Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа №522/904/16-ц

провадження №61-47434св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2017 року у складі судді Тарасова А. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року у складі суддів Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила: визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2, посвідчений 31 березня 2007 року держаним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Сажнєвою Т. А.; визнати за нею право власності на спадщину за законом на 8/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 квартира АДРЕСА_2 ).

Позов мотивовано тим, що позивач є донькою ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та якому за життя належала 8/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

Звернувшись до нотаріальної контори після смерті батька, позивач дізналась про факт посвідчення ним заповіту на ім`я ОСОБА_2, який вона вважає нікчемним.

Так, нікчемність складеного ОСОБА_3 заповіту позивач обґрунтовує тим, що нотаріусом не встановлювалось, що у заповідача було у наявності два паспорти, які містять розбіжності у зазначенні дати народження, адреси реєстрації, даних щодо зареєстрованого шлюбу. Крім того, в заповіті не зазначена серія та номер паспорту, не зазначено назву держави народження. В порушення вимог частини другої статті 1248 ЦК України, у заповіті відсутнє речення "На моє прохання цей заповіт записано з моїх слів нотаріусом за допомогою комп`ютерної техніки", не повністю зазначено ім`я та по-батькові заповідача, не зазначено назву області та країни в заповіті. У тексті заповіту не зазначені спадкоємці, яких заповідач позбавив спадщини. ОСОБА_3 у заповіті заповів всю квартиру, але йому належала лише Ѕ частина вказаного нерухомого майна. Крім того, померлий не мав права заповідати вказане майно, оскільки воно перебувало під арештом, накладеним ухвалою суду.

Посилаючись на наведене, позивач просила визнати заповіт недійсним та визнати право власності на спадщину за законом, з урахуванням часток інших спадкоємців, в розмірі 8/100 часток.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що підстави для визнання вказаного заповіту нікчемним за правилами статті 203, статті 215 ЦК України відсутні. Заповіт відповідає положенням ЦК України, Закону України "Про нотаріат", а також чинної на момент посвідчення заповіту Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім того, вимоги позову про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно, за умови відмови позивача від належного їй права на спадщину на користь брата, не підлягають задоволенню, оскільки захисту підлягає лише порушене право, що у даному випадку не відбулось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у спадкодавця, на момент складення заповіту були у наявності два паспорти, які містять розбіжності в зазначенні дати народження, адреси реєстрації, даних щодо зареєстрованого шлюбу. В заповіті не зазначена серія та номер паспорту, не зазначена назва держави народження. В порушення частини другої статті 1248 ЦК України, в заповіті відсутнє речення "На моє прохання цей заповіт записано з моїх слів нотаріусом за допомогою комп`ютерної техніки", не повністю зазначено ім`я та по-батькові заповідача, не зазначено назву області та країни в заповіті.

Також судами не враховано, що заповідач, склавши заповіт, розпорядився всією квартирою, при тому, що йому належала лише Ѕ частина вказаного нерухомого майна. Крім того, вказане майно перебувало під арештом, тому не могло бути предметом заповіту.

Заявник посилається на те, що суди безпідставно врахували відмову від належного їй права на спадщину на користь брата ОСОБА_3 та помилково вважали, що її права не порушено, оскільки відмова від прийняття спадщини могла бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231, 233 ЦК України, оскільки відмова від спадшини була зроблена під впливом тяжких обставин та внаслідок помилки.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).

Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи даний спір, суди правильно виходили з того, що заповіт ОСОБА_3 відповідає положенням ЦК України, Закону України "Про нотаріат", та чинної на час його нотаріального посвідчення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, складений у письмовій формі, із зазначенням місця його складення - м. Одеса, часу складення - 31 березня 2007 року, дати народження заповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2, його ідентифікаційного номеру, місця народження заповідача - радгосп " Вінци -Зоря" Гулькевіцького району Краснодарського краю, його місця реєстрації і проживання - АДРЕСА_3, та підписаний особисто заповідачем.

Особу заповідача встановлено за паспортом, виданого 30 липня 2003 року, тобто останнього за часом видачі, який був чинним на час вчинення нотаріальної дії,із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції на предмет законності і обгрунтованості в межах доводів апеляцйіної скарги позивача, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що наявність формальних помилок при складанні заповіту, на які остання посилається, не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину, оскільки заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт має письмову форму та посвідчений державним нотаріусом Сажнєвою Т. А., його зміст був зачитаний уголос та власноруч підписаний заповідачем у присутності державного нотаріуса, заповіт відповідав волі ОСОБА_3 та був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про його вільне волевиявлення та відповідність його волі розпорядження про призначення спадкоємцем за заповітом.

Справжність підпису від імені заповідача у заповіті не оспорено, з підстав дефекту волі заповідача заповіт в судовому порядку не визнано недійсним. При цьому вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано.

Суди обґрунтовано виходили із того, що оспорюваний заповіт складено та посвідчено з дотриманням вимог законодавства, чинного на момент вчинення нотаріальної дії щодо його посвідчення, а позивачем не доведено належними доказами підстав нікчемності заповіту, тому на законних підставах відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Призначення ОСОБА_2 спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України. Волевиявлення заповідача було вільним і зміст заповіту щодо призначення відповідача спадкоємцем майна відповідало його внутрішній волі.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що зміст заповіту не відповідає нормам законодавства щодо його форми і порядку посвідчення, наявність численних суттєвих порушень, вбачаються необґрунтованими та були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій при вирішенні спору по суті заявлених вимог, і суди на підставі наявних у справі доказів дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати заповіт нікчемним.

Доводи касаційної скарги на недопустимість зазначення в заповіті майна, на яке накладено арешт, є необґрунтованими, оскільки накладення арешту на майно не обмежує особу на зазначенні вказаного майна у заповіті, проте, обмежує нотаріуса у видачі правовстановлюючих документів на спадщину.

Аргументи касаційної скарги про незаконність зазначення у заповіті майна, яке не належить заповідачу в цілому, є аналогічними доводам апеляційної скарги позивача та належним чином перевірені апеляційним судом, який, надаючи оцінку цим доводам, правильно виходив з того, що такі посилання не є підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки повноваження щодо визначення обсягу спадкової маси належить саме нотаріусу, а відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є лише особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Обставини та докази, на які посилається позивач на підтвердження своїх доводів про нікчемність заповіту у повній мірі перевірені судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги щодо наявності правових підстав для визнання заповіту нікчемним за своїм змістом аналогічні доводам, які були предметом перевірки апеляційним судом, обґрунтовані висновки щодо яких викладено в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

Крім того, викладені позивачем у касаційній скарзі доводи спростовуються наведеними вище обставинами та висновками, які ґрунтуються на нормах матеріального права, зокрема щодо дотримання форми та порядку посвідчення заповіту, а також його складення особою, яка мала на це право.

Доводи касаційної скарги позивача про неврахування судами обставин щодо відмови від спадщини на користь іншої особи, зокрема в силу тяжких обставин та у зв`язку з помилкою не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не стосуються предмету позову в контексті заявлених у цій справі позовних вимог, у якій відмова від спадщини з цих підстав позивачем не оспорювалась, та в силу диспозитивності цивільного процесу суд не мав права розглядати справу поза межами заявлених позивачем вимог або вирішувати питання про порушення прав особи, захист яких не обумовлений відповідним зверненням останньої до суду з позовом.

Установивши, що позивач відмовилась від належного їй права на спадщину на користь ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_3, про що подала відповідну заяву до нотаріальної контори, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що за цих умов не вбачається порушення спадкових прав позивача оспорюваним нею заповітом ОСОБА_3

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська