Постанова

Іменем України

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 759/4191/19

провадження № 51-5506 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,

при секретарі Ігнатенку Ю.В.,

за участю прокурора Піх Ю.Г.,

захисника Грека А.Б.,

засудженого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019100080000014 за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Полтава, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

за касаційною скаргою захисника Грека А.Б. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 194 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 179 910 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 130 089 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 1 січня 2019 року, приблизно о 04 год. 05 хв., вийшовши з будинку АДРЕСА_2, за допомогою рідини для розпалювання багаття марки "Жаркофф Розпалювач", здійснив підпал автомобіля "Hyundai Accent", д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився в користуванні його дружини ОСОБА_4 та належав ОСОБА_2, вартістю 179 910 грн., після чого пересвідчився, що автомобіль загорівся, направився до під`їзду будинку за вище вказаною адресою. Під час пожежі вище зазначеного автомобіля загорівся припаркований поряд автомобіль "Renault Master", д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, вартістю 130 089 грн. В результаті підпалу вказані транспортні засоби були знищені, чим завдано потерпілим матеріальних збитків на вище зазначені суми.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати постановлені судові рішення у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 . Вважає, що докази, покладені в основу судових рішень не ґрунтуються на вимогах ст. 86 КПК України. Стверджує, що слідчим було здійснено процесуальні дії з порушенням ст. 165 КПК України, внаслідок чого протоколи огляду від 4 та 24 січня 2019 року є недопустимими доказами. Окрім того, зазначає, що протокол пред`явлення для впізнання особи за фотознімками від 3 січня 2019 року є недопустимим доказом, оскільки ця слідча дія проведена неуповноваженою особою, а саме, оперативним працівником, без відповідного доручення слідчого, в порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України. Зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК України суд залишив без задоволення клопотання захисника про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Засуджений просив задовольнити касаційну скаргу захисника.

Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, судові рішення вважала законними та обґрунтованими.

Потерпілий просив залишити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду без зміни, та відмовити в задоволенні вимог касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.

За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК України).

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

Визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: показань потерпілих, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, та даними, що містяться у протоколах огляду місця події від 1 січня 2019 року, огляду місця події від 7 січня 2019 року, огляду речей від 4 січня 2019 року, пред`явлення особи для впізнання від 3 січня 2019 року, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 3 січня 2019 року, огляду предмета, документів та аналізу інформації від 4 січня 2019 року, огляду предмета, документів та аналізу інформації від 24 січня 2019 року, акту про пожежу від 1 січня 2019 року, висновками експертиз, якими підтверджується факт пошкодження автомобілів "Hyundai Accent", д.н.з. НОМЕР_1 та "Renault Master", д.н.з. НОМЕР_2 шляхом підпалу та відповідно їх загоряння, а також іншими доказами, детально викладеними у вироку суду першої інстанції.

Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, ретельно перевірив усі посилання й доводи, викладені захисником в апеляційній скарзі, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, й вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши достатні аргументи та підстави для прийняття такого рішення.

З матеріалів кримінального провадження не вбачається порушень вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказів, і на спростування цього у скарзі сторони захисту переконливих аргументів не міститься.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку про те, що згідно даних протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 3 січня 2019 року, продавець АЗС "Аміс Енерджі" впізнав ОСОБА_1, як особу, який 1 січня 2019 року о 03 год. 45 хв. придбав розпалювальну суміш. Цей факт підтверджується також даними відеозапису протоколу огляду предмета, документів та аналізу інформації від 24 січня 2019 року, а також протоколу огляду речей від 4 січня 2019 року, а саме дублікату фіскального чеку, наданого ТОВ "Аміс Енерджі" .

Крім того, згідно даних протоколу огляду предмета, документів та аналізу інформації від 4 січня 2019 року, здійснено огляд цифрового накопичувача USB "Transend", який містить три відео файли, на яких зафіксовано обставини, детально викладені у вироку, як ОСОБА_1, 1 січня 2019 року, в період часу з 03 год. 54 хв. по 04 год. 14 хв. за допомогою рідини для розпалювання підпалив припаркований на майданчику біля будинку АДРЕСА_2 автомобіль, який знаходився в користуванні його дружини та належав потерпілому ОСОБА_2 . Під час пожежі вище зазначеного автомобіля загорівся припаркований поряд автомобіль, який належить потерпілому ОСОБА_3 .

Як правильно вказав суд апеляційної інстанції, зазначений протокол містить вказівку про запис переглянутих відеофайлів, за допомогою лазерних систем зчитування системного блоку комп`ютера на електронний носій інформації диск формату CD-R, який поміщений в паперовий конверт, запечатаний печаткою "Для пакетів № 1" Святошинського УП ГУ НП у м. Києві та долучений до матеріалів провадження. Тому доводи апеляційної скарги захисника в частині недопустимості вказаного доказу суд визнав необґрунтованими. З таким висновком погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Таким чином, слідчий наділений правом витребувати від будь-якої особи необхідні речі, документи, відомості тощо.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно до частини 2 вказаної статті до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема: матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні); складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

Під час здійснення відеофіксації у громадських місцях за допомогою камер відеоспостережень, встановлених на будівлях та в приміщеннях, збирається інформація не щодо конкретної особи, що свідчить про відсутність умислу збирання конфіденційної інформації про особу, а інформація, яка дозволяє зафіксувати певні події. Отриманий відеозапис може бути використаний в якості допустимого доказу у кримінальному провадженні з дотримання вимог кримінального процесуального закону.

Як вбачається із матеріалів провадження, відеозаписи з камер відеоспостереження, розміщених в приміщенні та ззовні будинку АДРЕСА_2 та встановлених в приміщенні магазину "АМІК УКРАЇНИ", на яких зафіксовано обставини перебування у зазначених місцях ОСОБА_1 1 січня 2019 року, були добровільно надані у відповідь на письмові запити слідчого головою домового комітету житлового будинку та начальником управління контролю та промислової безпеки ПП "АМІК УКРАЇНИ". Також на виконання запиту була надана копія товарного чеку здійснення купівлі ОСОБА_1 запалювальної суміші.

В подальшому, слідчим надані відеофайли були записані на електронні носії інформації - диски формату СD-R, і складено протоколи огляду предмета, документів та аналізу інформації від 4 та 24 січня 2019 року. Електронні СD-R з відеозаписами з камер відеоспостереження слідчим визнано речовими доказами та винесено відповідні постанови.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

З огляду на викладене, долучення слідчим до матеріалів кримінального провадження електронних носіїв з відеозаписами з камер відеоспостереження було здійснено у передбачений КПК України спосіб.

Не заслуговують на увагу касаційні доводи захисника про визнання недопустимим доказом протоколу пред`явлення для впізнання особи за фотознімками від 3 січня 2019 року, із підстав, викладених у касаційній скарзі.

Слідчий органу досудового розслідування, згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України, уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Згідно до вимог частин 2, 3 ст. 41 КПК України під час виконання доручень слідчого, дізнавача, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого; доручення слідчого, дізнавача, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов`язковими для виконання оперативним підрозділом.

У матеріалах кримінального провадження міститься рапорт оперуповноваженого ВКП Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, яка діяла на виконання доручення СВ Святошинського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6, в результаті якого було допитано оператора-касира, та проведено з нею впізнання особи по фотознімках, в результаті чого було складено протокол від 3 січня 2019 року. Також надано дублікат чеку, який в подальшому долучений слідчим до матеріалів кримінального провадження (постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 4 січня 2019 року).

Зафіксовані на відеозаписах дії ОСОБА_1 повністю узгоджуються з іншими доказами у справі, а саме даними протоколу пред`явлення особи для впізнання від 3 січня 2019 року, огляду місця події від 1 січня 2019 року, та показаннями допитаних у судовому засіданні потерпілих та свідків.

Усупереч доводам захисника, під час здійснення кримінального провадження місцевий та апеляційний суди не порушили загальних засад, закріплених у ст. 7 КПК України, а з огляду на положення ст. 404 вказаного Кодексу суд апеляційної інстанції не був зобов`язаний повторно досліджувати всі зібрані у справі докази.

Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, захисником у клопотанні про повторне дослідження доказів, не було надано достатніх обґрунтувань, що суд першої інстанції дослідив докази неповно чи з порушеннями, а тому апеляційним судом відмовлено в його задоволенні.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою безумовне скасування оспорюваних вироку та ухвали під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції, не встановлено.

З урахуванням викладеного, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Грека А.Б. в інтересах засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І. Кравченко Н.В. Білик В.І. Остапук