ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 915/1429/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Львова Б.Ю., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Державна адміністрація) - не з`явилися,

позивача - Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради (далі - Підприємство, Аеропорт) - не з`явилися,

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" (далі - Товариство, ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД") - Варицький Є.В. адвокат, свід. від 08.11.2018 КВ №6253; Клименко О.А. адвокат, свід. від 04.04.2019 КВ№6346,

розглянув касаційну скаргу ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2019 (суддя - Олейняш Е.М.) та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 (головуючий - суддя Таран С.В., судді: Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.)

зі справи № 915/1429/19

за позовом Державної адміністрації та Аеропорту

до ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД"

про зобов`язання повернути майно та стягнення 54 834,14 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Державна адміністрація та Аеропорт звернулися до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 05.07.2019 № 11251/19, просили: зобов`язати ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" повернути Державній адміністрації нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у вигляді нежитлових приміщень на другому поверсі будівлі аеровокзалу загальною площею 50,14 кв.м, яке знаходиться за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, Київське шосе, 9 та перебуває на балансі Аеропорту, шляхом підписання акта приймання-передачі зазначеного нерухомого майна; стягнути з ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" до обласного бюджету 27 417,07 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна по договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 01.01.2003 №8/1-03, та стягнути з ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" на користь Аеропорту 27 417,07 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна по договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 01.01.2003 №8/1-03.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями відповідача, який, незважаючи на припинення договірних орендних відносин з Державною адміністрацією, безпідставно не повернув останній об`єкт оренди - нерухоме майно. Вказане стало підставою для нарахування відповідачу неустойки, яка відповідно до узгоджених сторонами умов договору оренди від 01.01.2003 № 8/1-03 підлягає розподілу між позивачами.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019: позов задоволено; зобов`язано ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" повернути Державній адміністрації нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у вигляді нежитлових приміщень на другому поверсі будівлі аеровокзалу загальною площею 50,14 кв.м., яке знаходиться за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, Київське шосе, 9 та перебуває на балансі Аеропорту, шляхом підписання акта приймання-передачі зазначеного нерухомого майна; стягнуто з ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" на користь Державної адміністрації до обласного бюджету 27 417,07 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна за договором оренди нерухомого майна від 01.01.2003 № 8/1-03; стягнуто з ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" на користь Аеропорту 27 417,07 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна по договору оренди нерухомого майна від 01.01.2003 № 8/1-03; стягнуто з ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" на користь Державної адміністрації на рахунок обласного бюджету 2 881,50 витрат зі сплати судового збору; стягнуто з ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" на користь Аеропорту 960,50 грн витрат зі сплати судового збору.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що Товариство безпідставно ухилялося від повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди, що, в свою чергу, стало підставою для нарахування, відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), неустойки.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №915/1429/19, а справу передати на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним дослідженням доказів, додатних до матеріалів справи, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень у справі.

4.2. Скаржник стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: частини другої статті 785 ЦК України; статей 73-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.3. Товариство зазначає про те, що відповідачем надано низку доказів на підтвердження того, що ним не використовується майно після закінчення договору оренди майна, що вказує на відсутність підстав для стягнення неустойки з відповідача.

4.4. Скаржник вказує на те, що зміна предмета позову, а саме виключення вимоги про виселення Товариства з орендованого майна, також свідчить на те, що Товариством воно не використовувалося на момент закінчення та після закінчення договірних відносин з позивачем.

4.5. Товариство вважає, що судом необґрунтовано відхилено клопотання про витребування у позивачів доказів користування орендованим майном після закінчення строку дії договору, натомість скаржник був позбавлений можливості довести зворотне з огляду на обмеження його доступу на територію аеропорту.

5. Позиція позивачів, викладена у відзивах на касаційну скаргу

5.1. Державна адміністрація 27.01.2020 направила на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій у цій справі.

5.2. Державна адміністрація стверджує про те, що аргументи скаржника щодо неможливості користування об`єктом оренди є недоведеними та необґрунтованими.

5.3. Державна адміністрація зазначає про відсутність акта приймання-передачі нерухомого майна від відповідача до позивача, що підтверджує користування відповідачем вказаним майном.

5.4. Крім того, Державна адміністрація повідомила суд про те, що відповідачем було виконано рішення суду першої інстанції в частині сплати 27 417,07 грн неустойки та сплати судового збору.

5.5. Від Аеропорту відзив на касаційну скаргу не надходив.

6. Розгляд справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020 колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Малашенкова Т.М. (головуючий), Львов Б.Ю., Селіваненко В.П. передано касаційну скаргу ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" у справі № 915/1429/19.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2020 розгляд справи призначено на 06.02.2020.

6.3. Розгляд справи у судовому засіданні 06.02.2020 здійснено за участі представників відповідно до протоколу судового засідання та вільного слухача ОСОБА_1, яка згідно з наданих суду документів не може вважатися представником Державної адміністрації, в порядку самопредставництва.

7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7.1. Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю українсько-швейцарським спільним підприємством "Вайтнауер-Украина ЛТД" (Орендар) 01.01.2003 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області №8/1-03 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежилі приміщення під магазин на другому поверсі аеровокзалу площею 55 кв.м (далі - майно). Майно передається в оренду під розташування безмитного магазину № 31.

7.2. Згідно з пунктом 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада Миколаївської області, а Орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 Договору).

7.3. У пункті 10.1 Договору сторони узгодили, що цей договір укладений строком на 3 роки та діє з 01.01.2003 до 31.12.2005 включно.

7.4. На виконання умов вищезазначеного договору 01.01.2003 Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" та Товариством з обмеженою відповідальністю українсько-швейцарським спільним підприємством "Вайтнауер-Украина ЛТД" підписано акт приймання-передачі б/н, з якого вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення під магазин на другому поверсі аеровокзалу площею 37 кв.м та складське приміщення площею 18 кв.м, розташовані за адресою: м. Миколаїв-23, Аеропорт ЦА.

7.5. У подальшому сторонами було укладено 17 додаткових договорів, якими сторони вносили зміни до умов Договору, серед іншого, продовжували строк його дії.

7.6. Додатковим договором від 01.01.2010 №7, зокрема, здійснено зміну найменування Орендаря за Договором з Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-швейцарським спільним підприємством "Вайтнауер-Украина ЛТД" на ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД".

7.7. 23.08.2012 між Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" та ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" укладено додатковий договір № 8, яким зміст Договору викладено в новій редакції.

7.7.1. Відповідно до пункт 1 Договору (у редакції додаткового договору від 23.08.2012 №8) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області - нежитлові приміщення на другому поверсі аеровокзалу площею 55,5 кв.м, розміщене за адресою: Україна, 56664, Миколаївська область, Новоодеський район, Аеропорт ЦА, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв", вартість якого визначна згідно зі звітом про оцінку на 30.04.2012 і становить за незалежною оцінкою 94 152 грн.

7.7.2. Відповідно до пункту 1.2 Договору (в редакції додаткового договору №8) майно передається в оренду для розташування безмитного магазину № 31 - 46,5 кв.м та під склад - 9,0 кв.м.

7.7.3. Орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1 Договору у редакції додаткового договору №8).

7.7.4. Пунктом 2.2 Договору (у редакції додаткового договору №8) передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишаються територіальні громади сіл, селищ, міст Миколаївської області, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

7.7.5. За умовами пункту 2.4 Договору (у редакції додаткового договору №8) у разі припинення дії цього договору майно повертається Орендарем Орендодавцю протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту припинення дії договору. У цей строк Орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди та повернути його Орендодавцю. Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічно до порядку, встановленого при передачі майна Орендарю. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

7.7.6. Відповідно до пункту 3.6 Договору (у редакції додаткового договору №8) орендна плата за нерухоме майно перераховується Орендарем самостійно окремими платежами щомісяця не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця у такому співвідношенні: 70% - балансоутримувачу, 30% - до обласного бюджету.

7.7.7. Згідно з пунктом 9.1 Договору (у редакції додаткового договору № 8) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

7.7.8. У пункті 10.4 Договору (у редакції додаткового договору №8) сторони узгодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

7.7.9. У силу пункту 10.6 Договору (в редакції додаткового договору №8) чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

7.7.10. У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 (трьох) робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (пункт 10.8 Договору).

7.7.11. Пунктом 10.9 Договору (у редакції додаткового договору №8) визначено, що майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендодавця.

7.7.12. Відповідно до пункту 10.10 Договору (у редакції додаткового договору №8) якщо Орендар не виконує обов`язки щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі 20% від вартості майна з урахуванням індексів інфляції на момент його повернення за користування майном за час прострочення. Неустойка стягується до обласного бюджету і на користь Орендодавця у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього Договору.

7.8. Згідно з додатковим договором від 02.10.2013 №9 Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Миколаїв" передало, а Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації прийняло на себе права та обов`язки Орендодавця і стало стороною за договором від 01.01.2003 №8/1-03, при цьому Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Миколаїв" залишилося балансоутримувачем об`єкта оренди.

7.9. За умовами пункту 1.1 Договору (у редакції додаткового договору №9) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: нежитлові приміщення на другому поверсі будівлі аеровокзалу (літера - А-2) загальною площею 55,5 кв.м, розміщене за адресою: 54017, Миколаївська обл., Новоодеський район, с. Баловне, Київське шосе, буд. №9, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.04.2012 і становить за незалежною оцінкою 94 152 грн без ПДВ.

7.10. Вказаним додатковим договором також внесено зміни до пункту 3.6 Договору та викладено його в такій редакції: "Орендна плата за нерухоме майно перераховується Орендарем самостійно окремими платежами щомісяця не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця у такому співвідношенні: 50% - балансоутримувачу, 50% - до обласного бюджету".

7.11. У зв`язку зі зміною назви Орендодавця 10.10.2016 сторонами було підписано додатковий договір № 13, за умовами якого у тексті Договору словосполучення "Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації" замінено словосполученням "Управління з питань молоді та туризму Миколаївської обласної державної адміністрації" у відповідних відмінках.

7.12. У подальшому Управління з питань молоді та туризму Миколаївської обласної державної адміністрації передало, а Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації прийняв на себе всі права та обов`язки Орендодавця і став стороною Договору, що підтверджується додатковим договором №14 від 10.10.2016.

7.13. Аеропорт направив Товариству лист від 13.12.2017 № 278, в якому зазначив про недоцільність продовження з ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" договірних орендних відносин за Договором у зв`язку із запланованим проведенням капітального ремонту аеровокзалу та переплануванням вбудованих приміщень з подальшим використанням їх для власних потреб.

7.14. Державна адміністрація також звернулася до ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" з листом від 15.12.2017 № 2345/8-03, в якому зазначила про відсутність можливості продовження строку дії Договору, та з метою підготовки проєкта акта приймання-передачі орендованого майна просила письмово повідомити про дату і час повернення об`єкту оренди.

7.15. Державна адміністрація 31.12.2017 прийняла, а ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" передало із строкового платного користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: нежитлові приміщення на другому поверсі аеровокзалу загальною площею 5,36 кв.м, розташовані за адресою: Миколаївська обл., Новоодеський район, с. Баловне, вул. Київське шосе, буд. №9, що перебуває на балансі Аеропорту, про що свідчить акт приймання-передачі нерухомого майна від 31.12.2017 б/н.

7.16. Відповідно до звіту про оцінку майна у вигляді нежитлових приміщень другого поверху будівлі аеровокзалу загальною площею 50,14 кв.м, розташованих за адресою: Україна, Миколаївська обл., Новоодеський район, с. Баловне, вул. Київське шосе, 9, складеного Приватним підприємством "ФОРКІС-Н" на замовлення ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" станом на 31.12.2017, та рецензії на вказаний звіт від 29.01.2018 в частині розташування об`єкта оцінки ремонтні роботи вже закінчено, вказані приміщення мають покращене оздоблення та комунікації (електропостачання), при цьому за візуальним обстеженням об`єкт оцінки знаходиться у відмінному технічному стані, на дату оцінки приміщення не використовуються, проте плануються для використання як магазин безмитної торгівлі з підсобним приміщенням.

7.17. Державна адміністрація і ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" 30.01.2018 уклали додатковий договір №17, яким внесли зміни до пункту 1.1 Договору та виклали їх у такій редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у вигляді нежитлових приміщень на другому поверсі будівлі аеровокзалу загальною площею 50,14 кв.м, яке знаходиться за адресою: Миколаївська обл., Новоодеський район, с. Баловне, вул. Київське шосе, буд. №9, що перебуває на балансі Аеропорту ("Балансоутримувач"), вартість якого визначна згідно зі звітом про оцінку станом на 31.12.2017 і становить за незалежною оцінкою 389 160 грн".

7.18. Крім того, у додатковому договорі №17 сторони узгодили продовження терміну дії Договору з 01.01.2018 до 31.12.2018 включно.

7.19. В адресованих Державній адміністрації листах від 16.08.2018 № 392 та від 18.09.2018 № 451 Аеропорт зазначив про свій намір щодо подальшого користування орендованим нерухомим майном для власних потреб, у зв`язку з чим просив не продовжувати з ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" строк дії Договору після його закінчення 31.12.2018, а також звернутися до Товариства з відповідним повідомленням про непродовження договірних орендних правовідносин.

7.20. ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" звернулося до Аеропорту з листом від 14.09.2018 №122, в якому просило надати особам, перелік яких зазначено у даному листі, доступ до орендованого на підставі Договору приміщення з метою проведення проєктно-кошторисних робіт для подальшого будівництва магазину безмитної торгівлі.

7.21. У відповідь на вказане звернення Аеропорт направив ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" лист від 03.10.2018 № 493, в якому зазначив про недоцільність проведення проєктно-кошторисних робіт з метою будівництва відповідачем магазину безмитної торгівлі у зв`язку з наближенням спливу строку дії договору №8/1-03 від 01.01.2003 та відсутністю наміру щодо його пролонгації.

7.22. Листом від 03.10.2018 № 694/7-01.01-25 Державна адміністрація повідомила ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" про те, що після закінчення терміну дії Договору об`єкт оренди буде використовуватися Аеропортом для власних потреб.

Названий лист направлений засобами поштового зв`язку та отриманий Товариством 11.10.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 5402906141450.

7.23. На адресу Державної адміністрації 23.10.2018 надійшов лист Аеропорту від 12.10.2018 №508, в якому останній просить протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору з метою уникнення його автоматичної пролонгації направити Товариству заяву про припинення вказаного договору.

7.24. Державна адміністрація направила Товариству заяву від 21.01.2019 №63/7-01.01-17 про припинення дії Договору, в якій висловила заперечення проти продовження договірних орендних правовідносин та просила у п`ятиденний строк з дати отримання даної заяви повернути на адресу позивача підписаний примірник акта приймання-передачі спірного нерухомого майна.

Названу заяву Державною адміністрацією направлено Товариству 21.01.2019 листом з описом вкладення та отримано останнім 05.02.2019, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5402906267305.

7.25. Державна адміністрація 14.03.2019 звернулася до ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" з листом № 251/7-01.01-17, в якому зазначила про те, що на час підготовки даного листа акт приймання-передачі орендованого нерухомого майна відповідачем не повернуто, у зв`язку з чим вимагала підписати вказаний акт і терміново надіслати його Державній адміністрації.

8. Джерела права

8.1. ЦК України:

пункт 6 частини першої статті 3:

- загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність;

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини;

частина перша статті 317:

- власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном;

частина перша статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

частина перша статті 527:

- боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту;

стаття 610:

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

пункт 3 частини першої статті 611:

- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки;

частини перша та четверта статті 612:

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом;

- прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора;

частини перша та друга статті 614:

- особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання;

відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання;

- частина перша статті 626:

договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

стаття 628:

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша);

стаття 759:

- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди);

частина третя статті 760:

- особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом;

частина перша статті 785:

- у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі;

частина друга статті 785:

- якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

8.2. Господарський кодекс України (далі - ГК України):

частина перша статті 283:

- за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності;

стаття 283:

за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

частина четверта статті 291:

- правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

8.3. Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин):

стаття 2:

орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності;

стаття 4:

об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств;

стаття 17:

- термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору;

частина друга статті 26:

- договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено;

стаття 27:

- у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди;

8.4. ГПК України:

- частини перша, третя і четверта статті 13:

судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, зокрема, як на підставу своїх вимог;

кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

- частина перша статті 14:

суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом;

- частина перша статті 74:

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

- частина третя статті 74:

докази подаються сторонами та іншими учасниками справи;

- стаття 76:

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

- стаття 77:

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;

- стаття 78 (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції):

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

- стаття 79 (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції):

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

- стаття 86 (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції):

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 78 (у редакції, чинній на момент прийняття постанови судом апеляційної інстанції):

- достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи;

стаття 79 (у редакції, чинній на момент прийняття постанови судом апеляційної інстанції):

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

стаття 86 (у редакції, чинній на момент прийняття постанови судом апеляційної інстанції):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

- частина п`ята статті 236 (у редакції, чинній на момент прийняття постанови судом касаційної інстанції):

обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

пункт 1 частини першої статті 308 (у редакції, чинній на момент прийняття постанови судом касаційної інстанції):

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309 (у редакції, чинній на момент прийняття постанови судом касаційної інстанції):

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;

9. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

9.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

9.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

10.1. Причиною виникнення спору у справі № 915/1429/19 є питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо повернення орендованого майна та стягнення неустойки.

10.2. Відповідно до частин першої та шостої статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

10.3. Згідно з до частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

10.4. Частиною першою статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

10.5. Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

10.6. Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

10.7. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

10.8. Юридичний аналіз статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дозволяє зробити висновок про те, що спеціальні правові норми регламентують здачу в оренду державного та комунального майна та в імперативному порядку визнають продовженим договір оренди на той же строк та на тих же умовах, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди не заявить про припинення або зміну умов договору оренди.

Норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.

10.9. Встановивши, що: у додатковому договорі № 17 сторони узгодили продовження терміну дії Договору з 01.01.2018 до 31.12.2018 включно; Державна адміністрація направила Товариству заяву від 21.01.2019 №63/7-01.01-17 про припинення дії Договору, в якій висловила заперечення проти продовження договірних орендних правовідносин та просила у п`ятиденний строк з дати отримання даної заяви повернути на адресу позивача підписаний примірник акта приймання-передачі спірного нерухомого майна, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про припинення дії договору у зв`язку із закінченням та непродовженням дії Договору.

10.10. Зі змісту частини четвертої статті 291 ГК України вбачається, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

10.11. Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

10.12. Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

10.13. Зі змісту статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі №910/16362/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17 .

10.14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що - Державна адміністрація вжила всіх необхідних заходів, зі свого боку, а саме повідомила про припинення Договору, - в межах місячного строку, встановленого законодавством, та направила проект акта приймання-передавання нерухомого майна, переданого відповідачу за Договором.

Проте ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" не виконало свій обов`язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення наймачем орендованого майна шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна після закінчення дії Договору.

Доказів виконання вказаного обов`язку відповідач суду не надав, доказів вчинення орендодавцем (Державною адміністрацією) дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря (ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД") після закінчення строку дії Договору, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі майна матеріали справи також не містять, і відповідачем такі докази не подавалися.

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" неустойки за несвоєчасне повернення майна за Договором.

10.15. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

10.16. Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій частини другої статті 785 ЦК України, з огляду на викладене у пунктах 9.12 - 9.14 цієї постанови.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що визначальним також для застосування частини другої статті 785 ЦК України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму. Верховний Суд виходить з того, що поняття "неповернення речі" не є тотожним "не користування" у правому сенсі статті 785 ЦК України.

10.17. Доводи скаржника щодо необґрунтованого відхилення судом першої інстанції клопотання про витребування у позивачів доказів щодо користування орендованим майном після закінчення строку дії договору також відхиляються судом касаційної інстанції, з огляду на те, що дане клопотання, як вірно було встановлено судом першої інстанції, подано відповідачем з порушенням строку, встановленого ГПК України, та без обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк.

10.18. За таких обставин, враховуючи встановлені судами обставини, викладені в розділі 6 цієї постанови, та проаналізувавши норми, що регулюють спірні правовідносини, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову про зобов`язання повернути орендоване майно та стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна за Договором.

10.19. Інші доводи ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД", які наведені в касаційній скарзі, зводяться до власного тлумачення норм законодавства та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним. Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

10.20. Аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення ними обставин справи, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

10.21. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПКУкраїни суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10.22. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

10.23. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

10.24. Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

10.25. За таких обставин доводи ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД", викладені у касаційній скарзі, відхиляються судом касаційної інстанції з мотивів наведених у розділі 9 цієї постанови.

10.26. Доводи Державної адміністрації, викладені у відзиві на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

10.27. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11.1. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

11.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

12. Судові витрати

12.1. Понесені ТОВ "Дьюті Фрі Україна ЛТД" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 915/1429/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко