Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
місто Київ
справа № 299/2618/17
провадження № 61-8764св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської районної державної адміністрації, виконуючий обов`язки начальника Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської районної державної адміністрації Жупанин Віктор Іванович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у вересні 2017 року звернулася до суду з позовом до Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Управління освіти, молоді та спорту, управління) та виконуючого обов`язки начальника Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області Жупанина В. І. про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що вона з липня 2000 року працювала на посаді директора Великоком`ятівської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів (далі - Великоком`ятівська ЗОШ І-ІІІ ступенів). Наказом в. о. начальника Управління освіти молоді і спорту Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області Жупанина В. І. від 10 серпня 2017 року № 1450-к її звільнено з роботи за прогул. Цей наказ вона не визнала та вважала його таким, що винесений внаслідок упередженого ставлення до неї, оскільки з 2016 року це вже третє її звільнення з займаної посади.
З метою недопущення позивача до роботи в. о. начальника Управління освіти, молоді і спорту Виноградівської РДА видав такі накази: від 09 лютого 2017 року № 281-к, в третьому пункті якого зазначено: "приступити до роботи ОСОБА_1 після закінчення терміну тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 та передачі документації школи"; від 09 лютого 2017 року № 283-к про відсторонення позивача від виконання обов`язків директора школи на підставі подання прокуратури Закарпатської області від 09 лютого 2017 року
№ 32-1963-17 (далі - подання) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності; від 28 липня 2017 року № 1408-к про продовження відсторонення позивача від роботи (виконання службових обов`язків) до закінчення досудового розслідування та розгляду кримінальної справи відносно неї судом.
За таких підстав, у зв`язку з відстороненням ОСОБА_1 від роботи, позивач стверджувала, що не повинна була ходити на роботу, оскільки не могла б виконувати свої трудові обов`язки директора школи та не отримувала б заробітну плату.
Після відсторонення позивача від роботи на підставі наведених наказів, наказу про допуск останньої до роботи не було видано, такого їй ніхто не надсилав і з таким не ознайомив.
ОСОБА_1 не було передано документацію, печатку і штамп школи, як зазначено у третьому пункті наказу від 09 лютого 2017 року № 281-к. Саме тому позивач стверджувала, що прогулу не допустила та не може бути звільнена з роботи за прогул.
Також зазначала, що наказ від 10 серпня 2017 року № 1450-к ухвалений з порушення процедури, оскільки перед накладенням на позивача дисциплінарного стягнення у неї пояснень ніхто не відбирав, що суперечить вимогам статті 149 КЗпП України. Трудова книжка отримана лише через 5 днів після звільнення.
Стверджувала, що видання наказу про її звільнення за прогул є ніщо інше, ніж зведення на неї наклепу, образи та приниження її ділової репутації. Внаслідок цих протиправних дій відповідача вона захворіла (піднявся артеріальний тиск, головні болі), її репутація як вчителя, директора, районного депутата та людини взагалі піддана сумніву, що призвело до заподіяння їй суттєвих моральних страждань.
Стислий виклад заперечень відповідача
Управління освіти, молоді і спорту заперечувало проти задоволення позову, просило у його задоволенні відмовити за безпідставністю.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та поновлено на посаді директора Великоком`ятівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 10 серпня 2017 року. Стягнуто з Управління освіти, молоді і спорту на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 108 482, 78 грн без урахування обов`язкових податків та платежів та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Управління освіти, молоді і спорту на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 600, 00 грн та судові витрати у сумі 5 700, 00 грн. Стягнуто з Управління освіти, молоді і спорту на користь держави України судовий збір у сумі 1 724, 83 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України відповідачем проведено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому дійшов висновку про поновлення позивача на роботі, стягнення з Управління освіти, молоді і спорту на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу Управління освіти, молоді та спорту задоволено частково. Заочне рішення Виноградівського районного суду від 20 вересня 2018 року скасовано. У позові ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд зазначив, що вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 про поновлення її на роботі на посаді директора Великоком`ятівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, суд першої інстанції Великоком`ятівську ЗОШ І-ІІІ ступенів, яка є юридичною особою, прав та обов`язків якої стосується зазначений спір, до участі в справі як співвідповідача не залучив. Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі ОСОБА_3, на яку покладено виконання обов`язків начальника Управління освіти, молоді та спорту.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у квітні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року і залишити в силі рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2018 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції виключно з процесуальних підстав, не надавши оцінки фактичним обставинам справи, не застосувавши до спірних правовідносин належні норми матеріального права. Заявник вважає, що позов пред`явлено до належного відповідача - Управління освіти, молоді та спорту, яке є роботодавцем ОСОБА_1, а як співвідповідача в. о. начальника управління Жупанина В. І. залучено лише з тих підстав, що він підписував наказ про звільнення. Стверджує, що під час розгляду справи судом першої інстанції, до закінчення підготовчого засідання у справі, ані їй, ані суду першої інстанції не було відомо про те, що в Управлінні освіти, молоді та спорту змінений в. о. начальника з Жупанина В. І. на ОСОБА_3 .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у квітні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 01 липня 2000 року працювала на посаді директора Великоком`ятівської
ЗОШ І-ІІІ ступенів.
На підставі наказу в. о. начальника Управління освіти, молоді і спорту Жупанина В. І. від 09 лютого 2017 року № 283-к ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків директора Великоком`ятівської
ЗОШ І-ІІІ ступенів до закінчення розгляду адміністративної справи відносно неї судом.
Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2017 року у справі № 299/361/17 провадження у адміністративній справі за частиною першою статті 172-9 КУпАП про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 закрито, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно з наказом в. о. начальника Управління освіти, молоді і спорту Жупанина В. І. від 28 липня 2017 року № 1408-к продовжено відсторонення позивача від роботи (виконання службових обов`язків) до закінчення досудового розслідування та розгляду кримінальної справи щодо неї.
Наказом в. о. начальника Управління освіти, молоді і спорту Жупанина В. І. від 10 серпня 2017 року № 1450-к ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогул, виявлений 09 серпня 2017 року у результаті інспектування стану підготовки школи до 2017/2018 навчального року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КзпП України.
Підставою для прийняття такого рішення слугували акт від 09 серпня 2017 року, згідно з яким під час інспектування стану підготовки Великоком`ятівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 09.00 год до 14.00 год та акт про відсутність телефонного зв`язку з позивачем.
10 серпня 2017 року складено акт про відмову працівника надати письмові пояснення, відповідно до якого витребувано пояснення з приводу відсутності ОСОБА_1 на роботі протягом 5 годин з 09. 00 год до 14.00 годробочого дня 09 серпня 2017 року. Надати такі пояснення ОСОБА_1 відмовилась.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що вони зводяться до непогодження з висновками суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції з підстав неналежного складу відповідачів.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного складу відповідачів, суд апеляційної інстанції не зазначив, який спір виник між Великоком`ятівською ЗОШ І-ІІІ ступенів та ОСОБА_1, а також між позивачем та в. о. начальника управління ОСОБА_3 .
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальну середню освіту" законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається із Закону України "Про освіту" та інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язуєтьсявиконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуєтьсявиплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про загальну середню освіту" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України "Про загальну середню освіту") до загальноосвітніх навчальних закладів належить школа I-III ступенів.
Згідно з частинами першою та другою статті 26 Закону України "Про загальну середню освіту" трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України
"Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освітою.
Аналіз наведених норм права, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи судами першої та апеляційної інстанції, свідчить, що належним відповідачем у справі є Управління освіти, молоді та спорту, яке і приймало рішення про звільнення позивача з посади директора школи у зв`язку з прогулом. Висновки суду апеляційної інстанції щодо належного складу відповідачів ґрунтуються на припущеннях, необґрунтовані та не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, а тому в цій частині Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги щодо належного складу відповідачів, визначених позивачем, до яких пред`явлено позов.
Верховний Суд врахував, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного складу відповідачів, не перевіряв правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, не надавав оцінку доводам апеляційної скарги щодо правомірності звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з прогулом.
Ураховуючи те, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а також не дослідив, чи правильно застосував суд першої інстанції норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, апеляційний суд не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок під час розгляду справи в апеляційному порядку.
Зважаючи на наведене оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
У пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Встановивши порушення норм процесуального права, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, Верховний Суд зробив висновок про обґрунтованість вимог касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду належить урахувати наведені у цій постанові висновки суду касаційної інстанції, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко
Постанова у порядку статті 416 ЦПК України складена іншим суддею-доповідачем В. В. Яремком.
