Ухвала суду № 142/119/20 від 15.02.2023 про визнання дійсним договору купівлі-продажу

Ухвала

Іменем України

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 142/119/20

провадження № 61-1998ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 02 травня 2013 року укладено усний договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1, вартістю 74 602 грн, та земельної ділянки, на якій він розташований, площею 0,1071 га для житлового будівництва і обслуговування житлових споруд, вартістю 109 188,45 грн. Істотними умовами цього договору була повна оплата за будинок в розмірі 45 000 грн та наступний розподіл витрат, пов`язаних з нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу та реєстрацію права власності. Позивач, як покупець, виконала умови усного договору, сплатила вказану суму грошей продавцю ОСОБА_3 .

Проте, подальше укладення в письмовій формі та нотаріальне посвідчення укладеного між позивачем та ОСОБА_3 усного договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна виявилося неможливим, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадщину після смерті ОСОБА_3 ніхто не прийняв, спадкоємцем першої черги за законом на його майно являється його син - ОСОБА_2, проте він на спадщину, яка залишилася після смерті батька, не претендує.

ОСОБА_1 просила:

визнати дійсним договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1, вартістю 74 602 грн та земельної ділянки, на якій він розташований, площею 0,1071 га для житлового будівництва і обслуговування житлових споруд, вартістю 109 188,45 грн, укладений 02 травня 2013 року між ОСОБА_1 як покупцем, та ОСОБА_3, як продавцем, за ціною 45 000 грн.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 21 травня 2020 року прийнято визнання позову відповідачем. Позов ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1, вартістю 74 602 грн та земельної ділянки, на якій він розташований, площею 0,1071 га для житлового будівництва і обслуговування житлових споруд, вартістю 109 188,45 грн, укладений 02 травня 2013 року між ОСОБА_1 як покупцем, та ОСОБА_3, як продавцем.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 06 вересня 2017 року в цивільній справі № 6-1288цс17, однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Судом встановлено, що власник майна, який передав його ОСОБА_1 - ОСОБА_3, помер та за життя не уклав даний договір у письмовій формі та нотаріально не посвідчив його, у зв`язку з чим на даний час позивач не може посвідчити договір в нотаріальному порядку та здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке набуто на підставі усного договору купівлі-продажу та вільно розпоряджатися належним їй майном. Відповідач по справі спадкоємець за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 - його син ОСОБА_2, спадщину, яка відкрилася після смерті батька не приймав та на неї не претендує, про що свідчать його заява про безумовне визнання позовних вимог. На підставі викладеного, беручи до уваги, що сторонами були виконані усі істотні умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, відбулося передання майна та його оплата, майно було правомірно придбано позивачем, що нотаріальне посвідчення договору є неможливим у зв`язку із смертю продавця нерухомого майна, а також враховуючи, що позивач має непорушне право на мирне володіння своїм майном, позовні вимоги підлягають задоволенню у зв`язку з безумовним визнанням заявлених вимог відповідачем, за наявності законних на те підстав, оскільки це не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 21 травня 2020 року оскаржив в апеляційному порядку виконувач обов`язки керівника Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області Кічук І. Р. в інтересах ГУ Державної фіскальної служби у Вінницькій області, ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу виконувача обов`язки керівника Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області Кічук І. Р. в інтересах Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задоволено. Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 21 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 757 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

з урахуванням статті 51 ЦПК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. У справі відсутнє свідоцтво про право на спадщину за заповітом або будь які інші документи, які б підтверджували факт прийняття ОСОБА_2 спадщини відповідно до заповіту. У справі відсутні відомості, що ОСОБА_2, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, вжито заходи до оформлення спадщини на спірне майно. Таким чином, позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки доказів прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 матеріали справи не містять. У разі визнання відповідачем позову суд лише за наявності для того законних підстав може ухвалити рішення про задоволення позову (постанова 25 квітня 2018 року справа № 355/123/16-ц провадження № 61-5768св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду). Крім того, однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом України в постановах від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1288цс17, та від 30 січня 2013 року у справі № 6-162цс12. Усний договір купівлі-продажу укладено 02 травня 2013 року, що підтверджується письмовою розпискою ОСОБА_3, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Докази, які б свідчили про укладання договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами в письмовій формі та ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення такого договору у справі відсутні;

суд першої інстанції не обґрунтував в чому саме полягає безповоротне ухилення належного відповідача від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно зі статтею 220 ЦК України. Вказані обставини незазначені позивачем також й у позові, тоді як відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Задоволення судом першої інстанції позову без наявності достатніх на то правових підстав порушує інтереси держави, адже при нотаріальному посвідченні угод купівлі-продажу нерухомості сплачуються платежі, які оподатковуються в порядку, передбаченому Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" або статтею 178 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим завдано шкоду інтересам держави, оскільки позбавлено її права на отримання передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів. Фактично рішенням суду першої інстанції узаконено перехід до позивача права на нерухоме майно без сплати відповідних обов`язкових платежів до бюджету, чим заподіяно шкоду інтересам держави;

виконувач обов`язки керівника Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області Кічук І. Р. при зверненні із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі ГУ Державної фіскальної служби у Вінницькій області, ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області, на виконання вимог частини третьої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність інтересу держави в оскарженні рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 21 травня 2020 року, пославшись на те, що вирішення у судовому порядку спору шляхом визнання дійсним договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1, вартістю 74 602,00 грн та земельної ділянки, на якій він розташований, площею 0,1071 га для житлового будівництва і обслуговування житлових споруд, вартістю 109 188,45 грн, укладений 02 травня 2013 року між ОСОБА_1, як покупцем, та ОСОБА_3, як продавцем, позбавило державу відповідних надходжень до бюджету, а також вказав, що зазначені органи з моменту винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідних заходів щодо його перегляду в апеляційному порядку не вжили, що свідчить про те, що орган, до компетенції якого віднесені представницькі повноваження у цій сфері, належним чином їх не здійснює. Вказана позиція відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19). Посилання адвоката позивача на те, що апеляційна скарга подана в інтересах ГУ ДФС у Вінницькій області - органу, який перебуває в процесі припинення в результаті реорганізації, не є підставою для відмови у задоволенні скарги, з огляду на те, що апеляційна скарга подана в інтересах держави. Ухвалене рішення суду першої інстанції у справі порушує інтереси держави.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасовано та передано справу № 142/119/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду звертала увагу на те, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. Стаття 352 ЦПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, судове рішення стосується прав, інтересів та (або) обов`язків відповідного державного органу, покликаного захищати інтереси держави у відповідних відносинах (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19);

якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (частина друга статті 220 ЦК України). З урахуванням принципу розумності, очевидно, що позов про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України є способом захисту цивільних прав та інтересів учасників приватних відносин. Рішення суду про визнання договору дійсним при недодержанні сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору "зцілює" тільки таку ваду як відсутність нотаріального посвідчення договору. При цьому наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається в силу прямої вказівки в частині другій статті 220 ЦК України. Проявом розумності є те, що законодавець не пов`язує можливість визнання дійсним договору із залученням податкового чи іншого органу, який контролює сплату фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язуються із оскарженням в апеляційному порядку та скасуванням судового рішення про визнання дійсним договору. Цивільний суд за позовом про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів;

у справі, що переглядається, інтерес держави у спірних правовідносинах прокурор обґрунтував тим, що у разі дотримання сторонами у справі належної процедури оформлення переходу права власності та посвідчення такого договору нотаріусом, за умови продажу житлового будинку ОСОБА_2 більш ніж 1 раз за звітний рік, до бюджету підлягали б сплаті відповідні обов`язкові платежі: 5 % від вартості будинку, 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто 3 730,10 грн та 5 459,40 грн відповідно, а також військовий збір в сумі 2 756,85 грн (а. с. 73). Апеляційний суд погодився з вказаними доводами прокурора та вважав, що внаслідок цього існують підстави оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, оскільки суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Апеляційний суд не звернув уваги, що проявом розумності є те, що законодавець не пов`язує можливість визнання дійсним договору із залученням податкового чи іншого органу, який контролює сплату фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язуються із оскарженням в апеляційному порядку та скасуванням судового рішення про визнання дійсним договору. Цивільний суд за позовом про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Апеляційний суд не врахував, що в цій справі відсутні обставини, які б свідчили, що приватно-правовий інструментарій (позов про визнання договору дійсним) використовується учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню, тобто не для захисту цивільних прав та інтересів, а тому відсутні підстави стверджувати, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області чи Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Апеляційний суд не зверну уваги, що рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті у разі якщо ним не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області чи Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що звернулися з апеляційною скаргою. За таких обставин, апеляційний суд зробив безпідставний висновок про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконувача обов`язки керівника Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області Кічук І. Р. в інтересах ГУ Державної фіскальної служби у Вінницькій області, ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 21 травня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

при обґрунтуванні апеляційної скарги прокурор в інтересах держави вказує на те, що оскарженим рішенням було порушено інтереси держави, адже у разі дотримання сторонами у справі належної процедури оформлення переходу права власності та посвідчення такого договору нотаріусом сплачуються платежі, які оподатковуються в порядку, передбаченому Декретом КМ України "Про державне мито" або статтею ПК України, у зв`язку з чим завдано шкоду інтересам держави, оскільки позбавлено її права на отримання передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів. Отже, скаржник зазначає, що рішення позбавило державу відповідних надходжень до бюджету;

приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. Стаття 352 ЦПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, судове рішення стосується прав, інтересів та (або) обов`язків відповідного державного органу, покликаного захищати інтереси держави у відповідних відносинах (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19);

якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (частина друга статті 220 ЦК України). Проявом розумності є те, що законодавець не пов`язує можливість визнання дійсним договору із залученням податкового чи іншого органу, який контролює сплату фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язуються із оскарженням в апеляційному порядку та скасуванням судового рішення про визнання дійсним договору. Позов про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України є способом захисту цивільних прав та інтересів учасників приватних відносин. Нотаріальне посвідчення договору не вимагається в силу прямої вказівки в частині другій статті 220 ЦК України. Законодавець не пов`язує можливість визнання дійсним договору із залученням податкового чи іншого органу, який контролює сплату фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Для контролю сплати фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язуються із оскарженням в апеляційному порядку та скасуванням судового рішення про визнання дійсним договору. Цивільний суд за позовом про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів;

в справі відсутні обставини, які б свідчили, що приватно-правовий інструментарій (позов про визнання договору дійсним) використовується учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню, тобто не для захисту цивільних прав та інтересів. Тому апеляційний суд зробив висновок, що оскільки рішенням суду першої інстанції не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі ГУ Державної фіскальної служби у Вінницькій області чи ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області, прокуратура в інтересах не відноситься до кола осіб, які у відповідності до положень статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження у цій справі і апеляційне провадження підлягає закриттю. Доводи прокурора, що судовим рішенням вирішено питання про права, свободи та інтереси держави в особі державних органів, яких він представляє, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У лютому 2023 року перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Державної фіскальної служби у Вінницькій області, ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області подав касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до цього суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурором повністю доведено підстави для представництва інтересів держави в суді, оскільки законодавець визначив обов`язковим дотримання письмової форми та нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна. У матеріалах справи відсутнє свідоцтво про право на спадщину за заповітом або будь-які інші документи, які б підтверджували факт прийняття ОСОБА_2 спадщини відповідно до заповіту, посвідченого Піщанською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 1749, а тому відсутні документи щодо реєстрації права власності на вказаний житловий будинок з господарськими спорудами за останнім. У матеріалах справи відсутні докази наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спору. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду звертала увагу на те, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17). Разом з тим, дії позивача та відповідача спрямовані саме на ухилення від сплати обов`язкових платежів, а не на захист своїх прав та інтересів. Сторонами штучно створено спір, з метою ухилення від сплати обов`язкових платежів. При цьому, подання апеляційної скарги прокурором, обґрунтовано не лише несплатою обов`язкових платежів, а й незаконністю рішення суду через численні порушення норм матеріального права судом першої інстанції, недобросовісністю позивача та відповідача у реалізації прав.

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури зазначає, що штучне створення спору з метою уникнення додаткових витрат сторонами є недобросовісною поведінкою. Крім того, на підтвердження добросовісності дій сторін з часу подання апеляційної скарги позивач та відповідач могли добровільно сплатити обов`язкові платежі та відповідно підстава для представництва прокурором інтересів держави відпала б сама собою. Будь-яких підтверджень сплати таких платежів сторонами не надано, що також підтверджує те, що звернення до суду з позовною заявою відбулось не з метою захисту інтересів чи прав, а з метою ухилення від обов`язку сплати платежів. При цьому, у разі укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у 2013 році, відповідно до статті 164 ПК України отримані доходи підлягали оподаткуванню. Крім того з фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно стягується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 відсотка від вартості набутого майна. Таким чином, вказані доходи підлягають сплаті сторонами (стороною) до нотаріального посвідчення договору без отримання податкового рішення-повідомлення від контролюючого органу. Визнаючи усний договір купівлі-продаж дійсним суд узаконив перехід нерухомого майна без сплати обов`язкових платежів стороною/сторонами такого договору. При цьому, можливість компетентних контролюючих органів здійснити контроль за надходженням відповідних обов`язкових платежів пов`язана виключно із надходженням від нотаріуса, який посвідчує договір, відповідної інформації. Подання позовної заяви ОСОБА_1 спрямовано не на захист порушених прав чи інтересів позивача, а на ухилення від сплати обов`язкових платежів, які без нотаріального посвідчення правочину, уповноважений контролюючий орган не в змозі проконтролювати. Законодавством не передбачено іншого можливого контролю над сплатою обов`язкових платежів під час укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, окрім як подання нотаріусом відповідної інформації. Дотримання належної процедури оформлення прав власності на нерухоме майно беззаперечно становить інтерес держави, оскільки відповідно до положень чинного законодавства при нотаріальному посвідченні угод щодо відчуження нерухомості сплачуються обов`язкові платежі та збори до бюджету. Особи повинні дотримуватись законодавчо визначеної процедури набуття та переходу прав власності на нерухоме майно, що підтримує авторитет держави та органів судової влади, якими вирішують спори щодо майнових прав.

У апеляційній скарзі прокурором вказано, що порушення інтересів держави полягає як в неотриманні обов`язкових платежів та зборів, так і в необхідності дотримання усіма учасниками процедури набуття та переходу прав власності на нерухоме майно. Уповноваженими державою на виконання представницьких функцій у спірних правовідносинах щодо контролю за сплатою вказаних податкових платежів є ГУ ДФС у Вінницькій області та ГУ ПФУ у Вінницької області. Вказані органи з моменту винесення оскарженого рішення, заходів щодо його перегляду в апеляційному порядку не вживали, що свідчить про неналежне здійснення повноважень. Аналогічний висновок щодо можливості звернення прокурора в інтересах вказаних контролюючих органів зробив Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 126/3557/17. Верховний Суд вказав, що з урахуванням обставин цієї справи колегія суддів вважає, що прокурор, вказуючи на порушення передбаченої процедури набуття у 2017 році права власності на нерухоме майно на підставі нотаріально непосвідченого договору від 08 серпня 2008 року, а також на недотримання порядку сплати обов`язкових платежів, обґрунтував підстави для представництва інтересів держави, зокрема порушення інтересів держави та неналежне здійснення компетентними органам захисту інтересів держави. Зокрема, прокурор зазначив, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до винесення рішення, внаслідок якого державний бюджет та пенсійний фонд недоотримали визначені Декретом КМ України "Про державне мито", ПК України та Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" обов`язкові платежі. При цьому органи державної влади, які наділені відповідною компетенцією у цій сфері, не вживали заходів, спрямованих на поновлення прав держави.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконкомом Піщанської селищної ради депутатів трудящих 24 жовтня 1961 року, в цілому домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_2, належить ОСОБА_3 на праві особистої власності.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 001016 ОСОБА_3 на підставі рішення 3 сесії 23 скликання Піщанської селищної ради народних депутатів від 16 грудня 1998 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1071 га, розташовану на території Піщанської селищної ради Піщанського району Вінницької області для ведення житлового будівництва та обслуговування житлових споруд.

07 жовтня 1998 року ОСОБА_3 складено заповіт, який посвідчено Піщанською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі за № 1749, відповідно до якого він на випадок своє смерті належний йому житловий будинок з відповідними службовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, заповів синам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 порівно.

02 травня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено в усній формі договір купівлі-продажу житлового будинку який розташований в АДРЕСА_1, з договірною ціною 45 000,00 грн, що підтверджується розпискою від 02 травня 2013 року, підписаною ОСОБА_3 .

Відповідно до вказаної розписки ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 45 000,00 грн в якості оплати за продаж належного йому житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_5 від своєї частки у спадщині, яка відкрилася після смерті його батька ОСОБА_3 відмовився на користь ОСОБА_2, що підтверджується його заявою від 15 квітня 2019 року, посвідченою нотаріусом Калінінградського нотаріального округу, зареєстрованою в реєстрі за № 39-16-н/39-2019-1-677.

ОСОБА_4 від своєї частки у спадщині, яка відкрилася після смерті його батька ОСОБА_3 відмовився на користь ОСОБА_2, що підтверджується його заявою від 19 серпня 2017 року, посвідченою тимчасово виконуючою обов`язки нотаріуса Калінінградського міського нотаріального округу, зареєстрованою в реєстрі за № 3-1868.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що "у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року в справі № 142/119/20 (провадження № 61-9790св21) вказано, що "проявом розумності є те, що законодавець не пов`язує можливість визнання дійсним договору із залученням податкового чи іншого органу, який контролює сплату фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язуються із оскарженням в апеляційному порядку та скасуванням судового рішення про визнання дійсним договору. Позов про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України є способом захисту цивільних прав та інтересів учасників приватних відносин. Нотаріальне посвідчення договору не вимагається в силу прямої вказівки в частині другій статті 220 ЦК України. Законодавець не пов`язує можливість визнання дійсним договору із залученням податкового чи іншого органу, який контролює сплату фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Для контролю сплати фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язуються із оскарженням в апеляційному порядку та скасуванням судового рішення про визнання дійсним договору. Цивільний суд за позовом про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів".

Апеляційний суд встановив, що:

при зверненні до суду з апеляційною скаргою прокурор в інтересах ГУ Державної фіскальної служби у Вінницькій області, ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області вказував, що оскарженим рішенням було порушено інтереси держави, адже у разі дотримання сторонами у справі належної процедури оформлення переходу права власності та посвідчення такого договору нотаріусом сплачуються платежі, які оподатковуються в порядку, передбаченому Декретом КМ України "Про державне мито" або статтею ПК України, у зв`язку з чим завдано шкоду інтересам держави, оскільки позбавлено її права на отримання передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішення суду першої інстанції позбавило державу відповідних надходжень до бюджету;

у справі відсутні обставини, які б свідчили, що приватно-правовий інструментарій (позов про визнання договору дійсним) використовується учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню, тобто не для захисту цивільних прав та інтересів.

На підставі статті 417 ЦПК України апеляційний суд врахував, що законодавець не пов`язує можливість визнання дійсним договору із залученням податкового чи іншого органу, який контролює сплату фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Для контролю сплати фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язуються із оскарженням в апеляційному порядку та скасуванням судового рішення про визнання дійсним договору.

Встановивши, що рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 21 травня 2020 року не вирішувалось питання про права та обов`язки держави в особі ГУ Державної фіскальної служби у Вінницькій області, ГУ Пенсійного фонду України, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про закриття апеляційного провадження.

Посилання у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 126/3557/17 необґрунтовані з таких підстав.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 320/7224/15-ц (провадження № 61-6076св20) зазначено, що:

"цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див. постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21)".

Як свідчить аналіз оскарженої ухвали апеляційний суд застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), які мають перевагу над висновками колегії суддів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков