ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 759/7094/17

провадження № 51-6379км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Демчука П.О.,

прокурора Титаренка Ю.О.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Мельника М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 32016100080000070, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Києва, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського апеляційного суду від 4 листопада 2019 року та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Київського апеляційного суду від 4 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 4 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 4 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК за недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення.

4 листопада 2019 року Київський апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурорів, ухвалив такі судові рішення:

- вирок, яким скасував вирок Святошинського районного суду м. Києва від 4 грудня 2017 року в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК, засудив його до покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить4250 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, на строк 3 роки та звільнив від призначеного покарання на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності;

-ухвалу, якою залишив без зміни вирок у частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 212 КК.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи посаду керівникаПостійного представництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкмікс Холдінгс Лімітед", Кіпр (далі - Представництво ТОВ "Лінкмікс"), будучи службовою особою, ігноруючи як нормативні акти, що визначають порядок ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності, так і свої обов`язки як службової особи Представництва ТОВ "Лінкмікс", із корисливих спонукань, маючи умисел, спрямований на ухилення від сплати податків у значних розмірах, діючи умисно, вніс до офіційного документа- заяви про здійснення нормативної оцінки земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій розташована належна цьому товариству нерухомість - адміністративно-лабораторна будівля, неправдиві відомості про відсутністьорендарів нерухомості та подав таку заяву до Держгеокадастру України з метою визначення нижчої за дійсну бази оподаткування - нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надавало можливість ОСОБА_1 як керівнику Представництва ТОВ "Лінкмікс" розраховувати та здійснювати сплату орендної плати за землю не в повному обсязі.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розмір якої був визначений без врахування факту перебування частини будівель на земельній ділянці в оренді у ТОВ "Сінево Україна", ОСОБА_1 направив до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У подальшому, використовуючи нормативну грошову оцінку, визначену на підставі внесених ним до вищевказаної заяви завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 з метою ухилення від сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в значних розмірах вніс завідомо неправдиві відомості:

- до уточнюючої податкової декларації плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік - занижену суму 773,14 грн за м², внаслідок чого в період з 1 липня по 31 грудня 2015 року занижено розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на суму 524 969,24 грн;

- до податкової декларації плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік - занижену суму 1107,91 грн за м², внаслідок чого в період з 1 січня по 1 червня 2016 року занижено розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на суму 626 900,69 грн.

Зазначені офіційні документи податкової звітності, що містили завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_1 у не встановлений досудовим розслідуванням час особисто підписав персональним електронним цифровим підписом, після чого направив до контролюючого органу в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Такі дії ОСОБА_1 призвели до фактичного ненадходження до місцевого бюджету м. Києва коштів за період з 1 липня 2015 року по 1 червня 2016 року у вигляді орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб на суму 1 151 869,93 грн, що більше ніж у тисячу разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є значним розміром.

За вироком суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, обіймаючи посаду керівникаПредставництва ТОВ "Лінкмікс", будучи службовою особою, вчинив службове підроблення офіційного документа - заяви про здійснення нормативної оцінки земельної ділянки на АДРЕСА_1, не вказавши у заяві про наявність орендарів будівлі, розташованої на земельній ділянці, підписав її, скріпив печаткою та 29 жовтня 2015 року подав до ГУ Держгеокадастру у м. Києві. Внаслідок службового підроблення розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки був визначений без врахування факту перебування частини будівель на земельній ділянці в оренді у ТОВ "Сінево Україна".

Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що:

- судові рішення апеляційного суду є незаконними і такими, що підлягають скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме статей 370, 373, 419Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);

- апеляційний суд, ухвалюючи вирок, дійшов правильного висновку щодо вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, шляхом внесення недостовірних відомостей та видачі завідомо неправдивого офіційного документа - заяви про здійснення нормативної оцінки земельної ділянки, проте не встановив та не надав оцінку меті та мотивам внесення ОСОБА_1 недостовірних відомостей, які були спрямовані на зменшення розміру орендної плати за землю;

- вказаний вирок також підлягає скасуванню, оскільки апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, при складанні та видачі уточнюючої податкової декларації плати за землю за 2015 рік та податкової декларації плати за землю за 2016 рік;

- при постановленні ухвали апеляційним судом безпідставно не брались до уваги та не перевірялися доводи апеляційної скарги прокурорів, спрямовані на підтвердження правильності висновків податкового органу про розмір недоплаченої орендної плати, щодо статусу ТОВ "Сінево Україна" як медичного закладу, щодо виду діяльності сторін угоди про оренду нерухомості, щодо правомірності визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки чи суб`єкта її проведення;

- роз`яснення податкового органу Представництву ТОВ "Лінкмікс" від 15 березня 2015 року (які стали однією з підстав виправдання ОСОБА_1 ) про те, що при розрахунку орендної плати Представництво повинно керуватися виключно умовами договору оренди земельної ділянки та наявною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, не спростовує самого факту неправильного визначення розміру орендної плати, оскільки визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки залежить від даних, повідомлених у заяві про її проведення;

- апеляційний суд безпідставно погодився з висновком суду першої інстанції про недопустимість як доказів акта про результати проведеної документальної позапланової перевірки Представництва ТОВ "Лінкмікс", а за принципом "плодів отруйного дерева" також і висновків судово-економічних експертиз та показань експертів;

- будучи службовою особою - керівником Представництва ТОВ "Лінкмікс", ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавства України несе відповідальність за правильне ведення бухгалтерської та податкової звітності Представництва та результатів його роботи, повне відображення в обліку за звітний період доходів і витрат підприємства, а також за своєчасне нарахування та сплату в повному обсязі податків та обов`язкових зборів до бюджетів та державних цільових фондів;

- зі змісту договору оренди земельної ділянки, укладеного 4 грудня 2012 року між Київською міською радою та ТОВ "Лінкмікс" в особі ОСОБА_1, убачається, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3%, а у випадку, коли розташовані на земельній ділянці будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб`єктам, - у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки, тому ОСОБА_1 заздалегідь усвідомлював, що через занижену нормативну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ "Лінкмікс" сплатить значно менший розмір орендної плати.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та закрити провадження.

На обґрунтування своїх доводів засуджений зазначає, що:

- обвинувачення, яке висувалось стороною обвинувачення (внесення до документів неправдивих відомостей), не відповідає обвинуваченню, зазначеному в обвинувальному вироку (видача завідомо неправдивого документа);

- об`єктивна сторона службового підроблення полягає в активній поведінці службової особиз використанням свого службового становища щодо перекручування істини в офіційному документі;

- внесення до офіційного документа неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, проте інформація про відсутність орендарів не вносилась обвинуваченим у заяву, тобто його дії були пасивними;

- заява про здійснення нормативної грошової оцінки земельної ділянки набула статус офіційного документа лише після того, як вона була підписана ним та подана до ГУ Держгеокадастру, тобто фактично його обвинувачено в тому, що він не повністю заповнив зразок заяви на здійснення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не відноситься до об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК;

- він діяв як представник ТОВ "Лінкмікс", а не як службова особа - керівник Представництва цієї компанії в Україні, що підтверджується змістом заяви та технічною документацією за результатами нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в яких зазначено, від імені кого подається заява і кому видана нормативна грошова оцінка - ТОВ "Лінкмікс", а тому відсутній спеціальний суб`єкт цього злочину.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Офісу Генерального прокурора підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, і заперечив щодо касаційної скарги засудженого; засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу ОСОБА_1 і заперечили щодо касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Доводи в касаційній скарзі прокурора про незаконність вироку та ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 . Суд вважає такими, що заслуговують на увагу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Разом з тим ці вимоги закону при розгляді цього провадження судом апеляційної інстанції належним чином не виконані.

Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що підставою залишення апеляційної скарги прокурорів без задоволення, а вироку суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 212 КК без зміни є відсутність, на думку суду апеляційної інстанції, доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 вніс до заяви про здійснення нормативної грошової оцінки земельної ділянки завідомо неправдиві дані про відсутність орендарів нерухомого майна саме з метою зменшення розміру плати за землю. Крім того, апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції про недопустимість як доказів акта від 15 серпня 2016 року № 286/1-26-15-14-03-04 про результати проведеної документальної позапланової перевірки Представництва ТОВ "Лінкмікс", а за принципом "плодів отруйного дерева" також і висновків судово-економічних експертиз та показань експертів, що базуються на цьому акті, оскільки підставою для проведення перевірки була ухвала слідчого судді від 16 червня 2016 року про її призначення, винесена в позапроцесуальний спосіб.

Проте прокурор в апеляційній скарзі порушував питання про те, що суд першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку безпідставно визнав акт № 286/1-26-15-14-03-04 від 15 серпня 2016 року про результати проведеної документальної позапланової перевірки Представництва ТОВ "Лінкмікс" недопустимим доказом та безпідставно не погодився із доведеністю наявними у провадженні доказами мети злочинів, спрямованої саме на зменшення розміру орендної плати за землю, не звернувши при цьому уваги на те, що:

- позапланову перевірку Представництва ТОВ "Лінкмікс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті орендної плати на землю проведено не тільки відповідно до ст. 78.1.11 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 13 квітня 2012 року № 4652-VI) на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року, а ще й на підставі наказу контролюючого органу №4627 від 29 липня 2016 року, про що зазначено в акті, який не є скасованим;

- стороною обвинувачення надано, окрім зазначеного акта про результати проведеної документальної позапланової перевірки, й інші докази винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 212 КК, зокрема це первинні документи, висновки судово-економічної експертизи №12/7 від 9 грудня 2016 року;

- факт недоплати до бюджету м. Києва Представництвом ТОВ "Лінкмікс" орендної плати за землю з 1 липня 2015 року по 1 червня 2016 року в розмірі 1 151 871,63 грн встановлено за постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі № 826/14694/16, яка має преюдиційне значення, при цьому підстав для сумнівів з приводу законності призначення та проведення вказаної податкової перевірки не вбачається;

- податкове роз`яснення ДПС у м. Києві № 233117/13-5-05 від 15 березня 2013 року оцінено судом упереджено з наведенням часткового контексту виключно на обґрунтування позиції сторони захисту та безпідставно покладено в основу виправдувального вироку;

- згідно зі змістом пунктів 4.2 та 4.7 договору оренди земельної ділянки від 4 грудня 2012 року, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Лінкмікс" в особі ОСОБА_1, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, а у випадку, коли розташовані на земельній ділянці будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб`єктам, орендна плата встановлюється в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частини, тобто з моменту підписання договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 усвідомлював різницю в розмірі орендної плати в разі самостійного використання розташованих на земельній ділянці будівель та споруд і в разі їх надання в оренду;

- ОСОБА_1 заздалегідь усвідомлював, що до податкових декларацій з плати за землю за 2015-2016 роки внесено завідомо неправдиві відомості, а саме: занижено базу оподаткування, що визначена на підставі внесених ним же завідомо неправдивих відомостей до заяви про здійснення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто він мав прямий умисел на внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей з метою ухилення від сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в значних розмірах, використовував своє службове становище, скориставшись персональним електронним цифровим підписом, особисто підписав офіційні документи податкової звітності, що містили завідомо неправдиві відомості;

- ОСОБА_1 подав заяву про здійснення нормативної грошової оцінки ще до акредитації ТОВ "Сінево Україна" як закладу охорони здоров`я, який має ліцензію на медичну практику і використовує приміщення для розміщення діагностичного центру.

Зазначених доводів апеляційний суд належним чином не перевірив, не дав на них конкретних, чітких та аргументованих відповідей, які би ґрунтувалися на ретельному аналізі досліджених у судовому засіданні доказів і вимогах закону.

Також Суд вважає обґрунтованими доводи у скарзі прокурора про те, що апеляційним судом в ухваленому ним вироку хоча і правильно зазначено, що мотиви службового підроблення не впливають на кваліфікацію злочину, проте на порушення статей 370, 374 КПК не встановлено та не надано оцінку меті та мотивам внесення ОСОБА_1 недостовірних відомостей. Водночас з`ясування мети та мотиву таких дій є обов`язком суду для встановлення всіх елементів складу злочину за ч. 1 ст. 366 КК.

Крім того, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1 за пред`явленим обвинуваченням за статтями 212, 366 КК, та суд апеляційної інстанції в ухвалі про залишення без зміни вироку в частині виправдання обвинуваченого за ч. 1 ст. 212 КК не заперечували належності його як службової особи до суб`єкта цих злочинів, а заяви про здійснення нормативної грошової оцінки земельної ділянки - до офіційного документа.

За змістом ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків та судових рішень, тобто має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Зі змісту вироку апеляційного суду вбачається, що його резолютивна та мотивувальна частини не відповідають одна одній, що також є підставою для скасування вироку. Так, у мотивувальній частині вироку зазначено як про доведеність винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК за епізодом невнесення до заяви про здійснення нормативної оцінки земельної ділянки даних про перебування будівель, розташованих на земельній ділянці, в оренді, так і про відсутність у діях ОСОБА_1 складу цього злочину при складанні та видачі податкових декларацій плати за землю. Проте в резолютивній частині цього вирокузазначено про скасування вироку суду першої інстанції в частині виправдання за ч. 1 ст. 366 КК, тобто фактично за обвинуваченням за цією статтею в повному обсязі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції на порушення п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 419, ч. 2 ст. 420 КПК належним чином не навів в ухвалі та вироку обґрунтованих мотивів щодо неврахування вищезазначених доводів апеляційної скарги прокурора та обґрунтованих підстав, на яких апеляційну скаргу залишено без задоволення, що відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а також потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК є підставами для його скасування.

З огляду на зазначені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК.

Крім того, системний аналіз статей 408, 420 та 421 КПК указує на те, що апеляційний суд ухвалює рішення, яким погіршується становище обвинуваченого, у формі вироку, а в решті випадків - у формі ухвали. Відповідно до правого висновку, викладеного в рішенні об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 листопада 2019 року (справа № 128/2455/15-к, провадження № 51-5172кмо18), кримінальний процесуальний закон не містить заборони щодо постановлення одночасно двох різних процесуальних рішень за результатами апеляційного розгляду кримінального провадження, але щодо різних осіб, тобто у випадку порушення в апеляційних скаргах питання про погіршення становища одних засуджених (виправданих) та про скасування чи зміну вироку суду першої інстанції щодо інших таких осіб апеляційний суд, за наявності для того підстав, постановляє вирок тільки щодо тих засуджених (виправданих), становище яких погіршується, а щодо решти виносить ухвалу, що у даному випадку не було дотримано судом апеляційної інстанції.

Такими, що заслуговують на увагу, на думку Суду, є доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом не надано належної оцінки способу вчинення службового підроблення.

Так, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні зазначеного злочину саме шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та у видачі завідомо неправдивих документів.

З об`єктивної сторони службове підроблення може полягати в таких формах: а) складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого офіційного документа; в) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення офіційного документа.

При цьому:

- складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, що містить інформацію, яка повністю або частково не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам;

- видача неправдивих документів означає надання (передачу) його фізичним або юридичним особам або випуск для використання такого документа, зміст якого повністю або частково не від­повідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою;

- внесення до документів неправдивих відомостей означає внесення (включення) до дійсного (справжнього) офіційного документа, який зберігає належну форму та необхідні реквізити, інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності;

- інше підроблення документів передбачає повну або часткову зміну змісту документа чи його форми або реквізитів, проте не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань, зміни букв чи цифр тощо. У випадку іншого підроблення документів неправдиві відомості до документа не вносяться, а виправляються або знищуються такі, вже наявні у документі відомості, що відповідають дійсності.

Проте суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував свого рішення та не зазначив, яким способом ОСОБА_1 вчинив службове підроблення.

Беручи до уваги вищезазначене та враховуючи, що засуджений ОСОБА_1 також ставить питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції, який підлягає скасуванню на наведених вище підставах, є підстави і для часткового задоволення вимог касаційної скарги засудженого.

При цьому у зв`язку з допущеними недоліками та наявністю підстав для скасування вказаних судових рішень доводи засудженого про те, що: обвинувачення, яке висувалось йому стороною обвинувачення, не відповідає обвинуваченню, зазначеному в обвинувальному вироку; він діяв як представник ТОВ "Лінкмікс", а не як службова особа - керівник Представництва цієї компанії в Україні; та про необхідність закриття кримінального провадження щодо нього за обвинуваченням за ч. 1 ст. 366 КК можуть бути предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК, надати оцінку всім доводам апеляційних скарг та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 369, 412, 413, 433, 434, 436, 438,441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Київського апеляційного суду від 4 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 4 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

А.М. Макаровець Н.О. Марчук В.П. Огурецький