Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ


справа № 686/20491/18

провадження № 61-1879св20


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:


головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль",


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та суми згідно листком тимчасової непрацездатності


за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2019 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,


ВСТАНОВИВ:


1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" (далі - ТОВ "Т-Стиль") на свою користь компенсацію за вимушений прогул через невчасне повернення трудової книжки з дня звільнення 26 лютого 2018 року по день повернення трудової книжки 30 травня 2018 року в сумі 29 142,81 грн; середній заробіток за час затримки належних при звільненні сум за період із 30 травня 2018 року до 01 вересня 2018 року в сумі 27 315,09 грн; заборгованість з оплати днів тимчасової непрацездатності в сумі 1 100,79 грн; заборгованість, яка утворилася внаслідок невиплати заробітної плати, невиплати авансів в узгодженому при прийомі розмірі на роботу з 12 жовтня 2017 року по день звільнення 26 лютого 2018 року в сумі 11 830,15 грн; компенсацію за невикористану відпустку з 12 жовтня 2017 року (дата прийняття на роботу) до 30 травня 2018 року (день повернення трудової книжки) у сумі 4 744,34 грн; зобов`язати відповідача здійснити всі обов`язкові відрахування до бюджету та ЄСВ, які виникнуть у зв`язку з виконанням постановленого рішення суду; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення платежів у межах одного місяця.


На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона з 12 жовтня 2017 року до 26 лютого 2018 року працювала в ТОВ "Т-Стиль" на посаді комплектувальника пряжі.


26 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнена за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, однак у день звільнення трудову книжку їй не видали та не виплатили заборгованість із заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку та тимчасову непрацездатність згідно з лікарняним листком.


Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.


Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 17 жовтня 2019 року позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "Т-Стиль" на користь ОСОБА_1 16 955,56 грн середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки. В решті позову відмовив.


Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що при звільненні позивача з роботи відповідач порушив норми КЗпП України щодо видачі ОСОБА_1 трудової книжки, у зв`язку з чим підлягає стягненню середній заробіток за час затримання її видачі. Решта позовних вимог ОСОБА_1 є недоведеними.


Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Хмельницький апеляційний суд постановою від 23 грудня 2019 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2019 року змінив у частині суми коштів, що підлягають стягненню з відповідача за несвоєчасну видачу трудової книжки. Стягнув з ТОВ "Т-Стиль" на користь ОСОБА_1 22 654,80 грн за несвоєчасну видачу трудової книжки. В решті рішення суду залишив без змін.


Апеляційний суд мотивував постанову тим, що за два повні останні місяці роботи, 41 робочий день, ОСОБА_1 отримала 14 981,37 грн, середньодобова заробітна плата становить 365,40 грн, з якої слід обчислювати середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки.


Короткий зміст вимог касаційної скарги та пояснень на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 21 січня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року про стягнення заборгованості із заробітної плати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.


Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, висновки судів є передчасними і такими, що не відповідають обставинам справи.


Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги розрахунковий лист за лютий 2018 року, табель обліку використання робочого часу за лютий 2018 року та не врахували вимоги статті 116 КЗпП України, в результаті чого необґрунтовано та з грубим порушенням матеріального і процесуального законодавства відмовили в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки належних їй при звільненні сум.


Нормативним документом, який регулює розрахунок середньої заробітної плати, є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).


У письмовому повідомленні від 03 жовтня 2019 року № 03/2209 відповідач визнає, що з 26 лютого до 05 червня 2018 року відбулася затримка виплати позивачу сум, що належать їй, а також те, що згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України позивач має право на отримання від відповідача суми середнього заробітку за весь час затримки.


Невиконання власником або уповноваженим ним органом вимоги щодо проведення розрахунку з працівником у визначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У тому числі, і після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України викладені в постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 757/25503/15-ц та від 16 січня 2018 року у справі № 757/2453/16-ц.


У пункті 6.32 акта інспекційного відвідування від 25 травня 2018 року № 22-01/725-113 управління Держпраці у Хмельницькій області вказало, що відповідач порушив частини першу та другу статті 115 КЗпП України, а саме виплата заробітної плати позивачу проводилась один раз на місяць. Оформлені належним чином акти управління Держпраці є належним доказом для пред`явлення їх суду.


Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 цього ж Кодексу, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.


Відповідач не надав суду відомостей про нарахування позивачу щомісячної заробітної плати, копії наказу про прийняття на роботу із зазначенням посадового окладу і підписом позивача про ознайомлення з ним. У штатному розписі, який надав відповідач, відсутній трикотажний цех і посада, на яку була прийнята ОСОБА_1 . Надане відповідачем Положення про преміювання є сумнівним, оскільки воно підписане та затверджене посадовою особою, яка на дату підписання не мала повноважень на затвердження такого документа.


27 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Т-Стиль", який мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувана постанова апеляційного суду є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.


Апеляційний суд об`єктивно, повно та неупереджено дослідив усі докази надані сторонами у справі. При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, статті 83, 116, 117 КЗпП України та статті 12, 81, 198 ЦПК України.


Апеляційний суд встановив факт обізнаності позивача про дату припинення трудового договору, а також, факт обізнаності та повідомлення про необхідність особистої явки до відділу кадрів підприємства відповідача, або ж надання письмової згоди на пересилання рекомендованим поштовим відправленням її трудової книжки.


Жоден з доводів касаційної скарги не підтверджений доказами, які могли б вказувати на неправильність висновків судів та необхідність їх скасування в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає відхиленню.


Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.


20 лютого 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.


Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.


Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працювала у ТОВ "Т-Стиль" з 12 жовтня 2017 року до 26 лютого 2018 року на посаді комплектувальника пряжі.

26 лютого 2018 року наказом ТОВ "Т-Стиль" № 46-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

30 травня 2018 року ОСОБА_1 отримала трудову книжку.

Заробітна плата ОСОБА_1 за період з жовтня 2017 року до лютого 2018 року становила 34 462,54 грн.


2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.


Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, положеннями статей 117, 235 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Однак за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд не приймає аргументи касаційної скарги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку і за час затримки розрахунку при звільненні, і за час затримки видачі трудової книжки.

Відповідно до пункту 1 Порядку цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у разі збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Встановивши, що за два останні повні місяці роботи ОСОБА_1 отримала 14 981,37 грн заробітної плати, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що середньоденна заробітна плата позивача становить 365,40 грн.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аргументи касаційної скарги висновків апеляційного суду в цій частині не спростовують, зводяться до незгоди з розмірами посадового окладу позивача, середньоденної заробітної плати та порушення Порядку, що спростовується матеріалами справи, встановленими судами фактичними обставинами та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Перевірка доводів касаційної скарги, пов`язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.

Однак заслуговують на увагу доводи касаційної скарги в частині періоду стягнення середнього заробітку з урахуванням того, що трудову книжку позивач отримала 30 травня 2018 року, а 05 червня 2018 року їй виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки (інформація надана Львівським управлінням ВПП ДФС України, а. с. 118). Період, за який слід стягнути середній заробіток, становить з 26 лютого до 05 червня 2018 року включно, тобто 67 днів, а не 62 дні як зазначили суди.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про збільшення розміру середнього заробітку до 24 481,80 грн.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, ухвалені у цій справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині розміру середнього заробітку змінити, стягнувши з ТОВ "Т-Стиль" на користь ОСОБА_1 24 481,80 грн середнього заробітку за час порушення її трудових прав. У решті судові рішення необхідно залишити без змін.

Щодо судових витрат

Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені сторонами у цій справі підлягають перерозподілу.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду з цим позовом, апеляційною та касаційною скаргами підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 пропорційно задоволеним вимогам у сумі 1 083,45 грн (розмір заявлених вимог - 74 133,18 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 24 481,80 грн (33,02 %), розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом, - 741,33 грн (741,33 х 33,02 % : 100 % = 244,79); за подання апеляційної скарги - 1 057,20 грн (1 057,20 х 33,02 % : 100 % = 349,09); за подання касаційної скарги - 1 482,66 грн (1 482,66 х 33,02 % : 100 % = 489,57).

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:


Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.


Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" про стягнення середнього заробітку змінити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" на користь ОСОБА_1 24 481,80 грн (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 80 копійок) середнього заробітку.


У решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року залишити без змін.


Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" на користь ОСОБА_1 1 083,45 грн (одна тисяча вісімдесят три гривні 45 копійок) судового збору.


Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.



Головуючий М. Є. Червинська


Судді С. Ю. Бурлаков


А. Ю. Зайцев


Є. В. Коротенко


В. М. Коротун






Увага! Цей сервіс доступній
у повній версії iplex
Перейти до повної версії iplex

Розгорнути
Згорнути
Документ не має змісту
Сервіс недоступний у гостьовому тарифі
"Звіт про зміни" - сервіс для швидкого ознайомлення зі змінами документа.
Звіт містить тільки змінені абзаці документа у поточній та попередній редакціях із зазначенням доданих та вилучених фрагментів.
Судове рішення включено в список зв`язків, тому що
на це рішення посилаються:
це рішення посилається на:
sud
0
({})