Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 369/5375/17

провадження № 61-13347св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави,

відповідачі: Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Гаращенка Д. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся з позовом до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позов мотивований тим, щорішенням Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року відведено в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району для ведення особистого селянського господарства.

На підставі цього рішення сільської ради ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, який зареєстровано 21 квітня 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 011094701121.

Відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 03 березня 2017 року № 01-01/73, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 відведена за рахунок земель водного фонду, а саме: за рахунок 25-метрової прибережної захисної смуги річки Горенка в межах Горенської сільської ради.

Із інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383 вбачається, що річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою річки Ірпінь, згідно з класифікацією річок України належить до малих річок та має площу водозабору 29,1 км2, прибережні захисні смуги р. Горенка становлять 25 метрів.

Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Водночас відсутність цього проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену 25-метрову зону від урізу води.

Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Чинне на час прийняття спірного рішення водне та земельне законодавство взагалі не передбачало можливість відведення земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами природних водних об`єктів загальнодержавного значення у приватну власність для будь-яких потреб, в тому числі і для ведення особистого селянського господарства.

Всупереч статей 58, 59, 60, 61, 84 Земельного кодексу України, статей 4, 6, 80, 85, 88, 89 Водного кодексу України Горенською сільською радою відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення - річки Горенка для особистого селянського господарства, де заборонено розорювання земель, а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.

Крім того, спірну земельну ділянку Горенською сільською радою відведено з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

За інформацією Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації від 09 березня 2017 року № 01.1-26/305, Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 27 лютого 2017 року № 36, а також ДП "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" від 10 березня 2017 року № 180 Генеральний план с. Горенка розроблено інститутом "УКРНДПШроцивільсільбуд" у 1999 році та затверджено рішенням Горенської сільської ради від 22 червня 2001 року. Рішенням зазначеної ради від 09 жовтня 2014 року затверджено коригування генерального плану с. Горенка. Функціональне призначення території, за рахунок якої земельну ділянку відведено у приватну власність ОСОБА_1 - для озеленених територій загального користування.

Отже, оспорюване рішення щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 прийняте усупереч вимог статей 60, 83, 118 ЗК України, статей 21 Закону України "Про основи містобудування", статей 3, 12 Закону України "Про планування і забудову територій", у порушення визначеного чинною містобудівною документацією функціонального призначення території, за рахунок озеленених територій загального користування, які не можуть передаватись у приватну власність.

Враховуючи, що землі водного фонду не підлягають передачі у власність, Горенська сільська рада, приймаючи спірне рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, крім того, незаконно змінила цільове призначення земельної ділянки, внаслідок чого її неправомірно відведено в приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене, вважав, що рішення 18 сесії 5 скликання Горенської сільської ради від 10 квітня 2008 року, яким відведено в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 для ведення особистого селянського господарства є незаконним та підлягає скасуванню. Відповідно й державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 також має бути визнаний недійним.

Також звертав увагу на те, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у лютому-березні 2017 року за результатами опрацювання інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22.02.201.7 № 17-08/383 та інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 03 березня 2017 року № 01-01/73, якими підтверджено факт відведення спірної земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель водного фонду. Зі змісту самого лише оспорюваного рішення ради про відведення у приватну власність відповідача земельної ділянки неможливо встановити порушення вимог законодавства. Лише шляхом аналізу документів та інформації, отриманої прокуратурою області відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від органів влади, установ та організацій, встановлено факт порушень вимог земельного законодавства.

З урахуванням зазначеного, позивач просив суд:

визнати незаконними та скасувати рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року щодо відведення в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

визнати недійсним державний акт серії ЯК № 357002 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 площею 0,1693 га, виданий на ім`я ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час розгляду справи в суді прокурор не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка накладається на землі водного фонду, оскільки з листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 02 листопада 2017 року № 01-01/489 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером на землі водного фонду, а саме 25-ти метрову прибережну захисну смугу малої річки Горенка не накладається.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року щодо відведення в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Визнано недійсним державний акт серії ЯК № 357002 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 площею 0,1693 га, виданий на ім`я ОСОБА_1 21 квітня 2010 року.

Стягнуто з Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 000,00 грн. з кожного.

Стягнути з Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 8 008,00 грн з кожного.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоспірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 відведена для ведення особистого селянського господарства з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель за рахунок земель водного фонду, а саме за рахунок 25-метрової прибережної захисної смуги річки Горенка в межах Горенської сільської ради та за рахунок озеленених територій загального користування. Також відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що на момент ухвалення судового рішення було відсутнє порушення права або інтересу, що підлягає судовому захисту. Апеляційний суд захистив не порушене право позивача, оскільки станом на дату прийняття судових рішень в даній справі земельна ділянка не перетиналася з межами земель водного фонду, що підтверджується матеріалами справи та висновком експерта. При цьому коригування поворотних точок земельної ділянки відбулося в межах Закону. Координати ділянки, за якими відображалося місцезнаходження земельної ділянки на Публічній кадастровій карті (і на картографічних матеріалах використаних ДП "Київгеоінформатика" для надання відповіді прокуратурі) були помилковими.

Звернувшись до ТОВ "Інститут незалежної експертної оцінки", була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення зовнішньої межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) переданої у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Горенка, Горенської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області. Оригінал розробленої документації був поданий в Центр надання адміністративних послуг при Києво-Святошинській районній державній адміністрації для внесення змін в кадастрі.

Однак, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки таким поясненням, вказавши, що відповідачем не надано копій документів, на підставі яких відбулася зміна координат земельної ділянки.

Крім того, порушення законодавства з боку державних органів не можуть бути підставою для порушення прав громадян, оскільки наявність порушень з боку органу публічної влади при укладені договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

При цьому, Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року відмовлено.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 28 вересня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16; від 06 листопада 2019 року у справі № 522/14454/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року безоплатно передано ОСОБА_1 у приватну власність із земель запасу Горенської сільської ради земельну ділянку площею 0,1693 га, розташовану в межах села Горенка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного рішення сільської ради ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯК № 37002, який зареєстровано 21 квітня 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 011094701121.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 не відчужувалось.

Відповідно до листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 03 березня 2016 року № 01-01/73 наданого на запит прокуратури Київської області, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 повністю накладається на землі водного фонду, а саме: на водну поверхню малої річки Горенка та на її 25-ти метрову прибережну захисну смугу. Вказаний висновок зроблено на підставі викопіювання з топографічних матеріалів, а саме з топографічної карти масштабу 1:1000, номенклатурного листа М-36-9-Б-в-2 1993 року видання та матеріалів космічної зйомки станом місцевості на 2007, 2008 та 2016 роки із нанесеними межами земель водного фонду та земельних ділянок.

Згідно з листом Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 02 листопада 2017 № 01-01/489, наданого на запит представника відповідача ОСОБА_2, межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 нанесені згідно наданого каталогу координат на викопіювання з топографічного плану масштабу 1:2000 на територію с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області станом на 2017 рік. Земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на землі водного фонду, а саме: 25-ти метрову прибережну захисну смугу малої річки Горенка не накладається.

За інформацією Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383, річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою р. Ірпінь, згідно з класифікацією річок України належить до малих річок та має площу водозабору 29,1 км2, прибережні захисні смуги по обидва береги річки Горенка мають бути 25 метрів.

З листа відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 27 лютого 2017 року № 36 та листа ДП "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" від 10 березня 2017 року № 180 вбачається, що відповідно до чинного генерального плану села Горенка, територія ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 за функціональним призначенням відноситься до озеленених територій загального користування.

Річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою р. Ірпінь, згідно з класифікацією річок України належить до малих річок та прибережні захисні смуги р. Горенка становлять 25 метрів, що підтверджується листом Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383 та не заперечується учасниками справи.

Відповідно до листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 03 березня 2016 року № 01-01/73 з якого вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 повністю накладається на землі водного фонду, а саме: на водну поверхню малої річки Горенка та на її 25-ти метрову прибережну захисну смугу. Вказаний висновок зроблено на підставі викопіювання з топографічних матеріалів, а саме з топографічної карти масштабу 1:1000, номенклатурного листа М-36-9-Б-в-2 1993 року видання та матеріалів космічної зйомки станом місцевості на 2007, 2008 та 2016 роки із нанесеними межами земель водного фонду та земельних ділянок, копії яких долучені до вказаного листа.

В листі Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 02 листопада 2017 № 01-01/489 вказано інформацію станом на 2017 рік, тоді як оспорюється рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року, тому обставинами, які підлягають доказуванню у даному спорі є додержання чи порушення вимог земельного законодавства при наданні у власність відповідачки земельної ділянки станом на 2008 рік.

Також з поземельної книги Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, відкритої 14.08.2015 року вбачається, що в ній наявні два кадастрові плани вказаної земельної ділянки, а саме: запис від 14.08.2015 року №002 та запис від 06 жовтня 2017 року № 005.

В основу листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 02 листопада 2017 № 01-01/489 було покладено змінені координати поворотних точок спірної земельної ділянки згідно запису від 06 жовтня 2017 року № 005.

Виправлення у відомості про координати поворотних точок спірної земельної ділянки були внесені 06 жовтня 2017 року за заявою ОСОБА_1 . Розробник документації із землеустрою ТОВ "Інститут незалежної експертної оцінки".

З листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 14 червня 2018 року №10-10-0.222-9522/2-18 вбачається, що згідно з відомостями, які містяться в Національній кадастровій системі, земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, площею 0,1693 га, з видом використання "Для ведення особистого селянського господарства", зареєстрована в Державному реєстрі земель до 2013 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого ТОВ "Інститут незалежної експертної оцінки" та обліковується за ОСОБА_1 . Відомості про дану земельну ділянку було перенесено з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку. Поземельну книгу на земельну ділянку реєстратором було відкрито на підставі документів, наявних в архіві Управління. За результатами здійсненого пошуку, в тому числі - за матеріалами інвентаризації архіву Управління, проведеної за дорученням Прем`єр міністра України від 11.10.11 №48661/1/1-11 та за наказом Держкомзему від 14.10.11 №576 (зі змінами, внесеними наказом Держкомзему від 18.10.11 №578), документація із землеустрою, на підставі якої 06 жовтня 2017 року було внесено зміни у відомості про координати поворотних точок до поземельної книги на зазначену земельну ділянку, в архіві Управління не виявлена, оскільки не була передана туди її розробником.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02 квітня 2020 року № 3900/19-41/7892-7895/20-41 згідно з яким: межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, визначені згідно запису 002 від 14 серпня 2015 року у поземельній книзі за даними ТОВ "Гео-Сервіс Плюс", перетинаються із нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги для р. Горенка, площа під перетином становить 0,1338 га. Також зроблено висновок про те, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, визначені згідно запису 005 від 06 жовтня 2017 року у поземельній книзі за даними ТОВ "Інститут незалежної експертної оцінки", не перетинаються із нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги р. Горенка. Виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 згідно запису № 005 від 06 жовтня 2017 року призвело до відсутності перетину зазначеної земельної ділянки із нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги для р. Горенка.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури посилався на те, що Горенська сільська рада, приймаючи спірне рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, оскільки землі водного фонду не підлягають передачі у власність, крім того, незаконно змінила цільове призначення земельної ділянки та неправомірно передала в приватну власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини першої статті 45 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною другою статті 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивачаю.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.

Згідно з абзацами першим, другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 554/2483/16-ц (провадження № 61-10475св19) зазначено, що: "тлумачення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу…При зверненні з позовом у цій справі прокурор вказав, що таке звернення викликано необхідністю захисту майнових інтересів територіальної громади міста Полтава та реалізації конституційного права громадян користуватися об`єктами права власності Українського народу за бездіяльності органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження. Полтавська міська рада як орган, що представляє інтереси територіальної громади міста Полтава та є законним представником зазначеної земельної ділянки, яка на момент розпорядження нею відповідачем належала до земель комунальної власності, заходи для її повернення не вживає, що свідчить про бездіяльність органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах…Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відповідачі та Полтавська міська рада заявляли про відсутність у прокурора підстави для представництва інтересів держави у цій справі як самостійного позивача (а. с. 108-111 т. 1, а. с. 91-94 т. 3, а. с. 60-68, 162-168 т. 4), не перевірили відповідність позову, зміст якого свідчить про його пред`явлення в інтересах Полтавської міської ради, положенням статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який не містить зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому Полтавська міська рада як орган, що уповноважений представляти інтереси територіальної громади міста Полтава у спірних правовідносинах, не визначена прокурором і особою, яка має відповідати за позовом у спірних правовідносинах (відповідачем)".

Ураховуючи викладене, судипри вирішенні спору не перевірили та не встановили наявність виключного випадку для подачі даного позову заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури. Зокрема, не з`ясували, який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб`єкт владних повноважень відсутній.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З метою необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року в справі № 554/2483/16-ц (провадження № 61-10475св19), колегія суддів вважає, що судові рішення ухвалені частково без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 412, 413, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року скасувати.

Справу № 369/5375/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанова Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

В. І. Крат

Судді:

Н. О. Антоненко І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов