Постанова

Іменем України

29 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 213/4098/18

провадження № 61-14398св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "ІнГЗК"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві.

Позов обґрунтовано тим, що батько позивача ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання трудових обов`язків електрозварника ручного зварювання Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є відповідач. За фактом нещасного випадку складено акт від 31 липня 2001 року № 14 форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, відповідно до висновків якого причинами нещасного випадку, внаслідок якого загинув ОСОБА_2, та який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 годині 40 хвилин, зазначено: відсутність технологічної інструкції з ремонту насосів 12ГРК-8 (карти безпеки) і стенда для безпечного відкручування колеса насоса. Відсутність в технічному паспорті на експлуатацію та ремонт насосів 12ГРК-8 попередження про наявність небезпечного вузла в робочому колесі, нагрів якого неприпустимий через можливість вибуху. Неякісне проведення інструктажу з охорони праці без вказівки конкретних заходів безпеки під час видачі наряду на виконання робіт з ремонту насоса 12ГРК-8. Порушення трудової та виробничої дисципліни з боку ОСОБА_2 Смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок впливу носка робочого колеса насосу, який відлетів внаслідок вибуху.

Звістка про смерть батька призвела до того, що позивач зазнала сильного нервового потрясіння, незважаючи на сплив часу вона постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть батька не залишають її до теперішнього часу. Внаслідок втрати батька їй завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона назавжди позбавлена батьківського спілкування, турботи та любові рідного батька. Після загибелі батька її нормальні життєві зв`язки знищені, вона постійно відчуває почуття туги та самотності і до теперішнього часу не може оговтатися від втрати близької людини, перебуваючи в напруженому стані.

Моральну шкоду внаслідок смерті батька позивача оцінює у 384 200,00 грн, яку просить стягнути з відповідача на свою користь без утримання податків та зборів.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "ІнГЗК" на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, без утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 80 000, 00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_2 працював у ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є ПрАТ "ІнГЗК", і смерть його настала на виробництві під час виконання трудових обов`язків, тому його дочці має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року змінено, збільшено розмір моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ "ІнГЗК" на користь ОСОБА_1 з 80 000,00 грн до 200 000,00 грн, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2019 року ухвалено у справі додаткове рішення. Доповнено резолютивну частину постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року абзацом наступного змісту: "Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави, пропорційно задоволених вимог, судовий збір за подачу апеляційної скарги позивача у розмірі 2 997 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 00 (нуль) копійок".

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі урахував тяжкість та глибину страждань позивача у зв`язку із смертю рідної людини - її батька, безповоротність такої втрати, що спричинило їй тяжкі моральні страждання, у зв`язку з чим вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та збільшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 80 000,00 грн до 200 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ПрАТ "ІнГЗК" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12 серпня2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПрАТ "ІнГЗК".

У серпні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПрАТ "ІнГЗК".

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачем не в повній мірі доведено факт спричинення їй моральної шкоди та не надано належних доказів на її підтвердження.

Суд апеляційної інстанції, під час ухвалення судового рішення, не врахував характер вини відповідача, конкретні обставини справи, за яких настав нещасний випадок, причини його настання, дії батька позивача.

В аналогічних справах Верховний Суд погоджувався з висновками щодо відшкодування моральної шкоди у вказаній категорії справ у розмірі 80 000,00 грн, тому стягнення апеляційним судом з відповідача моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн не відповідає розумності, виваженості та справедливості, що свідчить про її явне завищення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що визначаючи розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції належним чином обґрунтував мотиви та підстави такого розміру відшкодування. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено фактичні обставини, за яких стався нещасний випадок, зокрема включено п`ять працівників відповідача, які не виконали вимоги законодавства з охорони праці.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, її батьками в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_2 і ОСОБА_5 (а. с. 20).

28 квітня 2018 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на " ОСОБА_7 " (а. с..21).

ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 годині 40 хвилин на дільниці насосного відділення рудозбагачувальної фабрики № 2 ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є ПрАТ "ІнГЗК, під час виконання трудових обов`язків електрозварника ручного зварювання внаслідок впливу носка робочого колеса насосу, який відлетів внаслідок вибуху, ОСОБА_2 загинув.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Інгулецьким відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області від 24 березня 2005 року, актовий запис № 332, ОСОБА_2 помер у віці 26 років (а. с. 9).

За фактом нещасного випадку складено Акт про нещасний випадок від 31 липня 2001 року № 14, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 годині 40 хвилин на дільниці насосного відділення рудозбагачувальної фабрики № 2 ВАТ " Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є ПрАТ "ІнГЗК", відповідно до якого нещасний випадок стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 год 40 хв, смерть наступила внаслідок впливу носка робочого колеса насосу, який відлетів внаслідок вибуху.

Особами, які допустили порушення законодавства та інших нормативних актів з охорони праці, згідно з пунктом 10 додатку № 3 до акта, визнано: ОСОБА_8 механіка насосного відділення виробничої дільниці № 1 рудозбагачувальної фабрики № 2, ОСОБА_9 в.о. начальника дільниці рудозбагачувальної фабрики № 2, ОСОБА_10 головного механіка рудозбагачувальної фабрики № 2, ОСОБА_11 головного інженера рудозбагачувальної фабрики № 2, ОСОБА_12 головного механіка ВАТ "ІнГЗК", а також газоелектрозварника рудозбагачувальної фабрики № 2 ОСОБА_2, який допустив виконання робіт, не передбачених виданим йому нарядом, чим порушив вимоги пункту 12 "Інструкції з охорони праці для всіх працівників комбінату" (загальні вимоги безпеки) (а. с. 11-19).

Згідно з пунктом 7 додатку № 2 до вказаного акта причинами нещасного випадку визнано: відсутність технологічної інструкції по ремонту насосів 12ГРК-8 (карти безпеки) і стенда для безпечного відкручування колеса насоса, відсутність в технічному паспорті на експлуатацію та ремонт насосів 12ГРК-8 попередження про наявність небезпечного вузла в робочому колесі, нагрів якого неприпустимий через можливість вибуху. Неякісне проведення інструктажу з охорони праці без вказівки конкретних заходів безпеки під час видачі наряду на виконання робіт по ремонту насоса 12ГРК-8, порушення трудової і виробничої дисципліни з боку ОСОБА_2, яке виразилось у невиконанні ним вимог пункту 12 "Інструкції по охороні праці для всіх працівників комбінату (загальні вимоги безпеки) в частині виконання робіт по нагріву носка робочого колеса без наряду на його виконання з боку відповідальних керівників (бригадира, механіка).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, внаслідок яких у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди та які стали підставою для звернення до суду з указаним позовом, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги у цій справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", стаття 24 Закону України "Про захист прав споживачів", стаття 12 Закону України "Про охорону праці" (у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин). Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді цієї категорії справ зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР містить загальну норму, що регулює деліктні правовідносини. Моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю у 2002 році його батька в результаті нещасного випадку на виробництві, за наявності для цього підстав повинна відшкодовуватися особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Зазначений висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 212/7779/17 (провадження № 61-39348св18).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтовано висновку про наявність правових підстав для покладення на ПрАТ "ІнГЗК" обов`язку з відшкодування позивачу, як дочці загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 440-1 ЦК Української РСР.

При визначені розміру моральної шкоди судом апеляційної інстанції враховано характер та обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних зі смертю її батька, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Суд апеляційної інстанції вказав, що посилання відповідача на те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення їй моральної шкоди у зв`язку з втратою батька, є необґрунтованими з огляду на незворотні негативні наслідки, які настали для позивача внаслідок смерті батька.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок втрати близької людини встановлено судом апеляційної інстанції, зокрема, позивач ОСОБА_1 внаслідок втрати батька переживає душевні та психологічні страждання, вона позбавлена можливості отримувати від нього піклування та матеріальну допомогу, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків та докладення з її боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною, тому відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці.

Судом апеляційної інстанції вказано, що встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Збільшуючи розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що він визначений судом без урахування роз`яснень пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Верховний Суд, з урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини у справі, а саме обставини загибелі батька позивача - ОСОБА_13, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції належним чином дослідив й оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко