Постанова
Іменем України
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 128/891/20-ц
провадження № 61-4560 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2021 року
у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що у жовтні 2016 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого вона передала відповідачці у позику 6 тис. доларів США, які остання зобовʼязалася повернути разом з процентами (всього 8 тис. доларів США) до 10 квітня 2017 року, що підтверджується власноручно складеною нею письмовою розпискою. ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики не виконала, хоча вона неодноразово зверталась до нею з вимогою повернути позичені кошти. Крім того, з метою захисту своїх порушених прав вона зверталася до правоохоронних органів, проте борг повернутий не був.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути
з ОСОБА_2 на її користь суму основного боргу у розмірі 6 доларів США, проценти, визначені договором позики, у розмірі 2 доларів США та три процента річних відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України у розмірі 533,82 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада
2020 року у складі судді Саєнко О. Б. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зі змісту розписки
не вбачається, що позикодавцем є ОСОБА_1, у ній відсутня дата
її написання та валюта виконання грошового зобов`язання. Разом з тим, відповідачка хоч і не заперечувала факт написання розписки, проте заперечувала як отримання у борг будь-яких коштів, так і зобов`язання повернути їх позивачу, а тому укладення між сторонами договору позики не відбулося.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року скасовано
та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 тис. доларів США.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що між сторонами існують правовідносини, що виникли з договору позики, оскільки спірна розписка підтверджує факт передачі коштів у борг, доказів на спростування якого відповідачкою не надано. Зобовʼязання повернути
у визначений строк суму боргу у розмірі 6 тис. доларів США (найпоширеніша валюта у світі), а також проценти у розмірі 2 тис. доларів США, факт власноручного написання тексту розписки і її підписання відповідачка не заперечувала, розписка знаходиться у позивача, а доказів неправомірного володіння нею не доведено, що свідчить про отримання ОСОБА_2 коштів від ОСОБА_1 та про те, що борг не повернуто. Разом з тим, врахувавши положення частину другої статті 625 ЦК України, а також те, що сторони погодили розмір процентів за договором позики, апеляційний
суд відмови у задоволені вимог про стягнення трьох процентів річних за прострочення суми боргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення міського суду залишити в силі.
ОСОБА_1 судове рішення апеляційного суду не оскаржувала.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано
її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області. Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення задоволено. Виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 09 березня
2021 року зупинено до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, оскільки не врахував, що між нею та позивачкою не досягнуто всіх істотних умов договору позики. Жодних коштів від позивачки вона не отримувала. Ще у 2017 році вона проходила стажування у ріелторському агенстві
та навчалась писати розписки про отримання коштів. Яка саме розписка
і яким чином вона опиналася у позивачки їй невідомо, так як вона жодних розписок позивачці не надавала. Наявна у матеріалах справи копія розписки містить істотні недоліки, а саме у ній відсутня дата її написання, не уточнено валюту виконання грошового зобов`язання, так як у розписці зазначено лише долар та не ідентифіковано ім`я позикодавця. Вказана розписка була дійсно написана нею, проте в якості зразка виключно для її роботи й позивачці не передавалася, а тому у ній не вказані обов`язкові дані про позикодавця, дата її складання, валюта та інші істотні умови договору позики. Крім того, надана позивачкою розписка, в якій не ідентифіковано імʼя позикодавця, може бути повторно використана третіми особами для неправомірного стягнення з неї суми боргу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суд є законним та обґрунтованим, а доводи касаційно скарги - безпідставними. Зміст розписки підтверджує наявність правовідносин з позики між нею та відповідачкою, зокрема, факт отримання відповідачкою коштів у борг, визначена сума позики, обовʼязок
з повернення позичених коштів, що узгоджується із положеннями статті 1047 ЦК України. Особа, яка має боргову розписку, в якій відсутні дані про позикодавця, вважається позикодавцем. Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 27 травня
2020 року у справі № 583/97/19, провадження № 61-13172св19. Відповідачка не оспорює дійсності договору позики, доказів того, що позивачка неправомірно заволоділа розпискою не надає, а в матеріалах справи такі докази відсутні.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова
від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів
є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Особа, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, вважається позикодавцем при відсутності належних і допустимих доказів, визначених частиною другою статті 76 ЦПК України, що спростовують зміст боргового документа, або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє (рішення правоохоронних органів тощо).
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 583/97/19, провадження, № 61-13172св19, на яку вірно послався апеляційний суд,
а також зі змістом статті 545 ЦК України.
З огляду на викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку
про наявність між сторонами правовідносин, які випливають із договору позики, оскільки наявна у позивачки розписка підтверджує як факт укладення договору позики, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому відповідачка не заперечувала, що боргова розписка власноручно складена нею, а доказів того, що позивачка неправомірно заволоділа цією розпискою суду не надано.
Зазначене спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині.
Отже, установивши, що зобов`язання ОСОБА_2 про повернення позивачці суми боргу підтверджуються наявною в останньої письмовою розпискою, умови якої щодо повернення коштів, отриманих у позику, позичальниця не виконала, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачки на користь позивачки суму боргу, обумовлену договором позики.
Посилання касаційної скарги на те, що у спірній розписці відсутня дата
її складення, у ній не конкретизовано валюту виконання грошового зобов`язання, так як зазначено лише долар, не спростовують наявність боргових зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1, оскільки
у розписці вказана дата виконання зобов`язання.
Доводи ОСОБА_2 про те, що спірна розписка, в якій не ідентифіковано імʼя позикодавця, може бути повторно використана
для неправомірного стягнення з неї суми боргу безпідставні, так як спростовуються положеннями статті 545 ЦК України, в якій визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові.
У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа
у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на його законність не впливають, а в основному направленні на переоцінку доказів, що знаходить поза мажами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2021 року залишити без змін.
Поновити дію постанови Вінницького апеляційного суду від 09 березня
2021 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
