Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 758/2641/17

провадження № 61-19198св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальне підприємство "Київпастранс" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі філії Комунального підприємства "Київпастранс" Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо, третя особа - виконуючий обов`язки директора Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо Карабчук Руслан Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі філії Комунального підприємства "Київпастранс" Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо (далі - КП "Київпастранс"), третя особа - виконуючий обов`язки директора Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо Карабчук Р. В., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 31 жовтня 2005 року він був прийнятий на посаду водія тролейбуса КП "Київпастранс" Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо, а 03 лютого 2017 року його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за прогул без поважних причин.

Наказом Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" від 06 лютого 2017 року № 21 змінено дату його звільнення з 03 лютого 2017 року на 06 лютого 2017 року.

ОСОБА_1 вважає, що його звільнення є необґрунтованим, оскільки у період з 14 листопада 2016 року до 23 листопада 2016 року він перебував на амбулаторному лікуванні у зв`язку із захворюванням на гостре респіраторне захворювання (бронхіт). Лікарняний листок було відкрито Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Оболонського району м. Києва.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконними та скасувати наказ Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" від 03 лютого 2017 року № 18 та наказ Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" від 06 лютого 2017 року № 21 про зміну дати звільнення; поновити його на посаді водія з 06 лютого 2017 року; стягнути з КП "Київпастранс" в особі філії КП "Київпастранс" Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 06 травня 2019 року у складі судді Войтенко Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано наказ Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" від 03 лютого 2017 року № 18 про звільнення ОСОБА_1 з посади водія тролейбуса.

Визнано незаконним і скасовано наказ Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" від 06 лютого 2017 року № 21 про зміну дати звільнення ОСОБА_1 з посади водія тролейбуса.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія тролейбуса Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" з 06 лютого 2017 року.

Стягнуто з КП "Київпастранс" в особі філії КП "Київпастранс" Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо на користь ОСОБА_1 209 204,80 грн заробітку за час вимушеного прогулу з 06 лютого 2017 року до 06 травня 2019 року, 3 000,00 грн на відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за 1 місяць - лютий 2017 року в розмірі 6 350,86 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що у період з 14 листопада 2016 року до 23 листопада 2016 року позивач хворів, з приводу чого звертався до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Оболонського району м. Києва і йому було видано листок тимчасової непрацездатності серії АДА № 381593. Оскільки вказана медична установа підтвердила факт видачі листка непрацездатності, який був наданий позивачем за місцем роботи та відповідач виплатив позивачу за цим листком непрацездатності кошти, звільнення позивача з роботи через два місяці після цього не можна вважати законним та таким, що відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а претензії з приводу неналежного оформлення листка непрацездатності працівника не можуть свідчити про неповажність причин його відсутності на роботі та не є підставою для встановлення факту прогулу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу КП "Київпастранс" в особі філії КП "Київпастранс" Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо задоволено, рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 травня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції постановив, що відповідно до довідки Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 28 грудня 2016 року встановлено, що листок тимчасової непрацездатності позивача було видано з порушенням вимог Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2011 року № 455, (далі - Інструкція № 455). Позивачем не надано інші належні та допустимі докази поважності причин його відсутності на роботі у період з 14 листопада 2016 року до 23 листопада 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що факт його звернення до лікувального закладу за видачою листка тимчасової непрацездатності не за місцем його постійного проживання та реєстрації, а також відсутність у лікувальному закладі медичної картки встановленої форми із записами лікаря не можуть вказувати на те, що листок тимчасової непрацездатності видано необґрунтовано. Позивач не може відповідати за неналежне оформлення листка тимчасової непрацездатності.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу КП "Київпастранс" зазначило, що суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року залишено без руху для усунення недоліків.

У листопаді 2019 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року і витребувано із Подільського районного суду міста Києва цивільну справу № 758/2641/17.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до наказу Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" від 31 жовтня 2005 року № 137 ОСОБА_1 прийнято з 31 жовтня 2005 року на посаду водія тролейбуса.

Згідно із наказом Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" від 03 лютого 2017 року № 18 ОСОБА_1 звільнено з посади водія тролейбуса з 03 лютого 2017 року за прогули без поважних причин у період з 14 листопада 2016 року до 23 листопада 2016 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Наказом Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" від 06 лютого 2017 року № 21 змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 03 лютого 2017 року на 06 лютого 2017 року.

Підставою звільнення ОСОБА_1 згідно з оскаржуваними наказами зазначено службову записку начальника відділу експлуатації Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" від 01 лютого 2017 року, лист виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 28 грудня 2019 року № 4278-08, протокол комісії із соціального страхування Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 2, пояснення ОСОБА_1 від 12 січня 2017 року, листок непрацездатності серії АДА № 076697 за період з 02 лютого 2017 року до 04 лютого 2017 року.

Відповідно до листка непрацездатності серії АДА № 381593, виданого Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Оболонського району м. Києва, ОСОБА_1 з 14 листопада 2016 року до 23 листопада 2016 року перебував на амбулаторному лікуванні.

За результатами перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності серії АДА № 381593, виданого Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Оболонського району м. Києва, відділом експертизи тимчасової непрацездатності та якості медичних послуг виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 28 грудня 2016 року, складено довідку про необґрунтованість лікарняного листа.

Із цієї довідки вбачається, що період перебування ОСОБА_1 на лікарняному з 14 листопада 2016 року до 23 листопада 2016 року був оплачений з бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Також довідкою встановлено, що при оформленні лікарняного листка ОСОБА_1 не пред`являв медичну картку, назвав тимчасову адресу своєї реєстрації, в журналі реєстрації прийому амбулаторних хворих лікаря ОСОБА_1 в дні відкриття та закриття лікарняного листа записаний останнім. В журналі лікарсько-консультаційної комісії прізвище ОСОБА_1 зареєстроване 14 листопада 2016 року.

На підставі довідки від 28 грудня 2016 року за результатами перевірки лікарняного листка виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надано пропозиції повернути кошти за необґрунтовано виданий лікарняний лист.

12 січня 2017 року Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо КП "Київпастранс" викликало ОСОБА_1 до відділу кадрів для надання пояснень щодо отримання лікарняного листа та запропонувало йому переоформити лікарняний лист відповідно до вимог законодавства України. Про проведену бесіду було складено акт від 12 січня 2017 року.

17 січня 2017 року виконуючий обов`язки директора Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" Карабчук Р. В. подав подання до первинної профспілкової організації КП "Київпастранс" про звільнення ОСОБА_1 з посади водія за прогули без поважних причин.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною шостою статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40, пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано матеріалами справи, що у період з 14 листопада 2016 року до 23 листопада 2016 року ОСОБА_1 хворів, з приводу чого звертався до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Оболонського району м. Києва і йому було видано листок непрацездатності серії АДА № 381593.

Відповідно до Інструкції № 455 тимчасова непрацездатність засвідчується листком непрацездатності.

Листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.

Право видачі листків непрацездатності надається: лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров`я. Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 455 не мають права видачі листків непрацездатності лікарі: станцій (відділень) швидкої медичної допомоги; станцій переливання крові; закладів судово-медичної експертизи; бальнеогрязелікувальних, косметологічних та фізіотерапевтичних лікарень і курортних поліклінік; будинків відпочинку; туристичних баз; зубопротезних поліклінік (відділень); санітарно-профілактичних закладів; лікуючі лікарі лікувально-профілактичних закладів усіх форм власності при косметологічних втручаннях без медичних показань.

Видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред`явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406 листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

У постановах від 12 квітня 2019 року в справі № 265/563/17 (провадження № 61-217св19), від 05 серпня 2019 року в справі № 638/10227/17 (провадження № 61-3744св18), від 24 лютого 2020 року в справі № 361/7197/16-ц (провадження № 61-90136св19) Верховний Суд вказав, що неналежне виконання лікарем обов`язків щодо ведення документації не дає підстави для висновку, що виданий уповноваженою особою листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника. Відповідальність за порушення лікарем обов`язків по веденню документації покладається безпосередньо на лікаря та не може ніяким чином впливати на працівника.

Згідно з частиною першою статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я за погодженням з Фондом.

Частиною першою статті 28 цього Закону передбачено, що страховик має право здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 у період з 14 листопада 2016 року до 23 листопада 2016 року перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності, цей листок непрацездатності не повернутий до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Оболонського району м. Києва для належного оформлення, ні відповідач, ні Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з претензіями щодо його незаконності не зверталися, ОСОБА_1 отримав від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка не витребувана у позивача як безпідставно отримана, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач у період з 14 листопада 2016 року до 23 листопада 2016 року перебував на лікарняному, тому у роботодавця були відсутні підстави для звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування наказів про звільнення та про зміну дати звільнення і похідні позовні вимоги - про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, а підстави для зменшення розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України відсутні.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення про часткове задоволення позовних вимог, належним чином оцінено подані сторонами докази, вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права, а апеляційний суд помилкового скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За викладених обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року скасувати, рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 травня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк