Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 759/13815/15-ц

провадження № 61-36279 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - Громадська організація «Садівницьке товариство «Ельвіра»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року у складі судді Шум Л. М. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М.,

Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Громадська організація «Садівницьке товариство «Ельвіра» (далі - ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків.

Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що з червня 2008 року відповідач є членом ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра», а тому зобов'язана дотримуватись вимог його Статуту.

ОСОБА_1 не виконує рішення загальних зборів ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра» щодо сплати членських та цільових внесків, що призвело до утворення у неї заборгованості, яка станом на 01 червня 2015 року становить 70 649,93 грн, з яких: 33 400,00 грн - сума основного боргу, 33 347,51 грн - інфляційні витрати, 3 902,42 грн - три відсотки річних, нараховані відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Короткий зміст рішень судів

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня

2015 року позов ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра» заборгованість по внескам у розмірі 33 400,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 33 347,51 грн, три відсотки річних у розмірі 3 902,42 грн та судовий збір у розмірі 706,50 грн, а всього - 71 356,43 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року та призначено справу до розгляду у загальному порядку.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року позов ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра» заборгованість по внескам у розмірі 33 400,00 грн, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на дату розгляду спору про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків та разових платежів відповідач є членом ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра», однак не виконує рішення загальних зборів товариства про затвердження плати по інженерній підготовці території, необхідності проведення гідронамиву, встановлення розміру членських внесків, вступного разового внеску за кожну ділянку, авансованих цільових внесків на інженерну підготовку (гідронамив), проект гідронамиву, електрифікації, інженерну підготовку доріг загального користування, встановлення межових знаків, що призвело до утворення у неї заборгованості по сплаті членських та цільових внесків у розмірі 33 400,00 грн. Оскільки інфляційні втрати та три відсотки річних не були предметом зобов'язань сторін, які виникли на підставі Статуту ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра», суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач як член ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра», відповідно до Статуту та рішення зборів, зобов'язана сплачувати вступний, щорічні членські та цільові внески, а тому їх несплата має наслідком стягнення з неї зазначених сум за рішенням суду.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, що надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у червні 2018 року, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від

05 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 березня

2017 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій не з'ясували та не надали належної оцінки господарсько-правовій формі діяльності позивача, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не врахували, що формою відповідальності членів ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра» за невиконання положень Статуту, є виключення із членів товариства, а не стягнення заборгованості за несплату членських та цільових внесків. Крім того суди необгрунтовано залишили поза увагою доводи позивача про пропуск позовної давності, незважаючи на те, що позивачеві з 15 травня

2010 року було достовірно відомо про порушення його прав щодо несплати нею членських та цільових внесків.

Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

14 червня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра» про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат та трьох відсотків річних у апеляційному порядку не оскаржувалися, а тому в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, установлені судами

Судами попередніх інстанцій установлено, що 11 серпня 2015 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра», яка згідно класифікації організаційно-правових форм господарювання є громадською організацією.

У червні 2008 року ОСОБА_1 була прийнята членом ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра» та сплатила вступний членський внесок у розмірі

1 500,00 грн. Станом на дату розгляду справу судами першої та апеляційної інстанції вона є членом ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра».

Відповідно до Статуту ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра» метою його діяльності є задоволення та захист спільних інтересів, пов'язаних з садівництвом, будівництвом садових будиночків, забезпеченням умов для відпочинку та оздоровлення своїх членів та їх родин.

Загальні збори установлюють на підставі затвердженого кошторису розміри щорічних членських, вступних та цільових внесків та строки їх внесення (пункт 4.2.6 Статуту)

Пунктом 2.4.7 Статуту передбачено, що член товариства зобов'язаний своєчасно сплачувати вступні, членські і цільові внески у розмірі і в термін, встановлені правлінням, загальними зборами товариства.

Судами установлено, що впродовж 2007-2014 років загальними зборами

ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра» приймалися рішення про встановлення членських та цільових внесків, зокрема рішеннями загальних зборів від

11 лютого 2007 року, 01 березня 2008 року, 24 травня 2008 року,

14 лютого 2009 року, 15 травня 2010 року, 21 травня 2011 року, 01 жовтня

2011 року, 08грудня 2012 року та 29листопада 2014 року затверджено плату по інженерній підготовці території, необхідність проведення гідронамиву, встановлено розмір членських внесків, вступного разового внеску за кожну ділянку, авансові цільові внески на інженерну підготовку (гідронамив), проект гідронамиву, на електрифікацію, інженерну підготовку доріг загального користування, встановлення межових знаків.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом (частина перша статті 83 ЦК України), згідно частини другої зазначеної статті товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Законодавець визначив різні організаційно-правові форми об'єднань громадян, які створюються для їх спільної діяльності, зокрема громадські організації та кооперативи.

Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод (стаття 1 Закону України «Про об'єднання громадян», у редакції на дату набуття відповідачем членства у ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра»).

Задовольняючи позовні вимоги ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті членських та цільових внесків, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що відповідач, як член ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра», відповідно до Статуту та рішення зборів зобов'язана сплачувати вступний, членські та цільові внески, а тому їх несплата має наслідком стягнення з неї зазначених сум за рішенням суду. Розмір заборгованості по сплаті членських та цільових внесків ОСОБА_1 не оспорювала. Твердження заявника про те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що несплата членських внесків відповідно до Статуту має правовим наслідком виключення з членів

ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра», а не стягнення заборгованості по таким платежем є неспроможними, оскільки пунктом 2.8. Статуту передбачено, що у разі несплати коштів, у розмірах, установлених загальними зборами, правління товариства звертається до суду для їх примусового стягнення.

Щодо доводів касаційної скарги про незастосування судами позовної давності, касаційний суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

ОСОБА_1 не заявляла про застосування позовної давності у заяві про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від

03 грудня 2015 року та в ході розгляду справи у загальному порядку в суді першої та апеляційної інстанції, а тому її твердження про необгунтоване залишення поза увагою судами попередніх інстанцій її клопотання про застосування позовної давності, є безпідставними.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про об'єднання громадян» громадські організації є об'єднання громадян, що створюються для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Статтею 2 Закону України «Про кооперацію» визначено, що кооператив є юридичною особою, утвореною фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб'єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства (стаття 3 Закону України «Про кооперацію»)

Кооперативи, як добровільні об'єднання громадян, створюються з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

При вирішенні спорів за участю однієї з організаційно-правових форм об'єднання громадян, судам необхідно враховувати, що дія Закону України «Про об'єднання громадян» не поширюється, зокрема, на кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством (стаття 1 Закону України «Про об'єднання громадян»).

Правовою підставою часткового задоволення позовних вимог ГО «Садівницьке товариство «Ельвіра» про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків, суд першої інстанції одночасно визначив норми Закону України «Про об'єднання громадян», Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», не врахувавши, що положення Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» не поширюються на правове регулювання громадських організацій, основною метою яких є неприбуткова діяльність спрямована на задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів її членів.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції на зазначене увагу не звернув, та не усунув неправильне застосування судом норм матеріального права. Зазначене не вплинуло на правильність висновків судів попередніх інстанцій при вирішенні спору по суті, разом з тим оскаржувані судові рішення підлягають зміні шляхом виключення з їх мотивувальної частини посилання на норми Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції необхідно змінити, виключивши з їх мотивувальної частини посилання на норми Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2017 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2017 року змінити, виключивши з мотивувальних частин зазначених судових рішень посилання на норми Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію».

У іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

Г. І. Усик