Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 643/3720/15-ц

провадження № 61-18762св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В.,

Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення часток співвласників.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 25 травня 2016 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд

до суду першої інстанції.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2017 року

в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Перерозподілено ідеальні частки співвласників житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано право власності ОСОБА_1 на 16/100 частини замість 49/300 частини,

а ОСОБА_2 - на 68/100 частини замість 71/100 частини.

Визнано, що частина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, складає 16/100 частини замість 25/300 та 49/300 частин.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_6 звернулася із заявою про відшкодування судових витрат, понесених

ОСОБА_1 за увесь час розгляду справи № 643/3720/15-ц.

Короткий зміст оскаржуваної додаткової постанови апеляційної інстанції

Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 13 листопада

2019 року заяву ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_6, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 930 грн 12 коп. судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 930 грн 12 коп. судових витрат.

Задовольняючи заяву, апеляційний суд виходив із положень статті 141 ЦПК України та дійшов висновку про необхідність зміни розподілу судових витрат

у зв`язку з прийняттям нової постанови.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 , в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, заявник просить додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати й відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1, поданої представником - ОСОБА_6, про розподіл судових витрат, понесених

у зв`язку із судовим розглядом цієї справи.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що в порушення положень статті 133 ЦПК України представник позивача, ставлячи питання про відшкодування судових витрат, понесених ОСОБА_1 за увесь час розгляду справи

№ 643/3720/15-ц, не зазначив у заяві всіх складових таких судових витрат,

а апеляційний суд визначив такі складові на власний розсуд.

Також заявник вказує, що апеляційним судом не дотримано положень статті

134 ЦПК України, оскільки задоволено заяву про відшкодування судових витрат не зважаючи на те, що позивачем не подано до суду разом з першою заявою

по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат,

які сторона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи,

що є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат,

за винятком суми сплаченого судового збору.

Апеляційним судом також не дотримано частини восьмої статті 141 ЦПК України, оскільки задоволено заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат, попри те, що останньою відповідних доказів щодо вартості експертизи суду

не подано ні до закінчення судових дебатів ні протягом п`яти днів після ухвалення рішення, із заявою про відстрочення надання доказів позивач до суду також не зверталася.

Також посилається на те, що апеляційним судом не було дотримано положень статті 141 ЦПК України, відповідної до якої судовий збір покладається

на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тоді як судові витрати було стягнуто з відповідачів не зважаючи на часткове задоволення позову.

Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу

Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_2 до Верховного Суду не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне

провадження у вказаній справі, цивільну справу № 643/3720/15-ц

з Московського районного суду м. Харкова було витребувано ухвалою

від 16 грудня 2019 року, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду

від 13 листопада 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення часток співвласників призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було сплачено: судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 243 грн 00 коп. відповідно до платіжного доручення (квитанції) № 5913/з3 від 10 березня 2015 року; судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Московського районного суду м. Харкова

від 18 грудня 2015 року у розмірі 536 грн 00 коп. відповідно до платіжного доручення (квитанції) № 5913/з56 від 29 грудня 2015 року; судовий збір

за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду Харківської області

від 26 січня 2016 року в розмірі 584 грн 64 коп. відповідно до платіжного доручення (квитанції) № 5911/з7 від 10 лютого 2016 року; судовий збір

за подання апеляційної скарги на рішення Московського районного суду

м. Харкова від 15 лютого 2017 року у розмірі 536 грн 00 коп. відповідно

до платіжного доручення (квитанції) № 5913/з8 від 23 лютого 2017 року.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2017 року

за клопотанням ОСОБА_1 призначено будівельно-технічну експертизу проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса. Вартість експертизи становила

3 960 грн, яка ОСОБА_7 була сплачена у повному обсязі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення,

які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність

того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги

ОСОБА_2 , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Вирішуючи заяву ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_6,

апеляційний суд дійшов висновку, що стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають судовий збір за подання позовної заяви в розмірі

243 грн 00 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року у розмірі

536 грн 00 коп., судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2016 року у розмірі 584 грн

64 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2017 року у розмірі 536 грн 00 коп.,

а також витрати, пов`язані з оплатою судової будівельно-технічної експертизи

в розмірі 3 960 грн, тобто вважав, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 5 860 грн 24 коп. по 2 930 грн 12 коп. з кожного із відповідачів (243,60 + 536 + 584,64 +

536 + 3 960 = 5 860,24 : 2 = 2 930,12).

Однак з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна

з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною другою вказаної вище статті розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 2 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частинами першою, другою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з частинами шостої, сьомої статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

За правилами частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення

позову - на відповідача, а в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати

з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним

до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін,

в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони

або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,

які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,

що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до пункту 13 частини третьої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою, другою, третьою статті 246 ЦПК України встановлено,

що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею

270 цього Кодексу.

Ураховуючи відсутність у матеріалах справи попереднього (орієнтовного)

розрахунку сум судових витрат, які ОСОБА_1 понесла і які очікує понести

у зв`язку із розглядом справи, відсутність у заяві переліку витрат,

про відшкодування яких йдеться, незаявлення до закінчення судових дебатів про відшкодування судових витрат та неподання ОСОБА_1 заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, а також порушення порядку та строків для подання заяви

про ухвалення додаткової постанови, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Відшкодуванню підлягають лише витрати, пов`язані з оплатою судового збору

із застосуванням положень статті 141 ЦПК України щодо пропорційності покладення на сторони судового збору відповідно до частки задоволених вимог.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом просила визначити ідеальні частки співвласників житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, визнавши, що ОСОБА_2 належить 67/100 частини замість 71/100 частини, їй належить 17/100 частини замість 49/300 частини, ОСОБА_5 - 16/100 частини замість

25/300 та 49/300 частини, а апеляційним судом перерозподілено ідеальні частки співвласників вказаного вище житлового будинку з надвірними будівлями,

та визнано право власності ОСОБА_1 на 16/100 частини замість

49/300 частини, ОСОБА_2 - на 68/100 частини замість 71/100 частини, визнано, що частина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, складає 16/100 частини замість 25/300 та 49/300 частин, тобто задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 частково, на 94,22%, тобто судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання позовної заяви, за подання апеляційної скарги

на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року,

за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду Харківської області

від 26 січня 2016 року, за подання апеляційної скарги на рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2017 року підлягає стягненню

з відповідачів у розмірі 94,22% від сплаченої суми а саме: 94,22% від 1 900,24 грн (243,60 + 536 + 584,64 + 536 = 1 900,24), що складає 1 790,40 грн, тобто стягненню з кожного з відповідачів підлягає 895,20 грн (1 790,40 : 2 = 895,20).

Колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, прийнявши по суті правильну додаткову постанову щодо відшкодування судових витрат. Тому мотивувальну та резолютивну частину додаткової постанови Харківського апеляційного суду від 13 листопада

2019 року необхідно змінити з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині

або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права

або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми процесуального права, а зміна судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, прийнята апеляційним судом додаткова постанова підлягає зміні,

а заява про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню, стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати в сумі 895,20 грн з кожної.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції

та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки ОСОБА_1 судовий збір за розгляд заяви про відшкодування судових витрат, а ОСОБА_2 ­- за розгляд касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду, не сплачувався, відсутні передбачені чинним цивільним процесуальним законодавством підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 895,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 895,20 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.