Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа №212/9737/15-ц

провадження №61-41972св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу "Криворізький центр професійної освіти" Міносвіти і науки України, Міністерства освіти і науки України, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - голови комісії з припинення або ліквідатора Державного професійно-технічного навчального закладу "Криворізького центру професійної освіти" Міністерства освіти і науки України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Державний професійно-технічний навчальний заклад "Криворізького центру професійної освіти" Міносвіти і науки України, Міністерства освіти і науки України, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - голова комісії з припинення або ліквідатора Державного професійно-технічного навчального закладу "Криворізького центру професійної освіти" Міністерства освіти і науки України,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу "Криворізького центру професійної освіти" (далі - ДПТНЗ "Криворізький ЦПО"), Міністерства освіти і науки України (далі - Міносвіти України), ОСОБА_2, ОСОБА_3. - голови комісії з припинення або ліквідатора ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" Міністерства освіти і науки України, у якому з урахуванням уточнень, просила скасувати наказ від 26 жовтня 2015 року про її звільнення, поновити її на посаді вихователя в ДПТНЗ "Криворізький ЦПО", стягнути солідарно з ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" та Міносвіти і науки України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 листопада

2015 року по 12 січня 2017 року в сумі 1 000 757,25 грн, а також стягнути солідарно з ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" та ОСОБА_2 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

2. Позовна заява мотивована тим, що з 24 січня 2008 року ОСОБА_1 працювала в ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" на посаді вихователя.

3. Наказом голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" ОСОБА_3. 26 жовтня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у звʼязку з реорганізацією підприємства за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

4. ОСОБА_1 своє звільнення вважає незаконним, оскільки воно проведено з порушенням встановленої законодавством процедури, зокрема, звільнено без попередньої згоди профспілки, без врахування переважного права на залишення на роботі, як працівника з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці та не запропоновано наявні вакантні посади.

5. Позивач також зазначила, що наказ від 26 жовтня 2015 року не містить саме її прізвища на звільнення та підписано ОСОБА_3, яка не має жодних повноважень на видання та підписання такого наказу, як голова ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатор ДПТНЗ "Криворізький ЦПО".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2017 року у складі судді Ваврушак Н. М. позов задоволено частково.

7. Визнано незаконним та скасовано наказ ДПТНЗ "Криворізького ЦПО" від 26 жовтня 2015 року про звільнення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді вихователя ДПТНЗ "Криворізького ЦПО" з 04 листопада 2015 року. Стягнуто з ДПТНЗ "Криворізького ЦПО" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 46 513 грн. Стягнуто з ДПТНЗ "Криворізького ЦПО" на користь ОСОБА_1 4 600 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ДПТНЗ "Криворізького ЦПО" в дохід держави судовий збір в сумі 952,33 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вихователя ДПТНЗ "Криворізького ЦПО" з 04 листопада 2015 року та стягнення середньомісячного заробітку за 1 місяць допущено до негайного виконання.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю порушення відповідачем положень пункту 1 статті 40 КЗпП України та відсутністю підстав для звільнення позивача, оскільки доказів з приводу того, що у ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" відбулися зміни в організації праці, скорочення чисельності або штату працівників, суду не надано. Крім того, звільняючи позивача, відповідач не дотримався положень статті 49-2 КЗпП України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

9. Голова комісії з припинення або ліквідатора ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та оплату вимушеного прогулу.

10. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось, тому апеляційним судом не перевірялось.

11. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня

2018 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що проведення змін в організації виробництва і праці підприємства зі скороченням працівників ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" відбулось у звʼязку із припиненням юридичної особи, а відтак, ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" було дотримано порядок звільнення позивача ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Касаційна скарга мотивована тим, що при звільненні позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України не було дотримано порядок, установлений законом, оскільки позивачу не було запропоновано іншої роботи, не дотримано переважного права залишення на роботі.

15. Крім того, апеляційний суд не врахував, що відповідно до наказів Департаменту освіти ОСОБА_4 не мав повноважень директора навчального закладу станом на 04 вересня 2015 року, так як 01 вересня 2015 року наказом він був звільнений з роботи, тому він не мав права повідомляти працівників про звільнення з роботи.

16. Поза увагою апеляційного суду також залишилось те, що

ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" не ліквідовано, а приєднано до Міжрегіонального центру професійної підготовки звільнених у запас військовослужбовців. В оскаржуваному наказі про звільнення відсутні посилання про звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, при цьому в трудовій книжці підставою звільнення вказано реорганізація підприємства пункт 1 статті 40 КЗпП України.

17. Аргументом касаційної скарги також указано те, що суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що на засіданні педагогічної ради, яке відбулось 04 вересня 2015 року позивач не була персонально повідомлена про вивільнення. З наданого ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" протоколу засідання педагогічної ради від 04 вересня 2015 року не вбачається, що наданому засіданні було попереджено працівників про вивільнення, оскільки вирішувалось лише питання про обʼєднання навчальних закладів.

Доводи інших учасників справи

18. Надісланий головою комісії з припинення або ліквідатора

ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" ОСОБА_3 відзив на касаційну скаргу колегія суддів не бере до уваги, оскільки він не відповідає вимогам статті 395 ЦПК України, так як не містить доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

19. Інші учасники справи не скористалися правом подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

20. З 24 січня 2008 року позивач ОСОБА_1 працювала на посаді вихователя у Професійно-технічному училищі № 86, яке було перейменоване на ДПТНЗ "Криворізький ЦПО".

21. Наказом Міносвіти і науки України від 24 липня 2015 року "Про оптимізацію мережі професійно-технічних навчальних закладів Дніпропетровської області, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки" наказано, у пункті 1 реорганізувати юридичні особи - ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" шляхом приєднання до Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, у пункті 2 установлено, що Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців є правонаступником всього майна, прав і обовʼязків ДПТНЗ "Криворізький ЦПО".

22. На виконання вказаного наказу Департаментом освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, створено комісію з припинення діяльності ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" шляхом реорганізації (приєднання) до Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, у складі: ОСОБА_2 - заступник директора з навчально-виробничої роботи Центру, голова комісії,

ОСОБА_4 - директор закладу, що реорганізується.

23. Пунктом 6.3 наказу встановлено, що голова комісії з припинення у випадку змін в організації праці, в установленому законодавством порядку має попередити працівників про їх наступне вивільнення або про зміну істотних умов праці.

24. Відповідно до наказу Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10 вересня 2015 року "Про внесення змін до наказу департаменту освіти і науки облдержадміністрації

від 01 вересня 2015 року" ОСОБА_3 призначена головою комісії з припинення діяльності державного професійно-технічного закладу.

25. За наказом голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" ОСОБА_3. від 26 жовтня 2015 року "Про звільнення працівників" відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України в звʼязку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі наказу Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 01 вересня 2015 року "Про створення комісії з припинення діяльності ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" вирішено звільнити працівників навчального закладу з 04 листопада 2015 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, передбаченої статтею 44 КЗпП України.

26. Позивача ОСОБА_1 попереджено про скорочення її посади, однак, відповідно до акту від 04 вересня 2015 року "Про відмову працівника підписати повідомлення", ОСОБА_1 відмовилася від підпису про вивільнення

27. 04 листопада 2015 року ОСОБА_1 звільнена з посади у звʼязку з реорганізацією підприємства за пунктом 1 статті 40 КЗпП України на підставі наказу від 26 жовтня 2015 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

28. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

30. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

31. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

32. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5¹ КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

33. Положеннями частини четвертої статті 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

34. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

35. Визначення юридичної особи, поняття ліквідації юридичної особи та порядок її ліквідації міститься в статтях 80, 104, 110, 111 ЦК України, статтях 62-66, 79-92 ГК України.

36. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

37. За таких обставин підставою для розірвання з працівником трудового договору у звʼязку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України може бути саме ліквідація підприємства, установи, організації як юридичної особи.

38. Виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 ЦК України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обовʼязків до інших осіб.

39. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обовʼязків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104-109 ЦК України).

40. У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

41. Розглядаючи трудові спори, повʼязані із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобовʼязані зʼясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

42. Положеннями частини другої статті 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

43. Відповідно до статті 49² КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

44. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (статті 49-2 КЗпП України).

45. При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в звʼязку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

46. При цьому роботодавець зобовʼязаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

47. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обовʼязок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

48. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49² КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

49. Оскільки обовʼязок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обовʼязок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які зʼявилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

50. У статті 42 КЗпП України зазначено перелік підстав, за якими перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається конкретним працівникам.

51. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

52. У першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку суд при розгляді трудового спору повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. І лише при відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

53. Апеляційний суд дійшов висновку, що проведення змін в організації виробництва і праці підприємства зі скороченням працівників ДПТНЗ "Криворізький ЦПО" відбулось у звʼязку із припиненням юридичної особи, звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулось з додержанням визначеного законом порядку.

54. Зі змісту пункту 1 статті 40 КЗпП України вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

55. При цьому вживані в цій нормі поняття: "ліквідація", "реорганізація", "перепрофілювання", "банкрутство", "скорочення чисельності або штату працівників" - стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

56. Правовим наслідком ліквідації підприємства є припинення всіх права та обовʼязків юридичної особи, реорганізації - перехід всіх права та обовʼязків в порядку правонаступництва до нової (іншої) юридичної особи не тільки в частині майна і майнових прав та обовʼязків, а й у трудових відносинах.

57. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

58. У пункті 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 24 липня

2015 року "Про оптимізацію мережі професійно-технічних навчальних закладів Дніпропетровської області, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки" установлено, що Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців є правонаступником всього майна, прав і обовʼязків ДПТНЗ "Криворізький ЦПО".

59. Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд на вказане уваги не звернув, у повній мірі не зʼясував дійсну правову підставу звільнення

ОСОБА_1 та зважаючи на правові наслідки ліквідації та реорганізації юридичної особи дійшов передчасного висновку про дотримання процедури звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

60. Крім того, суд апеляційної інстанції не перевірив дотримання власником підприємства частини другої статті 40 КЗпП України про вжиття заходів для переведення працівника на іншу посаду з урахуванням спеціальності, кваліфікації, досвіду трудової діяльності та стану здоров?я працівника. Не перевірив дотримання переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці.

61. Штатний розпис правонаступникаДПТНЗ "Криворізький ЦПО" судом не досліджувався.

62. Колегія суддів також звертає увагу апеляційного суду на те, що повідомлення про вивільнення працівників з роботи оформлене загальним списком працівників, на які суд апеляційної інстанції посилається в своєму судовому рішенні, не є належним доказом персонально попередження працівника.

63. Від встановлення дійсної підстави звільнення ОСОБА_1 буде залежати, чи дотримано власником порядок її звільнення.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

64. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

65. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

66. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, судоверішення суду апеляційної інстанції не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

В. М. Сімоненко

І.М. Фаловська