Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 523/7319/16-ц

провадження № 61-17175 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник - заступник начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гончаренко Андрій Віталійович,

стягувач - ОСОБА_5,

боржник - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Парапана В. Ф., Панасенкова В. О., Громіка Р. Д. від 06 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року заступник начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гончаренко А. В. (далі - Суворовський ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, виконавча служба) звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення. Заява мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2016 року стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики по 109 944 грн 50 коп. та судовий збір у розмірі по 1 099 грн 44 коп. з кожного. Постановою заступника начальника виконавчої служби від 12 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження із виконання вказаного рішення суду та в ході виконавчих дій відносно боржника було встановлено наявність у нього нерухомого майна - домоволодіння по АДРЕСА_1 із зареєстрованою в ньому неповнолітньою дитиною ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до пункту 4.5.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень на адресу Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради було надіслано листа щодо надання дозволу органом опіки та піклування щодо можливості проведення виконавчих дій стосовно передачі на реалізацію домоволодіння, однак було відмовлено в наданні такого дозволу, тому реєстрація неповнолітньої дитини унеможливлює подальше виконання виконавчого документу. Посилаючись на вищевикладене, заявник просив змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом

м. Одеси 15 березня 2016 року, шляхом реалізації вказаного вище домоволодіння із зареєстрованою неповнолітньою дитиною

ОСОБА_8

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Середи І. В. від 18 липня 2016 року заяву заступника начальника Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення суду шляхом реалізації домоволодіння по

АДРЕСА_1 із зареєстрованою неповнолітньою дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник іншого майна не має, а реалізація вказаного домоволодіння не зашкодить правам та інтересам зареєстрованої в ньому малолітньої дитини.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, ухвалу суду першої інстанції скасовано і постановлено нову ухвалу про відмову у задоволення заяви.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заява державного виконавця про зміну способу виконання рішення зводиться до зміни змісту рішення. Крім того, така зміна способу та порядку виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обовʼязки субʼєктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду у разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше, однак апеляційним судом не встановлено обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим у розумінні статті 373 ЦПК України 2004 року.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що подальше виконання рішення неможливе у звʼязку з тим, що вичерпані всі законні заходи примусового характеру, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 12 квітня 2016 року заступником начальника Суворовського ВДВС Одеського МУЮ відкрито виконавче провадження із виконання виконавчого листа № 523/16632/15-ц, виданого Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 грошової суми у розмірі 111 043 грн 94 коп.

Звертаючись до суду із заявою, державний виконавець зазначав, що в ході проведення виконавчих дій відносно боржника було встановлено наявність на праві власності останнього нерухомого майна - домоволодіння по АДРЕСА_1, де зареєстрованою значиться малолітня дитина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

У звʼязку з тим, що у вказаному будинку зареєстрована малолітня дитина, виконуючи положення пункту 4.5.9. Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 04 квітня 2012 року № 512/5, яким передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону, державним виконавцем скеровано до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, листа про отримання попереднього дозволу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має малолітня дитина.

Згідно з відповіддю виконуючого обовʼязки голови Суворовської райдержадміністрації Одеської міської ради з метою захисту прав та інтересів дитини, підстави для надання дозволу на вчинення правочину щодо реалізації арештованого нерухомого майна, розташованого по

АДРЕСА_1, відсутні.

Вважаючи зазначену обставину такою, що ускладнює (унеможливлює) виконання рішення суду, державний виконавець звернувся до суду із заявою про зміну порядку та способу виконання вказаного рішення із стягнення грошових коштів на звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до статті 14 ЦПК України 2004 року судові рішення, що набрали законної сили, обовʼязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовʼязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, після набрання рішенням законної сили воно є обовʼязковим до виконання на всій території України, а уповноважені посадові особи державної виконавчої служби як єдиного органу примусового виконання рішень судів зобовʼязані була вжити усіх необхідних заходів задля його належного та своєчасного виконання.

Встановивши наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання, відповідає правилу частини першої статті 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 373 ЦПК України 2004 року, чинного на час розгляду заяви судами, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімʼї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. При цьому, розглядаючи заяву про зміну способу та порядку виконання рішення, суд не вправі змінювати зміст рішення або його суть.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Відповідно до встановлених Законом України "Про виконавче провадження" способів і порядку виконання судових рішень про стягнення грошових коштів такий спосіб як звернення стягнення на майно боржника віднесено до загального порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника і є однією із послідовних дій державного виконавця, які підлягають вчиненню ним без необхідності отримувати на це дозвіл, в тому числі суду, а отже його застосування не потребує встановлення або зміни способу і порядку виконання в порядку, передбаченому статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження" і статтею 373 ЦПК України

2004 року.

Таким чином, встановивши вказані вище обставини, правильно застосувавши норми матеріального права із дотриманням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви заступника начальника Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про зміну способу і порядку виконання рішення.

Слід зазначити, що звернення стягнення на майно боржника у спірних правовідносинах не є новим заходом для реалізації рішення, що підлягає примусовому виконанню, оскільки такий захід може бути застосований державним виконавцем самостійно.

Крім того, звернення стягнення на будинок у виконавчому провадженні відбувається з дотриманням положень Закону України "Про виконавче провадження" і всі питання, які виникають при цьому, підлягають вирішенню державним виконавцем без втручання суду, який ухвалив рішення.

Доводи касаційної скарги про неможливість подальшого виконання рішення суду спростовуються вищенаведеним.

При цьому суд розʼяснює право сторони виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою, якщо особа вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушені його права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С.Ф. Хопта