Перейти до правової позиції


Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 521/1892/18

провадження № 61-39740св18

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальне підприємство "Малиновський ринок",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2018 року у складі судді Бобуйка І. А. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року у складі суддів: Гірняк Л. А., Кононенко Н. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Малиновський ринок" (далі - КП "Малиновський ринок") про визнання наказу про звільнення незаконним і його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року її було поновлено на посаді заступника з основної діяльності на КП "Малиновський ринок", стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення набрало законної сили. Враховуючи, що станом на 16 грудня 2017 року КП "Малиновський ринок" не виконало свого обов`язку в частині поновлення на роботі та виплати заробітку за час вимушеного прогулу, вона звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про видачу виконавчого листа для подальшого звернення до виконавчої служби. 29 грудня 2017 року вона отримала лист від КП "Малиновський ринок", в якому її повідомляли про те, що вона була поновлена на роботі з 18 жовтня 2017 року та запропоновано подати пояснення щодо відсутності на робочому місці.

Наказом від 02 січня 2018 року № 01-ОС її звільнили з посади заступника директора з основної діяльності 02 січня 2018 року через відсутність на робочому місці в період з 18 жовтня 2017 року по 30 грудня 2017 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Вона зазначає, що до 29 грудня 2017 року КП "Малиновський ринок" жодним чином не повідомляло її про видання наказу про поновлення на роботі та не ознайомлювало її з даним наказом, а тому вона і зверталась із заявою про видачу виконавчого листа.

Посилаючись на те, що з наказом про поновлення на роботі вона була ознайомлена лише 02 січня 2018 року вона вказує, що не можна вважати період з 18 жовтня 2017 року по 30 грудня 2017 року прогулом, оскільки вона не була повідомлена про фактичний допуск до роботи.

Звільненням без законної підстави КП "Малиновський ринок" завдало їй моральної шкоди у зв`язку з порушенням її трудових прав, втрати нормальних життєвих зав`язків, здійснення нею додаткових зусиль для організації свого життя, пошуку роботи.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд поновити її на посаді заступника директора з основної діяльності КП "Малиновський ринок"; стягнути з КП "Малиновський ринок" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з КП "Малиновський ринок" на її користь моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ КП "Малиновський ринок" від 02 січня 2018 року № 1-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з основної діяльності.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з основної діяльності КП "Малиновський ринок" .

Стягнуто з КП "Малиновський ринок" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16 640,00 грн без врахування сплати податків та обов`язкових платежів.

Стягнуто з КП "Малиновський ринок" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та скасовуючи наказ про звільнення, суд першої інстанції виходив з того, що з наказом про ознайомлення на роботі ОСОБА_1 ознайомлена лише 02 січня 2018 року, а тому не можна вважати прогулом період з 18 жовтня 2017 року по 30 грудня 2017 року, так як вона не була повідомлена про фактичний допуск до роботи.

При цьому, районний суд виходив з того, що законодавством не передбачений обов`язок працівника виходити на роботу наступного робочого дня після оголошення рішення про його поновлення на роботі, а наказ про її поновлення видано лише 18 жовтня 2017 року.

Стосовно середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції виходив з посадового окладу заступника директора з основної діяльності який складав 6 720,00 грн та середньоденного заробітку що становив 320,00 грн. З урахуванням вимог статті 237-1 КЗпП України суд першої інстанції стягнув моральну шкоду у зв`язку з порушенням трудових прав позивача, втрати нормальних життєвих зав`язків, здійснення нею додаткових зусиль для організації свого життя пошуку роботи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 після поновлення її на роботі за рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року, котре виконано відповідачем в добровільному порядку 18 жовтня 2017 року шляхом винесення наказу про її поновлення на роботі, однак ОСОБА_1 в період з 18 жовтня 2017 року до 30 грудня 2017 року на роботу не з`являлась без поважних причин, а тому підстави для задоволення її позовних вимог відсутні. При цьому, вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними, а тому не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року, у якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції в частині розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 41 893,90 грн, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 521/1892/18 та витребувано справу з Малиновського районного суду м. Одеси.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що до 29 грудня 2017 року КП "Малиновський ринок" жодним чином не повідомляло ОСОБА_1 про видання наказу про поновлення на роботі та не ознайомлювало з даним наказом, у зв`язку з чим позивач зверталась із заявою про видачу виконавчого листа. Посилаючись на те, що з наказом про поновлення на роботі від 18 жовтня 2017 року позивача ознайомлено лише 02 січня 2018 року, тому не можна вважати період з 18 жовтня 2017 року по 30 грудня 2017 року прогулом, оскільки позивач не була повідомлена про фактичний допуск до роботи.

Апеляційний судом було допущено порушення вимоги статті 124 Конституції України, а також не враховано положень статей 24, 29 КЗпП України.

Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відповідач не тільки належним чином не ознайомив ОСОБА_1 із правилами внутрішнього трудового розпорядку, не визначив робоче місце, не проінструктував з техніки безпеки, а й своєчасно не надав наказ про поновлення позивача на роботі, що унеможливило приступити останній до роботи.

Разом з тим, заявник посилається на висновки викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року (провадження № 6-18580св14), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2016 року у справі № 808/2094/16.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2018 року КП "Малиновський ринок" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що 18 жовтня 2017 року відповідачем видано наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1, виконавши рішення апеляційного суду від 17 жовтня 2017 року. ОСОБА_1 не виконала обов`язки працівника та не з`явилась на робоче місце в період з 18 жовтня 2017 року по 30 грудня 2017 року, а тому була звільнена з дотриманням чинного законодавства. Твердження позивача про те, що законодавством не передбачено обов`язок працівника виходити на роботу наступного дня після оголошення рішення про поновлення його на роботі є безпідставними, оскільки такі дії є прогулом. Запрошення працівника виходити на роботу, що слідує зі змісту позову та рішення суду першої інстанції є некоректним тлумаченням трудового права, оскільки чинне законодавство не містить обов`язків роботодавця запрошувати на роботу працівників, які у нього працюють. Чинне законодавство жодним законом не вимагає додаткових дій типу сповіщення, повідомлення, телеграма чи інше для виконання зобов`язань сторін по виконанню судового рішення.

Крім того, КП "Малиновський ринок" посилається на постанову Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 428/7513/16-ц (провадження № 61-1221св17).

Отже, судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, враховано всі фактичні обставини справи, надано належну оцінку наявним доказам, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому необхідно залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працювала в КП "Малиновський ринок" на посаді юрисконсульта з 04 квітня 2016 року (відповідно до наказу від 01 квітня 2016 року № 18-к/тр), а 08 вересня 2016 року була переведена на посаду заступника директора з основної діяльності (відповідно до наказу від 08 вересня 2016 року № 52-к/тр).

Наказом від 25 листопада 2016 рокуїї було звільнено з посаді з підстав п. 1 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2017 року у задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року позивача було поновлено на посаді заступника з основної діяльності на КП "Малиновський ринок" та стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

18 жовтня 2017 року відповідачем було видано наказ за № 32/1-ос про поновлення позивачки на роботі.

ОСОБА_1 16 грудня 2017 року звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про видачу виконавчого листа для подальшого звернення до виконавчої служби.

29 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримала лист від КП "Малиновський ринок", в якому її повідомляли про те, що вона була поновлена на роботі з 18 жовтня 2017 року та запропоновано подати пояснення щодо відсутності на робочому місці.

ОСОБА_1 зазначає, що до 29 грудня 2017 КП "Малиновський ринок" жодним чином не повідомляло її про видання наказу про поновлення на роботі та не ознайомлювало її з даним наказом, тому вона і зверталася із заявою про видачу виконавчого листа.

З наказом про поновлення на роботі ОСОБА_1 від 18 жовтня 2017 року за № 32/1-ос, була ознайомлена 02 січня 2018 року в цей же день було зроблено відповідний запис до трудової книжки.

Цього ж дня ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом про звільнення від 02 січня 2018 року № 01-ос. Підставою для звільнення зазначено відсутність на робочому місці без поважних причин (пункт 4 статті 40 КЗпП України).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття "поновлення на роботі", як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18),

від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61- 12857св18).

Суд першої інстанції правильно на час прийняття рішення дійшов до висновку про поновлення позивача на роботі, оскільки не доведено вручення ОСОБА_1 наказу про поновлення на роботі і фактично не допущено до роботи.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції на зазначені положення законодавства та їх тлумачення уваги не звернув та помилково дійшов висновку, що позивач вже повідомлена судом про поновлення її на роботі рішенням суду та про те, що відсутність ОСОБА_1 на роботі в період з 18 жовтня 2017 року до 30 грудня 2017 року не пов`язана з поважними причинами.

Разом із тим, на час розгляду справи у Верховному Суді у колегії суддів відсутні підстави для залишення в силі рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підставою для поновлення позивачки на роботі у цій справі було рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року у справі № 521/75/17, яким скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2017 року про відмову у задоволенні позову про поновлення на роботі.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у листопаді 2017 року КП "Малиновський ринок" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Одеської області

від 17 жовтня 2017 року, яким поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника директора з основної діяльності КП "Малиновський ринок" та стягнуто з КП "Малиновський ринок" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі

87 674,00 грн без врахування сплати податків та обов`язкових платежів.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі

521/75/17 касаційну скаргу КП "Малиновський ринок" задоволено. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до КП "Малиновський ринок" про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2017 року про відмову у задоволені позову в цій частині залишено в силі.

Суд касаційної інстанції виходив із того, що у КП "Малиновський ринок" відбулись зміни в організації виробництва і праці, у зв`язку із чим була ліквідована посада, яку займала ОСОБА_1, про що остання була своєчасно повідомлена і від переведення на іншу роботу відмовилась, а тому, враховуючи її заяву від 31 жовтня 2016 року щодо звільнення із займаної посади до закінчення 2-х місячного строку, суд дійшов висновку, що відповідач мав всі підстави для розірвання із позивачем трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Отже, у зазначеному судовому рішенні встановлено, що звільнення

ОСОБА_1 у відбулося без порушення її трудових прав та відповідно до вимог трудового законодавства.

У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 як на підставу вимог посилалася на те, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року її було поновлено на посаді заступника з основної діяльності на КП "Малиновський ринок" та стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Разом із тим, оскільки рішення Апеляційного суду Одеської області

від 17 жовтня 2017 року скасовано постановою Верховного Суду

від 14 листопада 2018 року, та встановлено відсутність правових підстав

для поновлення позивача на роботі, то позовні вимоги у цій справі про визнання наказу про звільнення незаконним і його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

та відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки правові підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі на підставі рішення суду відпали.

За таких обставин, залишення в силі рішення суду першої інстанції про поновлення позивачки на роботі буде суперечити висновкам зробленим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі

521/75/17.

Оскільки позивачка після поновлення її на роботі рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року фактично трудові обов`язки не виконувала, то підстав для стягнення заробітної плати за фактично відпрацьований час у колегії суддів не має.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалено частково без додержанням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Комунального підприємства "Малиновський ринок" понесені судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 5 814, 60 грн.

Керуючись статями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Малиновський ринок" про визнання наказу про звільнення незаконним і його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Малиновський ринок" понесені судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 5 814 гривень 60 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик





Увага! Цей сервіс доступній
у повній версії iplex
Перейти до повної версії iplex

Розгорнути
Згорнути
Документ не має змісту
Сервіс недоступний у гостьовому тарифі
"Звіт про зміни" - сервіс для швидкого ознайомлення зі змінами документа.
Звіт містить тільки змінені абзаці документа у поточній та попередній редакціях із зазначенням доданих та вилучених фрагментів.
Судове рішення включено в список зв`язків, тому що
на це рішення посилаються:
це рішення посилається на:
sud
0
({'regnum':'90111466','version':6598,'code_sud':'Касаційний цивільний суд Верховного Суду','vid':'Постанова','forma':'Цивільне','instance':'Касаційна','region':'м. Київ','date':'17.06.2020','title':'про визнання наказу про звільнення незаконним і його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час...','number':'521/1892/18','suddja':'Сімоненко Валентина Миколаївна','edrpou':'','links':'322-08|st40 322-08|st237-1 254к/96-ВР|st124 322-08|st24 322-08|st29 1618-15|st389 1618-15|st263 322-08|st235 322-08 1404-19|st65 3262-15|st6|p3 3262-15|st6 1618-15|st412 1618-15|st141 1618-15|st416|p1 1618-15|st416 1618-15|st400 1618-15|st409'})