Ухвала

02 березня 2020 року

м. Київ

справа № 210/2320/19

провадження № 61-3000ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про відшкодування витрат на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (далі - ПАТ "Криворіжгаз") про відшкодування витрат на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що 24 січня 2019 року між ним, ПАТ "Криворіжгаз" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" було підписано Заяву-Приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам та Заяву-Приєднання до умов договору розподілу природного газу (побутовим споживачам).

Того ж дня, між ним та АТ "Криворіжгаз" було укладено договір підряду

№ 29А501-1382-19, за умовами якого ПАТ "Криворіжгаз" зобов`язалося виконати роботи з реконструкції системи газопостачання, та встановити у квартирі позивача індивідуальний лічильник газу, а він прийняти та оплатити надані послуги. Вартість робіт за договором становить 3 287,78 грн. Індивідуальний лічильник газу мембранний (тип ВК-G 1,6 M, заводський номер № 11886514), вартістю 1 225,00 грн позивач придбав за власні кошти. У лютому 2019 року працівниками ПАТ "Криворіжгаз" було встановлено та опломбовано індивідуальний лічильник газу у його квартирі. Після чого він звернувся до відповідача із заявою про компенсацію витрат за встановлення індивідуального лічильника газу. У квітні 2019 року йому було надано відповідь, що у ПАТ "Криворіжгаз" відсутня можливість здійснити компенсацію витрат, понесених позивачем на встановлення індивідуального лічильника природного газу.

Посилаючись на те, що відмова здійснити компенсацію витрат, понесених ним на встановлення індивідуального лічильника природного газу є неправомірною, грубо порушує його права та спричиняє йому моральні страждання, що призвело до погіршення стану здоров`я, просив визнати його право на компенсацію витрат за самостійне забезпечення та встановлення побутовим споживачем індивідуального лічильника газу; визнати відмову ПАТ "Криворіжгаз" щодо компенсації витрат на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу незаконною; стягнути з ПАТ "Криворіжгаз" компенсацію витрат на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу у розмірі 4 512,78 грн. та на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано право на компенсацію витрат за самостійне забезпечення та встановлення побутовим споживачем індивідуального лічильника газу

за ОСОБА_1, власником квартири АДРЕСА_1 . Визнано відмову ПАТ "Криворіжгаз" у виплаті компенсації витрат на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу за адресою споживача такою, що суперечить вимогам частини другої статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Стягнуто з ПАТ "Криворіжгаз" на користь ОСОБА_1 витрати на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу у розмірі

4 512,78 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2019 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій 12 лютого 2020 року до Верховного Суду, АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Згідно частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом спору у даній справі є зобов`язання ПП "Десна-Експерт-М" припинити дії, що порушують права позивача, як споживача та зобов`язання укласти договір на виконання робіт з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва та обслуговування житлового будинку, будівель і споруд (присадибна ділянка).

Ціна позову у даній справі становить 24 512,78 грн, що станом на 01 січня

2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00х100=210 200,00).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Касаційна скарга містить посилання на те, що даній категорії справ відсутній правовий висновок Верховного Суду, що є підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Як вбачається з інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскаржувані в касаційному порядку судові рішення, з урахуванням позовних вимог та конкретних обставин даної справи, не суперечать правовим висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню;

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про відшкодування витрат на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко