Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа №184/689/16-ц

провадження № 61-23744св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року в складі судді Томаш В. І. та на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року в складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом до управління освіти виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради (на час розгляду справи назву змінено на Покровську міську раду) про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона працювала у відповідача на посаді провідного спеціаліста юрисконсульта з 07 грудня 2015 року та була звільнена 20 січня 2016 року за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, однак відповідач при звільненні не провів нарахування та виплату всіх належних їй сум. Зокрема, їй не була нарахована премія, що також потягло за собою зменшення суми компенсації за невикористану відпустку, а остаточний розрахунок проведено лише 29 січня 2016 року.

Посилаючись на порушення своїх прав, просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати в сумі 1 809,75 грн., з яких: 1 503,51 грн заробітна плата, 306,24 грн компенсація за невикористану відпустку, та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. Рішення суду мотивовано відсутністю вини відповідача у невиплаті всіх належних позивачу при звільненні сум, оскільки управління освіти є бюджетною установою, в якій нарахування та виплата заробітної плати залежить від фінансування, тому позивачу належні при звільненні суми були виплачені 29 січня 2016 року. Ураховуючи відсутність вини відповідача у виплаті належних позивачу при звільненні сум, відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що підстави для виплати позивачу заявлених нею сум відсутні, а тому й відсутні підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Надходження касаційної скарги

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі т зупинено виконання рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року та на ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь держави судового збору.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

08 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не розглянули вимогу про виплату надбавки за складність та напруженість в роботі за січень, не звернули увагу на те, що документи, які надані відповідачем, які є підставою для невиплати премії позивачу, не є належними доказами, не врахували, що підставою позбавлення працівника премії є наказ про накладення дисциплінарного стягнення, в той час як такого наказу відповідач не видавав, тому позивач позбавлена можливості оскаржити такий наказ. Крім того, помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для виплати компенсації за невикористану відпустку в сумі 306, 24 грн, оскільки ця сума була розрахована з підстав збільшення середньоденної заробітної плати з урахуванням недонарахованої та невиплаченої надбавки за складність та напруженість у роботі за січень 2016 року та премії за підсумками роботи у грудні 2015 року. Суди дійшли помилкового висновку про відсутність вини відповідача у невиплаті належних позивачу при звільненні, сум оскільки відсутність коштів на рахунках відповідача не є підставою для їх невиплати.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 07 грудня 2015 року ОСОБА_4 працювала на посаді провідного спеціаліста юрисконсульта централізованої бухгалтерії управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області.

20 січня 2016 року наказом виконуючого обов'язки начальника управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської областіОСОБА_4 було звільнено на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, за згодою сторін.

29 січня 2016 року управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області виплатило ОСОБА_4 належні їй при звільненні суми, а саме заробітну плату у розмірі 1 485, 62 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 206, 04 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосування норми права

Положенням Територіальної угоди від 25 березня 2014 року №10, укладеної між управлінням освіти Покровської міської ради та комітетом Профспілки працівників освіти і науки України на 2014-2016 роки (плаї - Положення) та Додатком 3 до цієї угоди передбачено преміювання працівників установ і закладів освіти за підсумками роботи та надання їм матеріальної допомоги.

Відповідно пункту 2 Положення передбачено, що працівники закладу освіти, структурного підрозділу управління освіти можуть бути позбавлені премії повністю або частково за недоліки та упущення у роботі, за порушення трудової дисципліни, санітарно-гігієнічного стану, техніки безпеки. Причиною повного або часткового позбавлення премії, крім іншого, є невиконання правомірних указівок керівника, невиконання плану роботи без поважних причин, відсутність ініціативи й творчості, несвоєчасне подання звітних матеріалів та інших матеріалів до вищестоящих органів.

Ураховуючи те, що позивач допускала неналежне виконання своїх трудових обов'язків, не проявляла ініціативу в роботі, керівником структурного підрозділу було прийнято рішення про відсутність підстав для виплати позивачу премії у грудні 2015 року.

За таких обставин, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про безпідставність невиплати відповідачем премії за підсумками роботи за 2015 рік.

Посилання позивача на невиплату надбавки за складність та напруженість в роботу є безпідставними, оскільки суди установили, що надбавка за складність та напруженість у роботі за грудень 2015 року була виплачена позивачу в грудні 2015 року в сумі 836,83 грн.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Оскільки звільнення ОСОБА_4 відбулось 20 січня 2016 року, а відповідач здійснив виплату належних позивачу при звільненні сум 29 січня 2016 року, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 січня 2016 року до 29 січня 2016 року.

Установивши, що в день звільнення відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні, суди, посилаючись на відсутність у цьому вини відповідача, помилково вважали, що відсутність коштів у роботодавця виключає його вину у невиплаті належних позивачу сум при звільненні.

Обчислення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, відповідно до якого нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Матеріали справи не містять необхідних даних для обрахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а відповідно до положень статті 307 ЦПК України (чинних на час розгляду справи) він має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалили нове рішення або змінити його.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення спору не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим, та в силу статті 411 ЦПК Українипідлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина 4 цієї статті).

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року в частині відмови ОСОБА_4 в позові до управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.І. Крат