ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року

м. Київ

Справа № 635/7519/20

Провадження № 51-2223 км 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220430000710 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Харківський районний суд Харківської області ухвалою від 16 лютого 2022 року кримінальне провадження № 12020220430000710 від 04 травня 2020 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України закрив на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.

Полтавський апеляційний суду ухвалою від 19 травня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування оскаржуваного судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вважає, що суд дійшов необґрунтованого висновку про необхідність закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, оскільки стороні захисту було відкрито матеріали провадження в порядку ст. 290 КПК України за 4 дні до закінчення строку досудового розслідування, а тому суд апеляційної інстанції помилково вказав, що останнім днем строку досудового розслідування є 09 листопада 2020 року, а не 10 листопада 2020 року.

Наголошує на тому, що відповідно до витягу з ЄРДР щодо руху кримінального провадження № 12020220430000710 від 04 травня 2020 року звернення до суду з обвинувальним актом відбулося 06 листопада 2020 року, тобто згідно з положеннями ст. 219 КПК України в межах визначених строків.

Окрім того, прокурор зазначає, що 09 листопада 2020 року обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні був переданий посадовій особі канцелярії Харківської обласної прокуратури, яка уповноважена його прийняти та відправити поштовим зв`язком до Харківського районного суду Харківської області, що повністю узгоджується з положеннями ст. 116 КПК України.

Разом з тим зазначає, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги докази сторони обвинувачення, якими підтверджується направлення обвинувального акту до суду в межах строку досудового розслідування.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПКУкраїни.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У цьому кримінальному провадженні зазначені вимоги закону судами виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 219 КПК України передбачено, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Вказаний строк може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 115 КПК України, якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже закон пов`язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження або з фактичним направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання.

Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, має три ключові стадії: початок - визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення - пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК України; закінчення - фіксується направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Тобто кінцевим моментом строку досудового розслідування є саме його закінчення як це передбачено у ст. 219 КПК України. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2021 року (справа № 344/6630/17).

Згідно з матеріалами кримінального провадження відомості про кримінальне правопорушення № 12020220430000710 внесені до ЄРДР 04 травня 2020 року.

Слідчим у кримінальному провадженні 24 червня 2020 року повідомлено ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

З цього часу ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного та йому було роз`яснено його права.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 серпня 2020 року строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було продовжено на 2 місяці, тобто до 24 жовтня 2020 року (т. 1 а.с. 101).

21 жовтня 2020 року слідчим Першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, складено повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування, яке 22 жовтня 2020 року було надіслано рекомендованим повідомленням ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 177-178).

За змістом ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не включається у строк досудового розслідування.

Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 24 жовтня 2022 року (справа № 216/4805/20, провадження № 51-4684 кмо 21) сформульовано висновок про те, що відповідно до положень ч. 5 ст. 219 КПК (в редакції Закону України № 2201-IX від 14.04.2022 року) не включається у строк досудового розслідування, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування.

День направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування.

З урахуванням вказаного вище висновку, оскільки направлення повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування відбулося 22 жовтня 2020 року, у сторони обвинувачення залишалося два дні строку досудового розслідування з моменту ознайомлення стороною захисту з матеріалами провадження для звернення до суду з обвинувальним актом в порядку п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України.

06 листопада 2020 року підозрюваний та його захисник ознайомились з матеріалами справи, що підтверджується їх підписами у протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, тобто вимоги ст. 290 КПК України було виконано і перебіг строку досудового розслідування продовжився (т. 1 а. с. 171).

Враховуючи вказане, гранична дата звернення до суду з обвинувальним актом припадала на 08 листопада 2020 року, що було вихідним день (неділя), а тому з урахуванням положень ч. 7 ст. 115 КПК України кінцевим строком для звернення до суду з обвинувальним актом у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України було 09 листопада 2020 року (понеділок, не святковий день).

Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, згідно з відміткою на конверті обвинувальний акт був направлений поштою на адресу Харківського районного суду Харківської області 10 листопада 2020 року (т. 1 а. с. 55).

Ця ж дата указана в якості вихідної дати документу з Харківської обласної прокуратури на адресу голови Харківського районного суду Харківської області на супровідному листі (т.1 а.с. 1). Згідно даними відбитку штемпеля суду на цьому ж супровідному листі обвинувальний акт отриманий місцевим судом 13 листопада 2020 року.

Враховуючи це, твердження прокурора про те, що обвинувальний акт направлено до суду в межах строку досудового розслідування, не відповідають обставинам провадження.

Окрім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав у своїй ухвалі від 19 травня 2022 року, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду, що доводи прокурора про передачу обвинувального акту в межах строку досудового розслідування посадовій особі канцелярії Харківської обласної прокуратури, яка уповноважена на прийняття та відправлення його поштовим зв`язком до Харківського районного суду Харківської області, є неналежними, оскільки у розумінні положень ст. 116 КПК України посадовою особою, яка уповноважена приймати документ чи скаргу, є особа того органу, до якого подається відповідний документ чи скарга.

Так само в цьому аспекті не можуть братися до уваги й доводи прокурора про те, що згідно з даними ЄРДР звернення до суду з обвинувальним актом у провадженні відбулося 06 листопада 2020 року, оскільки, як вказувалося вище, визначальним для цього є дата направлення поштою чи безпосереднього отримання судом вказаного акту, а не запис у ЄРДР.

Перевіривши ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та, зазначивши відповідні підстави ухваленого рішення, обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги.

Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження в межах касаційного розгляду не встановлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3