Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 463/2634/16-ц

провадження № 61-24464св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

ОлійникА. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2016 року у складі судді Головатого Р. Я. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів.

Позов обгрунтовано тим, що позивач самостійно проживає у квартирі АДРЕСА_1, є інвалідом II групи загального захворювання, отримує пенсію за інвалідністю у розмірі 1 677,00 грн, інших джерел доходу не має. Розмір пенсії, яку отримує позивач, не забезпечує йому нормального харчування та догляду за здоровʼям. За березень 2016 року позивач змушений сплатити 944,05 грн комунальних платежів, тому потребує матеріальної допомоги.

Відповідач не відвідує позивача протягом останніх двох років, незважаючи на те, що позивач потребує допомоги і є інвалідом II групи загального захворювання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 300,00 грн щомісячно, починаючи з 03 червня 2016 року та до смерті позивача. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач не довів та не підтвердив належними доказами розмір аліментів на його утримання, тому з урахуванням часткового визнання відповідачем позову дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 300,00 грн щомісячно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в позові та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій під час визначення розміру аліментів необхідно було керуватися потребами позивача, а не розміром прожиткового мінімуму.

Суди здійснили формальний розгляд справи без встановлення фактичних обставин, які мають важливе значення для її вирішення.

Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, щозгідно з копією свідоцтва про народження позивач є батьком відповідача та власником квартири АДРЕСА_1, де зареєстрований та проживає (а. с. 3, 6).

ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи, що підтверджено копією довідки (а. с. 4).

Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України від 11 травня 2016 року № 1770 середній розмір пенсії, отриманої позивачем з грудня 2015 року по травень 2016 року, складає 1 681,07 грн (а. с. 8).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сімʼї (частина восьма статті 7 СК України).

Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобовʼязані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Статтею 203 СК України визначено, що дочка, син, крім сплати аліментів, зобовʼязані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, повʼязаних з лікуванням та доглядом за ними (стаття 206 СК України).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із встановлених у справі фактичних обставин, оскільки доказів на підтвердження перевищених щомісячних витрат позивача розміру пенсії, яку він отримує, на 2 000,00 грн і саме такий розмір аліментів необхідно стягнути з відповідача на його утримання, позивачем не надано.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що надана на підтвердження позовних вимог квитанція про оплату житлово-комунальних послуг у сумі 944,05 грн включає не лише оплату послуг, наданих за вказаний місяць, а й 403,09 грн плати за утримання будинку та 518,48 грн плати за холодну воду, які є нарахованим боргом за попередні періоди, що не може підтверджувати щомісячну необхідність позивача у вказаній сумі.

Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували потребу у додаткових витратах, тому підстави для покладення на відповідача обовʼязку брати участь у додаткових витратах на батька, згідно із статтею 203 СК України, відсутні.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_4 із ухваленими у справі судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, повʼязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобовʼязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовʼязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи, повно та всебічно дослідили докази у справі, надали їм належну оцінку, та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Аргументи та доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів щодо визначеного судами першої та апеляційної інстанцій розміру аліментів, є аналогічними доводам, викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі, яким судами надано належну оцінку, про що викладено відповідні мотиви у судових рішеннях.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцов

Г.І. Усик