату штрафних санкцій у розмірі 3 263 267,94 грн.

55. ТОВ "ВКФ "Укрніхром" 07.07.2023 за вих. №07/07-23 направило на адресу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" відповідь на претензію, в якій зазначило, що на адресу постачальника з дати укладання договору та до 24.04.2023 від покупця не надходило заявки на поставку товару, тобто 90-денний строк на поставку (згідно специфікації) не починав свій перебіг. Заявка на поставку товару була надана постачальнику тільки наприкінці квітня 2023 після того, як останній відправив покупцю лист від 24.04.2023 №24/04-23. Окрім того, вказувало на те, що з 24.02.2022 на території України розпочалися масштабні бойові дії, що ускладнило умови ведення господарської діяльності. Незважаючи на ці обставини, ТОВ "ВКФ "Укрніхром" здійснювало всі дії, які були направлені на виконання умов договору, зокрема неодноразово пропонувало покупцю змінити виробника замовленого товару на підприємство у Словенії. Зазначило, що в подальшому відразу після оформлення всіх необхідних документів надало покупцю сертифікат про форс-мажорні обставини від 24.04.2023 №2300-23-2017, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин по договору в період з 21.04.2022 по 31.03.2023, що унеможливлює поставку товару за специфікацією з країни виробництва - Китай. Тому вважало, що застосування до ТОВ "ВКФ "Укрніхром" штрафних санкцій за невиконання умов договору внаслідок наявності форс-мажорних обставин є безпідставним. Також повідомило, що станом на теперішній час замовлення за договором на загальну суму 12 847 511,57 грн готове до передачі у власність покупця, про що постачальник вже повідомляв відповідним листом тощо. На підтвердження направлення на адресу позивача цієї відповіді на претензію надано опис вкладення у цінний лист зі штампом Укрпошти 10.07.2023.

56. 06.12.2021 між ТОВ "ВКФ "Укрніхром" ( Україна, покупець ) та Qingdao Ocean Land Industry Co.Ltd. (Китай, продавець) укладено договір №87/1, за яким продавець зобов`язався поставити покупцю систему композитних плит Ocean - Land K-MAT. На підставі виставленого Qingdao Ocean Land Industry Co.Ltd. інвойсу ТОВ "ВКФ "Укрніхром" сплатило на користь продавця обумовлену суму грошових коштів в якості оплати за товар.

57. Станом на час подачі цього позову товар відповідачем не було поставлено, що і стало причиною звернення ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до суду з позовом про стягнення з ТОВ "ВКФ "Укрніхром" штрафних санкцій за непоставку товару.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

58. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 11.04.2024 у справі №904/5557/23, яке Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 13.11.2024, в задоволенні позовних вимог відмовив.

59. Відмовляючи в задоволені позивних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що (1) наявні докази свідчать про те, що відповідач отримав від позивача заявку на поставку товару, проте встановити коли саме ця заявка була отримана відповідачем не видається можливим оскільки позивач направляв її не в порядку, передбаченому умовами договору; (2) належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин в період часу, який покриває період часу, за який позивачем нараховані штрафні санкції, є наданий відповідачем сертифікат Запорізької Торгово-промислової палати, що свідчить про те, що надані відповідачем докази є належним свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору поставки, а саме стягнення неустойки та штрафу.

60. Залишаючи без змін вказане рішення, апеляційний суд зауважив, що за умовами пункту 8.2, 8.3 договору відповідачу достатньо було надати сам Сертифікат, що виданий на підставі сертифікату Китайської палати міжнародної торгівлі №234413ВО/000163, та фактично яким було легалізовано його дію на території України.

61. Центральний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 22.01.2025 заяву ТОВ "ВКФ "Укрніхром" про розподіл судових витрат у справі №904/5557/23 задовольнив. Стягнув з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "АКФ "Укрніхром" 21 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування. Доводи інших учасників справи

62. ТОВ "Оператор ГТС України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

63. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), зазначаючи:

- про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №905/3886/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 23.03.2023 у справі №920/505/22, від 27.06.2023 у справі №917/1175/22, щодо порядку повідомлення про настання і підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажору), а також наслідків його порушення, що спричинило неправильне застосування норм матеріального права з підстав застосування статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК) у взаємозв`язку з пунктами 8.2, 8.3 укладеного сторонами договору;

- суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

64. Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) суду не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження настання та дії обставин непереборної сили;

(2) відповідач не дотримався вимог пункту 8.2 договору та не надав на підтвердження наявності обставин непереборної сили саме сертифікату Торгово-промислової палати України, а надав лише сертифікат регіональної ТПП;

(3) обставини щодо неможливості виконання контрагентом відповідача своїх зобов`язань перед ним не є свідченням наявності обставин непереборної сили у відповідача та не можуть бути підставою для продовження строку виконання зобов`язань за договором, укладеним між сторонами;

(4) відповідач не надав доказів того, що ним було направлено на адресу позивача у строки, передбачені пунктом 8.2 договору, відповідне повідомлення про початок форс-мажорних обставин (саме з тих підстав, які вказані в сертифікаті Запорізької ТПП);

(5) поклавши в основу рішення про звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов договору форс-мажорні обставини, які відбулися в країні виробника (КНР), суди взагалі не досліджували питання фактичної наявності Сертифікату Китайської палати міжнародної торгівлі від 14.04.2023 №234413ВО/000163, його перекладу на українську мову та питання, чи мало право регіональне відділення Запорізької ТПП фактично легалізувати форс-мажорну обставину, оскільки саме питання міжнародних відносин, пов`язаних з засвідченням подій обставин непереборної сили в інших країнах, є виключною компетенцією Торгово-промислової палати України.

65. ТОВ "ВКФ "Укрніхром" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило завищити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.

66. За твердженнями відповідача:

(1) під час дії укладеного між сторонами правочину настали форс-мажорні обставини, як наслідок, у відповідний період з 21.04.2022 по 31.03.2023 відповідач звільняється від відповідальності у вигляді нарахування штрафних санкцій, а строк виконання зобов`язань за договором продовжується на строк дії форс-мажорних обставин;

(2) відповідач повідомляв позивача про наявність форс-мажорних обставин, зокрема про ті, які вказані у Сертифікаті, і про які відповідач дізнався тільки 15.05.2022 від свого постачальника;

(3) відповідач має право посилатися на неможливість виконання умов договору через настання форс-мажорних обставин навіть за умови, якщо б він не повідомляв та не надав позивачу відповідну інформацію та сертифікат;

(4) посилаючись на форс-мажорні обставини, відповідач не просто надав суду Сертифікат та формально на нього посилався, а долучив документи, які підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між відповідними обставинами та неможливістю виконання умов договору відповідним китайським постачальником;

(5) ненадання позивачу сертифікату саме Торгово-промислової палати України обґрунтовується умовами пункту 8.2 договору, яким передбачено альтернативність надання або сертифікату країни виробника товару або сертифікату Торгово-промислової палати України. Відповідачу достатньо було надати Сертифікат, що виданий на підставі сертифікату Китайської палати міжнародної торгівлі №234413ВО/000163 та фактично яким було легалізовано його дію на території України;

(6) вказуючи про неможливість врахування Сертифікату, позивач вказував на несвоєчасність повідомлення про відповідні форс-мажорні обставини, а не через будь-які інші зауваження з приводу неналежного органу видачі Сертифікату та/або його легалізації;

(7) позивач не ініціював питання витребування відповідного Сертифікату, як наслідок, суди попередніх інстанцій не могли за своєю ініціативою вчиняти відповідні дії. Відповідач не мав можливості надати позивачу та/або суду безпосередньо сертифікат Китайської палати міжнародної торгівлі №234413ВО/000163, оскільки даний документ в оригіналі був переданий Запорізькій ТПП при легалізації (отриманні) Сертифікату;

(8) відмовляючи в задоволенні позову, суди також виходили з того, що позивач не довів, коли саме він надав відповідачу заявку на поставку товару за договором, відповідно залишився недоведеним факт порушення відповідачем строків на поставку товару. Проте позивач за змістом своєї касаційної скарги ці обставини не спростовує, тобто фактично погодився з вказаними обставинами, що є додатковою та окремою підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки без дати вручення заявки неможливо визначити дату початку перебігу строку на поставку замовлення та нарахувати будь-які штрафні санкції за їх порушення;

(9) позивач не обґрунтував, які саме норми процесуального права були порушені судами попередніх інстанцій, з урахуванням того, що справа була розглянута в загальному провадженні і позивач не заявляв будь-яких клопотань про витребування, дослідження або огляд доказів або інші клопотання.

67. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що ним вже було понесено судові витрати на надання правничої допомоги (участь в судовому засіданні, підготовка відзиву на касаційну скаргу тощо). Докази вказаних витрат будуть надані протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення рішення суду по справі за наслідками розгляду касаційної скарги.

68. ТОВ "Оператор ГТС України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та ухвалити нову постанову, якою заяву ТОВ "ВКФ "Укрніхром" про стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.

69. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункту 3 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи про порушення застосування частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 129 ГПК стосовно розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, та їх покладення на позивача, а не на відповідача, внаслідок неправильних дій (прострочення виконання договору) якого виник спір.

70. Доводи скаржника зводяться до того, що: (1) незважаючи на виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідача (прострочення виконання договору), суд апеляційної інстанції неправильно здійснив розподіл судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, поклавши їх на позивача, а не на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник цей спір; (2) суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу; (3) відповідач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, якими б підтверджувалась реальність надання правничої допомоги, реальність фактичного надання правничої допомоги саме адвокатом, зазначеним у таких документах; (4) суд не врахував, що відповідач подав докази про фактичне (реальне) понесення ним витрат лише на суму 12 000 грн, а не 21 000 грн, як заявлено в заяві про стягнення коштів на правничу допомогу.

Позиція Верховного Суд

Щодо касаційної скарги на рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційного суду, про відмову у стягненні неустойки та штрафу за порушення строків поставки товару

71. Порушенням зобов`язання на підставі статті 610 ЦК є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

72. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

73. В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК).

74. Зобов`язання може бути забезпечено, зокрема, неустойкою, що прямо передбачено статтею 546 ЦК.

75. Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання ( частина третя).

76. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

77. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

78. Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

79. За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК).

80. Згідно з нормами статті 218 ГК у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

81. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

82. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

83. Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

84. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

85. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

86. У постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 Верховний Суд зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

87. У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, на неврахування висновків в якій вказує скаржник, Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

88. Відповідно до абзаца 3 частини третьої статті 14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

89. Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону ""Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

90. Підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку (постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22 та від 13.12.2023 у справі №922/193/23

91. У пунктах 75-77 постанови від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, на неврахування висновки в якій також посилається скаржник, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке:

"Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".

92. Як встановили суди попередніх інстанції:

- сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом ТПП України та/або відповідним документом, виданим уповноваженим органом країни виробника товару*, де виникли дані обставини (пункт 8.2 договору);

- неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за цим договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифікату, не позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

93. За встановленими судами обставинами, які жодна із сторін не заперечує та не оскаржує, відповідач не виконав умови договору поставки та не здійснив поставку товару в обумовленому сторонами обсязі та строки.

94. Водночас суди врахували, що за твердженнями відповідача невиконання ним умов договору відбулося через настання обставин надзвичайного характеру, які він не міг передбачити на час укладення договору, на підтвердження чого надав сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 28.04.2023 №2300-23-2017, виданий Запорізькою торгово-промисловою палатою на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): обмеження діяльності компанії-виробника у зв`язку із надзвичайною екологічною ситуацією в провінції Шаньдун (Китайська Народна Республіка); ТОВ "ВКФ "Укрніхром" (місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, пр. Пушкіна, буд. 40Б, код ЄДРПОУ 40873173) щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: поставка конструкційних матеріалів, а саме - панелей полімерних для будівництва тимчасових доріг, у кількості 166 шт., виробництва компанії Ground-Mat K Land, у термін до 25.07.2022 за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 18.04.2022 №4600006009, укладеним з ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ 42795490), відповідно до:

- договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 18.04.2022 №4600006009; додатку №1 (специфікація) до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 18.04.2022 №4600006009;

- додатку №2 (технічні вимоги і якісні характеристики предмета закупівлі) до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 18.04.2022 №4600006009;

- заявки на поставку №1 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 26.04.2022 №ТОВВИХ-22-4250;

- договору від 06.12.2021 №87/1 з Qingdao Ocean Land Industry Co.Ltd., з додатком №1;

- проформи - інвойсу від 18.02.2022;

- сертифікату Китайської палати міжнародної торгівлі від 14.04.2023 №234413ВО/000163, які унеможливили його виконання в зазначений термін.

Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання -21.04.2022, дата закінчення - 31.03.2023.

95. За висновками судів, наведені докази свідчать про те, що відповідач отримав від позивача заявку на поставку товару №1 (від 26.04.2022 вих. №ТОВВИХ-22-4250), але встановити, коли саме ця заявка була отримана відповідачем не надається можливим, оскільки позивач направляв її не в порядку, передбаченому умовами договору.

96. Суд враховує, що скаржник за текстом касаційної скарги наведені висновки жодним чином не спростовує та не оскаржує, зокрема у контексті визначених ним підстав касаційного оскарження, а стверджує про те, що відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про наявність форс-мажорних обставин та звільняли б його від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зокрема наведені у пунктах 85, 86, 91 цієї постанови, які узагальнено зводяться до того, що: лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку; сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

97. Проте, за текстом касаційної скарги скаржник не доводить, що оскаржувані у цій справі рішення суперечать відповідним позиціям Верховного Суду, зокрема не доводить, що з урахуванням конкретних обставин цієї справи, суди здійснили неправильну оцінку обставин, на які посилався відповідач та які підтверджуються відповідним сертифікатом, як обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору поставки, а саме стягнення неустойки та штрафу .

98. Крім цього, скаржник не зазначає, з урахуванням яких саме встановлених обставин у цій справі та у сукупності з якими саме іншими доказами суди мали критично оцінювати наданий відповідачем сертифікат Запорізької ТПП, виданий на підставі сертифікату Китайської палати міжнародної торгівлі №234413ВО/000163.

99. Саме лише посилання скаржника на відсутність (ненадання відповідачем) інших доказів (без зазначення яких саме), які б підтверджували наявність форс-мажорних обставин, не може спростовувати встановлені (підтверджені) відповідним сертифікатом форс-мажорні обставини, адже, як зазначалось, скаржник не наводить ні встановлених судами обставин, ні інших доказів, які б мали оцінюватись у сукупності з таким сертифікатом.

100. Твердження скаржника на те, що цей сертифікат містить в собі посилання на форс-мажорну обставину країни виробника продукції, а не військову агресію, введення воєнного, ведення воєнних (бойових) дій, постійні масові ворожі атаки (обстріли), що стали перешкодою для здійснення ним виробничих процесів, в той час як відповідач стверджує, що підставою неможливості виконання умов договору є як стихійне лихо в провінції Шаньдун (Китайська Народна Республіка), так і вторгнення рф на територію України та введення воєнного стану, хоча сторони уклали договір вже під час дії воєнного стану і відповідачу достеменно було відомо про відповідні обставини (військову агресію, введення воєнного стану, постійні ворожі атаки (обстріли), часті сигнали повітряної тривоги), які він визначає як обставини непереборної сили, Суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, адже відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанції не виснували, що встановленими форс-мажорними обставинами, які звільняють відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань, є обставини, пов`язані із збройною агресією проти України та введенням воєнного стану.

101. Доводи скаржника в частині того, що не може бути підставою продовження строку виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором отримане ним від компанії Qingdao Ocean Land Industry Co. Ltd повідомлення про те, що підприємство перебуває під дією форс-мажорних обставин, що унеможливлює виконання умов договору, на яке посилався відповідач, обґрунтовуючи неможливість виконання умов договору, Суд також відхиляє, так як такі обставини не були покладені в основу рішень судів про відмову в задоволенні позову.

102. При цьому Суд зауважує, що ці доводи скаржника не охоплюються визначеними скаржником підставами касаційного оскарження (пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК), а також не обґрунтовані належним чином іншими підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, а отже знаходяться поза межами поставлених перед Верховним Судом питань у межах цієї справи.

103. Посилаючись те, що суди попередніх інстанції взагалі не дослідили питання фактичної наявності Сертифікату Китайської палати міжнародної торгівлі від 14.04.2023 №234413ВО/000163, його перекладу на українську мову та питання щодо права регіональної ТПП здійснювати легалізацію такого сертифіката, скаржник не доводить, що відповідний сертифікат відсутній, а також не ставить під сумнів відповідність встановлених (підтверджених) Запорізькою ТПП форс-мажорних обставин дійсності або змісту сертифікату Китайської палати міжнародної торгівлі №234413ВО/000163.

104. При цьому Суд зауважує, що під час розгляду справи скаржник не заявляв про те, що сертифікат Запорізької ТПП є неналежним доказом, а також про необхідність дослідження Сертифікату Китайської палати міжнародної торгівлі від 14.04.2023 №234413ВО/000163 та його перекладу на українську мову.

105. Доводи скаржника в частині ненадання відповідачем доказів того, що він направив позивачу в строки, визначені пунктом 8.2 договору, повідомлення про початок форс-мажорних обставин (саме з тих підстав, які вказані в Сертифікаті Запорізької ТПП), з посилання на неврахування висновків Верховного Суду, Суд відхиляє з огляду на таке.

106. У постанові від 23.03.2023 у справі №920/505/22 Верховний Суд дійсно зазначив, що "неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).".

107. Водночас, посилаючись на вказаний висновок, скаржник залишає поза увагою, що цьому висновку передує посилання на інший висновок Верховного Суду, відповідно до якого про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

108. При цьому Суд зауважує, що постановою від 23.03.2023 у справі №920/505/22 частково скасовуючи рішення судів та направляючи в цій частині справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що судам попередніх інстанцій необхідно встановити, зокрема, чи дотримався відповідач порядку повідомлення позивача про існування форс-мажорних обставин, передбачених пунктом 10.3 договору (сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства), а також встановити наслідки такого повідомлення/неповідомлення; у випадку встановлення несвоєчасного повідомлення/неповідомлення з`ясувати чи існували об`єктивні перешкоди щодо здійснення такого повідомлення та чи були вони безпосереднім наслідком дії форс -мажорних обставин.

109. У постанові від 27.06.2023 у справі №917/1175/22 зазначення про те, що "наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) або відсутність інформації, яку повинно мати таке повідомлення, є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань" обумовлено не формуванням Верховним Судом правової позиції, а змістом пункту 9.2 договору, з якого й виходив апеляційний суд, констатувавши, що відповідач не надав жодних документів та доказів того, чому повідомлення іншої сторони договору (замовника) про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропуском семиденного строку, встановленого договором, та виснуючи про те, що відповідач всупереч пункту 9.2 договору від 20.12.2021 вчасно не повідомив іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин.

110. Натомість у цій справі, на відміну від наведеної справи, сторони не узгодили умов стосовно того, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, а навпаки в пункті 8.3, зі змісту якого виходив апеляційний суд, відхиляючи доводи позивача про неналежне повідомлення про настання форс-мажорних, передбачили, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифікату Торгово-промислової палати України/відповідного документу уповноваженого органу країни виробника товару*, не позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

111. Саме з огляду на погоджені сторонами умови договору (пункт 8.2, 8.3), які є відмінними від умов договорів у справах, на неврахування висновків в яких вказує скаржник, апеляційний суд вважав, що відповідач не позбавлений можливості посилатись на форс-мажорні обставини, йому достатньо було надати сам сертифікат, що виданий на підставі сертифікату Китайської палати міжнародної торгівлі №234413ВО/000163 та фактично яким було легалізовано його дію на території України.

112. З огляду на наведене та враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій наявності форс-мажорних обставин, що скаржник у контексті визначених ним підстав касаційного оскарження не спростовує, Суд вважає цілком законними та обґрунтованими висновки судів про відмову в задоволенні позову.

113. Щодо касаційної скарги на постанову апеляційного суду за результатом перегляду додаткового рішення суду першої інстанції

114. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

115. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).

116. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

117. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).

118. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

119. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

120. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

121. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

122. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

123. Як встановив апеляційний суд, 23.01.2023 між Адвокатським бюро "Киселиці Івана Юрійовича" та ТОВ "ВКФ "Укрніхром" було укладено договір про надання правової допомоги №94, згідно з пунктом п.1.1 якого клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі і на умовах, передбачених даним договором та додатковими угодами до нього.

124. Відповідно до пункту 3.1 договору сторони погодили, що розмір, порядок оплати гонорару, який Клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремими додатковими угодами, які є невід`ємною частиною цього договору. Бюро (адвокат) залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно.

125. 07.11.2023 відповідач і Бюро уклали додаткову угоду до договору від 07.11.2023 №7, відповідно до пункту 3 якої сторони погодили, що орієнтована вартість правової допомоги за даною угодою складає 50 000 грн, яка може бути збільшена або зменшена залежно від обсягу та складності наданих бюро послуг. Остаточне визначення вартості наданих клієнту послуг встановлюються Сторонами шляхом підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Сторони погодили, що мінімальна вартість послуг по даній угоді, що надаються бюро клієнту, складає:

- підготовка (складення) відзиву на позовну заяву в інтересах клієнта від 15 000 грн;

- підготовка (складення) зустрічного позову в інтересах клієнта від 12 000 грн;

- підготовка (складення) 1 (одного) клопотання (заяви) в інтересах клієнта від 2 000 грн;

- підготовка (складення) заперечень на відповідь стосовно відзиву в інтересах клієнта від 12 000 грн;

- підготовка (складення) будь-якого іншого процесуального документу в інтересах Клієнта (пояснення, заперечення тощо) від 5 000 грн;

- представництво інтересів Клієнта в 1 (одному) судовому засіданні у випадку, якщо судовий розгляд справи відбувся за участі адвоката бюро чи адвоката, який визначений в пункті 2 даної угоди 4 000 грн.

126. 05.06.2024 Адвокатським бюро "Киселиці Івана Юрійовича" та ТОВ "ВКФ "Укрніхром" було підписано акт приймання-передачі наданих послуг №4/Д7 до договору про надання правової допомоги від 23.01.2023 №94.

127. Відповідно до п.1 цього акта в межах виконання умов додаткової угоди №7 по договору про надання правової допомоги від 23.01.2023 №94 в період з 12.04.2024 по 05.06.2024 бюро надало, а клієнт отримав наступні послуги (правничу допомогу), а саме:

- підготовка (складення) та подача відзиву стосовно апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 у справі №904/5557/23 до Центрального апеляційного господарського суду.

128. Пунктом 2 цього акта визначено, що вартість наданих послуг (правничої допомоги) бюро, які вказані в даному акті склала 12 000 грн без ПДВ.

129. 13.11.2024 Адвокатським бюро "Киселиці Івана Юрійовича" та ТОВ "ВКФ "Укрніхром" було підписано акт приймання передачі наданих послуг №5/Д7 до договору про надання правової допомоги від 23.01.2023 №94.

130. Відповідно до п.1 цього акта в межах виконання умов додаткової угоди №7 по договору про надання правової допомоги від 23.01.2023 №94 в період з 06.06.2024 по 13.11.2024 бюро надало, а клієнт отримав наступні послуги (правничу допомогу), а саме:

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 18.09.2024 у справі №904/5557/23 в Центральному апеляційному господарському суді;

- підготовка (складення) та подача заперечень стосовно клопотання про огляд електронних доказів від 13.11.2024 у справі №904/5557/23 до Центрального апеляційного господарського суду.

131. Пунктом 2 цього акта визначено, що вартість наданих послуг (правничої допомоги) бюро, які вказані в даному акті склала 9 000 грн без ПДВ.

132. 13.11.2024 між відповідачем та Бюро було підписано детальний опис робіт (наданих послуг) №2Д7 по договору про надання правової допомоги від 23.01.2023 №94, в якому сторони погодили надання відповідних послуг, а саме:

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 18.09.2024 у справі №904/5557/23 в Центральному апеляційному господарському суді, вартість робіт (послуг) - 4 000 грн;

Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) 21 000 грн.

133. Відповідно до платіжної інструкції від 10.07.2024 №489 вказані вище послуги частково оплачені відповідачем на суму 12 000 грн.

134. Як вбачається з тексту додаткової постанови, апеляційний суд вважав, що матеріалами справи, зокрема, вищевказаними документами, встановлено, що витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є документально доведеними.

135. При цьому Суд вважає правомірним відхилення апеляційним судом доводів скаржника, які продубльовано в касаційній скарзі, про ненадання відповідачем доказів фактичної оплати наданої правничої допомоги на суму 9 000 грн, так як витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

136. У контексті цих доводів скаржника Суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

137. Посилання скаржника, які також продубльовано в касаційній скарзі, стосовно того, що відповідач не надав взагалі належних, допустимих та достатніх доказів, якими б підтверджувалась реальність надання правничої допомоги, реальність фактичного надання правничої допомоги саме адвокатом, зазначеним у таких документах, адже матеріали містять лише докази, які підтверджують підписання адвокатом процесуальних документів у даній справі, але не містять доказів на підтвердження їх підготовки, Суд також відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, так як за наявності вищезгаданого документального підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, скаржник не доводить, які саме докази, на його думку, мають підтверджувати не лише факт підписання процесуальних документів, а й факт їх підготовки, що., як вказує скаржник, є різними діями.

138. Водночас Верховний Суд зважає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

139. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

140. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

141. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини четверта статті 126 ГПК).

142. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК).

143. Водночас за нормами частини шостої статті 126 ГПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

144. У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

145. Як встановив апеляційний суд, заперечуючи проти стягнення заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, позивач вказував, зокрема на те, що:

- ця справа не є складною та не потребує витрачання значного часу для підготовки процесуальних документів;

- понесені відповідачем витрати є надмірно великими, необґрунтованими. Вимога відповідача про стягнення правничої допомоги у розмірі 21 000 грн не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК, оскільки такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

146. Крім цього у разі ухвалення судом рішення на користь відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, позивач просив суд врахувати те, що він є підприємством критичної інфраструктури, яке зазнало значних збитків в результати збройної агресії російської федерації після 24.02.2022, має скрутний фінансовий стан, з боку відповідача судом встановлено наявність прострочення у наданні послуг по договору, та зменшити розмір заявлених вимог у заяві відповідача на 99% (відсотків від суми заявлених вимог).

147. У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд звертав увагу, "що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.".

148. Водночас у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що "при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.".

149. Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).

150. Як вбачається з тексту оскаржуваної додаткової постанови, апеляційний суд вважав, що позивач не навів належних доводів неспівмірності заявлених до стягнення відповідачем витрат у розмірі 21 000 грн із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, а матеріалами справи встановлено, що витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є документально доведеними, належно обґрунтованими та розумно необхідними.

151. Оцінивши подані позивачем документи, суд апеляційної інстанції вважав, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених ним у апеляційному суді при перегляді рішення суду першої інстанції у цій справі є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, а тому до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає 21 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

152. Твердження скаржника про відсутність підстав для стягнення з нього на користь відповідачів витрат на правничу допомогу з огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача (за встановлених судами обставин щодо невиконання ним умов договору та нездійснення поставки товару), Суд вважає безпідставними, так як (1) відмовляючи в задоволені позову, суди хоча й встановили невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, водночас констатували, неможливість встановити, коли відповідач отримав заявку на поставку товару, оскільки позивач направляв її не в порядку, передбаченому умовами договору; (2) за встановлення судами доведення форс-мажорних обставин, внаслідок чого відповідач звільняється від відповідальності, не можна стверджувати про виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони (відповідача), відповідно про можливість застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК при розподілі судових витрат у цьому випадку.

153. Верховний Суд при касаційному перегляді додаткової постанови суду апеляційної інстанції, не виявив у діях суду порушень приписів статей 126, 129 ГПК, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

154. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

155. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

156. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані рішення судів прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.

Розподіл судових витрат

157. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.

158. Оскільки судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду не сплачується, відповідно розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

2. Постанову від 13.11.2024, додаткову постанову від 22.01.2025 Центрального апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 у справі №904/5557/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді І.Д. Кондратова

В.І. Студенець