Постанова суду № 910/18439/17 від 20.07.2022 про визнання недійсними додаткової угоди та договору

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/18439/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача - Максим`яка А.В.,

відповідача-1 - Хлопузяна В.Д.,

відповідача-2 - Гайсіна Р.Я.,

відповідача-3 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Національного антикорупційного бюро України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 (головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

у справі №910/18439/17

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до 1. Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз",

3. Компанії Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АB)

про визнання недійсними додаткової угоди та договору,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.У жовтні 2017 року Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - відповідач-1, ПАТ "Укргазвидобування"), Товариства з обмеженою діяльністю "Карпатигаз" (далі - відповідач-2, ТОВ "Карпатигаз"), Компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) (далі - відповідач-3, Компанія Місен) про:

- визнання недійсною додаткової угоди від 25.02.2011 №4 про внесення змін та доповнень до Договору №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002, укладену між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ТОВ "Карпатигаз" та Компанією Місен;

- визнання недійсним договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату від 20.04.2011 №УГВ2949/06-11, укладеної між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ТОВ "Карпатигаз".

1.2.Позовні вимоги обґрунтовано тим, що правочини, які оскаржуються, укладено з порушенням приписів статей 1130, 1133, 1134 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", статті 4-1 Закону України "Про нафту і газ", а тому в силу приписів статей 203, 215 ЦК України такі правочини підлягають визнанню недійсними. Крім того, позивач зазначає про те, що спірні правочини суперечать інтересам держави і суспільства, а тому в силу приписів статті 228 ЦК України та статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підлягають визнанню недійсними.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.10.06.2002 між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Карпатигаз" було укладено договір №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи (далі - договір про спільну діяльність або ДСД), згідно з метою якого сторони об`єднали власні зусилля та засоби для досягнення спільної господарської мети - проведення комплексу робіт з геологічного вивчення, дослідно-промислової експлуатації та розробки родовищ нафти, газу, газового конденсату та родовищ інших копалин.

2.2.Відповідно до пункту 2 договору про спільну діяльність, предметом договору є взаємні дії учасників з об`єднання коштів, майна, трудової участі, майнових і немайнових прав, необхідних для спільної розробки Летнянського газового родовища, а саме - свердловини №36 цього родовища на умовах договору без створення нової юридичної особи.

2.3.У пунктах 4.1 - 4.3 договору про спільну діяльність, учасники договору погодили, що внеском першого учасника (ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України") у спільну діяльність є капітальний ремонт ліквідованої раніше у 1988 році свердловини №36 Летнянського газового родовища, що згідно з кошторисом становить 450000,00 грн і передача її у майно спільної діяльності, що відповідно складає частку першого учасника у розмірі 60% вкладу сторін у спільну діяльність. Внеском другого учасника (ТОВ "Карпатигаз") у спільну діяльність сторін є грошовий вклад у розмірі 300000,00 грн який згідно з кошторисом необхідний для ремонту, облаштування і підключення її до магістрального газопроводу, що відповідно складає частку другого учасника у розмірі 40% вкладу сторін у спільну діяльність.

2.4.Загальна сума вкладів сторін становить 750000,00 грн. Сторони узгодили, що кожен учасник цього договору має право на розподіл прибутку відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору про спільну діяльність, тільки у разі повного виконання своїх договірних зобов`язань згідно з умовами договору.

2.5.01.03.2010 між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Карпатигаз" було укладено додаткову угоду №3 до договору про спільну діяльність, у пунктах 2, 3 якої викладено пункти 4.1-4.3 договору про спільну діяльність у новій редакції, а саме:

"4.1.Учасники договору погодились, що внеском учасника-1 у спільну діяльність сторін є право тимчасового користування свердловиною №36 Летнянського газового родовища, що згідно експертного висновку становить 694934,00 грн.

4.2 Учасники договору погодились, що внеском учасника-2 у спільну діяльність сторін є грошовий вклад у розмірі 300000,00 грн, який згідно кошторису необхідний для ремонту, облаштування і підключення свердловини №36 Летнянського газового родовища. Крім того, грошовий вклад в розмірі 742401,00 грн для модернізації УКПГ Летня та стабілізації і нарощування видобутку вуглеводнів з св. №36 - Летня, який повинен бути перерахований на поточний рахунок спільної діяльності до 01.07.2010. Загальна сума внеску учасника-2 становить 1042401,00 грн.

4.3. Сторони договору узгодили, що учасник-1 договору має право на 40% прибутку від спільної діяльності, учасник-2 - 60% прибутку від спільної діяльності".

2.6.25.02.2011 між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої згідно зі статутом є відповідач-1 (за додатковою угодою №4 учасник-1), ТОВ "Карпатигаз" (за додатковою угодою №4 учасник-2) та Компанії Місен Ентерпрайзіс АБ (за додатковою угодою №4 учасник-3) була укладена додаткова угода №4 про внесення змін та доповнень до договору про спільну діяльність (далі - додаткова угода №4).

2.7.Згідно з пунктом 2.1 додаткової угоди №4 учасники зобов`язалися спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення мети, а саме: збільшення видобутку вуглеводнів на ліцензійних ділянках учасника-1 за рахунок підвищення ступеню вилучення, залучення до розробки недренованих або нових запасів, проведення робіт з поліпшення інфраструктури учасника-1, капітального ремонту та відновлення свердловин учасника-1, буріння нових свердловин, удосконалення процесів видобутку, підготовки, транспортування та поглиблення переробки вуглеводнів з метою отримання прибутку.

2.8.Згідно з пунктом 2.2 додаткової угоди №4 предметом договору є спільна інвестиційна та виробнича діяльність учасників на основі об`єднання їхніх внесків (вкладів) з розвідки, дорозвідки, розробки родовищ нафти, газу і газового конденсату та видобутку, підготовки, транспортування, переробки вуглеводнів в межах виконання таких проектів спільної діяльності:

- проект А "Відновлення, капітальний ремонт та інтенсифікація бездіючих та малодебітних свердловин" (додаток 1);

- проект Б "Комплексна розробка Залужанського родовища з впровадженням новітніх технологій з інтенсифікації видобутку" (додаток 2);

- проект В "Підвищення газовіддачі покладів та вдосконалення процесу розробки Летнянського газового родовища" (додаток 3);

- проект Г "Облаштування Хрестищенського газоконденсатного родовища. Реконструкція Хрестищенської дотискуючої компресорної станції. Установка поглибленого вилучення вуглеводнів (додаток 4);

- проект Д "Облаштування другої черги Юліївського нафтогазоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна станція" (додаток 5);

- проект Е "Облаштування Марківського газоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 6);

- проект Є "Облаштування Розпашнівського газоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 7);

- проект Ж "Облаштування Абазівського газоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 8);

- проект З "Облаштування Східно-Полтавського газоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 9);

- проект И "Облаштування Свидницького газового родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 10);

- проект І "Збільшення обсягів видобутого газу на Шебелинському газовому родовищі за рахунок використання компресорних агрегатів" (додаток 11);

- проект Ї "Видобуток високов`язкої нафти на Яблунівському родовищі, комплексна розробка покладів нафти, дорозвідка родовища, підготовка, транспортування, переробка, виробництво бітумів" (додаток 12).

2.9.У пункті 2.3 додаткової угоди №4 визначено, що в межах договору учасники здійснюють геологічне вивчення, розвідку, дорозвідку, розробку, підготовку, транспортування, переробку вуглеводнів, поліпшення інфраструктури учасника-1, створення нових об`єктів інфраструктури, видобуток вуглеводнів на ліцензійних ділянках учасника-1 та їх реалізацію в межах спільної діяльності.

Для досягнення спільної мети за цим договором:

- учасник-1 забезпечує видобуток, підготовку і транспортування вуглеводнів силами свого персоналу, виробничими потужностями з використанням власної інфраструктури для спільної діяльності;

- учасник-2 забезпечує реалізацію видобутих вуглеводнів спільної діяльності, а також інші функції оператора;

- учасник-3 забезпечує фінансування програм спільної діяльності.

2.10.У пунктах 3.1-3.3 додаткової угоди №4 сторони погодили, що станом на дату її укладання учасник-1 та учасник-2 здійснили первісні внески (вклади). У зв`язку із залученням учасника-3 до спільної діяльності та включенням до складу учасників договору, учасники домовились здійснити такі внески (вклади):

- учасник-1 протягом 30 робочих днів додатково вносить технічну інформацію по проектах спільної діяльності, оцінену у встановленому порядку вартістю 870000,00 грн;

- учасник-2 протягом 30 робочих днів додатково вносить грошові кошти в сумі 100000,00 грн;

- учасник-3 вносить грошові кошти в сумі 6303819,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цієї додаткової угоди №4 є еквівалентом 50000000,00 грн.

2.11.Учасники домовилися повністю здійснити внески (вклади) протягом 3 років з моменту підписання цієї додаткової угоди №4. Протягом 30 робочих днів після підписання додаткової угоди №4 учасник-3 вносить 260000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цієї угоди є еквівалентом 2062242,00 грн.

2.12.Відповідно до пункту 3.5 додаткової угоди №4 у випадку необхідності учасник-3 зобов`язується забезпечити додаткове фінансування для реалізації програм спільної діяльності у розмірі до одного мільярда гривень. Таке фінансування здійснюється за рішенням комітету з управління і на визначених ним умовах на підставі окремих угод.

2.13.У пункті 6.2 додаткової угоди №4 визначено, що цим договором учасники надають учаснику-2 повноваження і права представляти інтереси спільної діяльності та вчиняти дії від імені спільної діяльності у взаємовідносинах з будь-якими державними органами і органами місцевого самоврядування, банками, нотаріальними конторами, органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні і поза її межами (державними і приватними), фізичними особами, а також у податкових, правоохоронних і судових органах України і інших держав з питань, що стосуються спільної діяльності, діяти у зазначених взаємовідносинах виключно на підставі цього договору без надання учасниками відповідних окремих довіреностей згідно з частиною другою статті 1135 Цивільного кодексу України, в зв`язку з чим оператору надається право, зокрема: укладати від імені спільної діяльності договори (контракти), необхідні для досягнення цілей спільної діяльності, у тому числі на виконання робіт (надання послуг), реалізацію продукції спільної діяльності, придбання матеріально-технічних ресурсів, палива, електроенергії; підписувати документи податкової, фінансової, статистичної та інших видів обов`язкової звітності, що складаються по результатам спільної діяльності за договором; забезпечувати ведення бухгалтерського обліку майна, цінностей, зобов`язань та операцій, пов`язаних з виконанням договору та обліком фінансових результатів спільної діяльності на окремому балансі, забезпечувати повноту і своєчасність перерахування податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів; підписувати документи з питань спільної діяльності за договором, а саме (але не виключно): акти виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передачі, претензії, листи та інше; виконувати інші дії, пов`язані з веденням спільних справ за договором.

2.14.Згідно з підпунктом 6.2.8 пункту 6.2 додаткової угоди №4 на відповідача-2 покладено обов`язок укладати від імені спільної діяльності угоди на реалізацію вуглеводнів, видобутих в результаті спільної діяльності за цінами, попередньо затвердженими рішенням комітету з управління.

2.15.Підпунктами 6.3.1, 6.3.6 пункту 6.3 додаткової угоди №4 зобов`язано відповідача-1 здійснювати видобуток вуглеводнів відповідно до програм спільної діяльності і річних програм на ліцензійних ділянках; укласти на період дії цього договору договори на видобуток, підготовку, транспортування вуглеводнів із спільною діяльністю в особі оператора. Протягом строку дії цього договору надавати послуги по видобутку, підготовці та транспортуванню вуглеводнів для спільної діяльності на умовах договорів на видобуток, підготовку та транспортування між відповідачем-1 та спільною діяльністю.

2.16.У пунктах 8.1, 8.2, 8.3, 8.6 додаткової угоди №4 визначено, що все майно, внесене учасниками, та майно, придбане і створене учасниками в результаті здійснення спільної діяльності, в тому числі вуглеводні, видобуті відповідно до умов цього договору і додатків до нього, а також кошти, отримані від реалізації вуглеводнів, є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не визначено в додатках до цього договору. Майно учасників, що знаходиться у них на інших речових правах, передбачених законодавством України, що надають учасникам достатні повноваження щодо користування, володіння та розпорядження цим майном, може бути передано спільній діяльності. Прибуток від спільної діяльності розподіляється між учасниками пропорційно часткам, визначеним у пункті 3.3 статті 3 цього договору. Учасники делегують права на управління та користування спільним майном комітету з управління та оператору на умовах, викладених в цьому договорі та додатках до нього.

2.17.Згідно з пунктами 12.1, 12.2, 12.4 додаткової угоди №4 відповідач-1 зобов`язується забезпечити видобуток, підготовку та транспортування до пункту поставки вуглеводнів для спільної діяльності, для подальшої їх реалізації спільною діяльністю, відповідно до умов, визначених в окремих договорах, на весь період дії цього договору.

2.18.Суб`єкти спільної діяльності в особі оператора зобов`язуються оплатити відповідачу-1 вартість наданих послуг, згідно з окремими договорами на видобуток, підготовку та транспортування. Оплата за видобуток, підготовку та транспортування здійснюється на підставі показників лічильників у порядку, визначеному додатками до цього договору.

2.19.Відповідно до пункту 17.1 додаткової угоди №4 цей договір діє до 2031 року. За згодою учасників договір може бути продовжено.

2.20.20.04.2011 на виконання договору про спільну діяльність в редакції додаткової угоди №4 між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" (за договором виконавець) та ТОВ "Карпатигаз" як оператором спільної діяльності за договором про спільну діяльність (за договором замовник) укладено договір №УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату (далі - договір №УГВ2949/06-11).

2.21.У пункті 1.1 договору №УГВ2949/06-11 визначено, що на виконання умов договору виконавець надає замовнику на відремонтованих, відновлених або нових свердловинах, які є об`єктами спільної діяльності за договором про спільну діяльність, послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату замовника та передає замовнику обсяг товарного природного газу, нафти та газового конденсату у пункті поставки, визначеному пунктом 2.5 цього договору. Виконавець надає замовнику на родовищах, облаштованих компресорними станціями (установками) за рахунок спільної діяльності за договором про спільну діяльність, послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу та газового конденсату замовника, видобутого за допомогою компресорних станцій (установок), та передає замовнику обсяг товарного природного газу та газового конденсату у пункті поставки, визначеному у пункті 2.5 цього договору.

2.22.Згідно з пунктом 5.1 договору №УГВ2949/06-11 сторони дійшли згоди, що цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до припинення дії договору про спільну діяльність, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

2.23.У відповідності до арбітражного рішення на узгоджених умовах від 26.03.2020 Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма у справі №V2016/114, яким затверджена мирова угода про врегулювання окремих спірних правовідносин від 23.07.2019 між АТ "Укргазвидобування" (відповідач-1 в даній справі), ТОВ "Карпатигаз" (відповідач-2 в даній справі), Компанією Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АB), відповідач-3 в даній справі), зокрема визначено, що відповідно до окремого остаточного рішення арбітражного суду, створеного відповідно до Арбітражного регламенту Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм від 11.07.2018 у справі №V 2016/114, договір про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002 припинив свою дію з 11.07.2018.

2.24.Ухвалою від 15.06.2020 у справі №824/72/20 Київський апеляційний суд визнав арбітражне рішення на узгоджених умовах, постановлене 26.03.2020 у справі №V2016/114 арбітражним судом Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма, щодо схвалення мирової угоди про врегулювання окремих спірних правовідносин від 23.07.2019, укладеної між АТ "Укргазвидобування" (позивачем у справі №V2016/114), ТОВ "Карпатигаз" (відповідачем у справі №V2016/114), Компанією Місен Ентерпрайзіс АБ (відповідачем у справі №V2016/114).

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/18439/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021, в задоволенні позовних вимог Національного антикорупційного бюро України відмовлено повністю.

3.1.Судові рішення мотивовані тим, що:

- частка відповідача-1 у спільній діяльності згідно договору №3 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 10.06.2002 становить 49,99%, що у відповідності до приписів частини третьої статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та частини восьмої статті 4 1 Закону України "Про нафту і газ" виключає необхідність безумовного застосування визначеного в частинах перших цих статей спеціального порядку продажу природного газу, нафти і газового конденсату;

- позивачем не доведено обставин укладення сторонами оспорюваних правочинів саме з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки суди не встановили, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення додаткової угоди №4 та договору №УГВ2949/06-11, а також у чому саме полягав намір сторін (сторони) порушити інтереси держави або суспільства. Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що сторони оспорюваних правочинів усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність цього договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків (умислу дій);

- суди відхилили доводи позивача про те, що відповідачами не можуть бути використані у спільній діяльності свердловини, які зазначені в додатку №1 до договору, окрім свердловини №36 Летнянського родовища, з огляду на їх невнесенням відповідачем-1 в якості внеску, оскільки стаття 1134 ЦК України не містить відповідної заборони, а лише визначає правовий статус внесеного учасниками майна та доходів від результатів спільної діяльності. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що чинним цивільним законодавством не передбачено імперативного обов`язку учасника здійснювати внесення в якості частки в спільну діяльність того об`єкта, безпосередньо заради удосконалення якого у цій справі вони об`єднались. Тоді як статті 6, 627, 628 ЦК України унормовують свободу договору та визначення його умов на розсуд учасників відносин з врахуванням вимог чинного законодавства. Тобто останні не повинні суперечити приписам закону, що у даному випадку судовою колегією не встановлено. Суд апеляційної інстанції вказав, що зазначені доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки з`ясування питання права власності учасників договірних правовідносин не входять в предмет дослідження у справі про визнання недійсними правочинів;

- послідовне (1) подання відповідачем-1 до відповідача-2, відповідача-3 позову до арбітражного суду, створеного відповідно до Арбітражного регламенту Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм, у справі V2016/114; (2) укладення мирової угоди від 23.07.2019 (арбітражне рішення на узгоджених умовах від 26.03.2020), в межах якої сторони (2.1.) врегулювали спірні правовідносини щодо належності вуглеводнів, видобутих відповідачем-1 у період з 01.12.2016 до 10.07.2018 зі свердловин, визначених у проектах спільної діяльності за ДСД №3 від 10.06.2002, (2.2.) погодили, що починаючи з 01.12.2016 відповідач-1 самостійно використовує поліпшення свердловин, здійснені відповідно до умов ДСД №3 від 10.06.2002 та свердловини, побудовані (пробурені) в рамках ДСД №3 від 10.06.2002, визначені в додатку 1 до цієї угоди (всього в переліку 188 найменувань); (3) постановлення відповідачем-1 перед арбітражним судом питання про встановлення розміру частки відповідача-1 у спільному майні ДСД №3 від 10.06.2002; (4) укладення мирової угоди щодо врегулювання окремих правовідносин від 23.09.2020, в якій визначено погоджений відповідачем-1 розмір виплат на користь відповідача-2 та відповідача-3, що включає в себе відшкодування останнім їх частки в чистій вартості активів ДСД №3 від 10.06.2002 та виплату за користування спільним майном; (5) відсутність заперечень даних обставин відповідачем-1, свідчить про те, що зазначена поведінка відповідача-1 суперечить доктрині заборони суперечливої поведінки, оскільки відповідач-1 при укладенні мирової угоди погоджується щодо розподілу вкладів у визначеному в мировій угоді розмірі, і разом з цим визнає позов про визнання додаткової угоди до договору про ДСД недійсним як такого, що суперечить вимогам закону та інтересам держави.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.НАБУ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/18439/17 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2.Підставою касаційного оскарження НАБУ визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 1130, 1133, 1134 ЦК України, статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та статті 4-1 Закону України "Про нафту і газ".

4.3.АТ "Укргазвидобування" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/18439/17 і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог НАБУ.

4.4.Підставою касаційного оскарження АТ "Укргазвидобування" зазначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.12.2019 у справі №910/18439/17, щодо застосування статей 228, 1130, 1133, 1134 ЦК України.

4.5.ТОВ "Карпатигаз" подало відзив на касаційні скарги, в якому заперечує викладені в них доводи та просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4.6.Верховний Суд ухвалами від 08.06.2022 та від 22.06.2022 оголошував перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг НАБУ та АТ "Укргазвидобування".

5.Позиція Верховного Суду

Щодо дотримання норм Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Закону України "Про нафту і газ"

5.1.Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання недійсними додаткової угоди №4 та договору №УГВ2949/06-11 позивач посилається на те, що сторонами вказаних правочинів було порушено встановлений статтею 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та статтею 4-1 Закону України "Про нафту і газ" порядок передачі природного газу та продажу нафти сирої і газового конденсату, та, як наслідок, не було забезпечено дотримання вимог щодо їх відповідності інтересам держави і суспільства, оскільки видобутий природний газ мав передаватися відповідачем-1 для формування ресурсу природного газу, що використовувався б для потреб населення. Однак, за доводами позивача, всупереч чинному на час укладення спірних правочинів законодавству, він передавався для задоволення мети спільної діяльності - отримання прибутку.

5.2.Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції станом на час укладення спірних правочинів) підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб`єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб`єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб`єктів господарювання, що здійснюють його видобуток. Передача видобутого природного газу суб`єктами, визначеними в частині першій цієї статті, на умовах договорів комісії, давальницької переробки, інших договорів, що не передбачають передачу права власності на нього безпосередньо суб`єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України, не допускається.

5.3.Разом з цим, в частині третій статті 10 названого Закону визначені певні виключення щодо застосування унормованого вищенаведеними частинами цієї норми порядку обов`язковості передачі видобутого природного газу. Так, дія цієї статті поширюється виключно на тих учасників договорів про спільну діяльність, відповідно до яких вартість вкладу підприємств, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарських товариств, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств становить 50 відсотків та більше загальної вартості вкладів учасників договорів про спільну діяльність.

5.4.Аналогічне виключення із визначеного в частині першій статті 4-1 Закону України "Про нафту і газ" (в редакції станом на час укладення спірних правочинів) порядку продажу на біржових аукціонах видобутих нафти сирої і газового конденсату містяться і в частині восьмій названої статті, відповідно до якої її дія поширюється виключно на тих учасників договорів про спільну діяльність, відповідно до яких вартість вкладу підприємств, частка держави у статутному капіталі яких 50 відсотків та більше, господарських товариств, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств, становить 50 відсотків та більше загальної вартості вкладів учасників договорів про спільну діяльність.

5.5.Положеннями підпункту 1.1.20, пункту 3.3 договору №3 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 10.06.2002 встановлено, що розмір частки учасника-1 (відповідача-1) складає 49,99%, розмір частки учасника-2 (відповідач-2) складає 0,01%, розмір частки учасника-3 (відповідач-3) складає 50,00% й незалежно від вартості та часу здійснення внесків (вкладів), частка прав і обов`язків учасників, а також їх доля у спільному майні за цим договором є незмінною.

5.6.Такий розмір часток учасників спільної діяльності було підтверджено другим частковим остаточним рішенням Арбітражного суду Торгової палати м. Стокгольм, яке набрало чинності з дати його винесення 12.06.2020, є остаточним і підлягає виконанню. Невід`ємною частиною цього рішення є прийняті Арбітражним судом Виправлення від 18.08.2020, які також набрали чинності. Зазначене рішення визнано в Україні ухвалою Київського апеляційного суду від 11.09.2020 у справі № 824/117/20, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 14.01.2021.

5.7.Отже, як наявними в матеріалах справи доказами, так і дослідженими міжнародним комерційним арбітражем обставинами, встановлено, що частка, зокрема, відповідача-1 у спільній діяльності згідно договору №3 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 10.06.2002 становить 49,99 %, що у відповідності до приписів частини третьої статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та частини восьмої статті 4-1 Закону України "Про нафту і газ" виключає необхідність безумовного застосування визначеного в частинах перших цих статей спеціального порядку продажу природного газу, нафти і газового конденсату.

5.8.Відтак, колегія суддів погоджується з правильними висновками судів попередніх інстанцій про те, що приписи частини першої статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та частини першої статті 4-1 Закону України "Про нафту і газ" на момент укладення спірних правочинів не підлягали застосуванню, а також про недоведеність позивачем обставин укладення сторонами оспорюваних правочинів саме з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки суди, оцінивши надані сторонами докази, не встановили обставин, які б засвідчували у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення додаткової угоди №4 та договору №УГВ2949/06-11, а також у чому саме полягав намір сторін (сторони) порушити інтереси держави та/або суспільства. Тоді як матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що сторони оспорюваних правочинів усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність цього договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків (умислу дій).

Щодо можливості здійснення спільної діяльності без об`єднання вкладів

5.9.Як на підставу для визнання недійсним додаткової угоди №4 позивач також посилається на те, що вона суперечить положенням статей 1130, 1133, 1134 ЦК України. А саме, за умовами спірної угоди спільна діяльність здійснюється на основі об`єднання вкладів, втім свердловини, які зазначені в додатку №1, окрім свердловини №36 Летнянського родовища, та інші об`єкти спільної діяльності, зазначені в додатках №2-№22, не вносилися відповідачем-1 як вклад у спільну діяльність, а тому не є спільною частковою власністю учасників такої спільної діяльності та не можуть використовуватись в межах спільної діяльності.

5.10.Відповідно до статей 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

5.11.Згідно зі статтями 1132, 1133 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

5.12.Частиною першою статті 1134 ЦК України визначено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

5.13.В контексті наведених вище норм необхідно зазначити, що укладення договору простого товариства є підставою виникнення спільної часткової власності на майно, виділене для спільної діяльності, а також створене в результаті її здійснення. Виняток із правила, закріпленого у частині першій статті 1134 ЦК України, може бути встановлено договором простого товариства, зокрема, в частині непоширення режиму спільної часткової власності на вклади учасників.

5.14.Оскільки ЦК України не встановлює порядку визначення розміру часток учасників простого товариства у спільній власності, такий розмір має встановлюватись за домовленістю сторін, а у разі спору - з урахуванням розміру вкладу кожного з учасників у спільну діяльність. При цьому, частка у спільній власності, яка виникла на підставі договору простого товариства (в тому числі, у створеному майні), належить усім сторонам незалежно від того, які цінності майнового або немайнового характеру вносились окремими учасниками в якості вкладу.

5.15.Попередні судові інстанції встановили, що відповідно до умов договору про спільну діяльність внеском, зокрема, відповідача-1 є професійні та інші знання, навички та вміння задля забезпечення основної мети спільної діяльності - збільшення видобутку вуглеводнів на ліцензійних ділянках учасника-1 за рахунок підвищення ступеню вилучення, залучення до розробки недренованих або нових запасів, проведення робіт з поліпшення інфраструктури учасника-1, капітального ремонту та відновлення свердловин учасника-1, буріння нових свердловин, удосконалення процесів видобутку, підготовки, транспортування та поглиблення переробки вуглеводнів з метою отримання прибутку (пункт 2.1 додаткової угоди №4). Наведений вид внеску в спільну діяльність відповідачів узгоджується з положеннями частини першої статті 1133 ЦК України, а відтак відсутні підстави для висновку про невідповідність умов названого правочину цій нормі цивільного законодавства.

5.16.У пунктах 3.1-3.3 додаткової угоди №4 сторони погодили, що станом на дату її укладання учасник-1 та учасник-2 здійснили первісні внески (вклади). У зв`язку із залученням до спільної діяльності та включенням до складу учасників договору учасника-3, учасники домовились здійснити такі внески (вклади):

- учасник-2 протягом 30 робочих днів додатково вносить грошові кошти в сумі 100000,00 грн;

5.17.Водночас, за змістом пунктів 4.1, 4.2 договору №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (в редакції додаткової угоди №3 від 01.03.2010) учасники договору погодились, що внеском учасника-1 у спільну діяльність сторін є право тимчасового користування свердловиною №36 Летнянського газового родовища, що згідно експертного висновку становить 694934,00 грн.

5.18.Учасники договору погодились, що внеском учасника-2 у спільну діяльність сторін є грошовий вклад у розмірі 300000,00 грн, який згідно кошторису необхідний для ремонту, облаштування і підключення свердловини №36 Летнянського газового родовища. Крім того, грошовий вклад в розмірі 742401,00 грн для модернізації УКПГ Летня та стабілізації і нарощування видобутку вуглеводнів з св. №36 - Летня, який повинен бути перерахований на поточний рахунок спільної діяльності до 01.07.2010. Загальна сума внеску учасника-2 становить 1042401,00 грн.

5.19.Таким чином, виходячи з аналізу зазначених умов правочину, відповідачі за змістом спірної додаткової угоди узгодили можливість здійснення спільної діяльності на підставі об`єднання відповідних вкладів, що не суперечить приписам статті 1130 ЦК України та відповідає вільному волевиявленню сторін.

5.20.Разом з цим, колегія суддів відхиляє доводи позивача в частині того, що відповідачами не можуть бути використані в спільній діяльності свердловини з огляду на їх невнесення відповідачем-1 в якості внеску, оскільки положення статті 1134 ЦК України регулюють порядок використання спільної часткової власності внесеної учасниками у спільну діяльність, однак не обмежують зазначених учасників використовувати лише спільну часткову власність для цілей їх спільної діяльності.

5.21.При цьому Суд зауважує, що чинним цивільним законодавством не передбачено імперативного обов`язку учасника здійснювати внесення в якості частки в спільну діяльність того об`єкта, безпосередньо заради удосконалення якого у цій справі вони об`єднались. Тоді як, статті 6, 627, 628 ЦК України унормовують свободу договору та визначення його умов на розсуд учасників відносин з врахуванням вимог чинного законодавства. Тобто останні не повинні суперечити приписам закону, що у даному випадку судами не встановлено.

5.22.Посилання позивача на те, що ані свердловини, які наведені в додатку №1 до додаткової угоди № 4 (окрім свердловини № 36 Летнянського родовища), та інші об`єкти, зазначені в додатках №№ 2-22 до договору, ані права на них, не вносились відповідачем-1 як вклад у спільну діяльність, а тому не є частковою власністю, - не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки з`ясування питання права власності учасників договірних відносин не входять в предмет дослідження у справі про визнання недійсними правочинів. При цьому колегія суддів враховує, що позивачем не доведено оспорення прав відповідача-1 щодо свердловин іншими учасниками спільної діяльності.

5.23.Доводи скаржників про те, що суперечлива інтересам держави і суспільства мета укладення додаткової угоди №4 полягала у тому, що учасники спільної діяльності мали на меті здійснювати видобуток вуглеводнів зі свердловин, які не були внесені як вклад учасника у спільну діяльність, з метою продажу видобутих вуглеводнів за ринковими, а не регульованими цінами, колегія суддів відхиляє, оскільки такий комерційний інтерес сторін спільної діяльності не є таким, що очевидно порушує зазначені права та інтереси.

5.24.Вирішальним для висновку про наявність підстав для визнання договорів недійсними відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України є не доведення самих лише обставини формального недотримання приписів законодавства при оформлені правочинів, а доведення саме наявності порушення прав та інтересів держави та/або суспільства. Однак, під час розгляду справи у попередніх судових інстанціях позивач не довів ні обставин того, що доступ до свердловин не через їх внесок у спільну діяльність, а через їх договірне використання у спільній діяльності, суперечить вимогам законодавства, ні тих обставин, що в результаті такої діяльності державним чи суспільним інтересам було завдано збитків чи інших негативних наслідків (більш детальна аргументація обставинам порушень інтересів держави буде надана в наступному розділі цієї постанови).

5.25.Крім того, існування у сторін спільної діяльності саме такого комерційного інтересу може свідчити про те, що у разі внесення відповідачем-1 свердловин та права користування ними як внеску у спільну діяльність, а не у разі їх договірного використання без здійснення такого внеску, сторони такої діяльності оформили б інакші умови її ведення щодо розміру внеску відповідача-3, умов договору надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату тощо, які б в кінцевому вигляді дозволяли б реалізовувати отримані вуглеводні саме за ринковими цінами.

5.26.Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів погоджується з правильними висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди №4 у зв`язку з її невідповідністю приписам статей 1130, 1133, 1134 ЦК України.

Щодо порушень інтересів держави

5.27.Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.28.Отже, виходячи із змісту статті 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

5.29.Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.30.Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

5.31.Відтак, для задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним з підстави частини третьої статті 228 ЦК України позивач має довести, а суд установити, в чому конкретно полягала завідома суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, які права держави були порушені таким правочином, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

5.32.Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

5.33.В обґрунтування заявленого позову НАБУ зазначило, що порушення інтересів держави відбулося через те, що внаслідок укладення додаткової угоди №4 до ДСД №3 та договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату від 20.04.2011 №УГВ2949/06-11, передача природного газу, нафти сирої та газового конденсату відбулася всупереч встановленим законами України "Про засади функціонування ринку природного газу" та "Про нафту і газ" вимогам. При цьому видобутий природний газ мав передаватися ДК "Укргазвидобування" не для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, а для задоволення мети спільної діяльності - отримання прибутку. Таким чином, внаслідок укладення додаткової угоди №4 до ДСД №З та договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату від 20.04.2011 № УГВ2949/06-11, сторонами було порушено встановлений порядок передачі природного газу та продажу нафти сирої і газового конденсату із зазначених вище мотивів, та, як наслідок, не було забезпечено дотримання вимоги щодо відповідності правочинів інтересам держави і суспільства. При цьому позивач стверджував, що внаслідок таких дій сторін оспорюваних угод, державі було завдано збитків. Зазначені обставини підтверджуються як позицією самого НАБУ, наведеною, зокрема, в його апеляційній скарзі (т.42, а.с.6-79), так і підставою здійснюваного НАБУ досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000607 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

5.34.Колегія суддів зазначає, що оскільки заявлений позов подано на захист саме матеріальних інтересів держави, задоволенню такого позову мало б передувати доведення позивачем суми збитків, понесених державою внаслідок укладення правочинів на визначених сторонами умовах, та встановлення їх невигідності для держави або доведення інших негативних наслідків їх укладення.

5.35.Таким чином позивач мав довести: 1) або, що утримання від правочину було більш вигідним для держави ніж його вчинення; 2) або, що укладення спірної угоди перешкоджало укладенню подібної угоди з цим або іншим інвестором на більш вигідних умовах; 3) або, що укладення спірних угод завдає державі інших несприятливих наслідків (створює дефіцит енергоносіїв для задоволення власних потреб, ставить під загрозу енергетичну незалежність держави тощо).

5.36.Однак, зазначені обставини завдання державі збитків та невигідності для держави оспорюваних угод, не були доведені позивачем у попередніх судових інстанціях належними та допустимими доказами.

5.37.Крім того судами встановлено, що у відповідності до преамбули додаткової угоди №4, узагальнена мета відповідача-1 (а отже, опосередковано - держави) полягала у необхідності залучення фінансування, нових технологій та обладнання, які були відсутні в розпорядженні відповідача-1, й без залучення відповідача-2 та відповідача-3 досягти мети у виді забезпечення максимальної ефективності надрокористування та збільшення видобутку вуглеводнів не видавалося за можливе. При цьому метою відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 було отримання прибутку, як це передбачено статтею 9 додаткової угоди №4. Зазначені цілі учасників договору про спільну діяльність не можна визнати такими, що суперечать інтересам держави і суспільства.

5.38.Місцевий господарський суд вірно зазначив, що подаючи позов в інтересах держави, позивач мав довести у встановленому процесуальним законом порядку, чи міг відповідач-1 самостійно, без залучення досвіду відповідача-2 та фінансування відповідача-3, досягти мети у виді максимальної ефективності надрокористування та збільшення видобутку вуглеводнів, та, відповідно, продажу добутих вуглеводнів в порядку, зазначеному в позовній заяві. В іншому випадку, в діях позивача наявні ознаки намагання захистити не реальний, а ілюзорний "інтерес держави".

5.39.Верховний Суд зауважує на закріпленому в статтях 2, 13 ГПК України принципі змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона (1)повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; (2)несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

5.40.Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень/

5.41.Однак під час розгляду справи у попередніх судових інстанціях позивач не довів можливість досягнення результатів здійснюваної спільної діяльності відповідачем-1 самостійно, без участі та вкладів інших відповідачів.

5.42.Крім того позивач також мав довести, що реалізація природного газу за регульованими цінами, відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Закону України "Про нафту і газ", могла б призвести до отримання більшої вигоди держави, ніж та, що фактично була отримана внаслідок здійснення спільної діяльності з видобутку, підготовки та транспортування вуглеводнів на свердловинах, що наведені у додатках до оспорюваної додаткової угоди на визначених сторонами умовах, та, відповідно, спростувати доводи відповідачів-2, 3, що такі угоди відповідали інтересам держави, а не суперечили їм.

5.43.Втім, обставини того, що весь обсяг отриманого відповідачем-1 та, опосередковано, державою за оспорюваними договорами (грошові кошти від виконання умов договору про спільну діяльність, від надання послуг за договором від 20.04.2011 №УГВ2949/06-11, збільшення ефективності надрокористування тощо) переважав над зазначеними НАБУ негативними наслідкам продажу вуглеводнів не за регульованою ціною на користь НАК "Нафтогаз України", не були спростовані позивачем.

5.44.Також, в контексті обставин наявності умислу сторін на порушення прав та інтересів держави та суспільства, врахуванню підлягає т і те, що позивачем не доведено і попередніми судовими інстанціями не встановлено вжиття заходів для понесення цивільної та/або кримінальної відповідальності певними особами, які були наділені повноваження на здійснення правомочностей щодо свердловин, задіяних у спільній діяльності, та які безпосередньо приймали участь в ініціюванні, погодженні, укладенні та веденні спільної господарської діяльності, зокрема зі сторони відповідача-1, НАК "Нафтогаз України", Міністерства палива та енергетики України.

Щодо юридичної визначеності та способу захисту прав держави

5.45.Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

5.46.Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

5.47.За змістом пункту 1 частини третьої статті 2 ГПК України верховенство права є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

5.48.Як зазначив Конституційний Суд України в абзаці 3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та в абзаці 1 підпункту 2.1. пункту 2 мотивувальної частини рішення від 31.03.2015 №1-рп/2015, складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

5.49.Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).

5.50.Отже правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склались в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб.

5.51.Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц зазначила про те, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява №41984/98, §53).

5.52.Наразі саме на суди покладено значний обсяг відповідальності за дотримання принципу правової визначеності.

5.53.Крім того, в основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

5.54.Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

5.55.Принцип правової визначеності серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії1 від 28.10.1999 (заява №28342/95).

5.56.Поняття "перегляд" охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. У рішенні ЄСПЛ у справі "ЦЕНТР "УКРАСА" проти України" від 25.11.2021 (заява №2836/10) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що судові рішення у провадженні №15/140 фактично нівелювали результати провадження №12/254, що призвело до порушення принципу юридичної визначеності.

5.57.Під час розгляду справи суди встановили, що саме АТ "Укргазвидобування" (відповідач-1) звернулось до Арбітражного інституту Торгової палати м. Стогкольма з позовом до ТОВ "Карпатигаз" (відповідач-2), Місен Ентерпрайзіс АБ (відповідач-3), на підставі арбітражного застереження, зазначеного в пункті 16.2 договору №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 у редакції додаткової угоди №4 від 25.02.2011, щодо врегулювання питань, що виникли після припинення дії договору про спільну діяльність №3 від 10.06.2002 між АТ "Укргазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та Компанією Місен Ентерпрайзіс АБ (справа номер V2016/114).

5.58.Під час вирішення вказаного спору Арбітражним судом відхилено всі вимоги ПАТ "Укргазвидобування" про недійсність договору про спільну діяльність та додаткових угод №4, №5, №6, №7 до нього, в тому числі: (1)вимоги про визнання додаткової угоди №4 недійсною у зв`язку з її укладенням в результаті зловмисної домовленості, у зв`язку з перевищенням представниками ПАТ "Укргазвидобування" своїх повноважень; (2)вимоги про визнання додаткової угоди №4 недійсною та нікчемною у зв`язку з фактичною передачею фонду свердловин, що належать ПАТ "Укргазвидобування", в порушення статті 7(4) Закону "Про трубопровідний транспорт", та/або укладення у зв`язку з укладенням додаткової угоди №4 з метою привласнення майна ПАТ "Укргазвидобування" всупереч публічному порядку; (3)вимоги про визнання додаткової угоди №4 недійсною та нікчемною у зв`язку з порушенням заборони реалізації газу іншим особам, окрім Нафтогазу відповідно до статті 10 Закону "Про засади функціонування ринку природного газу".

5.59.В пунктах 3 та 5 арбітражного рішення на узгоджених умовах від 26.03.2020 (т.45, а.с.6), у справі V2016/114, зазначено, що 23.07.2019 (1)сторони уклали "Мирову угоду про врегулювання окремих спірних правовідносин", яка є додатком 1 до даного арбітражного рішення, (2)мирова угода вирішує деякі, але не всі не вирішені питання після припинення договору про спільну діяльність, (3)09.02.2020 сторони подали спільне клопотання щодо схвалення і затвердження мирової угоди.

5.60.У відповідності до мирової угоди про врегулювання окремих спірних правовідносин (в преамбулі мирової угоди АТ "Укргазвидобування" зазначено як сторона-1, дане позначення застосовано далі у тексті), (1)сторони констатують, що відповідно до окремого остаточного рішення Арбітражного суду, створеного відповідно до Арбітражного регламенту Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм від 11.07.2018 у справі ТПС V2016/114, договір про спільну діяльність №3 від 10.06.2002 припинив свою дію з 11.07.2018 (т.45, а.с.8), (2) сторони підтверджують, що у період з 01.12.2016 до 10.07.2018 видобуток вуглеводнів зі свердловин, визначених у проектах спільної діяльності за ДСД №3 від 10.06.2002, та з використанням дотискуючих компресорних станцій (установок) здійснювався самостійно (власними силами) стороною-1 (т.45, а.с.8, зворотня сторона аркуша), (3)сторони підтверджують, що оскільки у період з 01.12.2016 до 10.07.2018 спільна діяльність за ДСД №3 від 10.06.2002 щодо видобутку вуглеводнів фактично сторонами не здійснювалась, то починаючи з 01.12.2016 усі вуглеводні, видобуті стороною-1 зі свердловин, визначених у проектах спільної діяльності за ДСД №3 від 10.06.2002 та з використанням дотискуючих компресорних станцій (установок), є власністю сторони-1 та не є спільною частковою власністю (т.45, а.с.9), (4)сторони дійшли згоди, що починаючи з 01.12.2016 сторона-1 самостійно використовує поліпшення свердловин, здійснені відповідно до умов ДСД №3 від 10.06.2002 та свердловини побудовані (пробурені) в рамках ДСД №3 від 10.06.2002, визначені в додатку №1 до цієї угоди (т.45, а.с.9, зворотня сторона аркуша), (5)сторони підтверджують (т.45, а.с.11), що ця угода відповідає дійсним намірам сторін і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається сторонами у відповідності зі справжньою їх волею, без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення.

5.61.Ухвалою від 15.06.2020 у справі №824/72/20 Київський апеляційний суд задовольнив заяву ТОВ "Карпатигаз" про визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу, що не підлягає примусовому виконанню, та визнав арбітражне рішення на узгоджених умовах, постановлене 26.03.2020 у справі №V2016/114 арбітражним судом Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма щодо схвалення мирової угоди про врегулювання окремих спірних правовідносин від 23.07.2019, укладеної між АТ "Укргазвидобування", ТОВ "Карпатигаз", Компанією "Місен Ентерпрайзіс АБ".

5.62.12.06.2020 у межах справи V2016/114 між АТ "Укргазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" і Компанією Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АB) Арбітражним інститутом Торгової палати м. Стокгольм у складі трьох арбітрів було прийнято Друге часткове остаточне рішення, яким, зокрема, визначено частки сторін у спільному: майні(a) УГВ - 76,0883 % (що складає 49,99 % /65,7 %), (b) Карпатигаз - 0,0152 % (що складає 0,01 % /65,7 %), (c) Місен - 23,8965 % (що складає 15,7 % /65,7 %) (з урахуванням виправлень Арбітражного суду від 18.08.2020)

5.63.Друге часткове остаточне рішення Арбітражного суду набрало чинності з дати його винесення 12.06.2020, є остаточним і підлягає виконанню. Невід`ємною частиною цього рішення є прийняті Арбітражним судом виправлення від 18.08.2020, які також набрали чинності.

5.64.Зазначене рішення визнано в Україні ухвалою Київського апеляційного суду від 11.09.2020 у справі №824/117/20, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 14.01.2021.

5.65.Звідси висновок, що внаслідок здійснення вказаного вище провадження в Арбітражному суді, сторони спільної діяльності вирішили спірні питання щодо її здійснення і розподілу її результатів, та, відповідно, юридично визначили обсяг прав, набутих кожною стороною за оспорюваними договорами.

5.66.Ухвалення рішення про задоволення позову та визнання недійсними оспорюваних договорів знівелює результати Арбітражного провадження Торгової палати м. Стокгольм, що відповідно до наведеної вище практики ЄСПЛ у справі "ЦЕНТР "УКРАСА" проти України" від 25.11.2021 (заява №2836/10), а отже порушить принцип юридичної визначеності.

5.67.Крім того, ухвалення рішення лише про визнання недійсними оспорюваних договорів хоча прямо не створює зобов`язання ТОВ "Карпатигаз" чи Компанії Місен Ентерпрайзес АБ передавати будь-які активи державі, водночас, може мати наслідком перегляд за нововиявленими обставинами, та наступне невиконання відповідачем-1 своїх зобов`язань перед відповідачами-2, 3, які виникли відповідно до зазначеного вище Арбітражного рішення, як щодо розподілу результатів спільної діяльності, так і щодо стягнення арбітражних втрат у сумах 2739784,53 євро, 344415,38 шведських крон, 7971,59 доларів США, 10940,05 фунтів стерлінгів, а також створить підстави для застосування наслідків недійсності правочину, які полягають у стягненні в дохід держави майна відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України.

5.68.Наведене свідчить, що матиме місце втручання у право Компанії Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

5.69.Поряд з цим, втручання у право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див., рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення в національному законодавстві.

5.70.Європейським судом з прав людини розроблений "трискладовий тест" для оцінки ступеню втручання у права особи, гарантовані Конвенцією, в т. ч. у право на "мирне володіння своїм майном" (стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції). Зокрема, при наданні такому втручанню оцінки Суд перевіряє, чи відбулось воно "згідно із законом", чи переслідувалась "легітимна мета" втручання, чи було втручання "необхідним у демократичному суспільстві" (відповідало нагальній суспільній потребі, було пропорційне легітимній меті, а наведені на його обґрунтування доводи були достатніми та відповідними) (рішення у справі "Йохансен проти Норвегії" (Johansen v. Norway) від 07.08.1996 року, п. 52; рішення у справі "Сидиропулос та інші проти Греції" (Sidiropoulos and others v. Greece) від 10.07.1998, п.38).

5.71.Колегія суддів зазначає, що оскільки вимоги у справі заявлені на захист майнових прав та інтересів держави, а позов обґрунтовано саме незаконною передачею у спільну діяльність державного майна посадовими особами відповідача-1 та його протиправного використання, втручання у право Компанії Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" на мирне володіння майном може бути визнано пропорційним у разі доведення позивачем обставин вжиття визначених нормами законодавства заходів, спрямованих на притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб, наділених правомочностями щодо такого майна, а також доведення обставин того, що саме незаконні дії цих осіб, вчинені внаслідок зловмисної домовленості, корупції тощо, призвели до завдання державі збитків, та/або доведення позивачем, відповідачем-1 вчинення заходів цивільної відповідальності у вигляді відшкодування юридичною чи фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків; відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органів державної влади тощо.

5.72.Адже враховуючи, що результати спільної діяльності розподілялись між АТ "Укргазвидобування", а отже, опосередковано - державою та приватними компаніями - Компанією Місен Ентерпрайзес АБ, ТОВ "Карпатигаз", без доведення обставин наявності вини у завданні державі збитків посадовиими особами відповідача-1, які також могли б розділити тягар відповідальності перед державою за завдану шкоду, негативні наслідки від недійсності оспорюваних угод будуть повністю покладені саме на відповідачів-2, 3, що, в свою чергу, може свідчити про непропорційність втручання у права останніх, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

5.73.Крім того, колегія суддів також враховує, що позовні вимоги про порушення прав та інтересів держави обґрунтовані завданням збитків останній в особі НАК "Нафтогаз України", яка не позбавлена права звернутися із самостійним позовом до юридичних та/або фізичних осіб про відшкодування збитків, завданих їх неправомірними діями, вина яких, як і інші складові елементи правопорушення, можуть доводитися/спростовуватися в загальному порядку, незалежно від обставин визнання недійсними угод, що оспорюються у справі №910/18439/17. Такі ж обставини можуть доводитися й у цивільному позові поданому у кримінальному провадженні.

5.74.При цьому, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, саме такий спосіб захисту прав буде повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечить відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права

5.75.Позивач в касаційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції йому було відмовлено у задоволенні клопотання про долучення документів, а саме: висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 30.09.2019 № 25856/25857/18-72/24679/24680/19-72.

5.76.Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

5.77.У частині восьмій статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

5.78.Статтею 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

5.79.Згідно із частинами першою, четвертою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

5.80.Вирішуючи питання щодо долучення до матеріалів справи нових доказів, поданих з порушенням процесуального строку, встановленого законом для їх подання, місцевий господарський суд правильно врахував, що:

- розгляд справи №910/18439/17 в підготовчому провадженні на новому колі розгляду цієї справи було розпочато 11.01.2020 ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.01.2020, а закрито підготовче засідання і призначена справа до розгляду по суті була ухвалою від 15.12.2020;

- у межах підготовчого провадження позивачем не подавалося письмове повідомлення про неможливість подання висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №25856/25857/18-72/24679/24680/19-72 від 30.09.2019;

- у період проведення підготовчого провадження у справі №910/18439/17 з 11.01.2020 по 15.12.2020 висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 30.09.2019 був в розпорядженні позивача, тоді як порядок взаємодії між структурними підрозділами позивача є внутрішніми організаційними питаннями останнього, який не залежить та не впливає на третіх осіб, в тому числі судові органи та учасників цього судового процесу;

- позивачем не було доведено того, що обставини кримінального провадження №52017000000000607 в 2021 році якимось чином змінилися порівняно з 2019 - 2020 роками.

5.81.З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого рішення про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про долучення документів та поновлення строку на їх подання

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

6.4.Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційних скарг, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Національного антикорупційного бюро України залишити без задоволення.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/18439/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.А. Кролевець

Л.В. Стратієнко