ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №199/5324/19

адміністративне провадження №К/9901/7795/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області, Національної поліції України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, прийняте у складі судді Кальника В.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Головко О.В. (головуючий), Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області, Національної поліції України, в якому просив:

1.1. визнати протиправною (неправомірною) бездіяльність Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо видалення інформації стосовно розшуку позивача Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області в період з 01.01.1996 по 30.04.1996 за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 215-3 Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року) та його припинення, з Інформаційного порталу Національної поліції України;

1.2. зобов`язати відповідачів видалити з Інформаційного порталу Національної поліції України інформації стосовно розшуку позивача Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області в період з 01.01.1996 по 30.04.1996 за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 215-3 Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року) та його припинення.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що на Інформаційному порталі Національної поліції України наявні дані про розшук ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області з 01.01.1996 по 30.04.1996 за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 215-3 КК України (в редакції 1961 року) та припинення розшуку 30.04.1996 у зв`язку з затриманням, що, на його думку, порушує його права. При цьому позивач зауважує, що він ніколи не перебував в розшуку, на заяву про видалення інформації щодо його розшуку з відповідних порталів, отримав відмову, в якій було надано роз`яснення про звернення із відповідним позовом до суду. Позивач вважає, що відповідачами допущена бездіяльність щодо виключення інформації з інформаційних систем, оскільки стосовно позивача постанов про притягнення його в якості обвинуваченого не виносилось, тому його неможливо було оголосити в розшук, у зв`язку із чим інформація, що міститься у реєстрах щодо розшуку позивача, не відповідає дійсності та є всі підстави для виключення її з відповідних реєстрів..

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 15.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Управління інформаційно-аналітичної підтримки із запитом щодо надання інформації стосовно його притягнення до кримінальної відповідальності та наявності розшуку у період з 1990 року по теперішній час.

5. 15.05.2019 року на заяву позивача від Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області надано відповідь за вих. №26/277-к, у якій зазначено, що перевіркою відомостей встановлено наступне:

- за даними персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутня інформація про притягнення до кримінальної відповідальності;

- за даними Інформаційного порталу Національної поліції України наявна інформація щодо розшуку Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області у період з 01.01.1996 по 30.04.1996 за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 статті 215-3 Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року). Розшук припинено 30.04.1996 у зв`язку із затриманням.

6. 20.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про видалення інформації щодо розшуку з відповідних порталів, адже ніколи в розшуку не перебував.

7. На заяву позивача від 20.05.2019 Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області надано відповідь за вих. №26/287-к від 24.05.2019, якою повідомлено, що Управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Дніпропетровській області відмовлено у задоволенні заяви про видалення інформації стосовно розшуку Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області у період з 01.01.1996 по 30.04.1996 за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.215-3 Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року) та його припинення, з Інформаційного порталу Національної поліції України, у зв`язку із відсутністю правових підстав. Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03.08.2017 року №676 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.2017 року за №1059/30927) "Про затвердження Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему "Інформаційний портал Національної поліції України" розпорядником системи є Національна поліція України, що унеможливлює видалення інформації. Також, для підтвердження інформації про постійне проживання у період розшуку на території республіки Молдова та недійсності інформації щодо розшуку, позивачу було рекомендовано звернутись до органів суду для вирішення питання згідно чинного законодавства.

8. Вважаючи бездіяльність відповідачів, яка полягає у не видаленні інформації стосовно його розшуку у період з 01.01.1996 по 30.04.1996 за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.215-3 Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року) та його припинення, з інформаційного порталу Національної поліції України протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, позов задоволено.

10. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачами на вимогу суду не надано документального підтвердження перебування позивача у розшуку в період з 01.01.1996 по 30.04.1996, не надано копій процесуальних документів, на підставі яких внесено спірні відомості до Інформаційного порталу Національної поліції України, а тому має місце протиправна бездіяльність відповідачів щодо видалення відповідної інформації.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровської області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

12. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди не врахували висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2019 у справі №807/1456/17.

12.1. Крім того, скаржник посилається на те, що оперативно-розшукові та дактилоскопічні обліки створені з метою запобігання вчинення кримінальних правопорушень, а також оперативного розслідування кримінальних правопорушень, тому вилучення даних із зазначених баз обліку (як і їх внесення) повинно відбуватися в рамках кримінального провадження на підставі постанови органу досудового слідства або вирок суду. Вилучення з оперативно-розшукових чи дактилоскопічних баз даних інформації про осіб в рамках адміністративного судочинства може призвести до створення негативного прецеденту, що в свою чергу може призвести до неможливості попередити кримінальні правопорушення, а також унеможливить швидке розслідування вчинених кримінальних правопорушень.

12.2. В касаційній скарзі відповідач також посилається на те, що ОСОБА_1 не було надано до суду та ГУНП в Дніпропетровській області процесуальний документ, складений у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу, який би давав правові підстави для вилучення інформації щодо його розшуку Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області в період з 01.01.1996 по 30.04.1996 за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.215-3 Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року) та припинення розшуку та будь-які документальні підтвердження того, що ГУНП порушено ч. 1 ст. 10, п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", які передбачають, що інформація, яка знаходиться в автоматизованій базі даних управління інформаційної підтримки ГУНП є неточною, неповною, застарілою.

13. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

V. Джерела права й акти їх застосування

14. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

17. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про Національну поліцію" поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.

18. Основні завдання, призначення, суб`єктів та структуру інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", а також умови її функціонування визначає Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему "Інформаційний портал Національної поліції України", затверджене Наказом МВС України від 03.08.2017 року №676 (далі - Положення).

19. Відповідно до пункту 2 розділу І Положення інформаційно-телекомунікаційна система "Інформаційний портал Національної поліції України" (далі - система ІПНП) - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно-аналітичного забезпечення. Система ІПНП є складовою частиною єдиної інформаційної системи МВС (далі - СІС МВС).

20. Відповідно до пункту 1 розділу II Положення основними завданнями системи ІПНП є:

20.1. інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Національної поліції України;

20.2. забезпечення наповнення та підтримки в актуальному стані інформаційних ресурсів баз (банків) даних, що входять до ЄІС МВС;

20.3. забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу;

20.4. забезпечення електронної взаємодії з МВС та іншими органами державної влади.

21. Відповідно до пункту 2 розділу II Положення система ІПНП призначена для:

21.1. формування інформаційних ресурсів ЄІС МВС;

21.2. обробки інформації, яка утворена в процесі діяльності поліції;

21.3. надання безпосереднього оперативного доступу до інформаційних ресурсів ЄІС МВС;

21.4. генерації інтерфейсів та оброблення тимчасових наборів даних для здійснення інформаційної взаємодії органів (підрозділів) поліції з іншими органами державної влади, органами правопорядку іноземних держав, міжнародними організаціями;

21.5. здійснення пошукових та аналітичних функцій для використання інформації з інформаційних ресурсів (баз даних) поліції, МВС та інших органів державної влади в межах службової діяльності відповідно до рівня доступу і повноважень за запитом або регламентом;

21.6. використання програмних компонентів геоінформаційних підсистем для візуалізації інформації у вигляді електронних карт, автоматичної зміни зображеного образу об`єкта в залежності від зміни його характеристик, зміни масштабу та деталізації картографічної інформації в інформаційних ресурсах;

21.7. забезпечення автоматизації процесів управління силами та засобами поліції;

21.8. забезпечення електронного документообігу в органах (підрозділах) поліції, обміну електронними документами з МВС;

21.9. комплексного захисту інформації та розмежування доступу до інформації, що зберігається в базах даних системи ІПНП.

22. Відповідно до пункту 1 розділу ІII Положення інформаційними ресурсами системи ІПНП є інформація, що утворена в процесі діяльності поліції та використовується для формування:

22.1. тимчасових наборів даних, що створюються в процесі діяльності поліції та використовуються для наповнення та підтримки в актуальному стані баз (банків) даних, які входять до ЄІС МВС та визначені статтею 26 Закону України "Про Національну поліцію";

22.2. баз даних у сфері управлінських відносин, необхідних для виконання покладених на поліцію повноважень;

22.3. баз даних, необхідних для забезпечення щоденної діяльності поліції, у сфері трудових відносин, фінансового забезпечення, документообігу.

23. Згідно з пунктом 4 розділу ІII Положення порядок формування та використання інформаційних ресурсів системи ІПНП регулюється окремими нормативно-правовими актами із дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних" та інших актів законодавства у сфері захисту персональних даних.

24. Відповідно до пункту 1 розділу ІV Положення розпорядником системи ІПНП є Національна поліція України.

25. Згідно з пунктом 3 розділу ІV Положення користувачами системи ІПНП є посадові особи органів (підрозділів) поліції, яким в установленому порядку надано право доступу до інформації в цій системі.

26. Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань №823/188 від 23 серпня 2002 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2002 року №738/7026 (далі - Інструкція №823/188) об`єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку. Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних оперативно-довідкових картотек (далі - ОДК) і дактилоскопічних картотек (далі - ДК), у тому числі з використанням автоматизованих банків даних та автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем. Централізований облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України, а регіональний (місцевий) облік - управліннями (відділами) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях. У місті Києві і Київській області алфавітний і дактилоскопічний облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України.

27. Пунктом 3.1 Інструкції №823/188 визначено, що підстави для поставлення на облік осіб, які засуджені або притягаються до кримінальної відповідальності, оголошені в розшук, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом: а) постанова про притягнення як обвинувачуваного; б) вирок суду; в) санкціоновані прокурором протоколи, складені відповідно до статті 426 КПК України; г) постанова про заведення оперативно-розшукової справи; ґ) постанова про затримання особи, яка підозрюється в занятті бродяжництвом.

28. Порядок вилучення облікових документів передбачений підпунктом11.1 Інструкції №823/188.

29. З оперативно-довідкових картотек Департаментом інформатизації при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються: а) раніше складені облікові документи у разі їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку; б) алфавітні картки на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, до яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, при заміні цих карток на арештантські або картки з рішенням суду; в) облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок; г) облікові документи, що підлягають вилученню у зв`язку із закінченням строку їх зберігання (пункт10 Інструкції №823/188).

30. Відповідно до пп. 10.2.4 "ґ" п. 10.2 Інструкції №823/188, в оперативно-довідкових картотеках облікові документи зберігаються: на осіб, оголошених у розшук, - до припинення розшуку його ініціатором.

VI. Висновок Верховного Суду

31. Перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

33. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з повідомленням від 01.10.2019 за № 5280/27/04/3-2019, наданим Національною поліцією України до суду першої інстанції, станом на 01.10.2019 за архівними даними автоматизованих обліків Національної поліції України наявна інформація стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого 01.01.1996 Амур-Нижньодніпровським РВ Дніпропетровського МУ ГУМВСУ в Дніпропетровській області (АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) оголошено у державний розшук за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 215-3 КК України (в редакції 1961 року). Розшук припинено 30.04.1996 у зв`язку з розшуком (затриманням) особи. Станом на 01.01.2019 ОСОБА_1 , 1977 р. н., у державному розшуку не перебуває.

34. Також відповідач повідомив суд, що надати копії документів, які стали підставою для внесення відомостей про оголошення та припинення розшуку громадянина ОСОБА_1, неможливо у зв`язку з закінченням термінів зберігання архівних матеріалів у паперовому вигляді. Архівні відомості наявні виключно в електронному вигляді в Інтегрованій інформаційно-пошуковій системі органів внутрішніх справ України та Інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України".

35. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за даними персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутня інформація про притягнення до кримінальної відповідальності.

36. Як було вказано вище та не спростовується відповідачем, відповідно до підпункту11.1 Інструкції №823/188 з оперативно-довідкових картотек Департаментом інформатизації при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються: а) раніше складені облікові документи у разі їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку; б) алфавітні картки на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, до яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, при заміні цих карток на арештантські або картки з рішенням суду; в) облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок; г) облікові документи, що підлягають вилученню у зв`язку із закінченням строку їх зберігання (пункт10 Інструкції №823/188).

37. При цьому згідно з пп. 10.2.4 "ґ" п. 10.2 Інструкції №823/188, в оперативно-довідкових картотеках облікові документи зберігаються: на осіб, оголошених у розшук, - до припинення розшуку його ініціатором.

38. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог та помилковістю доводів відповідача, що підставою для вилучення з картотеки УІЗ документів є виключно постанова органу досудового слідства або вирок суду, оскільки, як вбачається з наведеними вище нормами права, таке вилучення може відбуватися, у тому числі внаслідок закінчення строку зберігання облікових документів.

39. Водночас аргументи скаржника про невідповідність судових рішень висновкам Великої Палати Верховного Суду, висловленим у справі №807/1456/17 відхиляються Верховним Судом, оскільки зміст судових рішень та встановлені судами обставини у цій справі не є подібними до правовідносин, що були предметом спору у справі №807/1456/17.

40. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

41. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

42. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; пункт 29).

43. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

44. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

45. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №199/5324/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова