Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 306/29/18
провадження № 61-47358св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 липня 2018 року у складі судді Тхір О. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, ІНФОРМАЦІЯ_6, зобов`язання принести вибачення, відшкодування моральної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він є Полянським сільським головою Полянської об`єднаної територіальної громади Свалявського району Закарпатської області. В друкованому засобі масової інформації Закарпатській щотижневій правозахисній газеті "Правозахист" від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 головним редактором видання ОСОБА_2 на першій шпальті випуску газети в "ІНФОРМАЦІЯ_3" під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2 " розміщена про нього негативна, недостовірна, ганебна інформація, яка містить такі висловлювання:
- "…завдяки неадекватному голові Полянської ОТГ ОСОБА_1 " (у другому абзаці звернення);
- "…втягує Вас не тільки у свої афери, а також у протиправні дії.." (у другому абзаці звернення);
- "голова - неадекват.." (у третьому абзаці звернення);
- "злодія ОСОБА_1, який дорвався до бюджетного корита й дерибанить наші Полянські землі, які він видурював у нас різними шляхами, продавав і тепер продає за чималі гроші." (у шостому абзаці звернення);
- "…до водогону, бо він належить йому" (у дев`ятому абзаці);
- "в бажанні цієї особи приватизувати водогін і на свій власний розсуд продавати воду?!" (одинадцятий абзац);
- "перестаньте принижуватись перед маразматичними примхами та сумнівними оборудками, а реально - рейдерством, в яке Вас втягує це створіння, яке обкрадає вас багато років!" (у п`ятнадцятому абзаці).
Крім того, на першій сторінці цього ж номеру у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_5 ", за авторством ОСОБА_2 опубліковано про нього наступну негативну, недостовірну та ганебну інформацію:
- у назві статті "дерибан від ОСОБА_1 ";
- у преамбулі: "…про кримінальні пригоди, ОЗУ (організованого злочинного угрупування) під головуванням ОСОБА_1., нинішнього голови Полянської ОТГ Свалявського району.";
- "По його діях та діях його підлеглих на сьогодні відкрито вже майже двадцять кримінальних проваджень.";
- у першому абзаці самої статті: "Головою Полянської ОТГ ОСОБА_1 здійснено привласнення бюджетних коштів при проведенні капітального ремонту вулиці Гірської в с. Поляна. Про це свідчать наступні докази:…".
Посилаючись на те, що висловлена відповідачем інформація є фактичними твердженнями, які потребують доведення, мають базуватися на відповідних фактах та доказах, а також, є негативною та такою, що порушує його особисті немайнові права, суперечить встановленим правилам поведінки та моралі, а її розповсюдження завдає шкоди його діловій репутації як Полянському сільському голові, що призвело до заподіяння йому моральної шкоди, позивач просив:
- визнати недостовірною і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію Полянського сільського голови ОСОБА_1 інформацію, опубліковану у друкованому засобі масової інформації - Закарпатській щотижневій правозахисній газеті "Правозихист" від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 та поширену головним редактором Закарпатської щотижневої правозахисної газети "Правозихист" ОСОБА_2 на першій сторінці у "ІНФОРМАЦІЯ_3" під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", та у статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", зокрема, "…завдяки неадекватному голові Полянської ОТГ ОСОБА_1 . " (у другому абзаці звернення); "…втягує Вас не тільки у свої афери, а також у протиправні дії.." (у другому абзаці звернення); "голова - неадекват.." (у третьому абзаці звернення); "злодія ОСОБА_1, який дорвався до бюджетного корита й дерибанить наші Полянські землі, які він видурював у нас різними шляхами, продавав і тепер продає за чималі гроші." (у шостому абзаці звернення); "…до водогону, бо він належить йому" (у дев`ятому абзаці); "в бажанні цієї особи приватизувати водогін і на свій власний розсуд продавати воду?!" (одинадцятий абзац); "перестаньте принижуватись перед маразматичними примхами та сумнівними оборудками, а реально - рейдерством, в яке Вас втягує це створіння, яке обкрадає вас багато років!" (у п`ятнадцятому абзаці); у назві статті "дерибан від ОСОБА_1 "; у преамбулі: "…про кримінальні пригоди, ОЗУ (організованого злочинного угрупування) під головуванням
ОСОБА_1., нинішнього голови Полянської ОТГ Свалявського району."; "По його діях та діях його підлеглих на сьогодні відкрито вже майже двадцять кримінальних проваджень."; У першому абзаці самої статті: "Головою Полянської ОТГ ОСОБА_1 здійснено привласнення бюджетних коштів при проведенні капітального ремонту вулиці Гірської в с. Поляна. Про це свідчать наступні докази:…";
- зобов`язати головного редактора Закарпатської щотижневої газети "Правозахист" ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію шляхом: розміщення протягом десяти календарних днів з дати набрання законної сили рішення суду у газеті "Закарпатська щотижнева правозахисна газета "Правозахист" на першій шпальті з правої сторони зверху тим же шрифтом, яким була надрукована недостовірна інформація, під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_6" наступний текст спростування (заголовок жирним шрифтом): "ІНФОРМАЦІЯ_6" " Я, головний редактор ОСОБА_2, спростовую недостовірну інформацію про Полянського сільського голову ОСОБА_1, поширену у випуску газети від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 на першій шпальті у "ІНФОРМАЦІЯ_3" під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_4" та у статті під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_5 ", та опублікування у той же самий строк разом із вказаним спростуванням резолютивної частини рішення суду у даній справі;
- зобов`язати головного редактора Закарпатської щотижневої газети "Правозахист" ОСОБА_2 протягом десяти календарних днів з дати набрання законної сили рішення суду принести вибачення Полянському сільському голові ОСОБА_1. шляхом опублікування у газеті "Закарпатська щотижнева правозахисна газета "Правозахист" на першій шпальті вибачення наступного змісту: "Я, головний редактор ОСОБА_2, приношу свої вибачення Полянському сільському голові
ОСОБА_1. за поширення щодо нього недостовірної і такої, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію інформації у випуску газети від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1на першій шпальті у "ІНФОРМАЦІЯ_3" під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_4" та у статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_5 ";
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 липня
2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що інформація, викладена відповідачем у публікаціях не містить фактів у розумінні Закону України "Про інформацію", а є по своєму змістовому навантаженню оціночними судженнями. Дані висловлювання стосуються безпосередньо оцінки діяльності
ОСОБА_1 , як голови Полянської об`єднаної територіальної громади Свалявського району Закарпатської області, а тому, з огляду на характер використання мовних символів, не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, вони, як і думки, переконання судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет відповідності їх дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів). З огляду на те, що позивачем не доведено факту поширення відповідачем щодо нього недостовірної інформації, позовні вимоги є необгрунтованими.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Свалявського районного суду Закарпатської області
від 17 липня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у якій заявник просив скасувати рішення Свалявського районного суду Закарпатської області
від 17 липня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 29 жовтня 2018 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій надали неправильне тлумачення положенням статті 30 Закону України "Про інформацію", статті 277 ЦК України, не урахували роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", не застосували Конституцію України, норми ЦК України, Закону України "Про інформацію", а також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Загальну декларацію прав людини, та не урахували судову практику щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Поширена відповідачем негативна інформація про позивача є по суті фактичними твердженнями відповідача, звинуваченням у вчиненні діянь, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не оціночним судженням, критикою дій позивача, як публічної особи, та проявом громадського контролю і критики, оскільки зазначена інформація викладена у прямій стверджувальній формі, містить фактичні дані про позивача у вигляді прямих і однозначних тверджень щодо правових дій, фізичного стану позивача, і не містить ніяких гіпербол, алегорій чи сатири, має цілеспрямований негативний характер, а тому, висновки судів про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав його необгрунтованості, є помилковими.
Суди не звернули уваги, що саме на відповідача покладається обов`язок доведення достовірності поширеної ним інформації, а позивач має право надати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач, скориставшись своїм правом, надав докази недостовірності поширеної відповідачем щодо нього інформації, проте відповідач доказів на підтвердження правдивості поширеної ним інформації не надав.
Посилання судів на те, що поширена відповідачем інформація про позивача є нібито його оціночним судженням, думкою, наданою ним критичною оцінкою певних фактів і недоліків у діяльності позивача, як публічної особи, є необгрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами політичної діяльності позивача.
Відзив на касаційну скаргу подано не було.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 26 грудня
2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач ОСОБА_1 обіймає посаду голови Полянської об`єднаної територіальної громади, а відповідач
ОСОБА_2 є головним редактором щотижневого видання "Закарпатська щотижнева правозахисна газета "Правозахист" та депутатом Полянської об`єднаної територіальної громади.
У виданні Закарпатської щотижневої правозахисної газети "Правозахист"
від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 на першій сторінці розміщені дві публікації: "ІНФОРМАЦІЯ_4" та "ІНФОРМАЦІЯ_5 ", які містять такі висловлювання:
- "…завдяки неадекватному голові Полянської ОТГ ОСОБА_1. " (у другому абзаці звернення);
- "…втягує Вас не тільки у свої афери, а також у протиправні дії.." (у другому абзаці звернення);
- "голова - неадекват.." (у третьому абзаці звернення);
- "злодія ОСОБА_1, який дорвався до бюджетного корита й дерибанить наші Полянські землі, які він видурював у нас різними шляхами, продавав і тепер продає за чималі гроші." (у шостому абзаці звернення);
- "…до водогону, бо він належить йому" (у дев`ятому абзаці);
- "в бажанні цієї особи приватизувати водогін і на свій власний розсуд продавати воду?!" (одинадцятий абзац);
- "перестаньте принижуватись перед маразматичними примхами та сумнівними оборудками, а реально - рейдерством, в яке Вас втягує це створіння, яке обкрадає вас багато років!" (у п`ятнадцятому абзаці);
- у назві статті "дерибан від ОСОБА_1 ";
- у преамбулі: "…про кримінальні пригоди, ОЗУ (організованого злочинного угрупування) під головуванням ОСОБА_1., нинішнього голови Полянської ОТГ Свалявського району.";
- "По його діях та діях його підлеглих на сьогодні відкрито вже майже двадцять кримінальних проваджень.";
- у першому абзаці самої статті: "Головою Полянської ОТГ ОСОБА_1 здійснено привласнення бюджетних коштів при проведенні капітального ремонту вулиці Гірської в с. Поляна. Про це свідчать наступні докази:…".
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Частиною другою статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).
Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Відповідно до роз`яснень, викладених у абзацах 3, 4, 5 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що повʼязано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
У рішенні у справі "Ляшко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до "інформації" чи "ідей", які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе "демократичне суспільство". Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.
Суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та дійшли висновку, що, викладені в публікаціях головного редактора Закарпатської щотижневої газети "Правозахист" ОСОБА_2 "ІНФОРМАЦІЯ_4" та "ІНФОРМАЦІЯ_5 " щодо позивача висловлювання за своїм змістом є оціночними судженнями, які є вираженням суб`єктивної думки щодо зазначених в них обставин. Викладена у зазначених статтях інформація становить суспільний інтерес, її стилістика та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача, а тому, баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію не було порушено.
Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі "Українська прес-група проти України" (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).
Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах "Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі" та інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
Таким чином, установивши, що висловлювання відповідача щодо позивача, як голови Полянської об`єднаної територіальної громади Свалявського району Закарпатської області, є його суб`єктивною думкою і не містять будь-яких фактичних даних, а тому не є недостовірною інформацією, що підлягає спростуванню відповідно до статті 277 ЦК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що інші позовні вимоги є похідними від вимог про визнання недостовірної інформації та її спростування, суди обгрунтовано відмовили у їх задоволенні.
Доводи касаційної скарги про покладення на відповідача обов`язку доведення достовірності поширеної ним інформації, є неспроможними, оскільки відповідну норму, що була закріплена у частині третій статті 277 ЦК України, виключено на підставі Закону України від 27 березня 2014 року № 1170-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому, на час виникнення спірних правовідносин такий обов`язок на відповідача не покладався.
Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його позовній заяві та апеляційній скарзі, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначились з характером правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 липня
2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 жовтня
2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак
