УХВАЛА

26 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16193/20

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова В.С., Ткаченко Н.Г.

перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Кравченко Сергія Руслановича

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 року

у справі №910/16193/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Тайм ЮА"

до фізичної особи-підприємця Кравченка Сергія Руслановича

про стягнення безпідставно набутих коштів, ціна позову 524000 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Тайм ЮА" м. Києва, задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кравченка Сергія Руслановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Тайм ЮА" 524000 грн. безпідставно набутих коштів, 7860 грн. витрат по оплаті судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кравченка Сергія Руслановича на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року у справі №910/16193/20, залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року у справі №910/16193/20, залишено без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на відповідача (апелянта).

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга фізичної особи - підприємця Кравченко Сергія Руслановича на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 року у справі №910/16193/20, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Тайм ЮА" до фізичної особи-підприємця Кравченка Сергія Руслановича про стягнення безпідставно набутих коштів, ціна позову 524000 грн., відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2021 року касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Кравченко Сергія Руслановича на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 року у справі №910/16193/20, залишено без руху. Надано фізичній особі - підприємцю Кравченко Сергію Руслановичу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

До Верховного Суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків. На виконання вимог п.5 ч.2 ст. 290 Господарсько процесуального кодексу України, скаржник вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики оскільки правовідносини у даній справі виникли з договору про надання правової допомоги, який Кравченко С.Р. укладав не як фізична особа - підприємець, а як самозайнята особа - платник податку який провадить незалежну професійну діяльність. Судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, оскільки безпідставно прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Тайм ЮА", яка не могла бути розглянута за правилами господарського судочинства. Позивач мав звернутися з позовною заявою до суду загальної юрисдикції в порядку передбаченому цивільним процесуальним законодавством.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Тайм ЮА" надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження. Заперечення мотивоване тим, що предметом позову у справі є стягнення 524 000 грн., що є менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 051 000,00 грн. як станом на 01.01.2020 року так і на 01.01.2021 року), а тому у розумінні ГПК України ця справа є малозначною. Крім того, касаційна скарга не може бути віднесена до такої, яка стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частини п`ятої ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У п. 1 частини першої ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Оскільки, предметом позову у справі є стягнення 524 000 грн., що є менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 051 000,00 грн. як станом на 01.01.2020 року так і на 01.01.2021 року), а тому у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

Водночас п. 2 частини третьої ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що доводи наведені в касаційній скарзі та в заяві про усунення недоліків касаційної скарги не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції згідно з ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Верховний Суд зазначає, що незгода із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність і про винятковість справи для Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" як і не може вказувати на таку обставину негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та сталу судову практику щодо застосування норм права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Доводи, що зазначена касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозахисної практики, не мотивовані та не обґрунтовані належним чином. Скаржником не наведено фундаментальних обґрунтувань на підтвердження його доводів, що зазначена касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозахисної практики.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За приписами п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Кравченко Сергія Руслановича на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 року у справі №910/16193/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, а відтак підлягають задоволенню заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Тайм ЮА" проти відкриття касаційного провадження у справі №910/16193/20.

На підставі викладеного та керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Кравченко Сергія Руслановича на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 року у справі №910/16193/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Ткаченко Н.Г.