ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

Київ

справа №822/6112/15

касаційне провадження №К/9901/26528/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 (головуючий суддя - Сапальова Т.В., Бровицький О.А., Граб Л.С.) у справі № 822/6112/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування рішення, податкових повідомлень-рішень та вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування рішення від 05.11.2015 № 87/0013131702, податкових повідомлень-рішень від 18.09.2015 № 0011771702/55, № 0011771702/56, № 0011771702/57 та вимоги про сплату недоїмки від 01.09.2015 № 0010911702/408.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 29.12.2015 відмовив у задоволенні позову.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 23.02.2016 скасував постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2015 та прийняв нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Хмельницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2015.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Хмельницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти декларування та сплати податків та зборів із виплаченої заробітної плати найманим працівникам за період з 01.08.2012 по 25.08.2015, за результатами якої складено акт від 01.09.2015 № 646/22-18-17-03/2555216363.

За висновками вказаного акта позивачем допущено порушення:

підпункту 168.1.1 пункту 168.1, підпунктів 168.4.5, 168.4.8 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, що полягало у нездійсненні нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 21176,67 грн. з виплаченої на користь ОСОБА_2 заробітної плати в сумі 146450,00 грн.;

пункту 1 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 7, частин п`ятої та сьомої статті 8, частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, що полягало у заниженні єдиного внеску з нарахованої заробітної плати в сумі 60425,27 грн.;

пункту 16^-1 Податкового кодексу України, що полягало у нездійсненні нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору в сумі 480 грн. із виплаченої у період з 29.10.2014 по 03.04.2015 на користь ОСОБА_2 заробітної плати в сумі 32000 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.09.2015 № 0010911702/408 в сумі 60425,27 грн. та 18.09.2015 прийнято:

рішення № 0011751702/425 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) єдиного внеску в розмірі 50 % суми такого внеску (60425,27 грн.), що складає 30212,64 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0011761702 про застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 510,00 грн. на підставі пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України;

податкове повідомлення-рішення № 0011771702 про збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 21176,67 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 5294,17 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0011781702 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 480,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 120,00 грн.

Вказаний акт перевірки від 01.09.2015 № 646/22-18-17-03/2555216363, вимогу про сплату боргу від 01.09.2015 № 0010911702/408, рішення від 18.09.2015 № 0011751702/425 позивачем отримано 04.09.2015, а податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0011781702, № 0011771702 та № 0011761702 - 28.09.2015.

За результатами адміністративного оскарження вказаних актів індивідуальної дії податковим органом скасовано рішення від 18.09.2015 № 0011751702/425 та зобов`язано прийняти нове рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою додатка 13 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449. Інші оскаржувані акти індивідуальної дії залишені без змін.

Хмельницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Хмельницькій області прийнято рішення від 05.11.2015 № 87/0013131702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) єдиного внеску в розмірі 50 % суми такого внеску (60425,27 грн.), що складає 30212,64 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що податковим органом під час розгляду справи доведено факт допущення позивачем встановлених актом перевірки порушень.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та приймаючи нове - про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях за відсутності підтвердження таких обставин належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктами 3, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 5.2 розділу ІІ цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Із врахуванням вищенаведеного, в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, суб`єктивних припущень та висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначені положення, саме на податковий орган як суб`єкт владних повноважень покладається обов`язок надати суду достатні докази на обґрунтування зафіксованих в акті перевірки висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких щодо платника прийнято оскаржувані акти індивідуальної дії, які є предметом судового розгляду.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом під час проведення документальної перевірки не досліджувались жодні первинні документи, які б могли слугувати беззаперечним доказом вчинення позивачем встановлених актом перевірки порушень, що пов`язані з виплатою Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на користь найманого працівника ОСОБА_2 заробітної плати в сумі 146450,00 грн.

Більше того, під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій податковим органом таких доказів на виконання положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) також не пред`явлено. Хмельницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області належним чином не обґрунтувала та не зазначила, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджували здійснення позивачем виплати заробітної плати за виконані ОСОБА_2 рейси.

Згідно з поясненнями ОСОБА_2, які містяться в матеріалах справи (а.с. 54), останній здійснив близько 15-ти рейсів за період з серпня 2014 року по березень 2015 року, за які "в середньому отримував від 8000 грн. на місяць", але за останній рейс березня 2015 року позивач нібито не розрахувалася, заборгованість становить 6000,00 грн.

Однак, з огляду на відсутність первинних або інших документів обліку такі пояснення, які за своїм змістом містять сумніви й самого ОСОБА_2, не можуть бути безумовним підтвердженням факту порушення позивачем податкового законодавства, оскільки вони мають виключно суб`єктивний характер.

Фактично позиція податкового органу ґрунтується лише на припущеннях та на підставі непідтверджених розрахунків про здійснення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виплати заробітної плати ОСОБА_2 у зафіксованій в акті перевірки сумі.

Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність податковим органом факту вчинення позивачем порушень через відсутність доказів, які могли б бути допустимими при спірних правовідносинах.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 у справі № 822/6112/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.