Постанова суду № 910/5971/20 від 11.10.2021 про визнання незаконним та скасування наказу

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/5971/20

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді: Баранець О.М., Вронська Г.О., Губенко Н.М., Кібенко О.Р., Кролевець О.А., Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" - Навальнєвої Н.М. (адвокат),

Міністерства юстиції України - Підгородецької О.Ю. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 (колегія суддів: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" (далі - ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр")

до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст)

про визнання незаконним та скасування наказу.

СУТЬ СПОРУ

1. Приватний виконавець Говоров Павло Володимирович прийняв постанову про опис та арешт частки 30,8% у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", що належала самому товариству.

2. Вже після накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" здійснило державну реєстрацію змін до установчих документів (на підставі ухваленого раніше рішення загальних зборів учасників товариства про зменшення розміру його статутного капіталу), частка товариства у капіталі товариства зменшилася з 30,8% до 0,15%, а частки інших учасників збільшилися пропорційно.

3. Цю реєстраційну дію було скасовано наказом Мін`юсту за скаргою приватного виконавця Говорова П.В., який діяв в інтересах стягувача (банку) за відкритими виконавчими провадженнями.

4. ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" звернулося до суду з позовом до Мін`юсту про визнання незаконним та скасування наказу. Суд першої інстанції у позові відмовив, а суд апеляційної інстанції позов задовольнив. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Мін`юст звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

5. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, виходячи з наступних міркувань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини справи, встановлені судами

6. 10.05.2019 відбулися загальні збори учасників ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр". Рішенням зборів, оформленим протоколом №1/19, вирішено зменшити статутний капітал ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" на розмір частки, що знаходиться на балансі товариства (95 312,50 грн), та на розмір часток учасників, яких виключено з товариства (1 875 грн).

7. В результаті такого рішення частка у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" зменшилася з 30,8% до 0,15%. Частки інших учасників збільшилися: частка ОСОБА_1 - до 94,4%; частка ОСОБА_2 - до 3%; частка ОСОБА_3 - до 1,7%; частки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - до 0,15% кожна.

8. 10.09.2019 підписи учасників на рішенні загальних зборів від 10.05.2019 були нотаріально посвідчені. Рішення зборів від імені ОСОБА_1 було підписано ОСОБА_9 . На момент нотаріального посвідчення підписів ОСОБА_1 помер.

9. 25.09.2019 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П.В. при примусовому виконанні провадження №58064919 прийняв постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме постановив описати та накласти арешт на майно: частку у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", учасником (засновником) якого є ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" (код ЄДРПОУ 03577160) (боржник), розмір внеску до статутного фонду 96 250 грн.

10. 15.10.2019 державний реєстратор Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоник Ярослав Іванович здійснив державну реєстрацію вказаних вище змін до установчих документів ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", за №13561050017003028.

11. ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" повідомило приватного виконавця округу Київської області про зміни в статутному капіталі, у зв`язку з чим приватним виконавцем були прийняті постанови про відкладення провадження виконавчих дій приватного виконавця від 15.11.2019, 02.12.2019, 16.12.2019.

12. 19.11.2019 до Мін`юсту надійшла скарга приватного виконавця Говорова П.В. від 15.11.2019 №14788 (далі - Скарга).

13. Скаржник просив скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) реєстраційну дію від 15.10.2019 №13561050017003028 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведену державним реєстратором Глинскої сільської ради Сімоником Я.І. стосовно ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр".

14. 19.12.2019 Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) розглянула Скаргу.

15. Комісія встановила наступні порушення:

- робоче місце державного реєстратора Сімоника Я.І. є Вінницька область, а ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" розташовано у Київській області. Закон дозволяє державному реєстратору проводити реєстраційну дію лише щодо юридичної особи, місцезнаходження якої співпадає з регіоном його робочого місця (ч.2 ст.4 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань");

- діями державного реєстратора Сімоника Я.І. зменшено розмір частки, яка є під арештом, що є порушенням ст.18 Закону "Про виконавче провадження";

- зменшено номінальну вартість частки учасника, який є у Єдиному реєстрі боржників, тому державний реєстратор Сімоник Я.І. не мав права проводити оскаржувану реєстраційну дію щодо ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" з огляду на п.3-1 ч.1 ст.28 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

16. За результатами розгляду Скарги складено висновок Комісії від 19.12.2019, яким Комісія рекомендувала: скаргу задовольнити; скасувати реєстраційну дію в ЄДР від 15.10.2019 №13561050017003028 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведену державним реєстратором Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоником Я.І. щодо ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр"; анулювати доступ державного реєстратора Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоника Я.І. до ЄДР.

17. Мін`юст наказом від 31.01.2020 №330/5 (далі - Наказ) скаргу задовольнив у повному обсязі. Скасував реєстраційну дію в ЄДР від 15.10.2019 №13561050017003028 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведену державним реєстратором Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоником Я.І. щодо ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр".

18. Рішення загальних зборів ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", оформлене протоколом №1/19 від 10.05.2019, в судовому порядку оскаржене не було.

Короткий зміст позовних вимог

19. У квітні 2020 року ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Мін`юсту про визнання незаконним та скасування наказу.

20. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував:

- відсутність даних про реєстраційні дії в ЄДР щодо внесення змін до складу учасників ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" з 10.05.2019 по 15.10.2020 не скасовує право власності ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" на частку у статутному капіталі у розмірі 0,15%, оскільки факт скасування реєстраційної дії не є підставою для втрати прав, що виникли в силу певних юридичних фактів (рішення загальних зборів про зменшення статутного капіталу);

- вказівки приватного виконавця Говорова П.В. про незаконність державної реєстрації 15.10.2019 змін до установчих документів юридичної особи, а саме щодо частки 0,15% статутного капіталу ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" з підстав наявності відомостей про арешт такої частки у розмірі 30,8% не заслуговують на увагу, оскільки на момент державної реєстрації арешт на частку у розмірі 0,15% статутного капіталу був відсутній;

- Комісія у мотивувальній частині свого висновку помилково встановила, що державний реєстратор Сімоник Я.І. зменшив розмір частки, яка є під арештом, а також зменшив номінальну вартість частки учасника, який є у Єдиному реєстрі боржників;

- 15.10.2020 проводилась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, а не державна реєстрація юридичної особи; правовими актами не заборонено державним реєстраторам проводити реєстраційні дії щодо юридичних осіб, місцезнаходження яких не співпадає з регіоном робочого місця державного реєстратора.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

21. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.08.2020 у позові відмовив.

22. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що:

- ч.2 ст.4 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" дозволяє державному реєстратору проводити реєстраційну дію лише щодо юридичної особи, місцезнаходження якої співпадає з регіоном його робочого місця; робочим місцем державного реєстратора Сімоника Я.І. є Вінницька область, а ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" розташовано у Київській області;

- оскаржувана реєстраційна дія суперечила ст.18 Закону "Про виконавче провадження", оскільки її вчинено щодо частки в статутному капіталі, на яку накладено арешт відповідною постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В., а також, оскільки внаслідок реєстраційної дії зменшено номінальну вартість частки учасника, який є у Єдиному реєстрі боржників, державний реєстратор Сімоник Я.І. не мав права проводити оскаржувану реєстраційну дію щодо ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" з огляду на п.3-1 ч.1 ст.28 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";

- Мін`юст правомірно задовольнив скаргу приватного виконавця Говорова П.В. у повному обсязі та скасував відповідну реєстраційну дію в ЄДР; наказ прийнятий в межах визначеної законом компетенції відповідача і відповідає вимогам закону, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр".

23. Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.02.2021 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

24. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що:

- з огляду на дату набуття (18.04.2018) частки у статутному капіталі товариства, ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" мало здійснити відчуження цієї частки до 18.04.2019 та, оскільки до зазначеної дати відчуження частки товариством не здійснено, то після цієї дати товариство було зобов`язане зменшити розмір статутного капіталу відповідно до вимог ч.5. ст.53 Закону "Про господарські товариства";

- той факт, що на момент нотаріального посвідчення (10.09.2019) підписів осіб, що підписали рішення зборів від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, не впливає на чинність рішення загальних зборів ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр"; з рішення загальних зборів вбачається, що станом на 10.05.2019 участь у зборах від імені ОСОБА_1 приймала ОСОБА_9 та саме її підпис було нотаріально посвідчено на протоколі від 10.09.2019; чинним законодавством не передбачено, що рішення загальних зборів набирає чинності з моменту нотаріального посвідчення підписів осіб, які його підписали; за загальним правилом, визначеним ст.248 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі смерті особи, яка видала довіреність. Разом із цим, згідно абз.2 п.6 ч.1 ст.248 цього ж кодексу у разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;

- частка у статутному капіталі товариства у розмірі 30,8% не могла бути арештована, оскільки на момент арешту вона взагалі не існувала; вона вже не могла бути об`єктом продажу за будь-яким правочином, в тому числі і в порядку примусової реалізації арештованого майна; щодо цієї частки могла бути застосована лише одна процедура, визначена законом, - зменшення за її рахунок розміру статутного капіталу, яка, як вбачається, була застосована ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" рішенням від 10.05.2019;

- ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" на момент вчинення спірної реєстраційної дії не було внесене до Єдиного реєстру боржників за виконавчими провадженнями, відтак, п.3-1 ч.1 ст.28 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не могла бути застосована як підстава для висновку, що спірна реєстраційна дія проведена з процедурним порушенням, а тому, висновки Господарського суду міста Києва, викладені у рішенні від 18.08.2020 не ґрунтуються на нормах права та не відповідають дійсності;

- норми ч.2 ст.4 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в редакції закону від 31.01.2019, чинній на момент вчинення реєстраційної дії від 15.10.2019, передбачали, що державна реєстрація проводиться незалежно від місця знаходження юридичної чи фізичної особи в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації на підставі документів, поданих в електронній формі; суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не перевірив, що Комісія в своєму висновку від 19.12.2019 керувалась нормою закону в редакції, що була чинною після вчинення реєстраційної дії, тоді як при вирішенні даного питання з розгляду скарги необхідно було керуватися редакцією закону чинної на момент вчинення спірної реєстраційної дії;

- Мін`юст розглянув подану 15.11.2019 скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В., 31.01.2020, тобто з пропуском строку, встановленого для її розгляду;

- Комісією не встановлено, чи були порушені права або законні інтереси скаржника - приватного виконавця Говорова П.В. реєстраційною дією від 15.10.2019 №13561050017003028 і яким чином.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

25. 15.03.2021 Мін`юст звернувся з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

26. Скаржник у касаційній скарзі (з урахуванням уточненої редакції) посилається на п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та стверджує, що підставами касаційного оскарження є:

- неправильне застосування норми ч.2 ст.215 ЦК у взаємозв`язку з положенням ч.2 ст.228 ЦК без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (надалі - ВС КГС) від 03.02.2021 у справі №911/459/20, що у зв`язку із наявністю арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", правочин щодо перерозподілу часток у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", що відображений у протоколі від 10.05.2019 №1/19, є нікчемним в силу Закону та не потребує визнання його недійсним судом, а також без урахування аналогічних висновків, викладених у постановах ВС КГС від 19.02.2020 у справі №911/269/19, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду (надалі - ВС КЦС) від 11.03.2020 у справі №404/6619/17; суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо дійсності правочину, вчиненого з арештованим майном щодо перерозподілу часток у статутному капіталі, безпідставно не брав до уваги те, що такий правочин порушує публічний порядок, оскільки за ним проведено відчуження майна, обіг якого був обмежений у зв`язку із забороною його відчуження;

- неправильне застосування ч.2 та ч.3 ст.13 ЦК без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду (надалі - ВП ВС) від 28.02.2019 у справі №646/3972/16-ц, щодо недопустимості зловживання правом, а також висновків ВП ВС у постановах від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 щодо застосування принципу jura novit curia ("суд знає закон"); суд апеляційної інстанції помилково не брав до уваги, що вчиняючи правочин щодо перерозподілу часток у статутному капіталі, ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" 10.05.2019 усвідомлювало наявність арештів на все майно в межах виконавчого провадження; тому діяло свідомо та цілеспрямовано з метою уникнення звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу;

- неправильне застосування ч.1 та ч.2 ст.16 ЦК та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК) без урахування висновків ВП ВС, викладених у постановах від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 щодо застосування принципу jura novit curia ("суд знає закон"), а також без урахування висновку ВС КГС, що викладений у постанові від 14.05.2019 у справі №910/11511/18, стосовно обов`язку суду встановити наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Аналогічні висновки викладені у постановах ВС КГС від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 28.05.2020 у справі №910/7164/19, та у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16. Суд апеляційної інстанції не врахував наведені висновки та не надав належної оцінки відсутності порушеного права позивача як такого, що підлягає судовому захисту та може бути відновлене шляхом скасування наказу Мін`юсту.

27. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається також на таке:

- суд апеляційної інстанції безпідставно змінив встановлені судом першої інстанції обставини щодо наявності відомостей про позивача в Єдиному реєстрі боржників як законну підставу для відмови у проведенні реєстраційної дії, скасованої оскаржуваним наказом Мін`юсту, зазначивши, що ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" на момент вчинення спірної реєстраційної дії не було внесено до Єдиного реєстру боржників за виконавчими провадженнями", що не відповідає дійсності;

- висновок суду апеляційної інстанції, що застосування судом першої інстанції неправильної редакції ч.2 ст.4 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не відповідає дійсності, оскільки ч.2 ст.4 цього Закону лише де-факто була доповнена третім абзацом Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності"; ці положення не зазнали змін в частині регулювання спірних правовідносин.

28. 24.06.2021 на адресу Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" на касаційну скаргу (надісланий 18.06.2021), у якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін; у відзиві зазначає наступне:

- відповідач, стверджуючи, що правочин по зміні частки у статутному капіталі здійснювався з метою уникнути звернення стягнення на майно та примусового виконання рішення, спотворює фактичні обставини справи, оскільки частка у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" була зменшена на виконання вимог чинного законодавства;

- рішення загальних зборів ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", оформлене протоколом від 10.05.2019 №1/19, оскаржене до суду не було, а відтак є чиним і на сьогоднішній день, та таким, що породжує правові наслідки;

- твердження відповідача, що правочин щодо перерозподілу часток у статутному капіталі є нікчемним в силу Закону та не потребує його визнання недійсним не ґрунтується на положеннях чинного законодавства;

- постановою Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №911/459/20 не були встановлені обставини нікчемності правочину щодо перерозподілу часток у статутному капіталі;

- оскаржуваний наказ порушує права позивача;

- колегія Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту повторно розглядала скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. на реєстраційну дію в ЄДР від 15.09.2019 №13561050017003028 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведену державним реєстратором Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоником Я.І. щодо ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" та рекомендувала відмовити у задоволенні скарги, у зв`язку з тим, що скарга подана особою, права якої не порушено; наказом Мін`юсту від 26.05.2021 №1727/7 відмовлено у задоволенні скарги приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 15.11.2019.

29. 20.07.2021 на виконання вимог ухвали від 14.07.2021 на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення Мін`юсту, у яких відповідач зазначив:

- повторний розгляд скарги Говорова П.В. відбувся на підставі обставин, встановлених відповідним рішенням суду, що набрало законної сили, а саме - постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №910/5971/20;

- не дивлячись на незгоду Мін`юсту з відповідним рішенням, останній був вимушений в силу положень п.17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 прийняти наказ від 26.05.2021 №1727/7;

- необґрунтованим є висновок Північного апеляційного господарського суду щодо відсутності порушеного права скаржника;

- проведенням реєстраційної дії від 15.10.2019 №13561050017003028, яка цілком правомірно була скасована оскаржуваним по цій справі наказом Мін`юсту, було створено перешкоди у реалізації повноважень (прав та обов`язків) Говорова П.В. як приватного виконавця в межах виконавчих проваджень №57871535, №58064919 по стягненню боргу з ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", оскільки невідповідність майна боржника, яке виставляється на електронні торги арештованим майном, відомостям з ЄДР про розмір частки у статутному капіталі є перешкодою у зверненні стягнення на відповідне майно боржника;

- приватний виконавець Говоров П.В. мав безпосередній інтерес у виконанні належним чином своїх обов`язків та правомірній реалізації майна боржника, адже в силу положень ч.3 ст.45 та ч.2 ст.27 Закону "Про виконавче провадження" приватний виконавець одержує як основну винагороду за вчинення виконавчих дій 10% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

30. 22.09.2021 на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення Мін`юсту, у яких зазначено:

- позовні вимоги спрямовані до Мін`юсту в цій справі є похідними при вирішенні судом питання, щодо правомірності відчуження майна, а саме частки у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр";

- між ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (стягувач за зведеним виконавчим провадженням №60153847) та приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. існує спір щодо правомірності відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр";

- правовідносини у цій справі з огляду на їх суть та суб`єктний склад є правовідносинами, що виникли у сфері державної реєстрації юридичних осіб, та є корпоративними, оскільки звернення до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних прав позивача;

- звертаючись до Мін`юсту із позовом щодо визнання неправомірним та скасування наказу, позивач фактично звернувся лише із похідною вимогою, чим обрав невірний спосіб захисту, оскільки звернувшись до суду в порядку господарського судочинства, що передбачає за собою в основному розв`язання корпоративного спору (основна вимога) та надає можливість, враховуючи наявність такого спору про право, звернутись одночасно із похідною вимогою щодо реєстраційних дій.

31. 22.09.2021 на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", у яких позивач не погоджується з тим, що наявні підстави для відступу від позицій Верховного Суду викладених у постановах від 08.07.2021 у справі №640/18150/19 та від 10.06.2020 у справі №910/11688/19 з наступних підстав:

- звернення до суду із позовом у цій справі зумовлене необхідністю захисту майнових прав позивача, а спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; у межах спірних правовідносин існує спір про право цивільне, що підлягає розгляду за правилами господарського судочинства;

- Мін`юст оскаржуваним наказом скасував реєстраційну дію, якою було внесено до ЄДР відомості щодо припинення майнових (корпоративних) прав в однієї особи (позивача) та виникнення у інших осіб (учасників товариства), що спростовує публічно-правовий характер цього спору;

- за вимогою про скасування наказу Мін`юсту про визнання незаконною та скасування реєстраційної дії належним відповідачем є орган, який таке рішення прийняв, а саме - Мін`юст; оскарження наказу Мін`юсту про скасування записів у ЄДР безпосередньо пов`язано із захистом позивачем своїх майнових прав та інтересів;

- скасована Мін`юстом реєстраційна дія стосувалася збільшення частки учасників товариства у статутному капіталі товариства внаслідок перерозподілу частки товариства; скасування наказу Мін`юсту зачіпатиме права цих учасників, що може свідчити про ознаки процесуального статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, проте у жодному разі не свідчить про наявність спору позивача із зазначеними суб`єктами;

- не є співвідповідачами у справі ані стягувачі, для забезпечення прав яких накладався виконавцем відповідний арешт, ані відповідний виконавець, оскільки вони не є суб`єктами тих приватних (корпоративних) правовідносин, щодо яких вирішується дана справа; те, що вирішення цієї справи може впливати на їхні права у інших правовідносинах, не означає, що до них позивач мав заявляти позовні вимоги, оскільки наявність певної матеріально-правової зацікавленості у результатах розгляду справи є ознакою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;

- Мін`юст є належним відповідачем, адже внаслідок скасування ним реєстраційної дії відбулися зміни у майнових правовідносинах, в яких бере участь позивач, щодо корпоративних прав, відомості щодо яких вносилися на підставі скасованої реєстраційної дії; участь Мін`юсту як відповідача (якщо позивач вважає його винним в порушенні прав) у спорі не змінює його господарсько-правового характеру;

- суд повинен розглянути справу про скасування наказу в межах позовних вимог, і якщо позивач бажає оскаржити лише вказаний наказ - відмова у судовому розгляді в цій ситуації є обмеженням права на доступ до суду, оскільки обрання неправильного способу захисту - є підставою для відмови у задоволенні позову. Вимога про оскарження наказу Мін`юсту в даному випадку може бути похідною вимогою, якщо вона заявлена разом із основною вимогою, наприклад, такою, як вимога про визнання правочину недійним. Якщо ж позивач обґрунтовує незаконність спірного наказу саме порушенням з боку державного органу під час розгляду скарги і винесення відповідного наказу, то така вимога не є похідною від будь-якої іншої вимоги, а є основною вимогою (постанова ВС КГС від 01.06.2021 у справі №910/5000/20);

- відступ від заявлених в ухвалі правових позицій є значно ширшим питанням, яке зачіпає й позиції, які висловлювалися в інших постановах Верховним Судом.

32. 30.09.2021 та 04.10.2021 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Херсонбуд" та ОСОБА_11 надійшли письмові пояснення, які Верховний Суд залишає без розгляду, оскільки зазначені особи не є учасниками справи та право на подання пояснень такими "зацікавленими особами" процесуальне законодавство не передбачає.

Рух касаційної скарги, підстави передачі справи на розгляд палати

33. Верховний Суд ухвалою від 28.05.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд справи за касаційною скаргою Мін`юсту призначив на 14.07.2021. Ухвалою від 14.07.2021 оголосив перерву до 21.07.2021.

34. Перевіривши матеріали справи, дослідивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про передачу справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів ВС КГС для відступу від правових висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №640/18150/19 (колегія суддів: Баранець О.М., Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.), від 10.06.2020 у справі №910/11688/19 (колегія суддів Стратієнко Л.В., Губенко Н.М., Ткач І.В.).

35. Колегія суддів не погодилася з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.07.2021 у справі №640/18150/19 за позовом ОСОБА_12 до Мін`юсту про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту, що спірні правовідносини з огляду на їх суть та суб`єктний склад є правовідносинами, що виникли у сфері державної реєстрації юридичних осіб та є корпоративними, оскільки звернення до суду зумовлене необхідністю захисту корпоративних прав позивача.

36. Також колегія суддів не погодилася з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.06.2020 у справі №910/11688/19 за позовом ОСОБА_13 до Мін`юсту про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, що звернення до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних і майнових прав позивача, та не відноситься до сфери публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

37. Колегія суддів вважала помилковим підхід щодо розгляду спорів між позивачем та Мін`юстом про скасування наказу як корпоративних чи майнових, та таким, що не відповідає висновкам ВП ВС (висновки, викладені у постановах від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 18.12.2018 у справі №902/672/16, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 04.06.2019 у справі №821/1504/17, від 18.06.2019 у справі №924/478/18, від 18.06.2019 у справі №923/705/18, від 19.06.2019 у справі №802/385/18-а, від 25.06.2019 у справі №910/17792/17, від 02.07.2019 у справі №915/1089/16, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 26.02.2020 у справі №304/284/18, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а, від 07.04.2020 у справі №904/3657/18, від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, від 13.10.2020 у справі №640/22013/18) відповідно до такого:

- до 2018 року спори щодо визнання протиправними реєстраційних дій, скасування рішень про державну реєстрацію, реєстраційних записів та наказів Мін`юсту щодо скасування реєстраційних записів за позовами до державних реєстраторів чи Мін`юсту розглядалися переважно судами адміністративної юрисдикції (як спори із суб`єктами владних повноважень);

- протягом 2018-2019 років ВП ВС змінила юрисдикційну належність таких категорій справ, застосувавши єдиний концептуальний підхід, який не залежав від того, чи йшлося про реєстраційні дії або записи, вчинені на підставі Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" чи Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

- ВП ВС, визначаючи характер спору як приватноправовий, орієнтувалася на суть спору, а не на визначений позивачем суб`єктний склад учасників справи, вважала, що такий спір виникає саме між юридичними та фізичними особами, одна із яких має зареєстроване право, а інша його оспорює; державний реєстратор чи Мін`юст у таких спорах може бути співвідповідачем, але не може бути єдиним відповідачем, адже в нього немає і не може бути спору про цивільне право чи корпоративного спору з позивачем, вимоги до Мін`юсту мають похідний характер і їх задоволення залежить від того, як буде вирішений спір про право;

- розглядати такі спори з державним реєстратором або Мін`юстом в господарській юрисдикції, не вирішуючи спір про право, а лише шляхом перевірки дотримання адміністративних процедур (реєстраційної, розгляду скарг) є помилковим; спір між заявником та Мін`юстом не може вважатись корпоративним чи спором про право цивільне, адже Мін`юст не претендує на належність йому об`єкта права власності (частки у капіталі);

- вирішенню судом питання щодо реєстрації права має обов`язково передувати вирішення питання про належність права тій чи іншій особі, що неможливо зробити у спорі, де відповідачем є лише Мін`юст; скасування чи не скасування реєстраційної дії або визнання недійсним наказу Мінюсту не вирішує спір остаточно, адже сама підстава проведення реєстраційної дії (рішення, договір, інший правочин) не визнається недійсною;

- Мін`юст не є належним відповідачем у спорі про цивільне право чи у корпоративному спорі, а може виступати лише співвідповідачем (до якого заявлено похідні вимоги) або третьою особою.

38. Колегія суддів також звернула увагу на правову позицію ВП ВС щодо того, що будь-які зміни складу учасників і розміру часток можуть бути внесені до ЄДР лише на підставі рішень суду про витребовування частки чи визначення розміру статутного капіталу та часток учасників. Вимога про скасування рішень загальних зборів чи реєстраційних дій або наказу Мін`юсту не є належним способом захисту, якщо йдеться про зміни складу учасників чи розміру внеску (постанови від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а). Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася й колегіями суддів ВС КГС при розгляді корпоративних спорів. Якщо скасування наказу Мін`юсту може призвести до змін розміру часток учасників та розміру капіталу юридичної особи, зазначених у ЄДР, то вимога про скасування наказу Мін`юсту є неналежним способом захисту.

39. Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду ухвалою від 05.08.2021 прийняв до розгляду справу №910/5971/20 за касаційною скаргою Мін`юсту на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021, розгляд справи призначив на 06.10.2021. У судовому засіданні відкладено розгляд справи до 11.10.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо визначення юрисдикції

40. Відповідно до ч.1 от.300 ГПК суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а відповідно до ч.4 цієї статті суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4 та 8 ч.1 ст.310, ч.2 ст.313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

41. У касаційній скарзі скаржник не заявляв, що Мін`юст є неналежним відповідачем у справі; що такий спір взагалі неможливо вирішувати у судах господарської юрисдикції (чи будь-яких інших юрисдикціях), а також те, що вирішенню судом питання щодо реєстрації права та незаконності наказу Мін`юсту має обов`язково передувати вирішення питання про належність права тій чи іншій особі. З підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції судове рішення також не оскаржується.

42. Водночас порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (ч.2 ст.313 ГПК).

43. З цих підстав, з метою забезпечення єдності судової практики відповідно до вимог ч.1 ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів", необхідно розглянути питання, порушені в ухвалі про передачу справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів, та зробити висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів.

44. Відповідно до чинного нормативно-правового регулювання у сфері державної реєстрації Мін`юст та його територіальні органи здійснюють розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту у межах компетенції, визначеної Законом "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

45. Процедуру здійснення розгляду скарг Мін`юстом за обома законами визначає Порядок №1128, який не встановлює правові наслідки щодо цивільних (корпоративних) прав у разі скасування судом рішення Мін`юсту про задоволення скарги у сфері державної реєстрації юридичної особи.

46. Єдиний наслідок, який визначає п.17 Порядку №1128, - це внесення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону.

47. Закон також встановлює, що у такому разі рішення виконуються не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру (абз.1 ч.7 ст.34 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

48. Закон "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" містить різне правове регулювання щодо наслідків прийняття такого рішення.

49. Зокрема, відповідно до пп."а" п.2 ч.6 ст.34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" за результатами розгляду скарги Мін`юст та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування реєстраційної дії.

50. А згідно з пп.2 та 3 ч.1 ст.25 цього Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема: скасування реєстраційної дії/запису в ЄДР; рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до ст.34 цього Закону.

51. Натомість пп."а" п.2 ч.6 ст.37 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що за результатами розгляду скарги Мін`юст та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

52. При цьому, абзаци 2 та 3 ч.3 ст.26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статтю викладено у новій редакції Законом №340-IX від 05.12.2019) визначають, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп."а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Мін`юсту (у випадку, передбаченому пп."а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

53. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

54. Отже, Законом "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено особливості відносин, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

55. Натомість Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" аналогічні положення (що скасування реєстраційної дії, що допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням корпоративних прав) не містить.

56. Це обумовлено особливістю відносин, що виникають у сфері прав на нерухоме майно та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.2 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

57. Натомість у корпоративних правовідносинах державна реєстрація - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в ЄДР, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (п.4 ч.1 ст.1 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

58. З урахуванням викладеного, палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справах з оскарження наказів Мін`юсту, прийнятих відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не застосовані у цій справі з предметом позову про оскарження наказу Мін`юсту, прийнятого відповідно до ст.34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", з огляду на неподібність правовідносин та різне нормативно-правове регулювання.

59. Палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів звертає увагу, що ВП ВС розглядала лише одну справу про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту, прийнятого за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації юридичних осіб (постанова від 04.06.2019 у справі №821/1504/17). У цій справі ВП ВС зробила висновок, що спір у справі не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК, оскільки спірні правовідносини виникли саме, зокрема, щодо правомірності переходу частки у статутному капіталі цього товариства до іншої особи, призначення керівника та зміни місця його знаходження, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

60. У справі, що переглядається, Мін`юст скасував реєстраційну дію, проведену державним реєстратором за зверненням не іншої особи, а самого ТОВ "Плисецький кар`єр". Скарга на цю реєстраційну дію подана до Мін`юсту приватним виконавцем Говоровим П.В., який мотивував цю скаргу порушеннями чинного законодавства про державну реєстрацію.

61. Відповідно до ч.1 ст.5 ГПК, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

62. Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 ЦК таким способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

63. Окрім того, у ч.2 ст.20 ГК також визначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

64. Згідно з ч.10 ст.34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

65. Отже, наказ Мін`юсту може бути оскаржений до суду згідно з прямою вказівкою закону, і відповідати за таким позовом має саме Мін`юст (належний відповідач), як орган влади, що прийняв відповідне рішення.

66. У ч.13 ст.20 ГПК передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

67. Водночас, чинним законодавством не визначено прямого обов`язку особи, яка подає позов щодо оскарження рішення Мін`юсту, попередньо чи одночасно звертатися до суду з позовом до особи, за скаргою чи в інтересах якої був прийнятий відповідний наказ про скасування реєстраційної дії. Об`єднання в одній позовній заяві декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги, є правом позивача, а не його обов`язком.

68. Те, що окремі вимоги щодо реєстраційних дій (зокрема, про скасування реєстраційних дій, що вчинені державними реєстраторами) можуть розглядатися в межах однієї справи як похідні від спору, що виник з корпоративних відносин, не виключає право позивача заявляти позов лише з однією вимогою про скасування рішення Мін`юсту, якщо позивач обґрунтовує незаконність спірного наказу порушенням закону саме державним органом під час розгляду скарги. У такому разі така вимога не є похідною від будь-якої іншої вимоги, а є основною вимогою.

69. Палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів вважає, що відмова у задоволенні позову щодо визнання незаконним наказу Мін`юсту з тих підстав, що така вимога не є ефективним способом захисту права позивача, або з тих підстав, що така вимога може розглядатися як похідна (а не основна), суперечитиме ч.2 ст.55 Конституції України, відповідно до якої конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Таке право є безумовним, тому не може бути обмежене шляхом покладання на позивача обов`язку заявляти додаткові вимоги.

70. Конституційний Суд України у рішенні від 23.05.2001 №6-рп/2001 зазначив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина та відповідно до ч.2 ст.64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абз.4 п.3 мотивувальної частини).

71. Висновок про відмову в задоволенні позову через неможливість оскарження лише наказу Мін`юсту без заявлення одночасно інших вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак - порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та статей 55, 124 Конституції України.

72. Щодо правильності обраного способу захисту слід також виходити з того, що якщо Мін`юст має право скасувати реєстраційну дію у процедурі адміністративного оскарження (квазісудова процедура), і від особи, яка звертається до Мін`юсту зі скаргою, не вимагається у такому разі одночасне чи попереднє звернення до суду з позовом про право цивільне, то суд тим більше має таке право (скасувати наказ Мін`юсту та скасувати реєстраційну дію шляхом задоволення позову).

73. У постанові від 14.01.2021 у справі №910/838/20 колегія суддів ВС КГС також дійшла висновку, що спір у справі про визнання неправомірним та скасування наказу Мін`юсту "Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" №606/5 від 27.02.2019 та зобов`язання вчинити дії, заявлений до відповідача - Мін`юсту не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

74. На сьогодні сформована стала практика Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що такі спори мають розглядатися господарськими судами (постанови від 14.08.2019 у справі №826/15468/17, від 06.02.2020 у справі №640/20032/18, від 21.12.2020 у справі № 640/12435/19, від 08.07.2021 у справі № 640/6595/20).

75. З урахуванням викладеного, палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів вважає, що відсутні вагомі підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.06.2020 у справі №910/11688/19 та від 08.07.2021 у справі №640/18150/19, стосовно можливості вирішення господарським судом спору про скасування наказу Мін`юсту, у якому відповідачем є лише Мін`юст. Палата уточнює, що такі спори за своєю суттю є найбільш наближеними до таких, що виникають з корпоративних відносин відповідно до п.3 та п.4 ч.1 ст.20 ГПК, оскільки пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, а також виникають з корпоративних прав в юридичній особі.

Щодо способу захисту

76. Висновок ВП ВС, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств (див. постанови від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а), у справі, що переглядається, не застосований, оскільки цей висновок стосувався спору, що виник між учасниками товариства, а також спору щодо оскарження дій державного реєстратора.

77. Такий висновок не виключає (і у постановах ВП ВС відсутнє відповідне обґрунтування) можливість окремого розгляду у суді спору про визнання незаконним наказу Мін`юсту у сфері державної реєстрації юридичної особи, якщо позивач вважає, що його право чи законний інтерес порушені внаслідок прийняття такого наказу.

78. Окрім того, спір за позовом ТОВ "Торговий дім "Труд" (переможця електронних торгів з продажу частки) до ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" про витребування частки вже розглядався у справі №911/1422/20. У цій справі ухвалено рішення про відмову в позові.

Щодо законності наказу Мін`юсту

79. Рішення суду апеляційної інстанції щодо незаконності оспорюваного наказу Мін`юсту ґрунтуються, зокрема, на тому, що 1) ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" на момент вчинення спірної реєстраційної дії не було внесене до Єдиного реєстру боржників за виконавчими провадженнями; 2) норми ч.2 ст.4 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в редакції закону від 31.01.2019, чинній на момент вчинення реєстраційної дії від 15.10.2019, передбачали, що державна реєстрація проводиться незалежно від місця знаходження юридичної чи фізичної особи.

80. Верховний Суд не погоджується із зазначеними висновками Північного апеляційного господарського суду із наступних підстав.

(1) Щодо наявності арешту частки на момент вчинення реєстраційної дії

81. Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність арешту частки на момент здійснення реєстраційної дії є помилковим, оскільки на момент вчинення реєстраційної дії (15.10.2019) частка у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" знаходилася під арештом, що встановлено судами у справі №911/459/20 (зокрема й у постанові Верховного Суду від 03.02.2021), у якій брали участь і ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", і приватний виконавець Говоров П.В.

82. Зокрема, встановлено, що 26.09.2019 приватний виконавець Говоров П.В. при примусовому виконанні провадження №58064919 виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника; постановив описати та накласти арешт на частку в статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", учасником (засновником) якого є ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" (код ЄДРПОУ 03577160). Розмір внеску до статутного фонду - 96 250 грн.

83. Окрім цього, у матеріалах справи наявні копії витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 07.12.2018 №57768661 та постанови про арешт майна боржника від 07.12.2018 ВП №57871535 (а.с.234- 235 т.3), відповідно до яких приватним виконавцем Говоровим П.В. було накладено арешт на все майно, що належить ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" у межах суми звернення стягнення (32 384 605,32 грн).

84. Таким чином, Верховний Суд погоджується з аргументами скаржника про те, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність арешту на частку на момент проведення реєстраційних дій є безпідставним, не ґрунтується на наданих сторонами доказах, наявних в матеріалах справи.

85. Палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково вдався до встановлення обставин та оцінки правомірності дій приватного виконавця, зокрема щодо накладення арешту на майно, оскільки відповідно до ч.1 та ч.5 ст.74 Закону "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

(2) Щодо вчинення реєстраційної дії за межами області, на території якої знаходиться юридична особа

86. Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції про те, що Мін`юст застосував при ухваленні наказу неналежну редакцію Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" і що згідно чинної на момент вчинення реєстраційної дії редакції цього Закону реєстраційна дія могла проводитися незалежно від місця знаходження юридичної чи фізичної особи; Верховний Суд звертає увагу на наступне.

87. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент проведення оскаржуваної реєстраційної дії місцезнаходженням ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" була Київська область, тоді як оскаржувана реєстраційна дія була проведена державним реєстратором Сімоником Я.І., робоче місце якого знаходиться у Вінницькій області.

88. Редакція ч.2 ст.4 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачала (як до внесення змін так і після), що реєстраційні дії здійснюються у межах області, на території якої товариство має місцезнаходження. Лише щодо електронної реєстрації було дозволено здійснювати її щодо юридичних осіб по всій Україні (незалежно від місцезнаходження). Зазначена норма, на момент здійснення оспорюваної реєстраційної дії, була викладена у наступній редакції:

"Державна реєстрація проводиться незалежно від місця знаходження юридичної чи фізичної особи в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації на підставі документів, поданих в електронній формі, що проводиться незалежно від місця знаходження юридичної чи фізичної особи в межах України.

За рішенням Міністерства юстиції України державна реєстрація на підставі документів, поданих у паперовій формі, може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини".

89. Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності" від 03.10.2019 (набрав чинності 02.11.2019) ч.2 ст.4 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" ч.2 ст.4 замінено двома новими частинами, зокрема, такого змісту:

"2. Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих у паперовій формі, проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи.

За наказом Міністерства юстиції України державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих у паперовій формі, у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в межах України.

Державна реєстрація фізичних осіб - підприємців на підставі документів, поданих у паперовій та електронній формі, а також державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих в електронній формі, проводиться незалежно від їх місця знаходження".

90. Застосування судом першої інстанції неправильної редакції ч.2 ст.4 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не вплинуло на правильність висновків суду щодо незаконності вчинення реєстраційної дії.

91. У справі, що переглядається, реєстраційна дія була здійснена на підставі документів, поданих у паперовій формі, а тому вона могла бути здійснена лише державним реєстратором, який має право на здійснення реєстраційних дій у Київській області.

92. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що оскаржувана реєстраційна дія державного реєстратора Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоника Я.І. суперечила ч.2 ст.4 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", що встановлено Комісією (здійснення реєстраційної дії щодо юридичної особи, місцезнаходження якої не співпадає з регіоном робочого місця державного реєстратора). Протилежний висновок суду апеляційної інстанції щодо можливості проводити реєстраційні дії у Винницькій області щодо юридичної особи, місцезнаходженням якої є Київська область, не відповідає вимогам вказаного Закону.

(3) Щодо невстановлення Мін`юстом порушення прав та законних інтересів приватного виконавця Говорова П.В.

93. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Мін`юстом (Комісією) не було встановлено, чи були порушені права або законні інтереси скаржника - приватного виконавця Говорова П.В. реєстраційною дією від 15.10.2019 №13561050017003028 і яким чином.

94. Верховний Суд відхиляє цей довід та звертає увагу на те, що приватним виконавцем Говоровим П.В. був накладений арешт як на все майно, так і на частку у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр". Частка була виставлена на торги. Здійснення державним реєстратором Сімоником Я.І. реєстраційної дії, внаслідок якої розмір арештованої частки був зменшений до 0,15% є порушенням вимог чинного законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб, яке призвело до зупинення торгів і створило перешкоди для виконання судових рішень, ухвалених на користь стягувача (кредитора ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр"). Для виконання своїх обов`язків, передбачених Законом "Про виконавче провадження", та з метою захисту інтересів стягувача (кредитора) за відповідними виконавчими провадженнями приватний виконавець Говоров П.В. звернувся зі скаргою до Мін`юсту, за наслідком якої незаконний реєстраційний запис був скасований.

95. Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанцій дійшов необґрунтованих висновків про незаконність наказу Мін`юсту та, відповідно, наявність підстав для його скасування, тоді як суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки щодо правильного застосування норми права

96. Наказ Мін`юсту, прийнятий за результатом розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу у сфері державної реєстрації юридичних осіб, оскаржується особою, права та законні інтереси якої порушено.

97. Якщо позивач заявив лише вимогу про скасування наказу у сфері державної реєстрації юридичних осіб як основну, Мін`юст може бути єдиним відповідачем у справі.

98. Такі спори підлягають розгляду за правилами господарського судочинства як найбільш наближені до спорів, що виникають з корпоративних відносин та щодо прав в юридичній особі, які відповідно до п.3 та п.4 ч.1 ст.20 ГПК відносяться до юрисдикції господарських судів.

99. Позовна вимога про визнання наказу незаконним є належною, відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, що визначений у п.10 ч.2 ст.16 ЦК та у ч.2 ст.20 ГК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. Пунктом 4 ч.1 ст.308 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

101. Згідно зі ст.312 ГПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст.300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

102. Оскільки суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Судові витрати

103. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.14 ст.129 ГПК).

104. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на позивача відповідно до ст.129 ГПК.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №910/5971/20 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/5971/20 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" (08622, Київська область, Васильківський район, с.Плесецьке, Гранкар`єр, код ЄДРПОУ 03577160) на користь Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Кондратова

Судді О. Баранець

Г. Вронська

Н. Губенко

О. Кібенко

О. Кролевець

О. Мамалуй

Л. Стратієнко