постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 751/6069/19

провадження № 51-1704км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Голубицького С. С.,

суддів Бущенка А. П., Стефанів Н. С.,

з участю:

секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,

прокурора Руденко О. П.,

захисника Криворученка Д. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Криворученка Д. П. на вирок Чернігівського апеляційного суду від 24 березня 2020 року у кримінальному провадженні № 12019270010001931 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Миколаївка Менського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Районний суд установив, що 28 березня 2019 року близько 01:05 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, поблизу закладу "Роял Вегас" на вул. Ринковій у м. Чернігові, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав потерпілому ОСОБА_2 не менше трьох ударів кулаками в голову чим спричинив йому тяжких тілесних ушкоджень.

При перегляді цього вироку 24 березня 2020 року Чернігівський апеляційний суд скасував вказане рішення в частині призначеного покарання та ухвалив свій вирок яким визначив ОСОБА_1 за вчинений злочин покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Криворученко Д. П. просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість.

Захисник обґрунтовує свої вимоги невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та упередженістю судів обох інстанцій при розгляді кримінального провадження. Вважає, що ці суди не взяли до уваги того факту, що ініціатором конфлікту був сам потерпілий. Окрім того вказує на недопустимість доказів у кримінальному провадженні: протоколу огляду речей ОСОБА_1 від 28 березня 2019 року, протоколу огляду відеозапису від 06 травня 2019 року, висновку експерта від 15 травня 2019 року № 169 щодо виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень.

Зазначає, що при наявності суперечностей між обвинувальним актом та висновком експерта щодо кількості тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого суд першої інстанції не призначив з власної ініціативи повторної судової медичної експертизи та проігнорував клопотання сторони захисту про її проведення.

Також стверджує, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не вияв порушень допущених місцевим судом та їх не усунув, і призначив ОСОБА_1 покарання, яке є надмірно суворим і не відповідає засадам справедливості та законності, залишивши при цьому без уваги досудову доповідь органу пробації у справі про середній рівень небезпеки та повторного вчинення злочину засудженим, а тому вважає, що постановлений цим судом вирок не відповідає вимогам статей 370 та 420 КПК.

Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції

У судовому засіданні захисник підтримав свою касаційну скаргу.

Прокурор із вимогами касаційної скарги не погодилася та просила залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок апеляційного суду без зміни.

Мотиви Суду

Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційні скарзі, дійшла висновку про таке.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При касаційному перегляді судових рішень колегія суддів виходить із обставин кримінального провадження встановлених судами першої та апеляційної інстанції, і не перевіряє ці судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, вказані обставини могли були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Зі змісту вироку районного суду вбачається, що свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення суд першої інстанції обґрунтував: показаннями самого засудженого та потерпілого ОСОБА_2 наданих ними в суді, рапортом працівника поліції Кисіля К. П., протоколами: огляду місця події від 28 березня 2019 року, огляду речей від 28 березня та 18 квітня 2019 року, огляду відеозапису від 06 травня 2019 року; висновками: судово-імунологічних експертиз від 10 липня 2019 року №№ 348, 349, 350, від 09 серпня 2019 року № 377, від 14 серпня 2019 року № 378, судової медичної експертизи від 15 травня 2019 року № 169; випискою КЛПЗ "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" від 28 березня 2019 року щодо стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив надані сторонами докази у справі, детально виклав їх зміст у вироку та дав їм належну правову оцінку. Зазначені докази узгоджуються між собою, стороною захисту в судовому засіданні не оспорювалися і не викликали в учасників провадження сумнівів у їх належності, допустимості та достатності. Пославшись на них у своєму рішенні місцевий суд належним чином обґрунтував свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину.

Не погодившись із рішенням місцевого суду про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК прокурор та потерпілий ОСОБА_2 оскаржили постановлений цим судом вирок у апеляційному порядку і просили в своїх скаргах скасувати його в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та ухвалити новий вирок, яким визначити йому покарання у виді реального позбавлення волі.

Стороною захисту в апеляційному порядку вирок місцевого суду не оспорювався.

Відповідно до положень ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.

Передбачених цією нормою підстав для повторного дослідження доказів у суді апеляційної інстанції не було і таких апеляційний суд не вбачав, а тому не можна стверджувати про те, що оспорюваний захисником вирок був ухвалений без додержання вимог вказаної статті закону.

Відповідно до ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Призначаючи покарання, суд у кожному випадку зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Як убачається зі змісту вироку апеляційного суду, при вирішенні питання про призначення покарання засудженому ОСОБА_1 цей суд урахував обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, котрий до кримінальної відповідальності притягується вперше, свою вину у скоєному фактично визнав частково, неодружений, утриманців не має, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, а також його молодий вік і стан здоров`я. Скоєння ОСОБА_1 злочину в стані алкогольного сп`яніння апеляційний суд врахував як обставину, що обтяжує покарання.

Ці самі обставини були враховані при постановленні вироку й судом першої інстанції.

Саме з урахуванням цих обставин районний суд визнав можливим призначити ОСОБА_1 мінімальне покарання передбачене санкцією статті кримінального закону за вчинений ним злочин

Тому підстав ставити під сумнів законність дотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог статей 50, 65 КК при призначенні покарання засудженому колегія суддів не вбачає.

Що стосується питання звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, то таке відноситься до дискреційних повноважень суду і є його правом, а не обов`язком.

Так, за правилами ст. 75 КК суд може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, коли дані про особу засудженого, з урахуванням обставин справи та тяжкості вчиненого злочину, дають суду достатні підстави дійти висновку про те, що виправлення такої особи можливе без відбування призначеного покарання.

Наведені захисником Криворученком Д. П. у касаційній скарзі доводи щодо можливості звільнення засудженого від відбування призначеного покарання були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який у своєму рішенні вказав, що молодий вік та відсутність негативних якостей у засудженого жодним чином не знижують істотно ступеня тяжкості скоєного ним злочину проти життя та здоров`я особи, а тому, зважаючи на обставини його вчинення, наслідки та тверду позицію потерпілого і прокурора в суді, які наполягали на призначенні ОСОБА_1 реального покарання у виді позбавлення волі, цей суд дійшов умотивованого висновку про неможливість виправлення засудженого за умов застосування до нього положень ст. 75 КК.

З урахуванням цих обставин не є вирішальною і наявна в матеріалах справи досудова доповідь органу пробації на зміст якої посилається захисник у касаційній скарзі.

Безпідставними є і доводи захисника в касаційній скарзі про недопустимість деяких доказів у кримінальному провадженні.

Відповідно до статей 86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

За правилами глави 15 Розділу ІІ КПК, тимчасовий доступ до речей і документів стороні кримінального провадження надається на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження лише у випадку, коли в інший спосіб неможливо отримати речі і документи, які можуть мати значення у справі.

Як убачається з матеріалів провадження, наявний у справі DVD-R диск з відеозаписом обставин події з камер відеоспостереження був добровільно наданий директором ТОВ "Роял Вегас" на запит слідчого, а отже необхідності звертитися з відповідним клопотанням до слідчого судді для отримання копії цього запису в останнього не було.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-IVу випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Долучений слідчим до матеріалів провадження в якості речового доказу DVD-R диск з відеозаписом обставин події був виготовлений у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у виді файлів.

Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.

При дослідженні вказаного відеозапису в судовому засіданні 18 грудня 2019 року засуджений ОСОБА_1 підтвердив правильність відображених у ньому подій і цей доказ стороною захисту в суді не оспорювався.

Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_1 від 28 березня 2019 року в матеріалах провадження, останній добровільно надав слідчому свій одяг, в якому він перебував на час події (т. 1, а. к. п. 79-80). Про добровільність видачі свого одягу слідчому ОСОБА_1 підтвердив і в судовому засіданні 02 грудня 2019 року в присутності захисника (т. 1, а. к. п. 184-187).

Судово-імунологічна експертиза від 14 серпня 2019 року № 378 на предмет дослідження цих речей проведена на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2019 року з дотриманням вимог ст. 242 КПК (т. 1 а.к.п. 142-145)

Отже, підстав сумніватися у належності та допустимості протоколу огляду речей вилучених у ОСОБА_1 та вказаного висновку судової імунологічної експертизи як доказів у справі Суд не вбачає.

Судова медична експертиза щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_2 в кримінальному провадженні проведена з додержанням вимог статей 242-244 КПК. При цьому, як убачається з матеріалів провадження та всупереч доводів захисника в касаційній скарзі, до її проведення інші експерти ніж ті, яким це було доручено, не залучалися. Під час проведення експертних досліджень експертами лише були використані дані КТ головного мозку ОСОБА_2, що містилися на оптичних носіях від 28 березня та 08 квітня 2019 року з результатами їх вивчення головним позаштатним спеціалістом з рентгенології Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, лікарем-рентгенологом Чернігівської обласної лікарні ОСОБА_3, яка була залучена до діагностування потерпілого під час його лікування у нейрохірургічному відділенні КНП "Чернігівська обласна лікарня" з 28 березня по 08 квітня 2019 року.

При цьому, порушень частин 6 та 7 ст. 69 КПК, на які посилається захисник в касаційній скарзі, при перевірці матеріалів провадження Судом не встановлено

Правильність висновків судової медичної експертизи щодо ступеню тяжкості тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого ОСОБА_2 стороною захисту не оспорювалась і жодних клопотань про призначення додаткових (повторних) експертиз з цього приводу нею в суді не заявлялося.

Вирок апеляційного суду є належно обґрунтованим та вмотивованим і за змістом відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 КПК, у ньому зазначено відповідні підстави та положення закону, яким керувався цей суд при постановленні свого рішення.

Доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

Не ставлять під сумнів законність цього рішення і додатково надані захисником суду касаційної інстанції характеристика, медична довідка та довідка про сімейний стан щодо ОСОБА_1 .

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою зміну або скасування оспорюваного вироку, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

касаційну скаргу захисника Криворученка Д. П. залишити без задоволення, а вирок Чернігівського апеляційного суду від 24 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________ ________________ _________________

С. С. Голубицький А. П. Бущенко Н. С. Стефанів