Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа № 242/2951/16-ц
провадження № 61-34743 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Обʼєднана компанія "Укрвуглереструктуризація",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 лютого 2017 року у складі судді Пирогової Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Курило В. П., Мірути О. А., Соломахи Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Обʼєднана компанія "Укрвуглереструктуризація" (далі -
ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація") про визнання незаконним та скасування наказу на звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він з 27 травня 2015 року працював у ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" на посаді заступника генерального директора з питань охорони праці, техніки безпеки та екології.
05 травня 2016 року під час телефонної розмови з начальником відділу кадрів та головним бухгалтером йому було доведено до відомо, що його звільнено за прогул без поважних причин. 19 травня 2016 року він отримав повідомлення
ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" № 527 про звільнення відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), до якого долучено копію наказу № 22к від 05 травня 2016 року, та роз`яснено необхідність з`явитися на підприємство для отримання трудової книжки.
Вказане свідчить про порушення керівником ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" ОСОБА_2 його права на працю.
Посилаючись на те, що його звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, у період його тимчасової непрацездатності, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" від 05 травня 2016 року № 22к "Про звільнення"; поновити його на посаді заступника генерального директора з питань охорони праці, техніки безпеки та екології з 05 травня 2016 року; стягнути з
ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2016 року по день поновлення на роботі та 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 24 січня 2017 року задоволено клопотання ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 24 лютого
2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі уДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" з 04 травня 2016 року на посаді заступника генерального директора з питань охорони праці, техніки безпеки та екології, та визнано незаконним та скасованонаказ від 05 травня 2016 року №22к "Про звільнення".
Стягнуто з ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі
82 548,00 грн та 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Вирішено питання розподілу судових витратта допущенонегайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1 з підстав передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України - за прогули без поважних причин, ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" не здійснило всіх заходів щодо з`ясування обставин відсутності позивача на робочому місці, не урахувало, що він з 04 травня
2016 року перебував на лікарняному, чим допустив звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності, що суперечить положенням трудового законодавства. Внаслідок порушення трудових прав, період вимушеного прогулу позивача склав 204 робочі дні, а тому з ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток у розмірі 82 548,00 грн. Крім того, неправомірними діями відповідача позивачеві були заподіяні моральні страждання, на відшкодування яких суд вважав необхідним стягнути 1 000,00 грн.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28 квітня 2017 року, залишену без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від
22 червня 2017 року, відмовлено у задоволенні заяви ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" про ухвалення додаткового рішення у справі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" відхилено, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 лютого
2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано відсутністю правових підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині покладення обов`язку з відшкодування шкоди, заподіяної ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" у зв`язку з незаконним звільненням працівника, на винну службову особу - ОСОБА_2, оскільки він не є відповідачем за заявленими ОСОБА_1 вимогами, що не позбавляє підприємство можливості заявити самостійний позов до ОСОБА_2 на підставі положень статті 237 КЗпП України.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вересні 2017 року, ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" просило скасувати ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року та змінити рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 лютого 2017 року у частині покладення матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" внаслідок незаконного звільнення працівника ОСОБА_1 на винну службову особу - ОСОБА_2
Касаційна скарга обгрунтована тим, що за змістом положень статті 237 КЗпП України, суд, встановивши, що звільнення чи переведення працівника здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі, зобов`язаний покласти на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що звільнення позивача із займаної посади здійснено з порушенням вимог закону, не визначив винну службову особу у незаконному звільненні працівника, незважаючи на те, що за клопотанням відповідача до участі у справі було залучено, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору генерального директора ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" ОСОБА_2, який підписав наказ від 05 травня 2016 року № 22-к про звільнення позивача.
Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
05 червня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 серпня 2017 року в частині вирішених позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому у касаційному порядку не переглядається.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду заступника генерального директора з питань охорони праці, техніки безпеки та екології ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація", у період з
27 травня 2015 року по 04 травня 2016 року
Наказом ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" від 05 травня 2016 року № 22к "Про звільнення", позивача 04 травня 2016 року звільнено із займаної ним посади з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин.
З листка непрацездатності серії АГС № 837308 та довідки ТОВ "Клініка імені Гальченко В. В." від 04 травня 2016 року № 136 убачається, що з 04 травня
2016 року по 06 травня 2016 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному та мав приступити до роботи 07 травня 2016 року.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення на роботі, стягнення середнього за час вимушеного прогулу відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що звільнення позивача із займаної посади відбулося у період його тимчасової непрацездатності, а тому наявні підстави для задоволення його позовних вимог у цій частині.
Вирішуючи зазначений спір, суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, генерального директора
ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" ОСОБА_2, який обіймав зазначену посаду з 26 серпня 2015 року по 14 липня 2016 року, та підписав оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.
За змістом зазначеної норми, обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації покладається на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Частиною третьою статті 233 КЗпП України встановлено річний строк для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, який починає обраховуватися з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Конструкція статті 237 КЗпП України дає підстави для висновку, що результати розгляду трудового спору щодо незаконного звільнення працівника, можуть мати наслідком покладення на службову особу, винну у його незаконному звільненні, обов`язку з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації після оплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто у підприємства, організації, установи з часу виплати сум незаконно звільненій особі, виникає право регресної вимоги до працівника, винного в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу. Такі вимоги не можуть бути вирішені одночасно у справі за позовом працівника до власника чи уповноваженого ним органу, у якій зазначена службова особа залучена до участі у справі як третя особа.
Процесуальні права та обов`язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, визначені статтею 27 ЦПК України 2004 року, що була діючою на час вирішення спору в судах, яка не покладає на третю особу обов`язку нести відповідальність щодо пред`явлених до відповідача позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про те, що суд одночасно з вирішенням питання про стягнення з роботодавця на користь незаконно звільненого працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, зобов`язаний був визначити винну службову особу та покласти на неї, як третю особу, матеріальну відповідальність за незаконне звільнення позивача, не грунтуються на нормах трудового та процесуального законодавства.
Зважаючи на викладене, правильними є висновок апеляційного суду про те, що результати розгляду трудового спору та фактична виплата підприємством належних грошових коштів ОСОБА_1, присуджених за рішенням суду, є підставою для звернення відповідача з окремим позовом до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству у зв`язку з незаконним звільнення працівника. Звернення до суду з таким позовом є правом, а не обов`язком власника або уповноваженого ним органу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" залишити без задоволення.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник
