Постанова

Іменем України

19 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 395/499/16-ц

провадження № 61-15404св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2017 року у складі судді: Забуранного Р. А. та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Єгорової С. М.; Письменного О. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк), звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява обґрунтована тим, що 30 травня 2008 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір кредиту № 05-038/315. Відповідно до пункту 1.1 договору, кредитор надає позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 16636,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 29 травня 2015 року. Кредит відповідачу надавався для оплати придбаного автомобіля марки СНЕVROLET, модель Lacetti, рік випуску 2008 чорного кольору, згідно з договором купівлі-продажу № 966 від 26 травня 2008 року, укладеним з АСФ "Універсал - Авто". У разі прострочення строків сплати відсотків та строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у період прострочення. 19 лютого 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту, якою збільшено відсоткову ставку по кредиту до 9,06 процентів річних.

30 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 02-038/349, за яким остання зобов`язалась перед банком солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 умов, щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, та можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках передбачених договором.

30 травня 2008 року між ОСОБА_1 та банком був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 05-038/316, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 4 853,21 грн з кінцевим терміном повернення до 29 травня 2015 року.

Банк свої кредитні зобов`язання виконав у повному обсязі та надав грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами договору кредиту та договору відновлювальної кредитної лінії. Однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання порушив і утворилась заборгованість за договором кредиту та договором відновлювальної кредитної лінії.

Банк просив суд стягнути:

солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості по договору кредиту № 05-038/315 від 30 травня 2008 року, в розмірі 36 280,90 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 09 листопада 2015 року становить 821 724, 81 грн, з яких: 14 312,99 доларів США, еквівалент в гривні 324 174,42 грн - заборгованість за кредитом; 11 325,89 доларів США, еквівалент в гривні 256 519,74 грн - заборгованість по відсотках; 6 874,85 доларів США, еквівалент в гривні 155 708,22 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 3 767,17 доларів США, еквівалент в гривні 85 322,43 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків;

солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість по договору відновлювальної кредитної лінії № 05-038/316 від 30 травня 2008 року, в розмірі: 6 086,38 грн з яких: 1 457,89 грн заборгованість за кредитом, 2 027,76 грн - заборгованість за відсотками, 714,00 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 670,84 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 626,89 грн - інфляційні витрати за кредитом, 589 грн - інфляційні витрати за відсотками.

сплачену суму судового збору в розмірі 12 417,17 грн.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість по договору кредиту № 05-038/315 від 30 травня 2008 року в розмірі 211 185,13 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по договору відновлювальної кредитної лінії № 05-038/316 30 травня 2008 року в розмірі 3 043,19 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів мотивовані тим, що позичальник взяті на себе кредитні зобов`язання не виконав та не забезпечив повернення боргу за договорами у визначений термін, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в межах трьохрічної позовної давності. Вимоги до поручителя ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки банк пропустив шестимісячний строк звернення до суду з вимогою.

При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що перерахування банком кредитних коштів на "позичковий рахунок" не передбачено чинним законодавством апеляційний суд вказав, що при доведеності факту укладення кредитного договору, факту видачі коштів позичальнику на виконання умов договору, самі по собі посилання на неправомірність відкриття позичкового рахунку, не дають підстав вважати обов`язок банку по видачі грошових коштів в іноземній валюті невиконаним і не звільняє позичальника від їх повернення у строки та порядку, визначеними умовами кредитного договору. банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями на час укладення кредитного договору мав право здійснювати банківські операції в іноземній валюті. Висновок судово-економічної експертизи № 15 від 16 листопада 2016 року, згідно якого неможливо підтвердити отримання позичальником ОСОБА_1 грошових коштів по кредитному договору № 05-038/315 від 30.05.2008 року в іноземній валюті, оскільки надані на дослідження матеріали не містять первинних документів, які могли підтвердити або спростувати саме факт видачі (отримання) грошових коштів в готівковій формі (як в іноземній такі в і національній валюті), не впливає на обґрунтованість позовних вимог банку.Відповідач не навів жодного аргументу, який би ставив під сумнів визначений судом розмір заборгованості.

Аргументи учасників справи

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, у якій просив оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити частково, в частині суми яка не оспорюється ОСОБА_1 . При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутнє нормативне регулювання позичкового рахунку на який перераховано кредитні кошти. Немає логічної послідовності у документах (квитанціях), які банк надавав як докази проведених операцій. У позивача відсутні первині касові документи. Суди повинні були визнати факт невидачі коштів в іноземній валюті. Суди не врахували висновки судово-економічної експертизи, яка є належним доказом у справі.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 оскаржує судові рішення тільки в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по договору кредиту № 05-038/315 від 30 травня 2008 року в розмірі 211 185,13 грн та по договору відновлювальної кредитної лінії № 05-038/316 30 травня 2008 року в розмірі 3 043,19 грн. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 30 травня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 05-038/315. Згідно умов якого кредитор надає позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 16 636 доларів США, зі сплатою 13,50 процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 29 травня 2015 року, на умовах визначених цим договором. Кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля марки CHEVROLET, модель Lacetti, 2008 року випуску, згідно з договором купівлі-продажу № 966 від 26.05.2008 року, укладеним з АСФ "Універсал-Авто".

30 травня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 05-038/316.

Суди встановили, що ОСОБА_1 не заперечувався факт отримання на підставі договору кредиту№ 05-038/316 грошових коштів для оплати транспортного засобу, а він заперечував тільки отримання кредитних коштів саме в іноземній валюті. Надання кредиту договору кредиту № 05-038/315 здійснювалось шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті (доларів США) з позичкового рахунку № НОМЕР_1 шляхом конвертації через касу банку для подальшого перерахування позичальником на цілі визначенні пунктом 1.2 договору кредиту. Тобто при укладенні правочину сторонами узгоджено, що валютою кредитування, яка є істотною умовою угоди, є долари США.

Згідно заяви ОСОБА_1 на видачу готівки № ав/3175271 від 30 тарвня 2008 року та меморіального ордеру № ав/3175277 грошові кошти позичальнику надано в доларах США з подальшою їх конвертацією в гривню та перерахуванням їх на розрахунковий рахунок ТОВ "УкрАвтоЗаЗ-Сервіс".

Перед перерахуванням коштів за придбання транспортного засобу банком згідно квитанції № ав/3175265 від 30 травня 2008 року здійснено валютно-обмінну операцію, яка полягала в конвертації отриманої позивачем суми кредиту в розмірі 16 636 доларів США в українську гривню, що відповідно до комерційного курсу АКБ "Укрсоцбанк" (460 грн. за 100 доларів США) становило 76 525, 60 грн.

ОСОБА_1 власноручно підписав договір кредиту. Укладеним договором чітко визначено валюту кредитування, умови та порядок погашення, відсоткова ставка, права та обов`язки сторін правочину, до Банку із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення певних положень позичальник не звертався. Вимог про визнання недійсним договору кредиту відповідачем не заявлялось.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення суду апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення в оскарженій частині без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року в частині позовних вимогпублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору кредиту № 05-038/315 від 30 травня 2008 року в розмірі 211 185,13 грн та по договору відновлювальної кредитної лінії № 05-038/316 30 травня 2008 року в розмірі 3 043,19 грн залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков