Постанова

Іменем України

24 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 481/227/18

Провадження № 51 - 2539 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Волевач О.В.,

прокурора Сингаївської А.О.,

захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Тимошина Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150270000107 від 25 лютого 2017 року, щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Новий Буг Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст. 89 КК України такого, що не має судимостей,

за ст. 286 ч. 2, ст. 135 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Тимошина Ю.В. на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2020 року засуджено ОСОБА_1 за:

- за ст. 135 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 вказано обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 не обирався.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області Уманської О.В. від 28 лютого 2017 року, на автомобіль "Opel Kadett" д/н НОМЕР_1 , білого кольору, 1988 року випуску, який належить ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, за проведення судових експертиз у кримінальному провадженні, у загальному розмірі 10 773 гривень 80 копійок.

Цивільний позов прокурора в інтересах Міської лікарні швидкої медичної допомоги міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь даного лікувального закладу витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_3 в сумі 38 391 гривень 68 копійок, залишено без розгляду на підставі ст. 257 ч. 1 п. 2 ЦПК України та роз`яснено, що залишення позову без розгляду не позбавляє лікувальний заклад права пред`явити самостійний цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ПАТ "Страхова компанія "Країна" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без задоволення.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Судом встановлено та визнано доведеним, що 25 лютого 2017 року близько 06 години в місті Новий Буг Миколаївської області ОСОБА_1 в порушення п.п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно несправним автомобілем "Opel Kadett", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині провулку Галерейного у напрямку вулиці Гребеннікова у місті Новий Буг Миколаївської області, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 "б", 12.3 ПДР України, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка рухалась по проїжджій частині провулку Галерейному у попутному напрямку і після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, достовірно знаючи, що остання його злочинними діями поставлена у небезпечний для життя стан і, маючи можливість надати їй допомогу, покинув місце пригоди, залишивши ОСОБА_3, яка була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, у небезпеці. Від отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року апеляційну скаргу захисника Тимошина Ю.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст заперечень

У касаційній скарзі захисник Тимошин Ю.В. просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 в частині обвинувачення за ст. 135 ч. 1 КК України та закрити кримінальне провадження в цій частині. В частині ж обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 2 КК України захисник просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що судами обох інстанцій при обґрунтуванні вини ОСОБА_1 безпідставно враховано докази, які отримані з порушеннями КПК України та є недопустимими. Зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи вирок за його апеляційною скаргою, не дотримався вимог ст.ст. 7, 23, 94, 370, 404, 419 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів, послався на ті докази, які не досліджувалися ним безпосередньо в судовому засіданні та яким не давалась оцінка судом першої інстанції. Вказує на те, що матеріали провадження не містять оригіналу акта медичного огляду ОСОБА_1, а на його копії відсутні дата, підпис та П.І.Б. особи, яка її виготовила. Крім того, зазначає про те, що показання свідка ОСОБА_5 є недопустимими доказами відповідно до ст. 97 ч. 7 КПК України. Також звертає увагу на те, що апеляційний суд не з`ясував думку потерпілого ОСОБА_4 щодо його відмови від обвинувачення за ст. 135 ч. 1 КК України та не прийняв рішення відповідно до ст. 284 ч. 1 п. 7 КПК України.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_4 просить частково задовольнити касаційну скаргу, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в апеляційному суді, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ст. 135 ч. 1 КК України - закрити. Також потерпілий ОСОБА_4 подав заяву про відмову від обвинувачення за ст. 135 ч. 1 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Захисник в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу щодо доводів про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону необґрунтованою. На підставі ст. 434-1 ч. 2 КПК України прокурор заявила клопотання про передачу вказаного кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати, через необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульованих в постановах колегій суддів другої та першої судових палат Касаційного кримінального суду щодо можливості закриття кримінального провадження за ст. 135 ч. 1 КК України на підставі ст. 284 ч. 1 п. 7 КПК України.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Частина друга статті 434-1 КПК України надає право Суду, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передати таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.

Проте, за обставин, встановлених у вказаному кримінальному провадженні, колегія суддів не вбачає підстав передачі вказаного провадження на розгляд об`єднаної палати в порядку ст. 434-1 ч. 2 КПК України, у зв`язку із чим таке клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст.ст. 418 ч. 2, 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що захисник Тимошин Ю.В., не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ст. 286 ч. 2, ст. 135 ч. 1 КК України, за пред`явленим йому обвинуваченням та обставин, встановлених вироком суду, подав апеляційну скаргу. При цьому, мотивуючи таку свою позицію, захисник в апеляційній скарзі зазначив доводи, де вказував про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, та без належного з`ясування дійсних обставин події. За таких обставин захисник в апеляційній скарзі просив повторно дослідити докази кримінального провадження, які, на його думку, досліджені судом першої інстанції без дотримання вимог ст. 94 КПК України.

Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 95 КПК України передбачає, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом, а отже судове рішення відповідно до статті 370 цього Кодексу не може бути визнано законним і обґрунтованим і згідно з частиною першою статті 412 КПК України підлягає скасуванню.

В порушення цих вимог процесуального закону апеляційний суд, надаючи відповідь на доводи апеляційної скарги захисника щодо допущених, на його думку, порушень при проведенні огляду транспортного засобу "Opel Kadett" р.н. НОМЕР_1, в ухвалі послався на заяву ОСОБА_1 на ім`я начальника Новобузького ВП ГУНП в Миколаївській області Сорокіна М.В. про надання добровільної згоди на проведення огляду транспортного засобу (т. 2 а.п. 106) та на витяг з ЄРДР про включення ОСОБА_6 до групи слідчих (т. 2 а.п. 76), оцінка яким судом першої інстанції у вироку не надавалася та на які суд не посилався у вироку як на докази вини ОСОБА_1 . При цьому апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання захисника Тимошина Ю.В. про повторне дослідження доказів у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд, відмовивши у задоволенні клопотання захисника Тимошина Ю.В., поданого ним в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України, дав свою оцінку вищезазначеним доказам кримінального провадження без їх безпосереднього дослідження у судовому засіданні, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Крім того, апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України не навів мотивованих та обґрунтованих відповідей на всі доводи апеляційної скарги захисника Тимошина Ю.В.

Так, в апеляційній скарзі захисник вказував на порушення вимог ст. 214 ч. 3 КПК України при проведенні 25 лютого 2017 року огляду транспортного засобу "Opel Kadett" р.н. НОМЕР_1 на території Новобузького ВП ГУНП в Миколаївській області, оскільки його проведено до внесення відомостей до ЄРДР.

Вказував захисник і про не відповідність вимогам КПК України висновку експерта № 1481 від 07.11.2017 року (т. 2 а.п. 245-246), оскільки в ньому відсутня головна частина-опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка, а суд першої інстанції у вироку зазначив лише висновки, викладені у цьому висновку, та не надав йому оцінки.

Також вапеляційній скарзі захисник зазначав, що результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 отримано у непередбачений КПК України спосіб. При цьому на в матеріалах провадження відсутній оригінал акту медичного огляду ОСОБА_1 від 25 лютого 2017 року, а на наявній лише на його копії відсутні дата, підпис та П.І.Б. особи, яка її виготовила, що передбачено ст. 99 ч. 3 КПК України, підстави, передбачені ст. 99 КПК України, для надання копії не наведено.

Захисник вказував і про необхідність виключити з вироку суду посилання на інший вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 в обґрунтування доведеності його вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 135 ч. 1 КК України, оскільки відповідно до ст. 88 ч. 1 КПК України докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення;

Також захисник посилався і на необґрунтоване часткове відхилення показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відомі їм події лише з мотивів їх родового зв`язку з обвинуваченим, при тому, що їх приведено до присяги та попереджено про кримінальну відповідальність.

Відповідаючи на зазначені доводи, суд апеляційної інстанції допустив формальний підхід, зазначивши лише про дотримання вимог КПК України в загальному, не перевіривши такі доводи саме за зазначеними в апеляційній скарзі обставинами та з врахуванням матеріалів кримінального провадження і вимог кримінального процесуального закону, та не навівши належних і достатніх мотивів відповідного рішення.

Не з`ясував апеляційний суд і думку потерпілого ОСОБА_4, який брав участь в апеляційному розгляді, щодо його позиції (підтримання/не підтримання) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 135 ч. 1 КК України. Так, з матеріалів провадження вбачається, що захисник Тимошин Ю.В. в апеляційній скарзі просив закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ст. 135 ч. 1 КК України на підставі ст. 284 ч. 1 п. 7, ст. 417 КПК України у зв`язку із відмовою потерпілого ОСОБА_4 від обвинувачення за ст. 135 ч. 1 КК України. При цьому потерпілий ОСОБА_4 в запереченнях на апеляційну скаргу не заперечував проти закриття кримінального провадження за ст. 135 ч. 1 КК України. Аналогічну позицію потерпілий ОСОБА_4 висловив і суду касаційної інстанції, подавши заяву про відмову від обвинувачення за ст. 135 ч. 1 КК України.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді апеляційної скарги захисника і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції щодоОСОБА_1 , залишивши його без зміни.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга захисника - задоволенню частково.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, перевірити усі доводи як апеляційної, так і касаційної скарги захисника Тимошина Ю.В., судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України із дотриманням прав і законних інтересів усіх учасників судового провадження та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1, з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 діб.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Тимошина Ю.В. задовольнити частково.

Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, яким у вказаному кримінальному провадженні відповідно до ст. 32 ч. 1 КПК України є Миколаївський апеляційний суд.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 діб.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: