ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 160/3728/20

адміністративне провадження № К/9901/18478/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 160/3728/20

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Кучмою К.С.

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Щербака А.А., суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент ПП), у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 03.03.2020 № 157 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту ПП;

1.2. визнати протиправним та скасувати накази відповідача від 12.03.2020 № 197 о/с про звільнення позивача та від 14.04.2020 №273 о/с, яким внесено зміни у наказ від 12.03.2020 № 197 о/с в частині дати звільнення;

1.3. поновити позивача на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту ПП з 27.03.2020;

1.4. стягнути за рахунок державних асигнувань відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.03.2020 по день фактичного розрахунку.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його безпідставно притягнули до дисциплінарної відповідальності, оскільки в його діях відсутній дисциплінарний проступок. Зауважує, що про наказ Департаменту ПП від 14.04.2020 № 273 о/с, яким внесено зміни до наказу від 12.03.2020 № 197 о/с в частині дати звільнення з Національної поліції (з 27.03.2020) йому не було відомо, позаяк зміни до цього наказу внесені вже після фактичного звільнення його з посади.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту ПП.

4. Наказом Департаменту ПП "Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції" від 13.09.2019 № 632, в тому числі: сержанта поліції ОСОБА_1 (0007119), поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1, закріпивши за ним службовий автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER, відряджено в оперативне підпорядкування начальника Головного управління Національної поліції у Харківській області на період з 15.09.2019 по 16.09.2019 для належного забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів в м.Харків.

5. Під час забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів по вул. Римарській у м. Харків 15.09.2019, сталися сутички, в ході яких поліцейськими застосовано заходи фізичного впливу.

6. На підставі рапорту старшого інспектора відділення моніторингу та аналітичного забезпечення полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції С.Маслянікова (вх.№41/19/1-2020 від 21.01.2020 ), з приводу встановлення причин і обставин можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, що висвітлено ІНФОРМАЦІЯ_3 у критичній публікації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, призначено службове розслідування.

7. У ході розслідування комісією було встановлено, що під час забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів по вул. Римарській в м. Харків 15.09.2019, інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 застосовано заходи фізичного впливу відносно невідомої особи, що виразилось в нанесенні удару правою ногою по ногам невідомого чоловіка, який лежав на землі та прикривав голову руками. Цей захід не був ефективним, оскільки застосування заходу фізичного впливу не забезпечило виконання покладених на поліцію функцій; не було пропорційним, оскільки застосування заходу фізичного впливу працівником поліції не відповідало обстановці, а завдана шкода охоронюваним законом правам та свободам людини була вищою ніж можлива відвернена, не було необхідним та не було законним.

8. За висновком комісії тяжкість вчиненого проступку молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 полягає у тому, що, безпідставно застосувавши до особи фізичну силу, він знехтував основними правами людини і громадянина, зокрема правом на повагу до його гідності, передбаченим статтею 28 Конституції України. При цьому, молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 було порушено основний принцип діяльності поліції, а саме: верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

9. Згідно наданих молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 пояснень під час службового розслідування, останній своєї вини у вчинені проступку не визнав, натомість виклав факти, які були спростовані матеріалами службового розслідування.

10. Дисциплінарна комісія врахувала, що факт скоєння молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку було виявлено під час моніторингу засобів масової інформації щодо публікації матеріалів, які негативно оцінюють діяльність поліцейських ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, а саме: 21.01.2020 було виявлено критичну публікацію у соціальній мережі "Facebook" від ІНФОРМАЦІЯ_3 на сторінці " ІНФОРМАЦІЯ_1" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому, відеозапис, на якому зафіксовано протиправні дії молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, переглянуло широке коло користувачів мережі Інтернет. Поведінка позивача на цьому відео, за розсудом комісії, не відповідає етичним нормам поліцейського щодо формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також не сприяє посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

11. За висновком комісії у діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог 1, 3, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, частини четвертої статті 7, пунктів 1, 2 частини першої, частини третьої статті 18, частини другої статті 29, частини третьої статті 43, частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", підпунктів 1, 2, 3, 4, 7 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, а саме: порушення вимог законності, необхідності, пропорційності та ефективності поліцейського заходу примусу - фізичної сили, що виразився в нанесенні удару правою ногою по ногам невідомого чоловіка, який лежав на землі та прикривав голову руками. Комісія, з урахуванням тяжкості проступку, дійшла висновку, що, ОСОБА_1 заслуговує на застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

12. На підставі цього висновку службового розслідування наказом Департаменту ПП від 03.03.2020 № 157 за вчинення означеного дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

13. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" наказом Департаменту ПП від 12.03.2020 № 197 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 12 березня 2020 року. Підстава: наказ Департаменту ПП від 03.03.2020 № 157.

14. Наказом Департаменту ПП від 14.04.2020 № 273 внесено зміни до пункту 6 наказу від 12.03.2020 № 197 в частині дати звільнення позивача зі служби позивача, та з урахуванням поданих позивачем лікарняних визначено дату звільнення - 27.03.2020.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

15. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено повністю.

16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, погодився із висновками службового розслідування щодо наявності в діях позивача складу установленого комісією дисциплінарного проступку, обставини щодо якого підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, в тому числі допитом безпосереднього свідка тих подій. Суди попередніх інстанцій не установили порушень порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

17. Відхиляючи доводи позивача про порушення порядку його звільнення у період перебування на лікарняному, суд першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що первинна дата звільнення у наказі від 12.03.2020 № 197 була визначена відповідачем відповідно до наданої позивачем довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України № 90, у якій зазначено, що інспектор ОСОБА_1 повинен приступити до роботи з 12.03.2020.

18. Суди попередніх інстанцій урахували пояснення відповідача щодо забезпечення дотримання прав позивача у процедурі його звільнення, відповідно до яких позивач не повідомляв установу про те, що знову знаходиться на лікарняному. З метою недопущення порушення прав позивача працівниками кадрового забезпечення були направлені відповідні запити до лікарень від 13.03.2020 за вих. № 2922/41/19/1/01/-2020, від 13.03.2020 вих. № 2923/41/19/1/01-2020, від 13.03.2020 вих. № 2953/41/19/1/01-2020, від 17.03.2020 вих. № 3010/41/19/1/01-2020. І лише 27.03.2020 ОСОБА_1 надав до кадрового забезпечення ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП довідки про тимчасову непрацездатність, з урахуванням яких з метою дотримання прав позивача наказом від 14.04.2020 № 273 до наказу від 12.03.2020 № 197 внесено зміни в частині дати звільнення позивача зі служби - з 27.03.2020.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

19. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду (далі - Суд) 21.05.2021, у якій останній просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020, прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

20. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права згідно пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).

20.1. В обґрунтування підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій застосували норми статті 40 КЗпП України, яка містить гарантії щодо заборони звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності, без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові від 23.01.2020 у справі № 820/3647/17 (пункти 38 - 41), згідно якого звільнення поліцейського за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", як реалізація дисциплінарного стягнення, у період його тимчасової непрацездатності є незаконним оскільки до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України.

20.2. Поряд із цим скаржник указує, що за фактом обставин, які стали підставою для його звільнення (події 15.09.2019 у м. Харкові), відносно нього порушено кримінальну справу та внесено відомості до ЄДР за № 62019170000001118 від 13.11.2019. Зауважує, що обвинувальний акт (копію якого додає) передано до суду, проте вирок у справі не винесено і справа перебуває на стадії підготовчого провадження, тому уважає, що його вина у скоєнні означеного правопорушення не доведена. Наголошує, що за змістом статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Тому уважає, що фактично встановлюючи його причетність до дисциплінарного проступку, відповідач встановлює його вину у вчиненні певних дій в той час, як це є прямим повноваженням суду у кримінальній справі за тим самим фактом, що, на його думку, унеможливлює притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення до вироку суду, яким би було встановлено його причетність до скоєння правопорушення взагалі. У зв`язку із наведеним скаржник уважає, що оскаржувані рішення у цій справі суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеного, зокрема у постанові від 01.12.2020 у справі № 420/5368/18 (пункти 47 - 49).

20.3. Одночасно скаржник наполягає, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема у постанові 25.11.2020 у справі № 810/3482/16 щодо пропуску 6-місячного строку притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Уважає, що відповідачем такий строк порушений.

20.4. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували показання його колег, які перебували на місці події та не підтвердили факт його зображення на дослідженому в ході судового розгляду відео, як не враховали і той факт, що на цьому відео зображено особу без будь-яких розпізнавальних знаків, а відповідач посилається на ознаки зовнішньої схожості, що стало підставою для притягнення до відповідальності. Таким чином, на думку позивача, докази, на які посилається відповідач і які покладені в основу оскаржуваних судових рішень, є неналежними та не можуть бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Своєю чергою суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що відповідачем подано електронні докази (два диска з відеозаписом), які не відповідають вимогам частини другої статті 99 КАС України.

20.5. Скаржник підкреслює, що в резолютивній частині висновку службового розслідування не зазначено про факт встановлення у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, тож, уважає, що у вказаному висновку відсутній факт встановлення вини у його діях. За таких умов, на думку позивача, службове розслідування, на підставі результатів якого винесені оскаржувані накази, проведено з порушенням закону, а тому не може покладатися в основу його звільнення. Уважає, що з приводу викладених обставин (необхідність встановлення вини і складу дисциплінарного правопорушення, встановлення вини особи у вчиненні такого порушення під час службового розслідування, що має бути вказано у резолютивній частині висновку) відсутній висновок, яким би можна було б керуватися при встановленні законності звільнення.

20.5. Поряд із цим скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо необхідності під час службового розслідування встановити вину і склад дисциплінарного правопорушення та про що має бути вказано у результатах висновку, яким можна було б керуватися при встановленні законності звільнення поліцейського.

21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.06.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

22. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 16.11.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попереднє судове засідання у відповідності до статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

23. Відзив Департаменту ПП на касаційну скаргу надійшов на електронну пошту Суду 01.07.2021, а потім 05.07.2021 цей самий відзив надійшов поштовим зв`язком, де відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін. За змістом вказаного відзиву відповідач погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, наполягаючи на їх законності та обґрунтованості. У цьому відзиві відповідач просить відхилити доводи ОСОБА_1 щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах, перелік яких наведено у касаційній скарзі, позаяк ці висновки сформовані Судом у правовідносинах, які не є подібними до обставин цієї справи.

24. Разом із відзивом Департаментом ПП 01.07.2021 подано клопотання про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу в обґрунтування якого вказує, що Департамент ПП, отримавши 16.06.2021 ухвалу суду касаційної інстанції від 10.06.2021 про відкриття касаційного провадження, з метою підготовки відзиву надіслав її на адресу структурного підрозділу, службу у якому проходив ОСОБА_1 - полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту ПП (далі - ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту ПП). Вказану ухвалу отримано ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту ПП 29.06.2021.

25. Приймаючи до уваги ту обставину, що відзив на касаційну скаргу був підготовлений та направлений Суду уповноваженою особою на наступний же день після отримання ухвали про відкриття касаційного провадження, не допустивши при цьому невиправданих зволікань, Суд уважає за можливе продовжити Департаменту ПП строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та прийняти цей відзив.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

26. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Спір у цьому провадженні виник через звільнення поліцейського із служби в поліції у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності.

28. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

29. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

30. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

31. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (частина перша статті 2 Закону № 580-VIII).

32. До основних принципів діяльності поліції належать верховенство права, дотримання прав і свобод людини, законність, відкритість та прозорість, політична нейтральність, взаємодія з населенням на засадах партнерства, безперервність.

33. Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 Закону № 580-VIII).

34. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина перша статті 8 Закону № 580-VIII).

35. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (частина перша статті 7 Закону № 580-VIII).

36. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (абзац перший частини четвертої статті 7 Закону № 580-VIII).

37. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов`язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов`язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності (абзац другий частини четвертої статті 7 Закону № 580-VIII).

38. За приписами частини першої статті 18 цього Закону поліцейський зобов`язаний, серед іншого, 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини тощо.

39. Відповідно до частини першої, другої статті 19 вказаного Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

40. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

41. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

42. За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

43. Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

44. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

45. Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

46. Згідно частин 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

47. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

48. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник наполягав на неврахуванні судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм Дисциплінарного статуту у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 01.12.2020 у справі № 420/5368/18 (пункти 47 - 49), оскільки фактично встановлюючи його причетність до дисциплінарного проступку, відповідач встановлював його вину у вчиненні певних дій в той час, як це є прямим повноваженням суду у кримінальній справі за тим самим фактом, що, на його думку, унеможливлює притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення до вироку суду, яким би було встановлено його причетність до скоєння правопорушення взагалі.

49. Водночас необхідно врахувати, що у справі № 420/5368/18 працівник поліції був притягнутий до дисциплінарної відповідальності на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України за порушення вимог частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII та Присяги поліцейського, що виразилося у вступі у неділові стосунки з іншими особами і вимагання та отримання від останніх неправомірної вигоди, і встановлення цих обставин є компетенцією органів досудового розслідування в межах кримінального провадження, із наступною їх юридичною оцінкою у вироку суду. Водночас вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена пунктом 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

50. Натомість у цій справі службове розслідування проводилося з приводу встановлення причин і обставин можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, що висвітлено ІНФОРМАЦІЯ_3 у критичній публікації за посиланням https://m.facebook.com/watch/?v=2517425425020603&_rdr. Матеріали кримінальної справи стосовно позивача та обставини внесення відомостей про неї до ЄДР за № 62019170000001118 від 13.11.2019 не були підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності та подальшого звільнення зі служби в поліції. Висновки комісії ґрунтувалися на самостійно зібраних та досліджених доказах.

51. Склад дисциплінарного проступку у діях позивача був встановлений службовим розслідуванням на підставі доказів та пояснень службових осіб та аналізувався під кутом зору Правил етичної поведінки поліцейських.

52. Отже, дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1, яке здійснюється в межах досудового розслідування.

53. Реагуючи на доводи скаржника щодо порушення відповідачем частини третьої статті 40 КЗпП України, а саме застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення у період його тимчасової непрацездатності, що також згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.01.2020 у справі №820/3647/17 (пункти 38 - 41) є порушенням гарантій визначених вказаною статтею, колегія суддів зазначає про таке.

54. Так, у справі у справі № 820/3647/17, аналізуючи положення статті 40 КЗпП України та статті 16 Дисциплінарного Статуту Верховний Суд зазначив про правильність висновків суду першої інстанції, що звільнення позивача з посади за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", як реалізація дисциплінарного стягнення, у період його тимчасової непрацездатності є незаконним оскільки до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України.

55. Зокрема, у справі № 820/3647/17 судом першої інстанції встановлено, що на день видання оскаржуваного наказу позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України.

56. Натомість у цій справі судом першої інстанції було установлено, що на момент прийняття оскарженого наказу відповідач не був обізнаним та не міг бути обізнаним про тимчасову непрацездатність позивача, та як наслідок вказані обставини не обмежували право застосувати до працівника дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

57. Згідно довідки про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 повинен приступити до роботи з 12.03.2020, а відповідно графіку несення служби останній на зміну повинен був заступити 14.03.2020. Отримавши вказану довідку Департаментом патрульної поліції винесено наказ, яким позивача звільнено зі служби з 12.03.2020.

58. У подальшому ОСОБА_1 27.03.2020 надав до кадрового забезпечення ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП довідки про тимчасову непрацездатність. Своєю чергою відповідач з метою дотримання прав позивача наказом № 273 від 14.04.2020 до наказу № 197 від 12.03.2020 вніс зміни, яким останнього звільнено зі служби з 27.03.2020.

59. При цьому, будь-яких доказів, які б підтверджували, що позивач своєчасно повідомив відповідача про виданий на час винесення оскаржуваного наказу листок непрацездатності, матеріали справи не містять.

60. Відтак, висновки Верховного Суду у справах № 420/5368/18 та № 820/3647/17 ґрунтувалися на фактичних обставинах та відповідних їм правовідносинах, які сутнісно відрізняються від тих, які маємо у цій справі, що не дає підстави дійти висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

61. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про порушення наказом Департаменту ПП від 14.04.2020 № 273 о/с гарантій, визначених частиною третьою статті 40 КЗпП України, оскільки цим наказом лише внесено зміни до наказу від 12.03.2020 № 197 о/с в частині дати звільнення з Національної поліції (з 27.03.2020), що спрямовано якраз на дотримання цих гарантій.

62. Доцільно зауважити, що у постанові від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду за схожих обставин справи, де предметом оцінки було звільнення позивача у період його тимчасової непрацездатності, зробила висновок, що у разі порушення гарантій, визначених частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

63. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про порушення відповідачем строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів виходить із такого.

64. За приписами частин першої та другої статті 21 цього ж Статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

65. Приписи частин 1, 2, 4 статті 22 Дисциплінарного статуту визначають, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

66. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення наказом від 03.03.2020 відбулося із дотриманням положень статті 21 Дисциплінарного статуту, та у подальшому було виконано шляхом видання наказу від 12.03.2020 у відповідності до положень статті 22 цього Статуту, що свідчить про відсутність з боку відповідача порушень строків застосування дисциплінарного стягнення. При цьому, внесення змін наказом № 273 від 14.04.2020 до наказу № 197 від 12.03.2020, із зазначенням дати звільнення позивача зі служби з 27.03.2020, ураховуючи наданий 27.03.2020 останнім листок непрацездатності, не свідчить про порушення відповідачем таких строків.

67. Реагуючи на доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду стосовно необхідності встановлення під час службового розслідування вини і складу дисциплінарного проступку поліцейського, то Суд звертає увагу, що такі посилання не відповідають правовому змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

68. Так, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

69. Проте, лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду без вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, яка регулює спірні правовідносини на надає суду можливість встановити взаємозв`язок наведених доводів позивача до зазначеної підстави.

70. Суди і першої і апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що факт порушення позивачем службової дисципліни підтверджено належними та допустимими доказами, які встановлені службовими розслідуваннями, а відтак відповідачем було доведено правомірність оскаржуваних наказів.

71. Обставин, які вказували б на порушення порядку чи процедури проведення службового розслідування, судами попередніх інстанцій не встановлено.

72. У контексті спірних правовідносин Верховний Суд враховує, що обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим, однак вчинення позивачем проступку суди обґрунтовано оцінили в аспекті співмірності тяжкість вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення, оскільки події, які мали місце під час проведення масових заходів по вул. Римарській в м. Харків 15.09.2019, викликали негативний громадський резонанс та завдали суттєвої шкоди авторитету поліції.

73. Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовував підстави касаційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду.

74. Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

75. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

76. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

77. Згідно з частиною першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

78. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

79. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

80. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

81. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №160/3728/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько О.В. Калашнікова В.М. Соколов