Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 323/3359/17
провадження № 61-15028св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області, ОСОБА_2, Щасливська сільська рада Оріхівського району Запорізької області,
третя особа - приватний нотаріус Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Подоляк Вікторія Леонідівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2019 року у складі судді Гуцал О. П. та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Подоляк В. Л., про тлумачення заповіту.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 був власником квартири АДРЕСА_1 .
Вказувала, що згідно із заповітом від 14 травня 2015 року ОСОБА_3 заповів зазначену квартиру їй. Проте, при посвідченні вказаного заповіту від 14 травня 2015 року, секретарем Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області Курдельчук В. І. зазначено, що ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 не квартиру, а житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що після смерті ОСОБА_3 вона своєчасно звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Подоляк В. Л., проте 09 жовтня 2017 року нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в частині вказаного об`єкта нерухомості, оскільки відповідно до поданих нею правовстановлюючих документів ОСОБА_3 був власником саме квартири, а не будинку за цією адресою.
Стверджувала, що нотаріус дійшов висновку про відсутність у заповіті ОСОБА_3 розпорядження щодо належної йому квартири з огляду на різницю у нормативно-правовому визначенні понять житлового будинку та квартири як об`єктів житла.
Крім того, зазначила, що із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріуса звернулась також рідна сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення про тлумачення заповіту ОСОБА_3 від 14 травня 2015 року, зареєстрованого у реєстрі за № 04, посвідченого секретарем Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, а саме: вважати волю заповідача такою, що полягала у розпорядженні належної йому на праві власності квартирою у чотирьохквартирному житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та яку він заповідав ОСОБА_1 .
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: Щасливська сільська рада Оріхівського району Запорізької області, приватний нотаріус Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Подоляк В. Л., про визнання заповіту недійсним.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що заповіт був посвідчений з істотними порушеннями порядку складання та посвідчення заповітів. Зокрема, був складений посадовою особою, на яку рішенням відповідного органу місцевого самоврядування не було покладено вчинення нотаріальних дій, у заповіті відсутні відомості про реєстраційний номер облікової картки заповідача ОСОБА_3 як платника податків, не зазначено, що заповідач ОСОБА_3 мав поганий зір і внаслідок цього не мав змоги власноруч скласти та навіть прочитати спірний заповіт.
Зазначала, що заповіт складений на користь особи, яка була сторонньою та малознайомою для заповідача, що викликає сумнів у дійсній добровільні волі ОСОБА_3 на складання саме такого заповіту.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним з моменту вчинення заповіт від 14 травня 2015 року, посвідчений секретарем Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області Курдельчук К. В., зареєстрований в реєстрі за № 04.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 березня 2018 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним з моменту вчинення заповіт, складений 14 травня 2015 року від імені ОСОБА_3 в с. Щасливе Оріхівського району Запорізької області та посвідчений секретарем Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області Курдельчук К. В., зареєстрований в реєстрі за № 04.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неточності та помилки у тексті заповіту ОСОБА_3 щодо адреси спадкового нерухомого майна не можуть бути усунуті шляхом тлумачення, оскільки це призведе до зміни змісту заповіту. При цьому районний суд взяв до уваги правові позиції викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 335/939816-ц.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 суд зазначив, що учасниками справи не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що на момент складання спірного заповіту вчинення нотаріальних дій у с. Щасливе було покладено саме на секретаря місцевої ради Курдельчук К. В.
Районний суд вважав, що за відсутності рішення Щасливської сільської ради Оріхівського району про покладення на Курдельчук К. В. повноважень на вчинення нотаріальних дій, спірний заповіт був складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, а тому є недійсним та не може породжувати правові наслідки.
При цьому, суд послався на правову позицію Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 515/2177/16-ц (провадження № 61-33496св18).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і правильно вирішив справу по суті.
Апеляційний суд вважав висновки районного суду з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 335/939816-ц правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 . апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та вважав, що вимоги зустрічного позову про визнання заповіту недійсним з моменту його вчинення є обґрунтованими.
Апеляційний суд послався на частини першу, другу статті 1257 ЦК України, оскільки оспорюваний заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а саме Курдельчук К. В., до повноважень якої не входило вчинення нотаріальних дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків при ухваленні оскаржуваних рішень, відтак є підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Зазначає, що відповідно до рішення від 17 жовтня 2013 року Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області № 06 на секретаря ради покладено обов`язки секретаря виконавчого комітету Щасливської сільської ради.
Посилається на те, що секретар діяла відповідно до посадової інструкції секретаря Щасливської сільської ради, згідно з якою на неї покладено обов`язок забезпечувати виконання нотаріальних дій.
Звертає увагу на те, що відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. Проте, суд першої інстанції визнав оспорюваний заповіт недійсним з моменту його вчинення.
Крім того, вважає, що районний суд помилково задовольнив вимоги про визнання недійсним заповіту, складеного від імені спадкодавця, оскільки цей заповіт був складений особисто спадкодавцем у присутності секретаря Щасливської сільської ради та свідків.
Стверджує, що при посвідченні заповіту секретарем Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області Курдельчук К . В. повністю дотримані вимоги закону щодо його форми та посвідчення, отже оспорюваний заповіт не може бути визнаний недійсним, оскільки таке визнання буде змінювати волю заповідача щодо розпорядження своїм майном.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до заповіту від 14 травня 2015 року, посвідченого секретарем Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області Курдельчук К. В., зареєстрованого в реєстрі за № 04, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що належний йому на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та належну йому на праві власності земельну ділянку (пай) в розмірі 7,25 га, державний акт на право приватної власності на землю серія ЗП № 007365, що знаходиться на території Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, він заповідає ОСОБА_1 (том 1 а. с. 8).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим виконавчим комітетом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області 17 лютого 2017 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а. с. 7).
17 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Подоляк В. Л. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 (том 1 а. с. 164).
04 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Подоляк В. Л. із заявою про прийняття спадщини за законом, як спадкоємець другої черги (том 1 а. с. 178).
Підтвердженням юридичного факту про те, що ОСОБА_2 є рідною сестрою померлого ОСОБА_3 є свідоцтво про народження від № 1501228 та свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 від 18 січня 1958 року, з яких випливає, що дівоче прізвище позивача за зустрічним позовом було " ОСОБА_2 ", а після одруження прийняла прізвище чоловіка " ОСОБА_2 " (том 1 а. с. 181, 182).
09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Подоляк В. Л. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Подоляк В.Л. від 09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі вказаного свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею не надано жодного правовстановлюючого документу, що посвідчував би право власності спадкодавця ОСОБА_3 на житловий будинок за вказаною у заповіті адресою. (том 1 а. с. 15-16).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.
У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Підпунктом 5 пункту "б" частини першої статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про нотаріат" у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних); засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах.
Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту.
Так, у пункті 1.2. розділу I цього Порядку в редакції 2011 року зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.
Пунктом 2.1. розділу II Порядку встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.
Відповідно до положень пункту 2.3. розділу II Порядку при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього.
Згідно з пунктом 2.11. розділу II Порядку посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування.
Судами встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно.
ОСОБА_1 , вважаючи, що на підставі заповіту від 14 травня 2015 року є єдиним спадкоємцем належного ОСОБА_3 нерухомого майна, а саме - квартири АДРЕСА_1, звернулася до суду з позовом про тлумачення умов вказаного заповіту, оскільки у ньому зазначено, що предметом заповіту є не квартира, а житловий будинок за вказаною адресою.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки неточності та помилки у тексті заповіту не можуть бути усунуті шляхом тлумачення тому, що це призведе до зміни змісту заповіту.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, районний суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що у секретаря Щасливської сільської ради Курдельчук К. В. були відсутні повноваження на посвідчення оспорюваного заповіту, оскільки у протоколах засідань сесій та виконавчого комітету Щасливської сільської ради за 2013-2015 роки відсутні відомості про покладення на посадових осіб ради обов`язків посвідчувати нотаріальні дії, відтак, посвідчивши заповіт від 14 травня 2015 року, секретар Щасливської сільської ради Курдельчук К. В. вчинила дію, яка не входила до її посадових обов`язків.
Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що наявність у посадовій інструкції секретаря сільської ради повноважень забезпечувати виконання нотаріальних дій не є самостійною підставою для вчинення таких дій, оскільки покладення зазначених обов`язків на посадову особу органу місцевого самоврядування повинно фіксуватися у протоколах засідань сесій та виконавчого комітету відповідної ради.
Оскільки учасниками справи не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що секретар Щасливської сільської ради Курдельчук К. В. у передбаченому законодавством порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчувати оспорюваний заповіт від 14 травня 2015 року, вказаний правочин у встановленому порядку не посвідчений.
Проте, визнаючи оспорюваний заповіт недійсним, суди дійшли помилкових висновків, оскільки положеннями частини першої статті 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту не підлягають задоволенню.
Щодо первісного позову ОСОБА_1 про тлумачення заповіту колегія суддів вважає, що підстави для його задоволення відсутні, оскільки на підставі норм статей 213, 1256 ЦК України, нікчемний заповіт не підлягає тлумаченню.
Відтак висновки судів про те, що неточності та помилки у тексті заповіту щодо назви об`єкту нерухомого майна, не можуть бути усунуті шляхом тлумачення заповіту, є неправильними, і у задоволенні позову про тлумачення заповіту слід відмовити з наведених вище підстав.
Частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені повністю та немає необхідності для встановлення нових, проте судами першої та апеляційної інстанцій були ухвалені рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішень судів та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, з наведених вище підстав.
Посилання судів на правовий висновок Верховного Суду, викладений у справі № 515/2177/16-ц (провадження № 61-33496св18) є безпідставними, оскільки відповідно до нього у задоволенні позову відмовлено у зв`язку із пропуском позовної давності.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 липня 2019 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Подоляк В. Л., про тлумачення заповіту відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Щасливська сільська рада Оріхівського району Запорізької області, приватний нотаріус Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Подоляк В. Л., про визнання заповіту недійсним відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Кривцова
Р. А. Лідовець
