У повній версії ipLex Ви ще зможете не тільки переглянути текст документа, але й набагато більше:
- подивитись подібні за змістом судові рішення для всебічного вивчення проблеми;
- переглянути зв'язки рішення - проходження справи по інстанціях, а також судові рішення, які посилаються на цю справу;
- і абсолютно унікальний сервіс аналізу судовой практики - "Судовий GPS". Сервіс аналізує застосування правових норм по проблемі та формує рейтинг найчастіших норм. Це суттево допоможе скласти позовну заяву та підготуватися до судового процесу.
У Х В А Л А
14 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/2526/18
Провадження № 12-272гс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Бакуліної С. В.,
суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Федорченка В. М.,
позивача - Національного банку України (представник Ходюк О. Я.),
відповідача - ОСОБА_2 (представник ОСОБА_1 .),
третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (представники Бауліна В. О., Лазовський О. В.),
розглянула у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Національного банку України до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", про про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2018 року Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 1799129083,05 грн заборгованості за кредитним договором від 3 березня 2009 року № 19, укладеним між НБУ та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк".
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 23 червня 2018 року відмовив НБУ у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив із того, що спір щодо договору поруки, укладеного для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи, відноситься до юрисдикції господарських судів, проте враховуючи, що майно ОСОБА_2 було відчужено
11 жовтня 2017 року та 13 жовтня 2017 року, а місцем проживання відповідача є м. Женева, Швейцарія, суд дійшов висновку, що у господарського суду відсутні підстави для відкриття провадження у справі та роз`яснив позивачу про необхідність звернення з таким позовом до суду за місцем проживання відповідача.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 21 серпня 2018 року ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2018 року змінив у її мотивувальній частині, зазначивши, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмовити позивачеві у відкритті провадження у справі, однак неправильно застосував положення ГПК України, посилаючись на порушення НБУ правил територіальної юрисдикції, визначеної статтями 27 - 30 цього Кодексу.
У вересні 2018 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга НБУ на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2018 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2018 року у цій справі.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 листопада 2018 року справу разом із касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України, оскільки НБУ оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
19 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу НБУ задовольнила: постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2018 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2018 року у справі № 904/2526/18 скасувала; справу направила до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
У квітні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Юхименко М. П. звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18.
Заявник просить роз`яснити постанову Великої Палати Верховного Суду в частині правових та фактичних підстав передачі цієї справи саме до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження, а також у частині можливості та порядку застосування наслідків, передбачених пунктом 1 частини першої статті 31 ГПК України, у випадку відсутності у відповідача місця проживання в Україні та відсутності майна на території України та наявності місця проживання відповідача на території Швейцарської Конфедерації при вирішенні питання про відкриття провадження у господарській справі.
26 квітня 2019 року НБУ подав заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року є чіткою та зрозумілою.
7 травня 2019 року представник третьої особи подав заперечення на заяву ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року, в яких зазначає про відсутність правових підстав для роз`яснення цього судового рішення, оскільки воно не перешкоджає подальшому провадженню у справі та не є остаточним судовим рішенням по суті позовних вимог і не підлягає примусовому виконанню, у зв`язку з чим просить відмовити відповідачу у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав заявута просив її задовольнити з викладених у ній підстав та наведених у судовому засіданні аргументів.
Представник позивача заперечив проти задоволення заяви ОСОБА_2 з мотивів, викладених у відзиві. На його думку, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року є зрозумілою як і порядок її виконання.
Дослідивши доводи заяви про роз`яснення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно з частиною першою та другою статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Виходячи зі змісту наведеної норми, роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення.
Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.
Із зазначеної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини четвертої статті 245 ГПК України про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Однак постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року, про роз`яснення якої подано заяву, скасовано постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено НБУ у відкритті провадження у справі, а справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, що свідчить про те, що вказана постанова не є тим судовим рішенням, яке підлягає примусовому виконанню у силу вимог Закону № 1404-VIII.
Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Юхименка М. П. про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року.
Керуючись статтями 234, 245, Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 за позовом Національного банку України до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.