ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/13957/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,
представників учасників справи:
позивача - ОСОБА_1 - особисто; Брагара А.А. - адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Приходько І.В.)
від 08.07.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.)
від 23.09.2020
у справі за позовом ОСОБА_1
до 1. ОСОБА_2,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Квін",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців,
про зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
1.1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Квін" (надалі - ТОВ "Альфа-Квін", відповідач 2 ) про:
1.2. зобов`язання ТОВ "Альфа-Квін" провести державну реєстрацію змін в Статуті ТОВ "Альфа-Квін" у зв`язку із виходом ОСОБА_1 (прізвище до реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ) зі складу учасників ТОВ "Альфа-Квін" на підставі заяви про вихід учасника від 31.07.2019;
1.3. зобов`язання виключити ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Альфа-Квін" та провести державну реєстрацію змін до відомостей в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про зміну складу учасників.
1.4. В обґрунтування позову позивач посилається на такі обставини:
1.5. Учасниками ТОВ "Альфа-Квін" є: ОСОБА_2 (відповідач 1), із часткою учасника у розмірі 250 000,00 грн, що становить 50% статутного капіталу товариства та ОСОБА_1 (позивач) із часткою учасника у розмірі 250 000,00 грн, що становить 50% статутного капіталу товариства.
1.6. Згідно з пунктом 11.1. Статуту ТОВ "Альфа-Квін" учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу.
1.7. 31.07.2019 позивачка підписала заяву про вихід зі складу учасників ТОВ "Альфа-Квін", просила припинити свою участь у складі учасників товариства та просила іншого учасника прийняти рішення про надання згоди на її вихід зі складу учасників. Справжність підпису ОСОБА_1 засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Іващенко О.В.
1.8. Вказана заява 23.08.2019 направлена на адресу ТОВ "Альфа-Квін" рекомендованим листом. Поштове відправлення не було вручено адресату, у зв`язку з чим лист із зворотнім повідомленням повернувся 29.08.2019 відправникові.
1.9. 23.08.2019 позивачка також направила на адресу іншого учасника повідомлення, в якому просила терміново вирішити питання виходу її зі складу учасників товариства та повернути їй частину майна, пропорційну частці статутного капіталу.
1.10. Згідно Свідоцтва від 04.09.2019 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко О.В. засвідчила, що 06.08.2019 заяву позивачки про вихід зі складу учасників ТОВ "Альфа-Квін", передано ТОВ "Альфа-Квін" рекомендованим листом із зворотнім повідомленням, який було повернуто 29.08.2019 за закінченням терміну зберігання.
1.11. За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що її права щодо припинення участі в товаристві є порушеними, оскільки незважаючи на подану нею заяву про вихід зі складу учасників товариства, рішення про надання згоди на вихід іншим учасником ТОВ "Альфа-Квін" прийнято не було.
1.12. У відзивах на позовну заяву відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували зазначаючи, що відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" вихід учасника товариства є можливим лише на підставі виключно письмової згоди іншого учасника, якої на теперішній час немає. Відповідачі вказали, що в позовній заяві позивач безпідставно просить його виключити зі складу учасників, оскільки виключення учасника товариства можливе у разі прострочення внесення ним вкладу до статутного капіталу товариства та належить виключно до компетенції загальних зборів учасників.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Суди попередніх інстанцій приймаючи рішення у справі, врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 07.04.2020 у справі №910/7674/18 щодо застосування норм частин 2, 3, 4, 5 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та дійшли висновку у цій справі, що вимога позивача про зобов`язання ТОВ "Альфа-Квін" провести державну реєстрацію змін в Статуті у зв`язку з виходом позивача зі складу учасників на підставі заяви про вихід учасника від 31.07.2019, так само як і позовна вимога щодо виключення зі складу учасників з проведенням державної реєстрації змін до відомостей в ЄДР про зміну складу учасників, не є належним та ефективним способом захисту права учасника товариства, про порушення якого зазначає позивач.
2.3. Окрім того суди, пославшись на правову позицію щодо застосування пункту 10 частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статті 10 Закону України "Про господарські товариства", статей 116, 148 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що викладена у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 904/851/18, зауважили, що у справі було встановлено, що заяву про вихід позивача відповідач 2 не отримував, а тому останній позбавлений можливості провести державну реєстрацію змін до установчих документів, пов`язаних із зміною складу учасників.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
3.1. 13.10.2020 ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 у справі № 910/13957/19, у якій просить скасувати зазначені судові рішення і прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
3.2. Скаржниця визначає підставами касаційного оскарження судових рішень:
1) пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме - неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм частини 1 статті 100, пункту 3 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, оскільки, на думку скаржниці, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18, не підлягають застосуванню у справі № 910/13957/19, з огляду на неподібність правовідносин у цих справах;
2) наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (пункт 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу), а саме - порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у неправильній оцінці доказу - свідоцтва, виданого приватним нотаріусом про факт передання заяви ОСОБА_1 .
3.3. Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
4.2. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.3. Відповідно до частини 1 статті 100 Цивільного кодексу учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону.
4.4. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.
4.5. Частинами 2 - 5 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.
4.6. Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства. Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "г" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Якщо відповідно до закону або статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.
4.7. З аналізу наведених норм вбачається, що у випадку, якщо частка у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, учасник може вийти з товариства лише за згодою інших учасників. Зокрема для здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу у випадку виходу одного з учасників товариства, якому належить 50 і більше відсотків, іншим учасникам необхідно надати згоду на вихід, справжність підписів на якій повинна засвідчуватися нотаріально.
4.8. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову про зобов`язання ТОВ "Альфа - Квін" провести державну реєстрацію змін в Статуті ТОВ "Альфа - Квін" у зв`язку із виходом ОСОБА_1 зі складу учасників товариства на підставі заяви про вихід учасника від 31.07.2019, оскільки відсутня згода іншого учасника, а надання такої згоди є правом, а не обов`язком учасника.
4.9. Частиною 2 статті 100 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.
4.10. У Законі України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" можливість виключення учасника із товариства обмежується такими випадками:
1) якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти в тому числі рішення про виключення учасника товариства (п. 1 ч. 2 ст. 15 вказаного закону);
2) у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону (ч. 2 ст. 23 вказаного закону).
4.11. Отже, виключення учасника можливе за умови дотримання таких вимог:
1) наявність визначених законом підстав (прострочення внесення вкладу, неподання заяви про вступ до товариства спадкоємцями чи правонаступниками);
2) прийняття рішення про виключення здійснюється лише вищим органом товариства - загальними зборами учасників (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
4.12. З огляду на те, що законом передбачені вимоги та підстави для виключення учасника зі складу товариства, а також те, що прийняття такого рішення є виключною компетенцією загальних зборів, учасник товариства не має права вимагати в судовому порядку зобов`язати товариство виключити його зі складу учасників та провести державну реєстрацію змін до відомостей в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
4.13. За таких обставин, касаційна скарга в частині підстав передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4.14. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.15. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
4.16. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
4.17. У касаційній скарзі скаржник стверджує, що суд першої інстанції допустився порушення норм процесуального права, яке полягає у неправильній оцінці доказу - свідоцтва, виданого приватним нотаріусом, що засвідчує про факт передання заяви ОСОБА_1 .
4.18. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо неправильної оцінки судом першої інстанції доказів, а саме, свідоцтва приватного нотаріуса, який на думку заявника засвідчує про факт передання заяви ОСОБА_1, оскільки відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.3. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, Верховний Суд, пере-глянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що поста-нову суду апеляційної інстанції ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
6. Розподіл судових витрат.
6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 та постанову Північного апеляцій-ного господарського суду від 23.09.2020 у справі № 910/13957/19 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді Л. Стратієнко
І. Ткач
