ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2020року
м. Київ
справа № 569/3673/17
провадження № 51-338км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Браїла І.Г.,
захисників Меркулова С.А., Пилипіва І.І.
(в режимі відеоконфренції),
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника Меркулова С.А. в інтересах засудженого ОСОБА_2 та захисника Пилипипів І.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 10 травня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу: вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 10.03.2011до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК,
ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу: вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 10.05.2011 до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 10 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна; ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.
На підставі ст. 72 КК, зараховано в строк відбутого покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 термін їх попереднього ув`язнення, починаючи з 26 січня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 21 червня 2017 року по 10 травня 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Суд постановив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно 2 090, 55 грн в дохід держави на відшкодування судових витрат за проведення судових криміналістичних експертиз.
Згідно з вироком, 26 січня 2017 року о 00.47 год ОСОБА_2,перебуваючи у гуртожитку по АДРЕСА_2, у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_1, з метою заволодіння майном
ОСОБА_3 , здійснили напад на останнього із застосуванням до нього насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я, що виразилось у здавлюванні шиї паском та завданні ударів металевою трубою по тілу, що призвело до утворення легких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий втрачав свідомість. Після чого, відкрито заволоділи майном ОСОБА_3 на загальну суму 5 152, 44 гривень.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 10 травня 2018 року залишено без зміни.
На підставі ст. 72 КК зараховано в строк відбутого покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 термін їх попереднього ув`язнення з 26 січня 2017 року по 18 грудня 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах та доповненнях:
- захисник Меркулова С.А. в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_2 скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому посилається на порушення вимог ст. ст. 404, 419 КПК.
- захисник Пилипипів І.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить ухвалу щодо ОСОБА_1, скасувати призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому, захисник посилається на порушення вимог ст.ст. 290, 404, 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні: захисник Меркулов С.А. у повному обсязі підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити; захисник Пилипів І.І. підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити; засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу свого захисника; прокурор просив залишити всі касаційні скарги без задоволення, а вирок та ухвалу суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах та доповненнях до них, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Зі змісту касаційних скарг захисників Меркулова С.А. та Пилипіва І.І. вбачається, що вони, серед іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Втім, колегія суддів погоджується з доводами касаційних скарг про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
При цьому положеннями ст. 419 КПК встановлено, що у мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.
Наведених положень кримінального процесуального закону у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції у повному обсязі не дотримався.
Так, не погодившись з вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 10 травня 2018 року, засуджений ОСОБА_1 та його захисник Меркулов С.А. оскаржили цей вирок до апеляційного суду.
У своїх апеляційних скаргах і доповненнях засуджений ОСОБА_1 та його захисник Меркулов С.А. зазначали про необхідність скасування оскарженого вироку, при цьому ОСОБА_1 заперечував фактичні обставини кримінального провадження, оспорював висновки суду про доведеність його вини, вказував на неповноту судового розгляду, наголошуючи на відсутності в матеріалах провадження доказів, які б свідчили про його причетність до інкримінованих злочинів. Крім того, засуджений ОСОБА_1 у своїх клопотаннях та доповненнях зазначав про жорстоке поводження з ним, застосування недозволених методів під час проведення слідства. Захисник в апеляційній скарзі зазначав, що цей вирок стосовно ОСОБА_1 було ухвалено на недопустимих, неналежних і, як наслідок, недостатніх у їх сукупності доказах, тобто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є підставою до скасування вироку.
Втім, перевіривши матеріали кримінального провадження та зміст ухвали апеляційного суду, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог кримінального процесуального закону залишив поза увагою доводи засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів ведення досудового розслідування, без проведення належної перевірки таких доводів шляхом офіційного розслідування уповноваженим органом.
Такий підхід у контексті положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенції), а також усталеної практики Європейського суду з прав людини є неприпустимим.
Так, виходячи зі змісту статті 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому.
Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов`язковим, що не було дотримано судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 .
Перевірка доводів засудженого щодо незаконних методів ведення слідства має суттєве значення і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим.
Однак суд апеляційної інстанції взагалі не перевірив зазначених доводів ОСОБА_1 жодних відповідей на них не дав, не провів ретельного аналізу і оцінки обставин, на які посилалася сторона захисту та засуджений, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки при її постановленні залишились не перевіреними належним чином доводи засудженого та його захисника, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість цього рішення і є підставою для його скасування.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, тобто такими, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ураховуючи зазначене, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід врахувати наведене, ретельно, використовуючи усі процесуальні можливості, здійснити перевірку усіх доводів засудженого та його захисника, після чого з урахуванням усіх обставин і вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, ухвалити законне, обґрунтоване, належним чином вмотивоване рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційні скарги захисника Меркулова С.А. в інтересах засудженого ОСОБА_2 та захисника Пилипипів Р.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
Л. Ю. Кишакевич С.С. Слинько В.В. Щепоткіна