Постанова суду № 600/987/20-а від 08.12.2020 про визнання протиправним та скасування наказу

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/987/20-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

08 грудня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

15 липня 2020 року позивач, фізична особа-підприємець, ОСОБА_1, звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України в Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби України в Чернівецькій області №284/фп від 10.07.2020 "Про проведення фактичної перевірки".

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Разом з тим, від представника позивача 23.11.2020 надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони в судовому засіданні. Позивач просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

27.11.2020 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому відповідач просить апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, відповідачем подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеконференції, за результатами розгляду якого, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.07.2020 Головним управлінням Державної податкової служби України в Чернівецькій області з метою здійснення за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, та відповідно до п.п. 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.12, 20.1.13, 20.1.14, 20.1.15 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України, винесено наказ №284/фп про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у магазині за адресою : АДРЕСА_1 за період фінансово - господарської діяльності з 19.07.2017 р. по 19.07.2020 р., з 10.07.2020 р. тривалістю 10 діб з питань дотримання вимог Податкового кодексу України в частині здійснення господарської діяльності та Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні" та інших законодавчих актів (а.с. 27).

10.07.2020 р. на підставі наказу № 284/фп від 10.07.2020 видано направлення на перевірку №852, 853, 854 з метою проведення фактичної перевірки з питань дотримання вимог Податкового кодексу України (а.с. 28-30).

14.07.2020 р. посадових осіб ГУ ДПС у Чернівецькій області не було допущено до проведення фактичної перевірки у зв`язку із відсутністю законних підстав для перевірки, про що складено акт №128 про відмову від підпису у направленні про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , №129 про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки та №130 про відмову в підписанні та отриманні акта недопуску до проведення фактичної перевірки, з доданими до них поясненнями особи ФОП ОСОБА_1 (а.с. 31 - 34).

Позивач, вважаючи наказ № 284/фп від 10.07.2020 неправомірним, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ ГУ ДПС у Чернівецькій області від 10.07.2020 №284/фп містить посилання на підстави проведення перевірки із вказівкою приписів ПК України, зокрема пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України та містить зазначення мети (з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, а також з метою дотримання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за місцем фактичного здійснення діяльності).

Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що доводи позивача про невідповідність в оскаржуваному наказі мети проведення перевірки підставам, визначених у ст. ст. 80, 81 ПК України, для її проведення, є необґрунтованими, з огляду на отримання ГУ ДПС у Чернівецькій області в установленому законодавством порядку інформації про порушення позивачем вимог законодавства.

Суд вказав, що згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підставою для проведення фактичної перевірки позивача може бути не лише отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також і необхідність здійснення фіскальним органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що твердження позивача, щодо дії мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок не береться до уваги з огляду на наступне.

Так, згідно п. 52-2 ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

-обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Тобто, в даному випадку, податковий орган мав право проводити фактичну перевірку, оскільки дія мораторію не поширюється на даний вид перевірок.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті наказу від 10.07.2020 №284/фп, діяв в межах та у спосіб визначених ПК України, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондує також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп. 80.2.1-80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Так, відповідно до пп. 80.2.1-80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України такими підставами є:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Пунктом 80.7 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

-направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Згідно з п. 80.10 ст. 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 10.07.2020 Головним управлінням Державної податкової служби України в Чернівецькій області з метою здійснення за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, та відповідно до п.п. 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.12, 20.1.13, 20.1.14, 20.1.15 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України, винесено наказ №284/фп про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у магазині за адресою: АДРЕСА_1 за період фінансово - господарської діяльності з 19.07.2017 р. по 19.07.2020 р., з 10.07.2020 р. тривалістю 10 діб з питань дотримання вимог Податкового кодексу України в частині здійснення господарської діяльності та Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні" та інших законодавчих актів (а.с. 27).

Разом з тим, при дослідженні оскаржуваного наказу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки, крім як посилання відповідача на норми, що регулюють питання призначення перевірки - підпункт 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що підставою для проведення перевірки слугувала податкова інформація, згідно якої суб`єктом господарювання через РРО проводилися незначні суми розрахункових операцій при торгівлі підакцизними товарами, які нижчі за поточні витрати на здійснення господарської діяльності (плата за ліцензії, патенти, транспортні витрати, електроенергія, заробітна плата найманих працівників, оренда плата, тощо), також підприємцем було задекларовано чистий дохід значно нижчій, ніж витрати на здійснення господарської діяльності, що може свідчити про можливі порушення вимог чинного законодавства.

Однак, судом апеляційної інстанції не здобуто доказів на підтвердження вказаної обставини, а відповідачем до матеріалів справи не долучено відповідних доказів, які є належною підставою для проведення перевірки, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо протиправності прийнятого наказу Головного управління Державної податкової служби України в Чернівецькій області №284/фп від 10.07.2020 "Про проведення фактичної перевірки".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 813/3977/16, від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 та від 05.03.2019 у справі № 820/4893/18.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу як на підставу для проведення фактичної перевірки здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів пального, з огляду на наступне.

Відповідач вказує, що до функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, відповідно до ст. 19 ПК України входять функції, передбачені пп. 19.1.4, 19.1.13- 19.1.20 п. 19.1 ст. 19 ПК України.

Так, відповідач безпосередньо посилається на пп. 19.1.14 п. 19.1 ст. 19 ПК України, яким визначено, що до функцій податкового органу належить здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері та пп. 19.1.16 п. 19.1 ст. 191 ПК України, згідно якого контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Разом з тим, досліджуючи оскаржуваний наказ, колегія суддів звертає увагу податкового органу про невідповідність вищевказаних функцій, на які відповідач посилається як на закону підставу для проведення фактичної перевірки меті призначеної перевірки, а саме здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Колегія суддів звертає увагу на те, що визначення відповідачем в наказі про проведення фактичної перевірки здійснення контролю щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, визначеного пп. 19.1.14 п. 19.1 ст. 19 ПК України, не може бути підставою для проведення фактичної перевірки стосовно питань дотримання вимог Податкового кодексу України в частині здійснення господарської діяльності та Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Посилання відповідача на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, не охоплює коло питань, які визначені позивачем в меті наказу про проведення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПУ України, а саме здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

При цьому, лише здійснення контролю за дотриманням виробництва та обігу підакцизних товарів належить до здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Разом з тим, підстави, на які податковий орган посилається для проведення фактичної перевірки, не відповідають визначеній в оскаржуваному наказі меті такої перевірки та відповідним нормам, визначених ст. 19 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим у відповідача відсутні повноваження на проведення перевірки за даних умов.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави проведення перевірки щодо здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв визначені пп. 80.2.1-80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України, а здійснення контролю за дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками передбачені пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України, однак за наявності визначених цими підпунктами обов`язкових підстав, а саме:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80 ПУ України);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3(пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПУ України).

Однак, відповідачем в наказі не зазначеного жодного з вищеперерахованих пунктів, у зв`язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки щодо дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Крім того, в наказі про проведення перевірки відсутне будь-яке посилання на інформацію відповідних органів або встановлення податковим органом фактів, які б свідчили про можливі порушення платником податків законодавства, що також свідчить про протиправність оскаржуваного наказу..

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки позивача відповідно до пп. 80.2.5 п.8.2 статті 80 ПК України, оскільки мета наказу не відповідає фактичній підставі такої перевірки, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання оскаржуваного наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 10.07.2020 №284-фп - протиправним.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у контролюючого органу підстав для проведення фактичної перевірки позивача.

Згідно пп. 21.1.3 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень.

З огляду на наведене колегія суддів доходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, тоді як доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Стосовно доводів апелянта щодо дії мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ( в редакції Закону №540-ІХ від 30.03.2020 зі змінами, внесеними згідно Закону №591-ІХ від 13.05.2020) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

Тобто, аналізуючи вказане, колегія суддів зазначає що у разі визначення в наказі про проведення фактичної перевірки підстав, встановлених п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, контролюючий орган має право проводити фактичну перевірку у разу визначення підстави, оскільки дія мораторію не поширюється на даний вид перевірок.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що фактичні перевірки з таких питань, як: регулювання обігу готівки, порядок здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) підпадають під дію мораторію, оскільки не визначені п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів приходить до висновку, що визначена в наказі про проведення фактичної перевірки мета та порушення питання щодо за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками підпадають під дію мораторію, у зв`язку з чим оскаржуваний наказ Головного управління Державної податкової служби України в Чернівецькій області є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно абз.2 п.п.5.4 п.5 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Відповідно до абз.3 п.п.3.1 п.3 Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Вказане також узгоджується і з сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі "Звежинський проти Польщі": "Суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (п. 73)".

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви (квитанція №15-295269/1 від 15.07.2020 в розмірі 2102 грн.) та апеляційної скарги (документ щодо сплати судового збору б/н від 23.10.2020 в розмірі 3 153 грн.) в загальній сумі 5 255 грн. підлягає стягненню на корсить фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Чернівецькій області.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Чернівецькій області, колегія суддів приходить зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

За змістом ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви позивачем долучено копію договору про надання правової допомоги №150720 від 15.07.2020 (а.с. 12), укладеного між ФОП ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням "Західна правозахисна група", розрахунок тарифів на послуги адвокатського об`єднання "Західна правозахисна група" (а.с.12) та ордер серії ЧЦ №37435 на надання послуг в Чернівецькому окружному адміністративному суді.

Так, згідно п. 4.6 Договору, факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, зразок якого є Додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 4.7 - 4.9 Договору, підставою для сплати послуг за цим Договором є рахунок-фактура, зразок якого є Додатком 3 до цього Договору. Клієнт сплачує гонорар у день отримання рахунку-фактури. Вартість послуг за цим Договором сплачується у безготівковому порядку на рахунок адвокатського об`єднання. У разі проведення розрахунку адвокатське об`єднання видає Довідку, зразок якої є Додатком 4 до цього договору.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про понесені позивачем витрати на надання правової допомоги, визначених ч. 4 ст. 134 КАС України.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які з зазначених додатків на підтвердження витрат на правову допомогу, крім додатку 1, яким визначено вартість правничої допомоги, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Чернівецькій області №284/фп "Про проведення фактичної перевірки" від 10 липня 2020 року.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, ЄДРПОУ 43143196) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий			Драчук Т. О.

Судді			Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.