Ухвала суду № 335/5841/19 від 05.07.2023 про скасування державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на торговельні марки і промислові зразки та внесення до Державного...

Ухвала

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 335/5841/19

провадження № 61-10717св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Горлов Денис Олександрович, та ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кочкарьов Сергій Валерійович, до яких приєдналися Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакомка-2010", на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року у складі судді Яцуна О. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (правонаступник - Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" (далі - ДП "Український інститут інтелектуальної власності")), просив суд визнати недійсними договори відчуження майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки та промислові зразки, скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на вказані об`єкти та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг відомості щодо спільного права власності його та ОСОБА_2 на торговельні марки та промислові зразки.

На обґрунтування позову посилався на те, що він із ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1986 року до 24 листопада 1994 року та у повторному шлюбі з 27 серпня 2005 року до 19 червня 2018 року.

У 2000 році він створив та зареєстрував за собою олійницю. У 2006 році він запропонував дружині організувати виробництво насіння соняшника смаженого та зареєструвати торговельну марку " ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1").

У 2007 році він продав олійницю за суму, що в еквіваленті становить 20 000,00 дол. США, і ці кошти вклав у розвиток виробництва насіння соняшника смаженого ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1". Таким чином, їхнє подружжя організувало спільну підприємницьку діяльність, яку спочатку здійснювала фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_2 .

З 2010 року він із колишньою дружиною є співвласниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010" (далі - ТОВ "Лакомка 2010"), що займається виробництвом та продажем смаженого насіння ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1".

З метою просування спільного бізнесу за весь період спільного подружнього життя були створені об`єкти інтелектуальної власності у вигляді торговельних марок та двох промислових зразків упаковок для насіння, реєстрація вказаних об`єктів була проведена на ім`я ОСОБА_2 .

У травні 2019 року з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та з Державного реєстру патентів України на промислові зразки він дізнався, що замість ОСОБА_2 власником зазначених торговельних марок та промислових зразків вже зареєстрована їхня донька - ОСОБА_3 .

У зв`язку із тим, що відчуження майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності, які є спільним майном подружжя, відбулося без його згоди, просив суд визнати недійсними договори відчуження майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки та промислові зразки, скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на вказані об`єкти та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг та Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості щодо його спільного права власності із ОСОБА_2 на торговельні марки та промислові зразки.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними договори відчуження ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 :

торговельної марки, яка зареєстрована у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 ;

торговельної марки, яка зареєстрована у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 ;

промислового зразка упаковки для насіння, який зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_3 ;

промислового зразка упаковки для насіння, який зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_4 .

Інші позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що торговельні марки та промислові зразки були зареєстровані ОСОБА_2 за час шлюбу з ОСОБА_1 . Кожен із подружжя своїми спільними коштами та працею брав участь у набутті та розвитку цих об`єктів, тому право на ці об`єкти є спільною сумісною власністю подружжя.

Відсутність нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 на відчуження торговельних марок та промислових зразків сторонами не оспорюється, у зв`язку із чим суд першої інстанції вважав за можливе відновити права позивача у спосіб, зазначений у позовній заяві, а саме визнати недійсними спірні договори відчуження об`єктів інтелектуальної власності.

Позовні вимоги про скасування державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на торговельні марки і промислові зразки та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомостей щодо спільного сумісного права власності подружжя на спірні об`єкти інтелектуальної власності, суд першої інстанції вважав такими, що не підлягають задоволенню, як передчасні.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації за ОСОБА_3 права власника на торговельні марки та промислові зразки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Скасовано у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг:

запис стосовно реєстрації за ОСОБА_3 прав власника на торговельну марку, яка зареєстрована в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 ;

запис стосовно реєстрації за ОСОБА_3 прав власника на торговельну марку, яка зареєстрована у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 ;

запис стосовно реєстрації за ОСОБА_3 прав власника на промисловий зразок упаковки для насіння, який зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_3 ;

запис стосовно реєстрації за ОСОБА_3 прав власника на промисловий зразок упаковки для насіння, який зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_4 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, оскільки відсутність згоди одного з подружжя на розпорядження майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном подружжя, недійсним.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що сам лише факт визнання оспорюваних правочинів недійсними не забезпечить відновлення порушених прав позивача у повному обсязі, оскільки наявність відповідних записів у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та Державному реєстрі патентів України на промислові зразки стане перешкодою для внесення нових відомостей щодо права власності на торговельні марки та промислові зразки, а також буде фіксувати таке право за ОСОБА_3 .

Тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування державної реєстрації за ОСОБА_3 права власника на торговельні марки та промислові зразки підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги про внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомостей щодо спільного сумісного права власності подружжя на спірні об`єкти інтелектуальної власності, не підлягають задоволенню, оскільки законодавство, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності передбачає певний порядок та процедуру внесення відомостей у відповідні реєстри, який не може бути змінений судовим рішенням.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2022 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі ТОВ "Лакомка 2010" та ФОП " ОСОБА_4", оскільки оскаржувані судові рішення впливають на їхні права, інтереси та обов`язки.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про подання зустрічного позову та поновлення строку на його подання, до якого було долучено висновок судово-економічної експертизи від 12 квітня 2021 року, чим порушив право ОСОБА_2 на доступ до правосуддя.

Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотань про залучення доказів та призначення експертизи, а суд апеляційної інстанції взагалі не розглянув клопотання, долучені до матеріалів апеляційної скарги, про призначення експертизи.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що спірні об`єкти права інтелектуальної власності не є ні майном, ні майновим правом у розумінні Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Сімейного кодексу України (далі - СК України), а тому не можуть бути об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Спірні об`єкти права інтелектуальної власності є лише позначенням товару, виробництво та реалізацію якого спочатку здійснювала під час свої підприємницької діяльності ОСОБА_2, а в подальшому - ТОВ "Лакомка 2010".

Знак для товарів і послуг це лише позначення товару, яке не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Суди не встановили реального обсягу спільно нажитого майна подружжя, не врахували, що усі об`єкти права інтелектуальної власності були створені та в подальшому зареєстровані безпосередньо ОСОБА_2 .

Спірні об`єкти права інтелектуальної власності належать виключно заявниці, оскільки реєстрація зазначених об`єктів здійснювалася за кошти від її діяльності як підприємця і використовується в її підприємницькій діяльності, не в інтересах сім`ї. Суди не надали належної оцінки показанням свідків та наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження зазначеного.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач вчиняв будь-які дії, спрямовані на створення спірних об`єктів права.

Необ`єктивність судового розгляду призвела до подання до суду першої інстанції численних заяв про відвід судді.

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 926/1795/18, від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20, від 12 червня 2019 року у справі № 627/1761/16-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 345/4199/13-ц, постановах Верховного Суду України від 02 листопада 2013 року у справі № 6-79цс13, від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15;

прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або)обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України);

недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України);

необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України);

встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У жовтні 2022 року ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Горлов Д. О., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Горлов Д. О., подібні до доводів касаційної скарги ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В.

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010" (далі - ТОВ "Лакомка 2010") із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із заявою про приєднання до касаційних скарг ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Горлов Д. О., та ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року.

На обґрунтування заяви посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій впливають на права та інтереси ТОВ "Лакомка 2010", оскільки товариство здійснює продаж продукції "ІНФОРМАЦІЯ_2" в оригінальній упаковці, яка маркована спірними об`єктами права інтелектуальної власності. Тому ТОВ "Лакомка 2010" є суб`єктом господарювання та здійснює використання спірних об`єктів права інтелектуальної власності на підставі ліцензійних договорів з правовласником. Заборона використання позивачем спірних торговельних марок може завдати підприємству значної матеріальної шкоди. Тому суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не залучили до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ "Лакомка 2010".

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що спірні об`єкти права інтелектуальної власності не є ні майном, ні майновим правом, а тому не можуть визнаватись об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Знак для товарів та послуг це лише позначення товарів, яке не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакомка-2010" (далі - ТОВ "Лакомка-2010") із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із заявою про приєднання до касаційних скарг ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Горлов Д. О., та ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року.

На обґрунтування заяви посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій впливають на права та інтереси ТОВ "Лакомка-2010", оскільки ОСОБА_1 надіслав на адресу товариства лист щодо заборони випуску та продажу продукції ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Спірні об`єкти права інтелектуальної власності є лише позначенням товару, виробництво та реалізацію якого здійснювали такі суб`єкти господарювання: ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Лакомка 2010", ТОВ "Лакомка-2010" у межах укладених ліцензійних договорів з правовласником об`єктів права інтелектуальної власності.

Спірні свідоцтва на знаки для товарів та послуг і патенти на промислові зразки є документами (актами), виданими на підставі Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та Закону України "Про промислові зразки" та належать особі, яка у них зазначена, - ОСОБА_2, а тому вони не можуть бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

У квітні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що доводи відповідачів щодо упередженості суду першої інстанції є безпідставними, оскільки суд дотримувався принципу змагальності сторін, водночас відповідачі після кожної відмови судом першої інстанції у задоволенні їхніх клопотань, заявляли відводи судді.

Суд першої інстанції мотивував ухвали щодо відмови у призначенні судової економічної експертизи бухгалтерського обліку та відмови у прийнятті зустрічного позову.

Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про долучення до матеріалів справи нових доказів. Крім того, зазначені відповідачем докази не стосуються предмета доказування у цій справі.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірні об`єкти інтелектуальної власності є спільним майном подружжя.

Клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб ТОВ "Лакомка 2010" та ФОП " ОСОБА_4" були подані до суду після закриття підготовчого провадження у справі, тобто з пропуском строку. Крім того, оскаржувані судові рішення не впливають на їхні права та інтереси.

У травні 2023 року надійшли письмові пояснення, в яких ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., просить її касаційну скаргу задовольнити. Доводи, викладені у поясненнях, подібні до доводів касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Горлов Д. О., та ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., на підставах, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктами 2, 8 частини першої, пунктом 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України. Зупинено дію рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року прийнято до касаційного провадження заяву ТОВ "Лакомка 2010" про приєднання до касаційних скарг ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Горлов Д. О., та ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року прийнято до касаційного провадження заяву ТОВ "Лакомка-2010" про приєднання до касаційних скарг ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Горлов Д. О., та ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року задоволено заяву ДП "Український інститут інтелектуальної власності" про заміну сторони у справі правонаступником. Замінено відповідача у справі ДП "Український інститут інтелектуальної власності" на правонаступника - Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій".

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1986 року до 24 листопада 1994 року та у повторному шлюбі з 27 серпня 2005 року до 19 червня 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_5 та рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2018 року (т. 1, а. с. 29-32).

За час повторного шлюбу ОСОБА_2 зареєструвала об`єкти інтелектуальної власності на власне ім`я, про що свідчать такі документи:

свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1, зареєстрований у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10 грудня 2007 року (т. 1, а. с. 17, 21, 22);

свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2, зареєстрований у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25 листопада 2010 року (т. 1, а. с. 18, 23, 24);

патент на промисловий зразок № НОМЕР_3 "ІНФОРМАЦІЯ_3", зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 10 березня 2010 року (т. 1, а. с. 19, 25-28);

патент на промисловий зразок № НОМЕР_4 "ІНФОРМАЦІЯ_3", зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року (т. 1, а. с. 20).

ОСОБА_2 була зареєстрована як ФОП з 25 лютого 1998 року, а ОСОБА_1 - з 06 квітня 2000 року, про що свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 3, а. с. 20-22, 153-155).

Позивач і відповідачка займалися різними видами підприємницької діяльності, прибуток формував спільний сімейний бюджет, підтвердженням чому є затверджена ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2019 року у справі № 332/3887/18 мирова угода, відповідно до якої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погодили між собою порядок поділу спільного майна подружжя (т. 3, а. с. 198-205).

Зі змісту зазначеної ухвали випливає, що обладнання, яке замовляла і придбала ФОП ОСОБА_2 в особі директора ОСОБА_2, укладаючи договори, які містяться у матеріалах цивільної справи (т. 3, а. с. 33-40, 42, 48, 52), було поділено між подружжям, а не було залишено у власності ОСОБА_2 для здійснення її самостійної підприємницької діяльності (виробництво, зберігання, пропонування до продажу/рекламування та продаж насіння смаженого).

Договір купівлі-продажу від 03 вересня 2008 року нежилого приміщення, АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 228-230), та договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 09 жовтня 2008 року, а саме нежилого приміщення № НОМЕР_6, що знаходиться на АДРЕСА_2 (а. с. 231-232), які були укладені ОСОБА_1, та на які посилалася ОСОБА_2 як на підтвердження своїх заперечень, навпаки свідчать про спільну діяльність подружжя в інтересах сім`ї, оскільки за мировою угодою право приватної власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, було визнане за ОСОБА_2 .

На підтвердження ведення спільного сімейного бізнесу слугує той факт, що засновниками та учасниками ТОВ "Лакомка 2010" були як ОСОБА_2, так і ОСОБА_1, гроші яких складали статутний капітал зазначеного товариства (т. 3, а. с. 100-109).

ТОВ "Лакомка 2010" використовувало спірні об`єкти інтелектуальної власності, про що свідчать відповідні ліцензійні договори (т. 3, а. с. 111-152, 156-170).

За час шлюбу сторін ОСОБА_2 передала виключні майнові права інтелектуальної власності дочці ОСОБА_3 .

Відповідно до договорупро передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 20 червня 2018 року № 1 ОСОБА_2 передала зазначені виключні майнові права інтелектуальної власності ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 118-120).

04 жовтня 2018 року заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України Тітарчук М. І. на підставі заяви ОСОБА_3 від 20 червня 2018 року прийняв рішення про публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак, свідоцтво України № НОМЕР_1, ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 115-116).

Відповідно до договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 20 червня 2018 року № 2 ОСОБА_2 передала зазначені виключні майнові права інтелектуальної власності ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 125-128).

Відповідно до договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_4" (шість варіантів) за патентом України № НОМЕР_3 від 20 червня 2018 року № 3 ОСОБА_2 передала зазначені виключні майнові права інтелектуальної власності ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 17-19).

04 жовтня 2018 року заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України Тітарчук М. І. на підставі заяви ОСОБА_3 від 20 червня 2018 року прийняв рішення про публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомостей про передачу права власності на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_4" (шість варіантів), патент України № НОМЕР_3, ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 14-15).

Відповідно до договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_4" (одинадцять варіантів) за патентом України № НОМЕР_4 від 20 червня 2018 року № 4 ОСОБА_2 передала зазначені виключні майнові права інтелектуальної власності ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 10-12).

04 жовтня 2018 року заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України Тітарчук М. І. на підставі заяви ОСОБА_3 від 20 червня 2018 року прийняв рішення про публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомостей про передачу права власності на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_4" (одинадцять варіантів), патент України № НОМЕР_4, ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 7-8).

Частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що торговельні марки та промислові зразки були зареєстровані ОСОБА_2 за час шлюбу з ОСОБА_1, кожен з подружжя своїми спільними коштами та працею брали участь у набутті та розвитку цих об`єктів, тому право на ці об`єкти є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до статей 60, 70 СК України, статей 355, 368 ЦК України.

Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами першою, другою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, промислові зразки, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до статті 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

У справі, що переглядається, між учасниками справи виник спір про те, чи може бути торговельна марка об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

У постанові Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 926/1795/18, на яку посилаються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційних скаргах, зазначено, що "Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" згідно з його преамбулою регулює відносини, що виникають у зв`язку із здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні. Вміщені в цьому Законі норми є спеціальними стосовно норм інших законодавчих актів, які регулюють відповідні правовідносини або безпосередньо стосуються таких правовідносин. Так, приписи статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" цілком однозначно закріплюють право на використання ЗТП тільки і виключно за власником (власниками) свідоцтва України на ЗТП, або особою, якій ним передано право власності на ЗТП, або особою, якій власником свідоцтва надано дозвіл на використання відповідного ЗТП. Із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи не вбачається належності Відповідача до будь-яких з числа зазначених осіб, що виключало правомірність використання ним (Відповідачем) спірного ЗТП. Наявність між Позивачем і Відповідачем будь-яких інших відносин, окрім зазначених у пункті 14 цієї постанови, в т. ч. перебування їх у шлюбі, не означала виникнення у Відповідача саме права на використання спірного ЗТП, свідоцтво на який належало Позивачеві. Свідоцтво № НОМЕР_7 не було ні майном, ні майновим правом у розумінні статей 190, 191 ЦК України, статей 60, 63, 68 Сімейного кодексу України, а було документом (актом), виданим на виконання і на підставі Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" конкретній вказаній в ньому особі. Сам, власне, ЗТП був лише позначенням товару, а не об`єктом спільної сумісної власності подружжя, про що правильно зазначено апеляційним господарським судом".

Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 06 листопада 2019 року, від 21 квітня 2022 року у справі № 161/11764/15, вирішуючи питання щодо поділу між подружжям прав інтелектуальної власності на торговельні марки, зазначив, що реєстрація цих знаків для товарів і послуг за відповідачем сама по собі не виключає їх віднесення до спільного майна подружжя і можливості поділу за правилами, визначеними главою 8 СК України.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду повністю не погоджується із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року, від 21 квітня 2022 року у справі № 161/11764/15, з огляду на таке.

Правова позиція колегії суддів, що здійснює розгляд цієї справи

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 ЦК України).

В основу поняття торговельної марки закладено декілька основних характеристик: по-перше, торговельна марка розуміється як позначення, тобто певний символ. Причому цими позначеннями можуть бути зокрема, слова, власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів; по-друге, торговельна марка є таким позначенням, яке здатне вирізнити з маси однорідних товарів (послуг) певні товари (послуги). Основною спрямованістю торговельної марки є "індивідуалізація" товарів та послуг. У цьому проявляється її дистинктивний (розрізняльний) характер, який оцінюється стосовно тих товарів і послуг, для яких торговельна марка реєструється. Тобто те чи інше позначення, яке здатне породжувати асоціативні образи з певним товаром або послугою (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 750/13341/19 (провадження № 61-4644св21)).

Правова охорона засобів індивідуалізації, зокрема торговельної марки, має свої особливості, зумовлені специфікою об`єкта та функціональним призначенням засобів індивідуалізації, що дозволяють відмежовувати їх від результатів творчості, які охороняються авторським і патентним правом.

Засоби індивідуалізації не є творчими досягненнями у сфері літератури, науки чи мистецтва. Вони являють собою спеціальні позначення словесного, графічного або іншого характеру, що використовуються для розрізнення суб`єктів цивільних правовідносин, виробленої ними продукції чи наданих послуг.

Відповідно до частини другої статті 5 Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" об`єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори, форма товарів або їх пакування, звуки, за умови, що такі позначення придатні для відрізнення товарів або послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб, придатні для відображення їх у Реєстрі таким чином, що дає змогу визначити чіткий і точний обсяг правової охорони, що надається.

Отже, можна дійти висновку, що торговельна марка є лише позначенням товару та не є ні майном, ні майновим правом у розумінні Цивільного та Сімейного кодексів України.

Відповідно до статті 493 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом (частина перша статті 493 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 495 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пунктів 2, 3, 5 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом.

Взаємовідносини при використанні торговельної марки, свідоцтво на яку належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може використовувати торговельну марку на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання торговельної марки та передавати право на торговельну марку іншій особі без згоди решти власників свідоцтва. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, майнове право на торговельну марку має лише та особа, яка зазначена у свідоцтві, виданим на виконання і на підставі Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Право на торговельну марку не може бути об`єктом спільного майна подружжя.

Тому, якщо однин із подружжя є власником свідоцтва на торговельну марку, то у разі укладення правочину щодо передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, положення статті 65 СК України щодо необхідності отримання згоди іншого з подружжя до таких відносин не застосовується, оскільки у такому випадку необхідно керуватися статтею 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та враховувати, що за відсутності угоди щодо використання торговельної марки власник свідоцтва може використовувати торговельну марку на свій розсуд.

Водночас Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 161/11764/15 дійшов іншого висновку про те, що право на торговельну марку може бути об`єктом спільного майна подружжя та підлягає поділу за правилами, визначеними главою 8 СК України.

За результатами повторного касаційного розгляду справи № 161/11764/15 Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2022 року погодився із висновком суду апеляційної інстанції про визнання права інтелектуальної власності на торговельні марки як спільного майна подружжя з тих мотивів, що вони були зареєстровані в установленому законом порядку за відповідачем під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зазначене свідчить про різний підхід суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду справ Верховним Судом.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Європейський суд з прав людини виходить з того, що якщо доступ до суду обмежений законом чи практикою суду, суд досліджує, чи впливає таке обмеження на сутність права, а саме, чи переслідує обмеження законну мету і чи забезпечується при цьому належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57). Стаття 6 § 1 не порушується, якщо обмеження відповідає принципам, заснованим Судом.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне передати зазначену справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 06 листопада 2019 року, від 21 квітня 2022 року у справі № 161/11764/15 щодо можливості віднесення права на торговельну марку до об`єктів спільного майна подружжята його поділу за правилами, визначеними главою 8 СК України.

Керуючись частиною п`ятою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 335/5841/19 (провадження № 61-10717св22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, правонаступником якого є Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", про визнання недійсним договорів відчуження торговельної марки, промислового зразка, скасування записів стосовно реєстрації прав власності, внесення відомостей до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг та Державного реєстру патентів України на промислові зразки, за касаційними скаргами ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Горлов Денис Олександрович, та ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кочкарьов Сергій Валерійович, до яких приєдналися Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакомка-2010", на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко